Рішення

від 19.11.2020 по справі 580/1024/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року справа № 580/1024/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кит-2" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

25.03.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Кит-2" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 115, кв. 106) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 29.10.2018 №0013001410 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ на суму 435573 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Кит-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість у взаємовідносинах з ТОВ "Мармар Тех" (код ЄДРПОУ 3949330) до 20.05.2016 назва підприємства - ТОВ "Арматех Буд").. На підставі висновків акту перевірки прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з якими платнику податків були визначене податкові (грошові) зобов`язання , а саме: збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 435573,00 грн, з яких сума податкового зобов`язання складає 290382,00 грн, за штрафними санкціями 145191,00 грн. У акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.09.2018 ревізор давав правову оцінку договору будівельного підряду від 02.11.2015 № 02/11-2015, а саме: аналізував зміст договору, порядок та строки виконання зобов`язань сторонами, тощо. Зазначені дії ревізора були здійснені поза межами повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Позивач вважає, що контролюючим органом не доведено факт порушення товариством податкового законодавства.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.06.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду від Головного управління ДФС у Черкаській області надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ. Відповідач стверджує, що в первинних документах, виписаних ТОВ "Мармар Тех" на ТОВ "Кит-2" відображені господарські операції, які фактично не відбувались. Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 зупинено провадження у даній справі до набрання чинності рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №2340/4058/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кит-2" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 поновлено провадження у даній справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив таке.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "КИТ-2" (код ЄДРПОУ 40034585) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 у взаємовідносинах з ТОВ "Мармар Тех" (до 20.05.2016 назва підприємства ТОВ "Арматех Буд"), результати якої оформлено актом від 27.09.2018 № 374/23-00-14-1007/40034585, де встановлено порушення статті 9 Закону № 996, підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.4, 2.1 пункту 2 Положення №88, пункту 6, пункту 11 П(С)БО 16 "витрати", пункту 5 П(С)БО №11 "зобов`язання" завищено витрати, а саме: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за 2015 рік у сумі 1451908 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік у сумі 261343 грн у порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу № 2755. ТОВ "КИТ-2" у порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Кодексу № 2755 завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2015 на суму 290382 грн (а.с.8-12).

На підставі висновків акту перевірки прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з якими платнику податків були визначене податкові (грошові) зобов`язання , а саме: збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 435573,00 грн, з яких сума податкового зобов`язання складає 290382,00 грн, за штрафними санкціями 145191,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 01.02.2019 № 5370/6/99-99-11-04-01-25 ППР від 29.10.2018 № 0013001410 та № 0012971410 залишено без змін, а скаргу - без задоволення

Не погоджуючись з оскаржуваним податковими повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

Відповідно до пункту 2.1 договору будівельного підряду від 02.11.2015 № 02/11-2015, укладеного між ТОВ "КИТ-2", надалі "замовник", яке є платником податку на прибуток на загальних підставах відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в особі директора Ходоса Олега Івановича та ТОВ "Арматех Буд", надалі "підрядник", яке є платником податку на прибуток на загальних підставах відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в особі директора ОСОБА_2 , замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати відповідно до переданої замовником проектної та робочої документації та згідно діючих будівельних норм і правил підрядні роботи (а.с.118-128). Згідно пункту 2.3 договору від 02.11.2015 № 02/11-2015 сторони домовились, що обсяги та строки виконання робіт погоджуються шляхом укладення додаткових угод до цього договору.

02.11.2015 укладено додаткову угоду № 1 до договору від 02.11.2015 № 02/11-2015 відповідно до якої підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи на об`єкті: житловий комплекс з діловим та культурним центром та підземною автостоянкою за адресою: вул. Грушевського, 9а в Печерському районі м. Києва (2 черга будівництва) та визначено види робіт зокрема, улаштування стелі з гіпсокартону, улаштування плинтуса з гранітних плит, улаштування коробу з гіпсокартону, улаштування шпаклівки. Від підрядника угоду підписано ОСОБА_2

02.11.2015 укладено додаткову угоду № 2 до договору від 02.11.2015 № 02/11-2015 відповідно до якої підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи на об`єкті: житловий комплекс з діловим та культурним центром та підземною автостоянкою за адресою: вул. Грушевського, 9а в Печерському районі м. Києва (2 черга будівництва) та визначено види робіт зокрема, улаштування самовирівнюючої стяжки, улаштування підлоги з гранітних плит, улаштування коробу з гіпсокартону. Від підрядника угоду підписано ОСОБА_2

02.11.2015 укладено додаткову угоду № 3 до договору від 02.11.2015 № 02/11-2015 відповідно до якої підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи на об`єкті: житловий комплекс з діловим та культурним центром та підземною автостоянкою за адресою: вул. Грушевського, 9а в Печерському районі м. Києва (2 черга будівництва) та визначено види робіт. Від підрядника угоду підписано ОСОБА_2 .

