Рішення

від 28.10.2020 по справі 922/735/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/735/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова до 1) Лозівської районної державної адміністрації Харківської області м. Лозова, 2) Головного управління Держгеокадастру у Х/О, 3) ФГ "Яровіт-2018", м. Лозова 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Лозова про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди та повернення за участю представників:

Прокурор Харківської області - Клейн Л.В., посвідчення № 051089 від 02.10.18р.;

відповідача (Лозівська РДА Х/О) - не з`явився;

відповідача (ГУ Держгеокадастру у Х/О) - не з`явився;

відповідача (ФГ "Яровіт -2018") - не з`явився;

третьої особи ( ОСОБА_1 ) - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405;

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7045696.

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 49,6933 га (6323983500:04:000:0001), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7063387.

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7072912.

- зобов`язати Фермерське господарство Яровіт-2018 (код 42477057) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) земельні ділянки державної власності, загальною площею 123,704 га, а саме: площею 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), площею 49,6933 га (6323983500:04:000:0001) та площею 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Судові витрати просить покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 20.03.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Для забезпечення участі у розгляді справи залучено Прокуратуру Харківської області та призначено підготовче засідання.

05.04.19р. від ГУ Держгеокадастру у Х/О надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

05.04.19р. від ГУ Держгеокадастру у Х/О надійшов відзив на позовну заяву.

10.04.19р. від ФГ "Яровіт-2018" надійшов відзив на позовну заяву.

16.04.19р. від ФГ "Яровіт-2018" надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

22.04.19р. від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення.

13.05.19р. від ФГ "Яровіт-2018" надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

14.05.19р. від прокуратури надійшли заперечення.

15.05.19р. від прокуратури надійшли заперечення.

15.05.19р. від ФГ "Яровіт-2018" надійшла заява про застосування строків позовної давності.

15.05.19р. від Лозівської РДА Х/О надійшла заява про застосування строків позовної давності.

30.05.19р. від прокурора надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача (ГУ Держгеокадастру у Х/О) про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 15.05.19р. продовжено строк підготовчого судового засідання на 30 днів до "18" червня 2019 р.

Ухвалою суду від 30.05.19р. провадження у справі 922/735/19 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц (провадження № 14-104 цс 19).

15.10.19р. від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження по справі, у якому прокурор повідомив суд про наявність законних підстав для поновлення провадження у дані справі.

Ухвалою суду від 25.10.19р. провадження у справі № 922/735/19 поновлено. Підготовче засідання призначено на "07" листопада 2019 р. о 10:00 год.

11.11.19р. від третьої особи ( ОСОБА_1 ) надійшли письмові пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи.

11.11.19р. від прокурора надійшло клопотання про виправлення помилки в назві другого відповідача та просить вважати вірною назву другого відповідача - Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області. Суд, дослідивши заяву прокурора про виправлення описки в назві другого відповідача, вважає за можливе її задовольнити, оскільки прокурором при написанні позовної заяви допущено описку в назві другого відповідача, про те реквізити зазначені саме ГУ Держгеокадастру у Х/О.

Ухвалою суду від 11.11.19р. заяви ГУ Держгеокадастру у Х/О та ФГ "Яровіт-2018" про залишення позову без розгляду - задоволено. Позовну заяву Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова залишено без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.20р. ухвалу господарського суду Харківської області від 11.11.2019 року у справі №922/735/19 скасовано повністю. Справу №922/735/19 передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

16.09.20р. справа №922/735/19 надійшла до господарського суду Харківської області.

На підставі розпорядження голови господарського суду Харківської області від 16.09.20р. справу №922/735/19 передано судді Аюповій Р.М. для видачі наказів на виконання Постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.09.20р.

Приймаючи до уваги, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості передачі справи іншому судді у зв`язку зі скасуванням ухвали суду про залишення позову без розгляду, то справу №922/735/19 передано судді Шарко Л.В. для подальшого розгляду.

На підставі Наказу в.о. голови господарського суду Харківської області від 11.09.20р. №72-к суддю Шарко Л.В. направлено для проходження ІІ частини тренінгу з підготовки суддів з права інтелектуальної власності, який організований Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, тривалістю 11 календарних днів з 14 по 24 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 28.09.20р. прийнято справу №922/735/19 до розгляду. Закрито підготовче провадження по справі №922/735/19. Призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на "21" жовтня 2020 р. о 10:00 год.

