Рішення

від 09.11.2020 по справі 140/10354/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/10354/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко І.П.,

представника позивача - Корольчука Ю.М.,

представника відповідача - Бірука В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Віладіна до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Віладіна (далі - позивач, ФГ Віладіна ) звернулось із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, суб`єкт владних повноважень) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу вiд 13 квітня 2020 року №183700.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 лютого 2020 року на 203 км.+ 500 м. а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу модель Volvo марка FH 13.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричіпом марка LEGRAS модель DA 38 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що згідно товарно-транспортної накладної від 27 лютого 2020 року №875 здійснював перевезення вантажу - шроту соєвого негранульованого масою брутто 39,62 т.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю встановлено перевищення вагових параметрів навантаження на строєну вісь 12,65 т проти дозволених 11 т та складено довідку про результати здійснення габаритно вагового контролю від 27 лютого 2020 року №035400, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27 лютого 2020 року №032874 та рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

В подальшому начальником управління Укртрансбезпеки у Волинській області 13 квітня 2020 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою постановлено стягнути з ФГ Віладіна штраф у сумі 17 000 гривень.

Позивач вказує, що вимірювання ваги поосьового навантаження при перевезенні сипучого вантажу передбачає необхідність наявності відповідної методики, оскільки в силу природи вантажу за умови завантаження нормативно допустимої ваги вантажу та його рівномірного розподілення по кузову неможливо передбачити перевищення навантаження на окрему вісь при перевезенні сипучих (подільних) вантажів та запобігти такому перевищенню навантаження на окрему вісь.

Враховуючи вказане просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 05 жовтня 2020 року представник відповідача заявлених позовних вимог не визнав мотивуючи тим, що 27 лютого 2020 року контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, на 263 км автомобільної дороги М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422 (далі - Порядок №422) був зупинений транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіпу марки Legras, номерний знак НОМЕР_4 було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 39,3 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,05 т при нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 становило 12,65 т при нормі 11 т.

Навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , становило 19,6 т при нормативно допустимому - 22 т, у зв`язку із чим було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 27 лютого 2020 року №035400 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27 лютого 2020 року №032874.

Вказує, що у разі перевищення перевізником нормативних вагових параметрів не більше як 2 відсотки, допускається перевезення без оформлення відповідного дозволу і в такому випадку перевізнику не нараховується плата за проїзд, оскільки транспортний засіб не є великоваговим, водночас навантаження задньої одиночної осіб транспортного засобу Volvo, номерний знак НОМЕР_1 становила 12,65 тонни при нормі 11 т. у відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом становило 15% (12650 : 11000- 1) * 100).

Також звертає увагу, що пуктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі - Правила №363) передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

З огляду на зазначене, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 73-81).

У відповіді на відзив від 09 жовтня 2020 року ФГ Віладіна додатково повідомляє, що підставою позову є порушення при здійсненні вагового контролю вимог діючого підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) та відповідно, здійснення зважування при перевезенні сипучих вантажів без застосування методики затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології., у зв`язку із чим позивач звернувся до виробника спеціалізованих причепів Legras з приводу надання експертних висновків конструкторів стосовно питання - чи зафіксований при здійсненні вагового контролю зсув вантажу може зашкодити стійкості автомобіля і чи утруднює керування ним , однак відповіді на вказаний запит наразі не отримано (арк. спр. 95-98).

Інших заяв по суті справи, передбачених частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду 04 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 68-69).

Разом з матеріалами адміністративного позову позивач подав заяву про забезпечення позову (арк. спр. 13-14).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (арк. спр. 24).

На адресу суду 05 серпня 2020 року повторно подано заяву про забезпечення позову (арк. спр. 45-46).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року заяву ФГ Віладіна про забезпечення позову повернути заявнику без розгляду (арк. спр. 48).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено та призначено у даній справі судове засідання на 10:00 год. 26 жовтня 2020 року (арк. спр. 108).

Судовий розгляд справи, призначений на 26 жовтня 2020 року було відкладено на 10:00 год. 09 листопада 2020 року (арк. спр. 118).

При вирішенні справи по суті 09 листопада 2020 року представник ФГ Віладіна позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує та просить в задоволенні позову відмовити з огляду на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 належить ФГ Віладіна .

Посадовими особами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки 27 лютого 2020 року на 263 км автомобільної дороги М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, у тому числі транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 .

Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 , надав для перевірки наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_6 , виданого 12 грудня 2017 року ТСЦ 0744; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) марки Legras, номерний знак НОМЕР_7 серії НОМЕР_8 ; товарно-транспортну накладну від 27 лютого 2020 року №875 (арк. спр. 11, 85).

Як убачається із акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27 лютого 2020 року №032874 за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіпу марки Legras, номерний знак НОМЕР_4 було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 39,3 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,05 т при нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 . становило 12,65 т при нормі 11 т., навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , становило 19,6 т при нормативно допустимому 22 т (арк. спр. 9, 20, 84).

