Постанова

від 30.08.2007 по справі 42/180

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/180

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.08.2007                                                                                           № 42/180

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Алданової  С.О.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Баранівський М.В. – ген. директор

                                                  Єрохіна О.Н. (дов. № 4 від 30.07.2007 р.)    

                                                  Цаплій І.С. (дов. № 3 від 30.07.2007 р.)    

від відповідача   -                   Нинюк Л.О. (дов. № 57 від 06.02.2007 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Томас-енергія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.05.2007

 у справі № 42/180  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Томас-енергія"

 до                                                   Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

 про                                                  стягнення  15775,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

 29 березня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Томас-енергія” (далі – ТОВ „Томас-енергія”, позивач) подало позов до господарського суду про стягнення з Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” (далі – ДП „НАЕК „Енергоатом”, відповідач) суми боргу за договором поставки продукції   № 69/416-02 від 24 липня 2002 р. у розмірі 15775, 91 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.05.2007 р. у справі № 42/180 в задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ „Томас-енергія” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Представники ТОВ „Томас-енергія” у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, а також представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2002 р. між позивачем і відповідачем, в особі генерального директора відособленого підрозділу „Запорізька АЕС”, укладено договір поставки продукції № 69/416-02 (№ 263(2)02 УК від 6 серпня 2002 р.), згідно з яким позивач зобов'язався передати відповідачу запасні частини до ГЦН-195 М в асортименті, за цінами та кількості, вказаними у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а останній - прийняти та оплатити його вартість шляхом сплати авансу у розмірі 30 % від суми договору на протязі десяти днів з моменту його підписання, 70 % на протязі двадцяти днів після поставки обладнання (далі – Договір № 69/416-02).

Поясненнями представників сторін в судах першої та апеляційної інстанцій, копіями видаткових накладних №№ ТЕ-0000005 від 3 лютого 2003 р., ТЕ-0000007 від 3 березня 2003р., ТЕ-0000013 від 20 травня 2003 р., довіреностями на отримання товару серія ЯГН               № 241702 від 3 лютого 2003 р., серія ЯГН № 241960 від 3 березня 2003 р., серія НАЇ              № 106746 від 20 травня 2003 р., банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків станом на 20 лютого 2004 р., підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару загальною вартістю 125907,87 грн., а також часткової оплати останнім одержаного товару на суму 110131,96 грн.

Доказів оплати поставленого за договором товару в повному обсязі відповідачем не надано. Таким чином, на момент подання позову сума боргу за даним договором склала 15775,91 грн.

Відповідач в суді першої інстанції заявив про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Відмовляючи в позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що, з урахуванням встановленого п. 3.2 договору строку оплати, про порушення свого права позивач дізнався або повинен був дізнатися 17 червня 2003 р., а звернувся до суду з указаним позовом 29 березня 2007 р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, і доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надав. Твердження позивача про переривання перебігу позовної давності у зв'язку з підписанням з відповідачем акту звірки взаєморозрахунків суд першої інстанції визнав безпідставними, з посиланням на відсутність доказів підписання зазначеного документу уповноваженою на представництво відповідача особою.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки відповідачем було 20 лютого 2004 р. підписано акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначено суму боргу відповідача перед позивачем за Договором № 69/416-02 в розмірі 15775,91 грн., а 01.03.2005 р. – підписано витяг № 237 з регістру аналітичного обліку між Відособленим підрозділом „Запорізька АЕС” та ТОВ „Томас-енергія”, в якому відповідач також підтвердив зазначену суму заборгованості, що свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 20.02.2004 р. та витяг № 237 з регістру аналітичного обліку між Відособленим підрозділом „Запорізька АЕС” та ТОВ „Томас-енергія”, в яких зазначено суму боргу відповідача перед позивачем за Договором  № 69/416-02 в розмірі 15775,91 грн.

Вказані документи - акт звірки від 20.02.2004 р. та витяг № 237 з регістру аналітичного обліку - підписані з боку відповідача головним бухгалтером, і цей підпис скріплено печаткою Відособленого підрозділу „Запорізька АЕС” ДП „НАЕК „Енергоатом”.

Згідно з п. 3 наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Державного комітету статистики України від 10.11.1998 р. № 148/234/383, по дебіторській заборгованості підприємству-дебітору направляється (передається) скріплена підписом і печаткою виписка з регістрів аналітичного  обліку про таку заборгованість (акт звіряння розрахунків, форма якого наводиться в додатку           1). Протягом 5 днів підприємство-дебітор повинно повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з викладеними запереченнями.

Зазначеним Наказом (додаток 1) передбачено підписання акту звіряння розрахунків представниками кредитора і дебітора, а отже надані позивачем акт звірки від 20.02.2004 р. та витяг № 237 з реєстру аналітичного обліку підписані належним чином.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає вказані дії відповідача такими, що свідчать про визнання ДП „НАЕК „Енергоатом” свого боргу перед позивачем, отже в даному випадку має місце переривання перебігу позовної давності, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, а відтак висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідає обставинам справи і не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Посилання відповідача на те, що ним не здійснювалось дій, направлених на погашення боргу, не спростовує факту визнання ДП „НАЕК „Енергоатом” свого боргу перед позивачем, а лише підтверджує факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки доказів сплати боргу за Договором № 69/416-02 в розмірі 15775,91 грн. відповідачем суду не надано, і представник відповідача не спростував належними та допустимими доказами факту наявності цього боргу, то позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати у загальній сумі 354,62 грн., з яких 157,75 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 78,87 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, п.п. 3, 4 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Томас-енергія” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.05.2007 р. у справі № 42/180 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Томас-енергія” до Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”  про стягнення 15775 грн. 91 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” (01032, м Київ. вул. Ветрова, 3, п/р 26003301241484 в Київському міському відділенні ПІБ, МФО 322250, код ЄДРПОУ 25389996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Томас-енергія” (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, п/р № 26003488 в ВАТ „Кредитпромбанк” м. Києва, МФО 300863, код ЄДРПОУ 30577149) 15775 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 91 коп. боргу та 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 62 коп. судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.           

Матеріали справи № 42/180 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набуває законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 04.09.07 (відправлено)