21.10.20р. від відповідача (ФГ "Яровіт -2018") надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.10.20р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до "27" жовтня 2020 р. о 10:30 год., про що занесено відомості до протоколу судового засідання.

27.10.20р. від відповідача (Лозівська РДА Х/О) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Суд, дослідивши дане клопотання, вважає за можливе його задовольнити у зв`язку з тим, що направлення уповноваженого представника в засідання є правом сторони, а також у зв`язку з тим, що участь представників в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

27.10.20р. від прокурора надішли уточнення, в яких просить суд вважати п.9 прохальної частини позовної заяви прокурора викладеним в такій редакції: зобов`язати Фермерське господарство Яровіт-2018 (код 42477057) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) повернути у віддання Лозівської міської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки державної власності, загальною площею 123,704 га, а саме: площею 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), площею 49,6933 га (6323983500:04:000:0001) та площею 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області. Підставою для подання даних уточнень стало передання спірних земельних ділянок, після відкриття провадження по справі, із державної власності в комунальну на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27.11.19р.

Протокольною ухвалою від 27.10.20р. задоволено заяви прокурора про уточнення позову.

В судовому засіданні 27.10.20р. оголошено перерву на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України до 28.10.2020 до 10:30 год.

Прокурор в судовому засіданні 28.10.20р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача (Лозівська РДА Х/О) в судове засідання 28.10.20р. не з`явився.

Представник відповідача (ГУ Держгеокадастру у Х/О) в судове засідання 28.10.20р. не з`явився.

Представник відповідача (ФГ "Яровіт -2018") в судове засідання 28.10.20р. не з`явився.

Представник третьої особи ( ОСОБА_1 ) в судове засідання 28.10.20р. не з`явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

У ході моніторингу даних Публічної кадастрової карти України на офіційному веб-сайті (httр://mар.lаnd.gov.uа/kadastrova-karta) та у подальшому при вивченні питання щодо правомірності передачі Лозівською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (на цей час - Держгеокадастру) у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, розташованих на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області для ведення фермерського господарства, прокуратурою було встановлено наступне.

До Лозівської районної державної адміністрації 01.10.2011 звернувся із заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок загальною площею 126,04 га, розташованих на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району для ведення фермерського господарства.

При цьому, до вищевказаної заяви ОСОБА_1 надано: 1) викопіювання з проекту організації території земельних ділянок, тобто схеми місцерозташування земель; 2) копію диплому; 3) копії паспорту та ідентифікаційного номеру.

Розпорядженням голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.11 № 395 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області площею 49,69 га, 17 га та 59,35 га.

В подальшому, розпорядженням першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405 (додається до позову) затверджено вищевказаний проект землеустрою та ОСОБА_2 надано у користування 3 земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), загальною площею 123,704 га, а саме: 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), 49,6933 га (6323983500:04:000:0001) та 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району для ведення фермерського господарства.

На підставі вказаного розпорядження Лозівської райдержадміністрації від 26.0912 № 405 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 03.10.2013 укладено 3 договори (додається до позову) оренди земельних ділянок площами: 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), 49,6933 га (6323983500:04:000:0001) та 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), які 22.10.13 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексні номери рішень: 7045696, 7063387, 7072912).

В подальшому, ОСОБА_1 12.09.2018 створено ФГ Яровіт-2018 (код 42477057), яке зареєстроване як юридична особа 17.09.2018.

Відповідно до п. 5.2.1. Статуту ФГ Яровіт-2018 земельні ділянки, які надано у користування ОСОБА_1 віднесено до статутного фонду господарства та належать цьому господарству на праві оренди.

В позовній заяві прокурора вказує про те, що за результатами вивчення встановлено, що розпорядження Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та від 26.09.2012 № 405 прийнято з порушенням вимог земельного законодавства (ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст..ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство в редакції на час виникнення правовідносин), у зв`язку з чим надання у користування ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 123,704 га та, відповідно, укладення Головним управлінням Держземагенства у Харківській області договорів оренди земель від 03.10.2018 відбулося незаконно, з огляду на наступне.