При цьому, результати здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано у відповідній довідці про здійснення габаритно-вагового контролю №035400 від 27 лютого 2020 року (арк. спр. 10, 19, 83).

Згідно повідомленням від 02 квітня 2020 року №29898/21-1/24-20 Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області сповістило ФГ Віладіна про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (арк. спр. 86).

У поясненнях від 13 квітня 2020 року на від 27 лютого 2020 року акт №2117681 позивач зазначив, що за умови відсутності методики поосьового зважування при здійсненні перевезення сипучимх вантажів - довідка №065400 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27 лютого 2020 року не може свідчити про наявність перевантаження окремох осі. Крім того загальна маса авто 39,300 т, що становить менше допустимої норми (арк. спр. 87-88).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області 13 квітня 2020 року винесено постанову №183700 про застосування до перевізника ФГ Віладіна адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн на підставі абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт (арк. спр. 8, 16, 90)

Не погодившись із вказаною постановою ФГ Віладіна звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України Про автомобільні дороги від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (далі - Постанова №198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила №1306), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Частиною сьомою статті 6 Закону №2344-IІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади , утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567).

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України Про автомобільний транспорт .

Отже, з огляду на викладене, Чорноморське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону №3353-XІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, на 263 км автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні.

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422 (далі - Порядок №422).

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку №422, був зупинений транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

У відповідності до статті 49 Закону України Про автомобільний транспорт , пункту 4 Порядку №422, водій транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , надав для перевірки посадовим особам Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_6 , виданого 12.12.2017р. ТСЦ 0744 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) марки Legras, номерний знак НОМЕР_7 серії НОМЕР_8 ; товарно-транспортну накладну №875 від 27 лютого 2020 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 належить та використовується ФГ Віладіна .

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 передбачено, що транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпу марки Legras, номерний знак НОМЕР_4 судом було встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 39,3 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,05 т при .нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 становило 12,65 т при нормі 11т.

Навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , становило 19,6 т при нормативно допустимому - 22 т.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить довідка про здійснення габаритно-вагового контролю №035400 від 27 лютого 2020 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №032874 від 27 лютого 2020 року.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10 грудня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207).

Відповідно до частини четвертої пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №035400 від 27 лютого 2020 року.

На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно- вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №032874 від 27 лютого 2020 року.

Відповідно до пункту 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України, а з врахуванням пункту 31-1 Порядку №879 така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до |пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Пунктом 4 Правил №30 (постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30) вказано, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Стаття 48 Закону України Про автомобільний транспорт , зазначає про те, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Судом встановлено відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами україни транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами або документу про внесення плати за проїзд, зафіксований в акті проведення перевірки №217681 від 27 лютого 2020 року, факт відсутності дозволу представником позивача не заперечувався.

Крім того, як вбачається з графи пояснення водія про причини порушень акта проведення перевірки №217681 від 27 лютого 2020 року, водій ОСОБА_1 поставив свій власноручний підпис без надання пояснень щодо причин допущеного порушення, застережень, зауважень чи заперечень щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю та рейдової перевірки в цілому.

Позивач заперечує факт перевищення вагових параметрів транспортного засобу та не погоджується з діями відповідача щодо оформлення результатів габаритно-вагового контролю транспортного засобу ФГ Віладіна . Так, у позовній заяві позивач та його представник у судовому засіданні зазначає про некоректне зважування посадовими особами відповідача вантажу та неврахування при зважуванні стану вантажу (подільний вантаж, насипом), невідповідність зважувального обладнання, а також вказує на відсутність методики виконання вимірювання навантажень та маси транспортних засобів.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпу марки Legras, номерний знак НОМЕР_4 , що належить ФГ Віладіна , здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний сертифікат та є придатними до застосування. Також суд зауважує, що при перевірці/зважуванні транспортного засобу у водія фермерського господарства не виникло сумнівів і потреби пересвідчитися у тому, чи відповідає згаданий засіб вимірювальної техніки державним стандартам.

Стосовно відсутності затвердженої методики у відповідності до пункту 19 Порядку №879, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу Мінекономрозвитку, то така дійсно не затверджена. Проте суд зауважує, що процес зважування є максимально автоматизованим, проводиться відповідно до інструкції з експлуатації вагового обладнання, не вимагає спеціальних наукових знань чи наукового підходу.

Відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2018 року у справі № 820/1420/17.

Щодо доводів позивача про необ`єктивність здійснення відповідачем вимірювання ваги транспортного засобу через зважування автомобіля з подільним (сипучим) вантажем у русі шляхом поосьового заїзду тягача під нахилом на платформу ваги без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, внаслідок чого вантаж може переміщатись та змінювати навантаження з одної осі на іншу, зсуватися під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, то суд їх вважає надуманими та не підтвердженими відповідними доказами. Автомобіль заїжджає на платформу ваг повільно зі швидкістю не більше 5-6 км на годину і така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.

