Рішення

від 02.11.2020 по справі 922/2439/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2439/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед", м. Київ про визнання недійсним пункту договору та стягнення 163551,40 грн. за участю представників:

позивача - Лукоцовська О.В.

відповідача - Поцелов А.О.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" (відповідач) згідно якої просить суд:

- визнати недійсним пункт 1.6. договору № 0-2 про закупівлю товарів від 18 березня 2020 року в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 163551,40 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" на користь Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість за договором № 0-2 про закупівлю товарів від 18 березня 2020 року в розмірі 163551,40 грн. (сто шістдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят одна гривня 40 копійок).

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 4555,27 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до вимог п. 71 перехідних положень Податкового кодексу України п. 1.6. договору в частині включення податку на додану вартість до вартості товару є недійсним, а сплачений Комунальним некомерційним підприємством "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради за договором № 0-2 про закупівлю товарів від 18 березня 2020 року податок на додану вартість в розмірі 163551,40 грн. є безпідставно отриманим відповідачем, а тому підлягає поверненню. В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 03.09.2020 о 12:00.

У підготовчому засіданні 03.09.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на 21.09.2020 о 14:30.

Відповідач, через канцелярію суду 21.09.2020 за вх.№ 21745, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що сторонами в повному обсязі та належним чином виконано всі зобов`язання за договором, який укладено повністю у відповідності до норм чинного законодавства України. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. 23.06.2020 року Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію № 2515/6/99-0005060206/ІПК, в якій зазначено, що у випадку, якщо постачання товарів, що включені до Переліку № 224, здійснювалось з нарахуванням ПДВ кінцевому споживачу (неплатнику ПДВ), у зв`язку з чим повернення сплаченого податку покупцям неможливе, коригування нарахованих сум податкових зобов`язань безпосереднім продавцем не здійснюється. Відповідна сума ПДВ, одержаного від кінцевих споживачів - неплатників податку у складі ціни товарів, враховується таким продавцем при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ за відповідний звітний період у загальному порядку.

У підготовчому засіданні 21.09.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на 30.09.2020 о 15:00.

У підготовчому засіданні 30.09.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.10.2020 о 14:00.

У судовому засіданні 08.10.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 02.11.2020 о 15:30.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2020 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2020 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 березня 2020 року між Комунальним некомерційним підприємством "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білімед" (постачальник) було укладено договір № О-2 про закупівлю товарів (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах, викладених в договорі за кодом 33170000-2 Обладнання для анестезії та реанімації Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015, НК 024:2019 Класифікатор медичних виробів , (47244 - Апарат штучної вентиляції легенів загального призначення для інтенсивної терапії) (товар), в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені в Специфікації (Додаток № 1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною. Закупівля зазначеного обладнання проводиться на виконання рішення Ради національної безпеки оборони України від 13.03.2020 № 87, введеного в дію Указом Президента України № 8 7/2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2"

Згідно п. 1.6. договору, загальна сума договору протягом усього терміну його дії визначається в розмірі 2500000,00 (два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 163551,40 грн. - місцевий бюджет. Кошти, виділені з резервного фонду бюджету міста Харкова, направлені на запобігання поширенню на території м. Харкова коронавірусу СОVID-19, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.03.2020 № 185.

18 березня 2020 року позивачем було здійснено оплату за поставлений товар відповідно до умов договору згідно платіжного доручення № 1 від 18.03.2020 в розмірі 2500000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 163551,40 грн., та відповідачем було здійснено поставку (видаткова накладна № 81 від 18.03.2020) апарату штучної вентиляції легенів SERVO-І (країна походження - Швеція).

Згідно позову позивач вказує, що апарат штучної вентиляції легенів SERVO-І, придбаний позивачем у відповідача, входить до переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2020 р. № 224. Таким чином, пункт 1.6. договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору суперечить чинному законодавству України та є недійсним, тому що суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з листом № 689 від 02.06.2020 згідно якого вимагав повернути сплачену суму ПДВ.