За твердженнями прокурора, у ході вивчення встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до Лозівської райдержадміністрації із заявою про надання йому в оренду земельних ділянок загальною площею 123,704 га, без проходження процедури земельних торгів, приховав інформацію, що уже є власником та керівником сільськогосподарських підприємств, у т.ч. фермерських господарств, а саме: ФГ Святовіт-2011 (код 37915019), ФГ Святовіт-2013 (код 38245481), ФГ Пінгала (код 35069585), видами діяльності яких є вирощування сільськогосподарських культур, та які уже використовують надані їм у користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Зокрема, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі розпоряджень голови Лозівської районної державної адміністрації від 22.04.2011 № 141, від 07.06.2011 № 205 та договорів оренди (із змінами та доповненнями), укладених 03.10.2011 між Лозівською районною державною адміністрацією та ФГ Святовіт-2011 у користуванні вказаного господарства перебуває 4 земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 142,1119 га (к.н. 6323983500:03:000:0005, 6323983500:02:000:0688, 6323983500:11:000:0007, 6323983500:09:000:0010), які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району для ведення фермерського господарства.

Також, прокурор вказує, що на підставі розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 134.11.2012 № 1312 та договору оренди, укладеного 29.12.2012 між Близнюківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 у користуванні останнього та ФГ Святовіт-2011 перебуває земельна ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 27 га (к.н. 6320686000:01:001:0080), яка розташована за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Близнюківського району для ведення фермерського господарства.

Крім того, на підставі договорів оренди, укладених 07.12.2009 між Близнюківською районною державною адміністрацією та ФГ Пінгала , останньому надано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 2 земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 65,2645 га (к.н. 6320682500:01:000:0698, 6320682500:01:000:0697), які розташовані на території Близнюківського району.

Також, за твердженнями прокурора, у приватній власності та користуванні членів сім`ї ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ), які також є засновниками та членами вищевказаних фермерських господарств перебувають у власності та користуванні земельні ділянки, які використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, на думку прокурора, ОСОБА_1 фактично отримав від Лозівської районної державної адміністрації земельні ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), не для створення нового фермерського господарства, а для розширення площ земель, які уже перебувають у користуванні вищевказаних господарств, а також власності останнього та членів його сім`ї, що за твердженнями прокурора, лише підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не мав жодних намірів на ведення фермерського господарства з членами своєї сім`ї та (або) родичами в розумінні Закону України Про фермерське господарство .

Таким чином, прокурор вказує про те, що огляду на викладене, Лозівська районна державна адміністрація за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 та проекту землеустрою щодо відведення у користування спірних земель, повинна була відмовити у її задоволені та повідомити останньому, що отримання вказаних земельних ділянок в користування можлива лише за процедурою проведення земельних торгів, встановленою ст. ст. 134-139 Земельного кодексу України.

Також, за твердженнями прокурора, ГУ Держземагентства в області, будучи з 01.01.2013 розпорядником даних земель державної власності та органом державного контролю, у тому числі в частині дотримання вимог законодавства при укладенні цивільно-правових угод щодо користування земельними ділянками, при укладенні спірних договорів від 03.10.2013 з ОСОБА_1 не пересвідчилось у волевиявленні ОСОБА_1 та не перевірено вищезазначені факти щодо наявності в користуванні останнього земель державної власності, які уже використовуються з метою ведення фермерського господарства.

Прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 21.09.2018 створено ФГ Яровіт- 2018 (код 42477057) до статутного капіталу якого внесено спірні земельні ділянки.

Проте, ОСОБА_1 відповідне фермерське господарство, на виконання вимог Закону України Про фермерське господарство , створено лише через 5 років, тобто у ході проведення місцевою прокуратурою вивчення.

Також, за твердженнями прокурора, ОСОБА_1 при зверненні про надання в оренду цих земель у заяві не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), що за твердженнями прокурора свідчить про те, що вищевказані данні останнім приховано у зв`язку з тим, що у користуванні членів його сім`ї (родичів) уже є земельні ділянки державної власності, які використовуються для ведення фермерського господарства.

Також, прокурор в позові вказує, що ОСОБА_1 при зверненні з заявами в обґрунтуваннях не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо). Зокрема, відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області. Таким чином, дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання в користування спірних земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст. ст. 124, 134-139 ЗК України, та ОСОБА_1 не мав жодних намірів на ведення фермерського господарства з членами своєї сім`ї та (або) родичами в розумінні Закону України Про фермерське господарство .

