Постанова

від 05.11.2020 по справі 902/908/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року Справа № 902/908/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича на рішення господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 р. у справі № 902/908/19 (суддя Нешик О.С., повний текст рішення складено 31.07.2020 року)

за позовом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області

до фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

1) Вінницької обласної державної адміністрації

2) Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області

про розірвання договору оренди землі

за участю представників:

позивача - Яковенко В.І., Кравець В.А.,

відповідача - не з`явився,

третіх осіб - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 р. у справі №902/908/19 позов Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області до фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича про розірвання договору оренди землі задоволено. Розірвано договір оренди землі водного фонду від 12.10.2006 р., укладеного між Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області та фізичною особою-підприємцем М`якушкою Олександром Миколайовичем, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 р. №040684800122. Стягнуто з фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича на користь Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що незазначення у спірному договорі юридичного статусу М`якушки О.М. як суб`єкта підприємництва не змінює характеру спірних правовідносин сторін, які є господарськими, заснованими на договорі оренди землі водного фонду, з огляду на що даний спір підсудний господарському суду.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України. Отже, кошти від оренди земельних ділянок та водних об`єктів, надходять і зараховуються виключно до місцевих бюджетів за місцем знаходження земельної ділянки. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Михайлівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області є одержувачем коштів за спірним договором, а тому має право на звернення з даним позовом до суду.

Окрім того, в мотивувальній частині рішення зазначено, що до Михайлівської сільської ради, як до власника гідротехнічних споруд, які є складовою водних об`єктів, переданих в оренду відповідачу, перейшли права і обов`язки орендодавця щодо гідротехнічних споруд, які відповідач наразі використовує без достатніх правових підстав - без укладення договору оренди гідротехнічних споруд.

З урахуванням приписів ст. ст. 13, 14 Закону України Про аквакультуру та ст. 51 Водного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про законодавчо визначену обов`язковість укладення договору оренди гідротехнічних споруд разом з передачею в оренду земельної ділянки водного фонду, на якій вказані споруди знаходяться. Натомість судом було встановлено, що договору оренди гідротехнічних споруд не укладено, хоча відповідач фактично користується ними та оскільки відповідач не оформив такого права, вказане перешкоджає належному використанню та охороні водних ресурсів.

В зв`язку з тим, що відповідач, здійснюючи господарську діяльність з рибництва, порушив умови спеціального водокористування, враховуючи положення ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання вказаного договору оренди примусово.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зокрема зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що при укладенні договору оренди землі водного фонду усі дозвільні документи та технічна документація, надавалися та виготовлялися виключно на звернення громадянина М`якушки О.М.. Спірний договір укладено з метою риборозведення для власних потреб, а не з метою ведення підприємницької діяльності, що підтверджується відсутністю відповідного КВЕДУ у ФОП М`якушки О.М. Враховуючи наведене, скаржник вважає, що даний спір не підлягає розгляду в господарському суді. Також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позовна заява подана неналежним позивачем, оскільки Михайлівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області не є стороною договору оренди землі водного фонду. При цьому, за нормами ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін. Вказує також, що обраною позивачем підставою для розірвання договору оренди землі водного фонду від 12.10.2006 року є обставини, передбачені ст.651 ЦК України, а саме істотне порушення орендарем умов цього договору, при цьому до позовної заяви не додано жодного доказу порушення відповідачем умов договору оренди земель водного фонду від 12.10.2006 року.

Позивачем було надано суду відзив на апеляційну скаргу та додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, зокрема, що районна державна адміністрація перестала бути суб`єктом розпорядження переданими в оренду землями водного фонду, натомість обласна державна адміністрація, у зв`язку з незверненням відповідача у відповідності до вимог 513 ЦК України, стороною договору не стала. Враховуючи наведене, на думку позивача, і районна державна адміністрація, і обласна державна адміністрація позбавлена можливості самостійно звертатись до суду за захистом порушених прав Михайлівської сільської ради, на користь якої був укладений спірний договір.

Третьою особою - Вінницькою обласною державною адміністрацією подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, зокрема, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

05.11.2020 року Вінницькою обласною державною адміністрацією подано клопотання про розгляд справи без участі в судовому засідання її представника.

Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, з підстав тимчасової непрацездатності адвоката відповідача.

Третя особа-2 не забезпечила явку свого представника в судове засідання 05.11.2020 року, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також відсутність поважних причин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату та те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

23.06.2006р. Михайлівською сільською радою на 2 сесії 5 скликання "Про погодження надання в тимчасове користування на умовах оренди земель водного фонду (ставки)", вирішено погодити надання в тимчасове користування на умовах оренди земель водного фонду гр. М`якушці Олександру Миколайовичу загальною площею 3,9373 га, терміном на 25 років для рибогосподарських потреб за межами с. Михайлівка та встановити орендну плату в розмірі 335,00 грн. на рік (а.с. 28, т.1).