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт№1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, складений до договору №02-11-2015 від 02.11.2015, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за грудень 2015 року, податкова накладна від 17.12.2015 №22, платіжне доручення №14 від 18.12.2015, платіжне доручення №19 від 24.12.2015.

Судом з акта перевірки від 27.09.2019 встановлено, що згідно з рах. 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2015 операції у взаємовідносинах з ТОВ "Арматех Буд" відображені: Сальдо на 01.01.2015 відсутнє, Дт 39 Кт 631 - 1451908,21 грн., Дт 6442 Кт 631 - 290381,64 грн., Дт 631 К 311 - 1000000,00 грн., Дт 631 К 311 - 742289,85 грн. Сальдо на 01.01.2015 відсутнє.

Представник відповідача посилається на те, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 757/13559/16-к (ЄДРСР 57043054) затверджено угоду про визнання винуватості від 16.03.2016 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000046 від 16.03.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частини 2 статті 28, частини 1 статті 205 КК України, укладену між прокурором відділу прокуратури м. Києва Брянцевим В.Л. та обвинуваченим ОСОБА_2 , його захисником Балійчук Л.І .

Таким чином на підставі вищевикладеного відповідачем зроблено висновок про відсутність реальності здійснення господарських операцій з продажу будівельно-монтажних робіт, документально оформлених ТОВ Арматех Буд (на час перевірки ТОВ Мармар Тех ) на адресу ТОВ Кит-2 в грудні 2015 року на загальну суму 1742289,85 грн, в тому числі ПДВ 290381,64 грн.

Щодо даних посилань представника відповідача суд зазначає таке.

У справі № 5011-66/1298-2012 (ЄДРСР 30929864) про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укркапітал" на майнові права на квартири загальною площею 1 116 кв. м., що розташовані у будинку в„– 9-а за адресою: вул. М.Грушевського у м. Києві зазначено: Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2010, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2010 у справі № 6/647-32/444-32/473-44/176 встановлено, що будинок в„– 9-а за адресою: вул. М.Грушевського у м. Києві є закінченим будівництвом та таким, що введений в експлуатацію.

Наслідки у податковому обліку платника створюють реально вчинені господарські операції, що пов`язані зі зміною стану активів, відповідають діловій меті та змісту діяльності за правочинами/договорами. Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу XIX Кодексу № 2755 визнано таким, що втратив чинність з 01.04.2011 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", проте зазначено сторонами у договорі як складова регулювання діяльності щодо об`єкта із закінченим будівництвом та таким, що вже був введений в експлуатацію, тобто до 2015 року згідно рішення суду у справі № 6/647-32/444-32/473-44/176.

Відповідно до частини 1 статті 532 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції на час постановлення вироку від 05.04.2016) вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Згідно частини 2 статті 395 Кримінального процесуального кодексу України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок - протягом тридцяти днів з дня проголошення. Частиною 2 статті 532 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.06.2016 повернуто апеляційну скаргу представника обвинуваченого на вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2016 в кримінальному провадженні № 32016100000000046 (ЄДРСР 58400495).

Відповідно до частини 4 статті 532 Кримінального процесуального кодексу України судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення. Вирок від 05.04.2016 набрав законної сили 03.06.2016.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 826/6146/16 (ЄДРСР 76905862) зазначено, що протокол допиту свідка є джерелом доказів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що належить обов`язковій оцінці судом сукупно, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Частиною 4 статті 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно частини 1 статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 757/13559/16-к (ЄДРСР 57043054) затверджено угоду про визнання винуватості від 16.03.2016 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000046 від 16.03.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частини 2 статті 28, частини 1 статті 205 КК України, укладену між прокурором відділу прокуратури м. Києва Брянцевим В.Л. та обвинуваченим ОСОБА_2 , його захисником Балійчук Л.І.

Обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Судом взято до уваги правову позицію, що не може суд робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає обставин, "що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій" (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 ЄДРСР 73355014).

Суд зазначає, що учасниками договірних відносин було здійснено оплату та обмін документами, позивач не отримував послуг від контрагента на об`єкті, що введений був в експлуатацію, не мав достатніх технічних можливостей, трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничого обладнання для виконання взятих на себе зобов`язань та/або доказів на підтвердження фактичного виконання, а формування витрат на підставі правочину, у межах яких було здійснено лише перерахування грошових коштів підтверджує нереальність операції із подальшим декларуванням у звітності.

Враховуючи, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 757/13559/16-к, що набрав законної сили, встановлено, що керівник контрагента позивача ТОВ "Мармар Тех" ОСОБА_2 придбав та набув у власність ТОВ "Арматех Буд" не з метою здійснення господарської діяльності, пов`язаної із продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, перереєстрація ТОВ "Арматех Буд" в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись фактом перереєстрації ТОВ "Арматех Буд", документально оформлювати операції без їх реального здійснення.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Кодексу № 2755 визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суд зазначає, що оцінку господарської діяльності контрагента позивача, крім вироку Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 № 757/13559/16-к надано, зокрема у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі № 640/22164/18 (ЄДРСР 83271307), від 23.04.2019 у справі 826/6694/18 (ЄДРСР 81430154), від 08.04.2019 у справі № 810/2392/18 (ЄДРСР 81088821), від 18.07.2019 у справі № 826/4292/18 (ЄДРСР 75423507). У зазначених постановах зроблено висновок про те, що ТОВ "Арматех Буд" використовувалось для прикриття незаконної діяльності, невстановленими особами з метою надання протиправній діяльності вигляду законної, без залучення (минуючи) ОСОБА_2 , який формально був засновником та директором товариства, упродовж 2015-2016 років складати та видавати від його імені господарські угоди та первинні фінансово-господарські документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, що належать сплаті до бюджету підприємствам реального сектору економіки.

Враховуючи виявлені контролюючим органом порушення щодо правомірності відображення операції з ТОВ "Арматех Буд" та аналізу її можливості проведення відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 261343 грн згідно ППР від 29.10.2018 № 0012971410.

Враховуючи, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 757/13559/16-к, що набрав законної сили, встановлено, що керівник контрагента позивача ТОВ "Мармар Тех" ОСОБА_2 придбав та набув у власність ТОВ "Арматех Буд" не з метою здійснення господарської діяльності, пов`язаної із продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, перереєстрація ТОВ "Арматех Буд" в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись фактом перереєстрації ТОВ "Арматех Буд", документально оформлювати операції без їх реального здійснення.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Кодексу № 2755 визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суд зазначає, що оцінку господарської діяльності контрагента позивача, крім вироку Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2016 № 757/13559/16-к надано, зокрема у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі № 640/22164/18 (ЄДРСР 83271307), від 23.04.2019 у справі 826/6694/18 (ЄДРСР 81430154), від 08.04.2019 у справі № 810/2392/18 (ЄДРСР 81088821), від 18.07.2019 у справі № 826/4292/18 (ЄДРСР 75423507). У зазначених постановах зроблено висновок про те, що ТОВ "Арматех Буд" використовувалось для прикриття незаконної діяльності, невстановленими особами з метою надання протиправній діяльності вигляду законної, без залучення (минуючи) ОСОБА_2 , який формально був засновником та директором товариства, упродовж 2015-2016 років складати та видавати від його імені господарські угоди та первинні фінансово-господарські документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, що належать сплаті до бюджету підприємствам реального сектору економіки.

Враховуючи виявлені контролюючим органом порушення щодо правомірності відображення операції з ТОВ "Арматех Буд" та аналізу її можливості проведення відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на суму 435573 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що відповідачем під час визначення податкового зобов`язання позивача було здійснено перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності нарахування, обчислення, декларування і сплати податку на прибуток та з метою забезпечення податкового контролю визначено грошове зобов`язання також зі сплати податку на прибуток з уточненням групи платників податку за формою власності: приватних підприємств, що не свідчить про порушення компетенції суб`єктом контролю, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, у порядку і у спосіб, встановлені законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване ППР від 29.10.2018 №0012971410 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 261343 грн, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19.11.2020.

Суддя В.П. Тимошенко