Постанова

від 05.11.2020 по справі 910/1485/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1485/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний двір Українська Товарна Спілка

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 (судді: Козир Т. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 (суддя Картавцева Ю. В.) у справі за

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний двір Українська Товарна Спілка

до Акціонерного товариства Київенерго (нова назва - Акціонерне товариство К. Енерго)

про стягнення 101 729,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі

1.1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний двір Українська товарна спілка (далі - ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Київенерго (далі - АТ Київенерго ) про стягнення 101729,26 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення умов договорів №1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 та №237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018 не виконано зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 93900,00грн., 3% річних у розмірі 2199,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5630,26 грн.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 позов - ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка задоволено повністю.

Стягнуто з АТ Київенерго на користь ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка основний борг у розмірі 93900 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2199 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 5630 грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн 00 коп.

2. Короткий зміст заяви про заміну боржника

2.1. У березні 2020 року ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою, у якій просило замінити боржника - ПАТ Київенерго на двох боржників - Акціонерне товариство К.Енерго (далі - АТ К.Енерго ) (основний боржник) та Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі (далі - ПрАТ ДТЕК Київські Електромережі ) (субсидіарний боржник).

2.2. Заява ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка мотивована тим, що на виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 №2019 загальними зборами АТ Київенерго від 13.11.2017 прийнято рішення про його реорганізацію шляхом виділу ПрАТ ДТЕК Київські електромережі . Протоколом №4/2017 позачергових загальних зборів АТ Київенерго від 22.12.2017 встановлено, що ПрАТ ДТЕК Київські електромережі є правонаступником АТ Київенерго в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільчим балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу XVIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії .

3. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатами розгляду заяви про заміну боржника

3.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка № 11/03-1 від 11.03.2020 про заміну боржника.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що зобов`язання, яке було предметом спору у справі, виникло у боржника після виділу ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , тому ПрАТ ДТЕК Київські електромережі не може нести будь-якої відповідальності за вказаними зобов`язаннями.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2020.

Господарський суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, виходив із того, що з умов договорів № 1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 та № 237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018, стягнення заборгованості за якими було предметом розгляду даної справи, не вбачається, що зобов`язання за вказаними договорами пов`язані купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу. При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, з матеріалів справи, зокрема з видаткових накладних, також вбачається, що поставка товару здійснювалась позивачем відповідачу у період з 14.03.2018 (перша партія) по 03.04.2018 (остання партія), тому ці видаткові накладні, як підстава виникнення у боржника зобов`язання по оплаті, були складені у період вже після виділу (виділ є завершеним 28.02.2018), отже, зобов`язання за ними не могли перейти до особи, що виділилась, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку, що зобов`язання за договорами №1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 та № 237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018, які були предметом розгляду у даній справі, не були передані від АТ "Київенерго" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень

4.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 та ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2020, ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 та ухвалити нову постанову, якою здійснити заміну сторони (боржника) з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 у справі № 910/1485/19.

4.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду порушує права скаржника на звернення стягнення з ПрАТ ДТЕК Київські електромережі як платоспроможного боржника. На думку скаржника, судами не враховано, що Договори, які є в матеріалах справи, містять повну інформацію стосовно ціни та загальної вартості товарів, а зобов`язання стосовно поставки товарів виникли одразу після їх підписання (Договору №1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 та Договору №237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018). Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано того, що Договори поставки, на підставі яких виникли зобов`язання, прирівнюються до договорів купівлі-продажу, а тому згідно з пунктом 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії ПрАТ ДТЕК Київські електромережі є правонаступником ПАТ Київенерго в частині прав та обов`язків, зокрема за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ ДТЕК Київські електромережі просить касаційну скаргу ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у цій справі залишити без змін. На думку ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , правильним є висновок господарських судів про те, що зобов`язання за договорами не пов`язані з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціяими з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу, оскільки даний вид товару не може використовуватися ПрАТ ДТЕК Київські електромережі у його господарській діяльності. Також ПрАТ ДТЕК Київські електромережі наголошує, що судами правильно встановлено, що зобов`язання по оплаті виникли у боржника після виділу ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , а тому не могли перейти до особи, яка виділялась.

4.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ К.Енерго зазначає, що заборгованість за договорами № 1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 і №237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018 не була передана ПРАТ ДТЕК Київські електромережі , а ПРАТ ДТЕК Київські електромережі не є правонаступником в частині прав та обов`язків АТ К.Енерго за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 у справі № 910/1485/19. Наголошує, що борг та зобов`язання з оплати за товар виникли у АТ К.Енерго вже після виділу ПрАТ ДТЕК Київські електромережі . Тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ Торгівельний дім Українська Товарна Спілка , а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі залишити без змін.

5. Обставини справи, встановлені судами

5.1 . Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 позов - ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка задоволено повністю.