Згідно п. 2 розпорядження Тульчинської районної державної адміністрації №350р від 24.07.2006, М`якушці О.М. в тимчасове користування на умовах оренди було надано три земельні ділянки водного фонду (ставки) площею 3,9373 га, розташовані за межами населеного пункту с. Михайлівка терміном на 25 років для риборозведення (а.с. 24, т.1).

12.10.2006 між Тульчинською районною державною адміністрацією та М`якушкою Олександром Миколайовичем укладено договір оренди землі водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 3,9373 га, у тому числі під водою 3,9373 га, з об`єктами нерухомого майна: нежитлова будівля сторожової та гідротехнічна споруда, що розташована за межами населеного пункту с. Михайлівка Тульчинського району Вінницької області, з внесенням орендної плати в бюджет територіальної громади Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, строком на 25 років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 року за №040684800122.

Відповідно до п. 15 вказаного договору, земельна ділянка передана для рибогосподарських потреб, цільовим призначенням земельної ділянки є риборозведення та сінокосіння (а.с. 22-24, т.1).

Згідно рішення 7 сесії 7 скликання від 17.06.2016 та згідно розпорядження №23 від 17.10.2016 (а.с. 39, т.1) постійно діючою комісією сільської ради з питань бюджету, комунальної власності, регулювання земельних відносин, благоустрою, комплексного розвитку населених пунктів, проведено обстеження використання земель водного фонду за результатами якого встановлено, що орендар М`якушка О.М. використовує гідротехнічні споруди (греблі) без правовстановлюючих документів; споруда греблі нижнього ставка знаходиться в аварійному стані: має серйозні промоїни, проходить руйнація боків, що з часом може призвести до повної втрати нею експлуатаційно-технічних властивостей; згідно обмірів, встановлено орієнтовну площу використовуваною під водою 6,99 га, а згідно договору - 3,9373 га, про що складено акт від 04.11.2016 (а.с. 41, т.1).

Тульчинським МУВГ 23.03.2017 проведено обстеження водного об`єкта та його гідротехнічних споруд, складено акт, в якому зазначено, що гідротехнічні споруди потребують негайного капітального ремонту (а.с. 123, т.1).

23.03.2017 Вінницьким регіональним управлінням водних ресурсів при обстеженні з виїздом на місце встановлено, що землі греблі на всіх ставках підмиті з боку верхового відкосу і потребують поточного ремонту. Встановлено, що орендар користується ставками без належно оформлених правових підстав, тому необхідно або узаконити право користування ставками згідно з вимогами Закону України "Про аквакультуру" та ст. 51 Водного кодексу України, або звернутись до Тульчинської райдержадміністрації з рекомендацією прийняття рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки. Сільській раді запропоновано вжити термінових заходів щодо проведення ремонтних робіт гідроспоруди, що підтверджується листом Вінницького регіонального управління водних ресурсів від 29.03.2017 №6 (а.с. 55, т.1).

24.04.2017 Михайлівська сільська рада набула право власності на гідротехнічні споруди розташовані на орендованих відповідачем земельних ділянках водного фонду, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 85682864 та №85697146 (а.с. 109, 110, т.1).

Відповідачу було запропоновано укласти договори оренди гідротехнічних споруд шляхом направлення листа поштовим відправленням №2363300336127, що підтверджується квитанцією №6/5.

12.02.2018 позивач звернувся до відповідача з листом за №31, де вказав, що на виконання рішення 19 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради від 12.12.2017, М`якушка О.М. має першочергове право на укладання договору оренди гідротехнічних споруд, розташованих за адресою: урочище "Каспрова" 1 та урочище "Каспрова" 3. З цим листом позивач направив відповідачу типовий договір, затверджений рішенням 18 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради від 24.10.2017. Позивач просив відповідача в десятиденний термін після отримання листа звернутися до сільської ради для підписання договору оренди гідротехнічних споруд. В листі зазначено, що в разі відмови від підписання договору оренди гідротехнічних споруд, позивач буде змушений звернутися до Тульчинської райдержадміністрації для розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду.

Вказаний лист відповідач залишив без відповіді, на пропозицію позивача про укладення договору оренди гідротехнічних споруд згоду не надав, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір укладено з метою риборозведення для власних потреб, а не з метою ведення підприємницької діяльності, з огляду на що вказаний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Юрисдикція судів в силу ст. 124 Конституції України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Під господарською діяльністю, згідно зі ст. 3 ГК України, розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.04.2001 відповідач фізична особа - підприємець М`якушка О.М. зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця М`якушки О.М. є прісноводне рибальство (а.с. 161-163, т.1).

Згідно довідки Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області фізична особа - підприємець М`якушка Олександр Миколайович перебуває на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності у Немирівській ОДПІ ГДФС (Тульчинське відділення) з 20.04.2001.

