Ухвала

від 09.11.2020 по справі 947/28773/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/28773/20

Провадження № 1-кс/947/16507/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури №1 ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000180 від 16.03.2020, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 176 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160000000180від 16.03.2020, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України.

Так,16.03.2020 на адресу СУ ГУНП в Одеській області надійшли матеріали за заявою заступника голови Української антипіратської асоціації ОСОБА_6 про те, що невстановлена особа, станом на 03.03.2020, умисно порушує авторські права окремих суб`єктів кінематографічної діяльності, шляхом розповсюдження аудіовізуальних творів (кінофільмів) через всесвітню мережу Інтернет, не маючи на те відповідної ліцензії, завдавши майнової шкоди в особливо великому розмірі.

Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про кінематографію» встановлено, що розповсюдження і демонстрування фільмів в Україні здійснюються відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії технічних стандартів, норм та правил розповсюдження і демонстрування фільмів. Дотримання цих стандартів, норм та правил є обов`язковим для суб`єктів кінематографії незалежно від форм власності.

Частиною 3 статті 14 Закону встановлено, що порядок розповсюдження фільму визначається угодою, укладеною розповсюджувачем фільму з авторами фільму або особою, яка має виключне право на фільм.

Статтею 15 Закону встановлено, що право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб`єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому встановлено, що державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів видається на платній основі суб`єкту кінематографії протягом десяти робочих днів з дня подання заяви та інших документів і матеріалів, визначених Кабінетом Міністрів України.

Термін розгляду заяви про видачу державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів може бути продовжений на двадцять п`ять робочих днів у разі виникнення розбіжностей щодо індексу фільму та перегляду фільму експертною комісією з питань розповсюдження і демонстрування фільмів.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, єпіратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет.

В ході досудового розслідування допитано в якості представника потерпілого ОСОБА_6 який надав детальне роз`яснення обставин виявленого ним кримінального правопорушення, та способу його здійснення.

Так, з заяви ОСОБА_6 встановлено, що на даний час на території м. Одеси існує інтернет ресурс «kinomob.com», який всупереч установленого законом порядку в режимі реального часу здійснює трансляцію аудіовізуальних творів, не маючи на те відповідного дозволу.

Зі змісту заяви ОСОБА_6 вбачається, що вчиненим кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди власникам авторських прав на кінематографічні твори, зокрема таким юридичним особам: WarnerBros. EntertaimentInc. (Warner), Disney Emterprises. Inc. (Disney), Universal City Studios LLLP (Universal), Columbia Pictures Industries. Inc (Sony), на суму 45103 доларів США кожному з вказаних юридичних осіб.

Так, в ході проведення оперативним підрозділом, за дорученням слідчого, оперативно (розшукових) заходів під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що до адміністрування інтернет ресурсу «kinomob.com», який всупереч установленого законом порядку в режимі реального часу здійснює трансляцію аудіовізуальних творів, не маючи на те відповідного дозволу причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім цього встановлено, що за допомогою онлайн-кінотеатру«kinomob.com» здійснюється розповсюдження тізерної реклами, яка надається тізерною мережею etarg.network. Вказана тізерна мережа надає можливість рекламодавцям (тобто адміністраторам інтернет ресурсу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») отримувати виплату грошових коштів з за розміщення та відтворення тізерноїреклами на вказаному інтернет ресурсі) за перегляди реклами користувачами мережі Інтернет, тобто фактично за допомогою вказаної тізерної мережі здійснюється фінансування незаконної трансляції аудіовізуальних творів інтернет ресурсом « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

При цьому, встановлено, що до функціонування тізерної мережі etarg.network безпосередньо причетна ТОВ «ЛІД ТІМ» (код ЄДРПОУ 38018187), а також наступні особи, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином встановлено, що невстановлені особи, всупереч Закону України «Про авторське право і суміжні права», Закону України «Про кінематографію», інших нормативно-правових актів у сфері кінематографії, здійснюють незаконну трансляції аудіовізуальних творів через інтернет ресурс «kinomob.com», а також здійснюють фінансування вказаних дій, у зв`язку з чим в діях невстановлених осіб, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у реєстрі відсутнє зареєстроване право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

У подальшому, а саме 15.10.2020 старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 в ході проведення якого виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

Так, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000180 від 16.03.2020 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду, протягом 72 годин з дня отримання копії даної ухвали.

З метою забезпечення збереження речових доказів, сторона обвинувачення повторно звертається до слідчого судді з даним клопотанням про арешт майна.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги заявленого клопотання, в свою чергу третя особа, відносно майна якої вирішувалося питання про арешт проти задоволення такого клопотання заперечувала.

Таким чином, вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальнійконфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року аналогічного роду клопотання сторони обвинувачення вже поверталося прокурору для усунення зазначених в такому судовому рішенні недоліків.