Стягнуто з АТ Київенерго на користь ТОВ Торгівельний двір Українська товарна спілка основний борг у розмірі 93900 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2199 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 5630 грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн 00 коп.

5.2. Рішення набрало законної сили та на його виконання 13.05.2019 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

22.05.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59187689 з примусового виконання наказу у даній справі.

22.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. в межах виконавчого провадження ВП№59187689 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження за заявою стягувача.

5.3. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства Київенерго , результати яких оформлено протоколом № 3/2017 від 13.11.2017, на виконання п. 13 Розділу ХVІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії щодо обов`язку вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (ПАТ Київенерго ) вжито заходи для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання, прийнято рішення про реорганізацію Публічного акціонерного товариства Київенерго шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - оператора системи розподілу, а саме - ПрАТ ДТЕК Київські електромережі .

5.4. Загальними зборами акціонерів ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , які оформлено протоколом № 1/2017 від 22.12.2017, засновано нове акціонерне товариство - Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі .

Крім того, позачерговими загальними зборами ПАТ Київенерго , результати яких оформлено протоколом № 4/2017 від 22.12.2017, прийнято рішення, яким затверджено розподільний баланс між ПрАТ ДТЕК Київські електромережі та ПАТ Київенерго станом на 30.09.2017 (що є додатком до рішення).

5.5. Зокрема, п. 2.3 рішення № 4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що згідно з ч.13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії ПрАТ ДТЕК Київські електромережі є правонаступником Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині прав та обов`язків, а саме:

- пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;

- за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж;

-за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;

- за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;

- за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

- за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу.

5.6. Пунктом 2.5 рішення № 4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що до моменту отримання ПрАТ ДТЕК Київські електромережі відповідних ліцензій та затвердження для нього відповідних тарифів діяльність, права та обов`язки (зобов`язання) у правовідносинах, визначених у п. 2.3 цього рішення, здійснюватиме Публічне акціонерне товариства Київенерго , але в будь-якому разі не пізніше ніж до 11.12.2018 (з огляду на вимоги абз. 14 ч. 13 розділу ХVІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії ).

Пунктом 2.6 рішення № 4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що ПрАТ ДТЕК Київські Електромережі є правонаступником Публічного акціонерного товариства Київенерго також в частині прав та обов`язків (зобов`язань) у цивільних та господарських правовідносинах з розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії , які виникли або були набуті у період між датою, на яку складено розподільний баланс Публічного акціонерного товариства Київенерго , та датою фактичної передачі прав та обов`язків (зобов`язань) за актами приймання-передачі майна, майнових і немайнових прав та обов`язків (зобов`язань).

5.7. 16.02.2018 була проведена державна реєстрація ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 2.3 Статуту ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , затвердженого загальними зборами акціонерів ПрАТ ДТЕК Київські електромережі (протокол № 1/2018 від 29.11.2018) (далі - Статут), товариство є правонаступником Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України Про ринок електричної енергії .

Відповідно до пункту 4.2 Статуту предметом діяльності товариства є, в тому числі, розподілення (передача (розподіл) місцевими (локальними) електричними мережами) електричної енергії, постачання електричної енергії, що також відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де в розділі Види діяльності товариства зазначено: Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний) .

28.02.2018 складено Підсумковий (завершальний) розподільний баланс ПАТ Київенерго , в якому визначено, в якій частині ПрАТ ДТЕК Київські електромережі є правонаступником.

5.6. Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ ДТЕК Київські електромережі від 29.11.2018 № 1/2018 (п. 2.1) погоджено підсумковий (завершальний) розподільний баланс між ПрАТ ДТЕК Київські електромережі та ПАТ Київенерго станом на 28.02.2018, з метою врахування змін у складі (вибуття та набуття) майна та загальної вартості майна, змін у складі та структурі майнових прав та обов`язків (зобов`язань), що виникли у результаті здійснення ПАТ Київенерго діяльності з розподілу та постачання електричної енергії відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та які відображено в обліку у відповідності до п.п. 2.7, 2.8 протоколу №4/2017 позачергових Загальних зборів ПАТ Київенерго від 22.12.2017.

Як зазначили господарські суди, вказані обставини встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №910/16458/18 за наслідками розгляду апеляційної скарги ПрАТ ДТЕК Київські електромережі на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2019 у справі № 910/16458/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нік до Акціонерного товариства Київенерго про стягнення 751 791, 58 грн, що набрала законної сили, а тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, винесена за результатами перегляду ухвали місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги про заміну боржника .

6.3. Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

6.4. Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону Про виконавче провадження у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Також відповідно до частин першої та другої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

6.5. За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

6.6. Виходячи зі змісту наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14.