У зв`язку з вищевикладеним, за твердженнями прокурора, головою Лозівської райдержадміністрації, усупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 14 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, що діяла на той час), прийнято розпорядження, якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування земельні ділянки державної власності, загальною площею 123,704 га, для ведення фермерського господарства.

З огляду на викладене, прокурор вказує, що розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та його першого заступника від 26.09.2012 № 405, є незаконним та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Окрім скасування розпоряджень Лозівської райдержадміністрації від 18.11.2011 № 395 та від 26.09.2012 № 405, прокурор вказує про необхідність визнання недійсними договори оренди від 03.10.2013, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , оскільки останні укладені на підставі та на виконання вищевказаних розпоряджень. У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи те, що договори оренди земельних ділянок між ГУ Держземагентства в області та ОСОБА_1 укладено незаконно та останні підлягають визнанню недійсними, а тому й рішення про державну реєстрацію вказаних договорів також підлягають скасуванню.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач (прокурор) в обґрунтування вимог вказує на формальний підхід органу державної влади до розгляду питання щодо передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , що призвело до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності без проведення земельних торгів.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.ч.3, 4, 5 ст. 56 ГПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3- рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст. 131-1 Конституції України та ст.45 ЦПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до суду загальної юрисдикції позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Статтею 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" до національних інтересів відносяться життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Суб`єктами забезпечення національної безпеки є також органи прокуратури України.

За приписами ст.ст.13, 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд із цим, інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу), як вказує прокурор, відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів та у не створенні фермерського господарства для роботи якого виділялась земельна ділянка.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону.

Аналогічні права на землі та порядок розпорядження ними закріплені в ст. 324 ЦК України.

Спірні договори оренди укладались Головним управлінням Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 року №442 утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України, шляхом перетворення.

Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №21.

Згідно з п.п. 13 п.4 Положення, вказане управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

З огляду на вищевикладене, як правонаступник Головного управління Держземагенства у Харківській області, відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, враховуючи факт, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (згідно з ст.122 Земельного кодексу України орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, тобто відповідач), у зв`язку з чим, звертаючись із даним позовом прокурор набуває статусу позивача.

Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності, у відповідності до вимог ст.131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом пред`явлення та підтримання у суді відповідного позову.

Отже, викладене дає підстави суду дійти висновку, що прокурор обґрунтував належним чином підстави звернення до суду для представництва інтересів держави в даній справі.

Розглядаючи вимогу прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та визнання незаконним та скасування розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405, суд виходить з наступного.

Згідно з п. а ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин. З огляду на положення статей 22, 31, 93 та 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 Земельного кодексу України регулює загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Отже, порядок передачі земельних ділянок в оренду громадянам для ведення фермерського господарства станом на час видання спірних наказів був врегульований ст. 123 ЗК України, з урахуванням вимог Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство". Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Крім того, цей Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону "Про фермерське господарство" не містять імперативної вимоги про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Прокурор в позовній заяві вказує про те, що ОСОБА_1 вже скористався своїм правом одержання в користування земель державної власності, на пільгових умовах, без проведення земельних торгів, коли створював ФГ Святовіт-2011 ЄДРПОУ 37915019, ФГ Святовіт-2013 , ЄДРІЛОУ 38245481, та ФГ Пінгала ЄДРПОУ 35069585, а тому ОСОБА_1 мав одержати в користування землі державної власності для створення нового фермерського господарства, через процедуру проведення земельних торгів.

У відзиві на позовну заяву відповідач (ФГ "Яровіт-2018") та 3-я особа в своїх поясненнях вказували про те, що ОСОБА_1 не є засновником та головою фермерське господарство Пінгала ЄДРПОУ 35069585, оскільки державна реєстрація господарства відбулася 29.11.2007 році Близнюківською районною державною адміністрацією, і його засновником була інша особа - громадянин ОСОБА_5 , який згідно з рішенням постійно діючої комісії з питань земельних відносин Близнюківської РДА, яка надала ОСОБА_5 дозвіл на розробку технічної документації з встановлення меж земельної ділянки, отримав у користування, для створення фермерського господарства земельні ділянки - к.н. 6320682500:01:000:0698, площею 19,7683 га, та к.н. 6320682500:01:000:0697, площею 44,4293га, на території Добровільської с/ради, Близнюківського району, Харківської області.