Такі висновки суду про безпідставність тверджень перевізника про те, що маса сипучого вантажу не є сталою у різних точках автомобіля під час заїзду на вагу, що може свідчити про помилковість результатів зважування, узгоджуються з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 липня 2019 року у справі №803/1540/16.

Проведення вказаної рейдової перевірки відповідає наведеним вище положенням чинного законодавства, відповідачем правомірно при здійсненні габаритно-вагового контролю у спірному випадку перевірялась у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.

Суть порушення, встановленого рейдовою перевіркою у спірному випадку, полягає у перевищенні господарством нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем осьове навантаження задньої одиночної осі становила 12,65 тонни при нормативно визначених 11 тонн та відсутність у водія відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27 лютого 2020 року вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 39,300 т, а фактичні осьові навантаження склали: 1) 7,050 т (при нормативно допустимих 11 т), 2) 12,65 т (при нормативно допустимих 11 т), 3) 19,6 т (при нормативно допустимих 22 т).

Отже, у спірному випадку фактичне навантаження на задню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 складало 12,65 т, що на 1,650 т перевищує допустиме.

Слід також зазначити про те, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення

Законом України №54-ІХ від 11 вересня 2019 року, який набув чинності 25 вересня 2019 року, внесено ряд змін до Закону України Про автомобільний транспорт , зокрема, частину першу статті 60 цього закону доповнено новими абзацами:

абзац 14 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

абзац 15 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

абзац 16 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами точного габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , було встановлено, що осьове навантаження задньої одиночної осіб транспортного засобу Volvo, номерний знак НОМЕР_1 становила 12,65 тонни при нормі 11 тонн.

У відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом становило 15% (12650 : 11000- 1) * 100).

Вказана інформація щодо відсотку перевищення вагових параметрів над нормативом вказана в акті проведення перевірки №217681 від 27 лютого 2020 року з посиланням на відсутність відповідного дозволу та передбаченою відповідальністю за допущене порушення, зокрема, абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Таким чином, допущене автомобільним перевізником ФГ Віладіна порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Як зазначалось вище, статтею 48 Закону № 2344-III передбачено обов`язковість у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Оскільки автомобільним перевізником ФГ Віладіна було допущено перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу понад 5 % (перевищення склало 15 %), при цьому останнє не отримало відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами, тому начальником Управління Укртрансбезпеки у Волинській області правомірно прийнято постанову від 13 квітня 2020 року №183700 про застосування до ФГ Віладіна адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Щодо аргументів позивача про відсутність обов`язку у спірному випадку (при перевезенні подільного, сипучого вантажу) отримувати дозвіл на рух автомобільними дорогами при перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги встановлені у частині другій статті 29 Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353-XII, норми якої наведені вище.

У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), на що звертає увагу позивач, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русу виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ФГ Віладіна до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

Також суд акцентує увагу на положення частини четвертої статті 48 Закону № 2344-III відповідно до якої: у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 54-IX від 11 вересня 2019 року, чинним з 25 вересня 2019 року, попередня редакція передбачала …якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків ).

Оскільки у спірному випадку перевищення нормативно допустимої ваги складає більше 5%, то з урахуванням частини четвертої статті 48 Закону №2344-III перевезення такого вантажу може здійснюватися лише за наявності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами. Доводи позивача про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення подільного вантажу, є безпідставними та не звільняють позивача від обов`язку отримати відповідний дозвіл та здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.

Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, як в даному випадку - перевищення навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

При цьому згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на строєні осі - 11 т.

Стосовно посилання позивача про те, що він звернувся до виробника спеціалізованих причепів Legras з приводу надання експертних висновків конструкторів стосовно питання - чи зафіксований при здійсненні вагового контролю зсув вантажу може зашкодити стійкості автомобіля і чи утруднює керування ним та відповіді на таке звернення ще не отримано, суд зауважує, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , було встановлено перевищення на строєну вісь саме транспортного засобу Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , що становила 12,65 т при нормі 11 т.

Таким чином відповідь виробника спеціалізованих причепів Legras на поставлені питання не може слугувати обґрунтуванням позовних вимог у даній справі, оскільки спірним є перевищення навантаження саме на вісь транспортного засобу Volvo, а не напівпричепу марки Legras. Вказані обставини в ході судового засідання підтвердив і представник позивача.

З урахуванням встановлених в ході рейдової перевірки порушень ФГ Віладіна вимог законодавства про автомобільний транспорт, що знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, на думку суду, винесена 13 квітня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Волинській області постанова №183700 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн є законною та обґрунтованою.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при проведенні рейдової перевірки та прийняття оскаржуваної постанови, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про автомобільний транспорт , Закону України Про дорожній рух , Закону України Про автомобільні дороги , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства Віладіна (45730, Волинська область, Горохівський район, село Підбереззя, вулиця Коцюбинського, 28а, ідентифікаційний код юридичної особи 34244793) до Державної служби України з безпеки на транспорті (011135, місто Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Рішення суду у повному обсязі буде складено 16 листопада 2020 року.