6.7. Водночас, при вирішенні питання щодо обґрунтованості заяви про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі, господарський суд апеляційної інстанції, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №914/3587/14 справі, правильно встановив і зазначив, що станом на час подання позову та прийняття рішення у даній справі відповідач мав назву - Акціонерне товариство Київенерго , яка в подальшому була змінена на - Акціонерне товариство К.Енерго , державна реєстрація вказаної зміни була проведена 09.08.2019, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому у даному випадку відсутні підстави для заміни боржника з Акціонерного товариства Київенерго на Акціонерне товариство К.Енерго .

Такий висновок господарського суду апеляційної інстанції відповідає постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №914/3587/14, якою передбачено, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

На відміну від заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (стаття 15 Закону України Про виконавче провадження , пункт 14 р. ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень). Звідси, зміна найменування юридичної особи як сторони виконавчого провадження не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця, якою змінюється назва відповідної сторони такого провадження.

6.8. Щодо доводів скаржника про перехід прав та обов`язків ПАТ Київенерго до ПрАТ ДТЕК Київські електромережі на підставі пункту 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії , у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків:

- пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;

- за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж;

- за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;

- за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;

- за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

- за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;

- за зобов`язаннями, пов`язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов`язаннями, пов`язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Як зазначив господарський суд апеляційної інстанції, з умов договорів № 1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 та № 237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018, стягнення заборгованості за якими було предметом розгляду даної справи, не вбачається, що зобов`язання за вказаними договорами пов`язані купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу, оскільки відповідно до умов таких договорів їх предметом є поставка товару, код ДК021:2015: 24311 Хімічні елементи неорганічні кислоти та сполуки (натрій їдкий чешуйований) та товару, код ДК021:2015: 14400 Сіль і чистий хлорид натрію (Сіль таблетована, Екстра).

Доводи скаржника про те, що до договорів поставки застосовуються правила про договори купівлі-продажу, не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції про те, що предметом таких договорів не є майно, що забезпечує діяльність оператора системи розподілу .

6.9. За частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 109 Цивільного кодексу України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

За відсутності відповідних законодавчих обмежень зміна виду відповідальності юридичної особи з основного боржника на субсидіарного за приписами статті 109 Цивільного кодексу України відбувається також у разі, коли щодо юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вирішено судовий спір як щодо єдиного чи основного боржника у зобов`язальних правовідносинах.

Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо). Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 уточнила правову позицію, викладену в Постанові Великої Палати від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

Відповідно до статті 4 статті 109 Цивільного кодексу України, якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

6.10. Системний аналіз положень частин третьої та четвертої статті 109 Цивільного кодексу дозволяє дійти висновку, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, настає лише щодо зобов`язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи, а не щодо зобов`язань, які виникнуть у майбутньому (після виділу).

У зв`язку з цим для вирішення питання щодо можливості субсидіарної відповідальності юридичної особи, створеної шляхом виділу, важливим є визначення моменту виникнення зобов`язань у основного боржника.

При цьому одним із аргументів касаційної скарги є неврахування судами, на думку скаржника, того, що Договори, які є в матеріалах справи, містять повну інформацію стосовно ціни та загальної вартості товарів, а зобов`язання стосовно поставки товарів виникли одразу після підписання відповідних договорів (Договору №1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 та Договору №237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018).

Проте, як зазначено апеляційним господарським судом, з матеріалів справи, зокрема з видаткових накладних, убачається, що поставка товару здійснювалась позивачем відповідачу у період з 14.03.2018 (перша партія) до 03.04.2018 (остання партія), ці видаткові накладні, як підстава виникнення у боржника зобов`язання по оплаті, були складені у період вже після виділу (виділ є завершеним 28.02.2018). Тому, за висновком суду, зобов`язання за ними не могли перейти до особи, що виділилась, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що зобов`язання за договорами №1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 та № 237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018, які були предметом розгляду у даній справі, не були передані від АТ Київенерго до ПрАТ ДТЕК Київські електромережі .

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина шоста статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки судами установлено, що поставка товару здійснювалась позивачем відповідачу у період з 14.03.2018 до 03.04.2018, видаткові накладні, як підстава виникнення у боржника зобов`язання по оплаті, були складені у період вже після виділу (виділ є завершеним 28.02.2018), колегія суддів з урахуванням вимог частини першої статті 692 Господарського кодексу України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зобов`язання з оплати товару у боржника за Договором №1399/ДМТЗ-17 від 05.12.2017 та Договором №237/ДМТЗ-18 від 15.02.2018 виникли після 28.02.2018, тобто після виділу нової юридичної особи.

6.11. Колегія суддів також зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6.12. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви у цій справі.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови господарського суду апеляційної інстанції не вбачається.

7.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови у справі № 910/1485/19.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний двір Українська Товарна Спілка залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі № 910/1485/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Ю. Я. Чумак

В. А. Зуєв