07.12.2009 року вказані земельні ділянки були переоформлені на фермерське господарство Пінгала , ЄДРПОУ 35069585, для створення якого вони і надавалися його засновнику, на підставі розпорядження Близнюківської РДА №655 від 14.09.2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного с/г виробництва на умовах оренди ФГ Пінгала .

05.03.2013 року Голова ФГ Пінгала ЄДРПОУ 35069585 ОСОБА_5 здійснив відчуження майнового права засновника (власника) фермерського господарства, за договором купівлі-продажу, на користь фізичних осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Таким чином, земельні ділянки для ведення фермерського господарства ФГ Пінгала ЄДРПОУ 35069585 отримав у 2007 році у користування не ОСОБА_1 , а інша особа - ОСОБА_5 .

Що стосується ФГ Святовіт-2011 , то земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Новоіванівської сільської ради, Лозівського району, із кадастровими номерами 6323983500:09:000:0010, 6323983500:03:000:0005, 6323983500:02:000:0688, 6323983500:11:000:0007 були виділені громадянину ОСОБА_6 , що підтверджується розпорядженням Лозівської районної державної адміністрації №10 від 17.01.2011 року, №205 від 07.06.2011 року, та відповідними договорами оренди землі №35-11, 36-11, 37-11 та 38-11, які укладено 03.10.2011 року.

Вже після надання Лозівською РДА дозволу ОСОБА_3 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, подальшого їх затвердження, та укладання договорів оренди Наказом №1 від 02.11.2011 року Про створення фермерського господарства та призначення виконавчого органу ОСОБА_1 було включено до складу членів ФГ Святовіт-2011 , про що зазначено у Статуті ФГ.

Що стосується ФГ Святовіт-2013 , ЄДРПОУ 38245481 та земельної ділянки, площею 27 га (к.н. 6320686000:01:001:0080), яка розташована за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Близнюківського району, то вказана земельна ділянка та згідно договору оренди землі від 29.12.2012, укладеного між ОСОБА_1 та Близнюківською районною державною адміністрацією, передана ОСОБА_7 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не для ведення фермерського господарства.

ФГ Святовіт-2013 , ЄДРПОУ 38245481 не звітує у відділ статистики у Лозівському районі, Харківської області у статистичній звітності (№4-сг (річна), щодо посівних площ с/г культур, форма №29-сгг (річна) про площі та валові збори с/г культур, плодів , ягід і винограду та форма №21-заг (річна) щодо реалізації с/г культур за вказану земельну ділянку.

Також вказані земельна ділянка не відображена у податковій декларації з орендної плати суб`єкта господарювання на загальній системі оподаткування.

Зазначаючи у позові про фактичне використання земельних ділянок, виділених для створення нового фермерського господарства, іншими суб`єктами господарювання - ФГ Святовіт-2013 , ФГ Святовіт-2011 та ФГ Пінгала , прокурор не навів жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи у складі співзасновників ФГ Святовіт-2013 , ФГ Святовіт-2011 та ФГ Пінгала , жодного разу не отримував у користування земельні ділянки, для ведення фермерського господарства та не реалізував своє право на отримання таких земельних ділянок поза конкурсною процедурою.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 з заявою до Лозівської районної державної адміністрації для отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваних наказів у зв`язку із відсутністю порушень Лозівською районною державною адміністрацією норм матеріального права.

Також, за твердженнями прокурора, ОСОБА_1 при зверненні про надання в оренду цих земель у заяві не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), що за твердженнями прокурора свідчить про те, що вищевказані данні останнім приховано у зв`язку з тим, що у користуванні членів його сім`ї (родичів) уже є земельні ділянки державної власності, які використовуються для ведення фермерського господарства.

Таким чином, на думку прокурора, дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання в користування спірних земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст. ст. 124, 134-139 ЗК України, та ОСОБА_1 не мав жодних намірів на ведення фермерського господарства з членами своєї сім`ї та (або) родичами в розумінні Закону України Про фермерське господарство .