10 червня 2020 року позивачу від ТОВ "Білімед" надійшла відповідь вих. № 26/06 від 10.06.2020 в якій зазначалося про неможливість повернення сплаченого податку та вирішення питання щодо зменшення ціни договору після отримання роз`яснень від контролюючого органу.

11 червня 2020 року позивачем було повторно направлено лист вих.№ 707 від 10.06.2020 про вимогу повернути сплачену суму ПДВ.

17 червня 2020 року позивачем було направлено відповідачу досудову вимогу, вих.№ 739 від 16.06.2020 про повернення сплаченої суми ПДВ у розмірі 163351,40грн.

19 червня 2020 року позивачем було отримано відповідь відповідача № 31/06 від 19.06.2020, в якій останній посилався на податкову консультацію Державної податкової служби України від 27.04.2020 №1689/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, де зазначено, що у випадку, якщо постачання товарів, що включені до Переліку № 224, здійснювалось з нарахуванням ПДВ кінцевому споживачу (неплатнику ПДВ), у зв`язку з чим повернення сплаченого податку покупцям неможливе, коригування нарахованих сум податкових зобов`язань безпосереднім продавцем не здійснюється. Також, відповідач повідомив, що ним було подано звернення на отримання індивідуальної податкової консультації до Державної податкової служби України з приводу повернення сплаченого ПДВ.

09 липня 2020 року позивачем від відповідача було отримано відповідь на досудову вимогу від 16.06.2020 та копію відповіді Державної податкової служби (податкова консультація) від 23.06.2020 № 2515/6/99-00-05-06-02-06/ІПК. У відповіді на досудову вимогу відповідач зазначав про відсутність правових підстав для повернення сплаченої суми ПДВ у розмірі 163551,40 грн. за договором, посилаючись на надану Державною податковою службою України індивідуальну податкову консультацію від 23.06.2020, в якій вказувалося, що у випадку, якщо постачання товарів, що включені до Переліку № 224, здійснювалось з нарахуванням ПДВ кінцевому споживачу (неплатнику ПДВ), у зв`язку з чим повернення сплаченого податку покупцям неможливе, коригування нарахованих сум податкових зобов`язань безпосереднім продавцем не здійснюється.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Апарат штучної вентиляції легенів SERVO-І, придбаний позивачем у відповідача, входить до переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2020 р. № 224.

Таким чином, пункт 1.6. договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору суперечить чинному законодавству України та є недійсним, тому що суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьої, п`ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з цим суд зазначає, що норми Податкового кодексу України містять єдину умову, за наявності якої сплачений - ПДВ не повертається - в разі, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України, норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Білімед" є платником ПДВ, що підтверджується інформацією в договорі № 0-2 від 18.03.2020 (індивідуальний податковий номер 400877026590) та витягом з офіційного сайту Державної фіскальної служби України - з реєстру платників ПДВ, отже, на відповідача норма п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України не поширюється та немає правових підстав для неповернення сплаченої позивачем та безпідставно отриманої відповідачем суми ПДВ у розмірі 163551,40 грн.

У п. 1 Листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 N Н-35267-18 "Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами" з приводу того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України було повідомлено, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, норми Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу чим думки, які викладені в індивідуальних податкових консультаціях Державної податкової служби України.

За таких обставин суд вважає, що податок на додану вартість за договором є безпідставно нарахованим та отриманим відповідачем, у зв`язку з чим він підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4555,27 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 1.6. договору № 0-2 про закупівлю товарів від 18 березня 2020 року в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 163551,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 22-Б, код ЄДРПОУ: 40087705) на користь Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради (61176, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 264, код ЄДРПОУ: 30290487) безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість за договором № 0-2 про закупівлю товарів від 18 березня 2020 року в розмірі 163551,40 грн. та 4555,27 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач - Комунальне некомерційне підприємство "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради (61176, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 264, код ЄДРПОУ: 30290487).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білімед" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 22-Б, код ЄДРПОУ: 40087705).

Повне рішення складено "12" листопада 2020 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/2439/20