Постанова

від 16.02.2021 по справі 140/10354/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/10354/20 пров. № А/857/83/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віладіна" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 140/10354/20 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Віладіна" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції - Смокович В.І.,

час ухвалення рішення - 09.11.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 16.11.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство «Віладіна» (далі - позивач, ФГ «Віладіна» ) звернулось із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, суб`єкт владних повноважень) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу вiд 13 квітня 2020 року №183700.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 лютого 2020 року на 203 км.+ 500 м. а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу модель Volvo марка FH 13.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричіпом марка LEGRAS модель DA 38 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що згідно товарно-транспортної накладної від 27 лютого 2020 року №875 здійснював перевезення вантажу - шроту соєвого негранульованого масою брутто 39,62 т.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю встановлено перевищення вагових параметрів навантаження на строєну вісь 12,65 т проти дозволених 11 т та складено довідку про результати здійснення габаритно вагового контролю від 27 лютого 2020 року №035400, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27 лютого 2020 року №032874 та рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

В подальшому начальником управління Укртрансбезпеки у Волинській області 13 квітня 2020 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою постановлено стягнути з ФГ «Віладіна» штраф у сумі 17 000 гривень.

Позивач вказує, що вимірювання ваги поосьового навантаження при перевезенні сипучого вантажу передбачає необхідність наявності відповідної методики, оскільки в силу природи вантажу за умови завантаження нормативно допустимої ваги вантажу та його рівномірного розподілення по кузову неможливо передбачити перевищення навантаження на окрему вісь при перевезенні сипучих (подільних) вантажів та запобігти такому перевищенню навантаження на окрему вісь.

Враховуючи вказане просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 140/10354/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сипучий вантаж під час руху систематично зміщується, що фіксується датчиком осьового навантаження транспортного засобу, тому передбачити чи виникне понаднормове навантаження на окрему вісь неможливо.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 140/10354/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені в ході рейдової перевірки порушення ФГ «Віладіна» вимог законодавства про автомобільний транспорт, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому на думку суду першої інстанції, винесена 13 квітня 2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Волинській області постанова №183700 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн є законною та обґрунтованою.

Розглядаючи спір, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 належить ФГ «Віладіна» .

Посадовими особами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки 27 лютого 2020 року на 263 км автомобільної дороги М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, у тому числі транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки Legras, номерний знак НОМЕР_4 .

Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 , надав для перевірки наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_5 , виданого 12 грудня 2017 року ТСЦ 0744; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) марки Legras, номерний знак НОМЕР_6 серії НОМЕР_7 ; товарно-транспортну накладну від 27 лютого 2020 року №875 (арк. спр. 11, 85).

Як убачається із акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27 лютого 2020 року №032874 за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіпу марки Legras, номерний знак НОМЕР_8 було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 39,3 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,05 т при нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 . становило 12,65 т при нормі 11 т., навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Legras, номерний знак НОМЕР_4 , становило 19,6 т при нормативно допустимому 22 т (арк. спр. 9, 20, 84).

При цьому, результати здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано у відповідній довідці про здійснення габаритно-вагового контролю №035400 від 27 лютого 2020 року (арк. спр. 10, 19, 83).

Згідно повідомленням від 02 квітня 2020 року №29898/21-1/24-20 Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області сповістило ФГ «Віладіна» про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (арк. спр. 86).

У поясненнях від 13 квітня 2020 року на від 27 лютого 2020 року акт №2117681 позивач зазначив, що за умови відсутності методики поосьового зважування при здійсненні перевезення сипучимх вантажів - довідка №065400 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27 лютого 2020 року не може свідчити про наявність перевантаження окремох осі. Крім того загальна маса авто 39,300 т, що становить менше допустимої норми (арк. спр. 87-88).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області 13 квітня 2020 року винесено постанову №183700 про застосування до перевізника ФГ «Віладіна» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн на підставі абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (арк. спр. 8, 16, 90)

Не погодившись із вказаною постановою ФГ «Віладіна» звернулося до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України Про автомобільний транспорт .

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 16 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.

Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Так, відповідно до п. 22 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

При цьому, п. 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Також, положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, на 263 км автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

У ході судового розгляду встановлено, що проведеним габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки Legras, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпу марки Legras, номерний знак НОМЕР_8 судом було встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричіпом становила 39,3 т при нормі 40 т; навантаження на передню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,05 т при .нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 становило 12,65 т при нормі 11т.

Навантаження на строєну вісь напівпричіпа марки Legras, номерний знак НОМЕР_4 , становило 19,6 т при нормативно допустимому - 22 т.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить довідка про здійснення габаритно-вагового контролю №035400 від 27 лютого 2020 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №032874 від 27 лютого 2020 року.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10 грудня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207).

Відповідно до частини четвертої пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №035400 від 27 лютого 2020 року.

На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно- вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №032874 від 27 лютого 2020 року.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року.

Колегією суддів не приймаються доводи апелянта стосовно того, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативно допустимої, оскільки п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлена заборона на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження саме на одиничні осі - понад 11 т, перевищення чого і було встановлено відповідачем.

Крім того є безпідставними посилання апелента на характер вантажу, що перевозився, а саме сипучий вантаж, який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, колегія суддів також не приймає, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 № 363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Пунктами 8.14-8.15 гл. 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

У свою чергу п. 12.5 гл. 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин слід дійти висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач приймаючи постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за правопорушення, передбачене абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт , діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Таким чином, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як навантаження на одиночну вісь (понад 11 т) транспортного засобу, свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віладіна" залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 140/10354/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 17.02.2021 року