Однак, вказані вимоги до заяви громадянина стосовно отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства чинним законодавством не передбачені, у тому числі спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про фермерське господарство", який не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, що може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок, доказів на підтвердження наявності необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), та зазначення даних щодо членів сім`ї.

Також, згідно ч. 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

При цьому, зміст цієї норми не свідчить про необхідність надання однієї земельної ділянки або земельних ділянок, що розташовані суміжно.

Прокурор вказує на те, що Головне управління Держземагентства у Харківській області повинно було пересвідчитись в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, спроможності вести господарство такого виду.

Проте, жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку Головного управління щодо проведення вищезазначених перевірок, не визначено порядку такої перевірки, підстав для відмови особі в задоволенні заяви за результатами перевірки.

З приводу відсутності у власності у ОСОБА_1 сільгосптехніки суд зазначає, що дана обставина не є перешкодою для оброблення земельної ділянки за допомогою найманих працівників та орендованої техніки.

До того ж, відповідно до вимог статті 123 Земельного Кодексу України саме особа, яка зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки із земель державної власності повинна звернутися до органу, визначеного у статті 122 ЗК України, до повноважень якого належить передача земельних ділянок. Таким чином, ОСОБА_1 шляхом подання звернення до Лозівської районної державної адміністрації стосовно отримання в користування на умовах оренди земельної ділянки реалізувала своє волевиявлення та намір отримати земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства.

Крім цього, суд зазначає, що вимоги закону додержані і в частині цільового призначення землі.

Так, з часу набуття права оренди землі ОСОБА_1 , відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", створив відповідну юридичну особу - фермерське господарство "Яровіт - 2018".

В позовній заяві прокурор вказує про те, що ОСОБА_1 відповідне фермерське господарство, на виконання вимог Закону України Про фермерське господарство , створено лише через 5 років.

Велика Палата в своїй постанові від 12 травня 2020 року по справі №357/1180/17 зазначила про те, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. (п. 23)

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що реєстрація фермерського господарства, як юридичної особи, є завершальною стадією створення фермерського господарства.

Звернення фізичної особи з заявою до відповідної ради про отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, затвердження проекту відведення земельної ділянки та укладення договорів оренди передує реєстрації фермерського господарства та належить до компетенції відповідної ради та відповідного управління держгеокадастру, які в свою чергу контролюють вчинення дій сторін на кожній з цих стадій.

Проте, стадія реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи залежить від фізичної особи, якій ця земельна ділянка надавалась.

Таким чином, відсутність реєстрації фермерського господарства протягом певного строку не свідчить про незаконність рішень рад про надання відповідних земельних ділянок для створення фермерського господарства.

Оскільки, ОСОБА_1 створено фермерське господарство, для ведення якого було надано земельні ділянки, то твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки не для створення та ведення фермерського господарства, а для розширення площі земель ФГ Святовіт-2013 , ФГ Святовіт-2011 та ФГ Пінгала не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395; визнання незаконним та скасування розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Таким чином, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно тощо.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Статтями 210 - 211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Згідно зі статтями 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи чинність розпоряджень голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405 та недоведеність прокурором підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди, вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі задоволенню не підлягають.

Також, не підлягає задоволенню вимога про повернення у віддання Лозівської міської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки державної власності, загальною площею 123,704 га, а саме: площею 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), площею 49,6933 га (6323983500:04:000:0001) та площею 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області, як похідна від основної вимоги про визнання незаконними наказів та недійсними договорів оренди.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними і задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010).

Щодо заяв відповідачів (ГУ Держгеокадастру у Х/О, ФГ "Яровіт -2018") та третьої особи про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 372/1036/15-ц.

Таким чином, оскільки судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідачів, тож суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропущення строку позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на прокурора в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 21, 203, 204, 215, 228, 256, 257, 261, 638 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 22, 31, 93, 122-124, 134, 210-211 Земельного кодексу України; ст.. 23 Закону України "Про прокуратуру"; ст.. 7 Закону Україну "Про фермерське господарство"; ст..ст. 2, 9, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; ст..ст. 5, 13, 14 Закону України "Про оренду землі"; ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.20р.

Суддя Л.В. Шарко