На теперішній час, сторона обвинувачення повторно звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, між тим, без належного врахування недоліків, про які йшлося в означеній ухвалі слідчого судді від 28.10.2020 року про повернення арешту майна, що обумовлено невірним трактуванням змісту такого судового рішення, й невірним розумінням завдань, які ставляться перед стороною обвинувачення у випадку доведення перед слідчим суддею необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Так, як випливає з вказаної ухвали слідчого судді від 28.10.2020 року, підставами для повернення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна стало формальне посилання сторони обвинувачення на доказове значення вилучених грошових коштів та комп`ютерної техніки, без конкретного зазначення, на підтвердження яким саме обставин можливого вчинення кримінального правопорушення таке майно на теперішній час може бути використано в якості доказів в рамках даного кримінального провадження.

Не зважаючи на викладене, в повторно поданому клопотанні про арешт майна сторона обвинувачення зазначає (дослівно), що: «на даний час, вилучені грошові кошти, що були отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також вилучення комп`ютерна техніка є речовими доказами, а саме: матеріальним об`єктом, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час даного кримінального провадження, у зв`язку з чим існує реальна загроза його зникнення, втрати, пошкодження, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та визнані як такі постановою слідчого СУ ГУНП в Одеській області».

В подальшому, сторона обвинувачення наводить підстави для арешту майна виключно, що стосується вилученого моноблоку (в частині відповідного обгрунтування): «підставою накладення арешту на вказане майно є збереження речових доказів, зокрема інформації, що міститься на жорстких дисках вилученої техніки, історії інтернет- браузерів, тощо, з метою унеможливлення її знищення, перетворення, пошкодження, що у подальшому негативно вплине на проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні».

Після чого, знову ж таки, що стосується вилученого моноблоку, в обґрунтування арешту майна сторона обвинувачення зазначає, що: «на теперішній час призначено проведення комп`ютерно- технічної експертизи, результати проведення якої мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні».

Крім того, в повторно поданому клопотанні сторона обвинувачення по суті ставить під сумнів рішення слідчого судді від 28.10.2020 року, зазначаючи, що: «у свою чергу, слідчим та прокурором при складані клопотання було зазначено, що вилучена комп`ютерна техніка є знаряддям кримінального правопорушення, за допомогою якої здійснювалось адміністрування інтернет ресурсу «kinomob.com», а грошові кошти, що були вилучені в ході проведення обшуку є такими, які отримані особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та можуть бути у подальшому використані з метою відшкодування збитків завданих внаслідок кримінально-протиправних дій».

З огляду на викладене, слідчий суддя зазначає, що в першу чергу, з поданого клопотання явно вбачається, що сторона обвинувачення на теперішній час ще не прийшла до послідовного переконання в частині того, яким конкретно критеріям речових доказів, які чітко визначені ч. 1 ст. 98 КПК України, може відповідати вилучене майно. Так, якщо таке майно може містити на собі будь-яку слідову інформацію, то клопотання сторони обвинувачення повинно чітко містити, яку саме слідову інформацію на собі зберегли вилучені предмети, яка може бути використана в якості доказів в рамках даного кримінального провадження.

Якщо ж сторона обвинувачення в своєму клопотанні зазначає, що вилучені предмети можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час даного кримінального провадження, то стороні обвинувачення слід чітко вказати, які конкретно обставини, або ж яким конкретно чином вилучені предмети підтвердять факт можливого вчинення кримінального правопорушення за обставинами даного кримінального провадження.

Натомість, на теперішній час вбачається ситуація, при якій сторона обвинувачення фактично надаючи оцінку попередньому рішенню слідчого судді від 28.10.2020 року, здійснює посилання на відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, яке містилося у попередньому клопотанні сторони обвинувачення, наводячи при цьому інші підстави для віднесення вилученого майна до категорії речових доказів (в частині знаряддя можливого вчинення кримінального правопорушення), а також в частині можливого використання вилучених грошових коштів для подальшого відшкодування завданих збитків, що в цілому, відноситься до іншої підстави арешту майна, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Та обставина, що в рамках даного кримінального провадження призначена комп`ютерно-технічна експертиза відносно вилученого моноблоку, будь-яким чином не може свідчити про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилучених грошових коштів.

Якщо ж сторона обвинувачення дійсно вважає, що в результаті можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження вилучені грошові кошти могли бути набутими кримінально-протиправним шляхом, то сторона обвинувачення хоча б в фактичних обставинах даного кримінального провадження (фабулі) повинна зазначити, що ймовірна протиправна діяльність за обставинами такого кримінального провадження супроводжувалася отриманням відповідних коштів. Формальне посилання на розмір завданої шкоди, без її документального підтвердження згідно вимог Кримінального процесуального кодексу України (п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України) свідчити про обґрунтованість вказаних доводів не може.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність повторного повернення поданого клопотання про арешт майна прокурору, з встановленням відповідного строку для усунення вищенаведених недоліків у вигляді сімдесяти двох годин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури №1 ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000180від 16.03.2020,розпочатого заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.176КК України - повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1