Відповідно до п.п. 15, 16 договору оренди землі водного фонду від 12.10.2006, земельна ділянка загальною площею 3,9373 га передавалась в оренду відповідачу для рибогосподарських потреб , цільове призначення земельної ділянки - риборозведення .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про аквакультуру аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

За приписами ст.1 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів аквакультура (рибництво) - цілеспрямоване використання рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) для одержання максимальних обсягів корисної біологічної сільськогосподарської продукції (риби, молюсків, безхребетних, водоростей, інших водних організмів) шляхом їх штучного розведення та утримання. Рибогосподарська діяльність - це діяльність юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Таким чином, враховуючи, що спірним договором оренди визначено мету використання орендованої земельної ділянки водного фонду - для рибогосподарських потреб та цільовим призначенням якої є риборозведення, а також враховуючи приписи ст. 1 Закону України Про аквакультуру та ст.1 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , колегія суддів дійшла висновку, що незазначення у спірному договорі юридичного статусу М`якушки О.М. як суб`єкта підприємництва не змінює характеру спірних правовідносин сторін, які за своєю правовою природою є господарськими та заснованими на договорі оренди землі водного фонду.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно враховано, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, а тому апеляційна скарга в частині закриття провадження у даній справі задоволенню не підлягає.

При цьому оцінюючи висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі водного фонду, укладеного між Тульчинською районною державною адміністрацією та М`якушкою Олександром Миколайовичем , у даній справі за позовом Михайлівської сільської ради, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовий статус земель водного фонду та порядок їх використання визначається, зокрема, Водним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про аквакультуру".

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду. До таких земель відносяться землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ч.1 ст.85 Водного кодексу кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.85 ВК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Судом встановлено, що орендодавцем та стороною договору оренди землі від 12.10.2006 (станом на дату його укладення) була Тульчинська районна державна адміністрація Вінницької області, як уповноважений на той час орган.

У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності було розмежовано.

Пунктом 11 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" статтю 122 Земельного кодексу України викладено в наступній редакції: Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування

1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

3. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

4. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

5. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб .

При цьому, відповідно до Концепції розвитку водного господарства України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 14 січня 2000 року N 1390-XIV, водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. Водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

1 липня 2013 року набув чинності Закон України Про аквакультуру , відповідно до статті 1 якого, аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

З вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство розрізняє поняття водне господарство , як галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у воді, та аквакультура , саме як рибництво.

З урахуванням викладеного, розпорядження земельними ділянками призначеними, як в даному випадку, для риборозведення, належить до повноважень обласних державних адміністрацій (аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, постанова від 21.03.2019 року у справі №923/213/18).

При цьому, посилання позивача на п.40 договору оренди землі, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, з огляду на що, на думку позивача, районна державна адміністрація перестала бути стороною договору, натомість обласна державна адміністрації, у зв`язку з незверненням орендаря, стороною договору не стала, оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки форма власності земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного договору, не змінювалась. Згідно ст. 122 Земельного кодексу України (в ред. Закону №5245-VI від 06.09.2012 ) відбулася зміна повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, стосовно розпорядження землями водного фонду та такі повноваження перейшли до обласних державних адміністрацій.

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З аналізу ст. 651 ЦК України та ст. 32 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що правом вимоги про дострокове розірвання договору наділено лише сторони такого договору, якими у даному випадку є М`якушко О.М. та Вінницька обласна державна адміністрація (враховуючи зміну повноважень щодо розпорядження земельними ділянками відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України в редакції Закону №5245-VI від 06.09.2012).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Михайлівська сільська рада не є стороною договору оренди землі водного фонду від 12.10.2006 року, а тому не наділена правом на звернення до суду з позовною вимогою про розірвання вказаного договору, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення та є підставою для його скасування.

Доводи позивача про порушення його права, як вигодонабувача (отримувача оренди за спірним договором), судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наведене не змінює орендних правовідносин за спірним договором, сторонами якого є ФОП М`якушка О.М. та Вінницька обласна державна адміністрація, та не наділяє позивача статусом орендодавця, а відповідно і правом на розірвання вказаного договору у відповідності до вимог ст. 651 ЦК України та ст. 32 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору невірно застосовано норми матеріального права, а саме положення ст. 651 ЦК України та ст. 32 Закону України Про оренди землі , відповідно до яких правом на звернення до суду про дострокове розірвання договору наділені лише сторони такого договору.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича на рішення господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 р. у справі №902/908/19 - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 р. у справі №902/908/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (23633, Вінницька область, Тульчинський район, с. Михайлівка, вул. Незалежності, буд. 30, код ЄДРПОУ 04331314) на користь фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2881 грн. 50 коп. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "11" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.