Рішення

від 17.11.2020 по справі 905/1697/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2020 Справа № 905/1697/20

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтрансторг (87548, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 125 А, офіс 803; ЄДРОПУ 40904929)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юго-Восток LTD (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Куїнджи, будинок 82, квартира 11; код ЄДРПОУ 19388797)

про стягнення 143 820,00 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явились

від відповідача : не з`явились

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю Азовтрансторг звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Юго-Восток LTD про стягнення 143 820,00 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 для розгляду даної справи визначено суддю Фурсову С.М.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено усний договір про надання послуг, згідно з яким відповідач зобов`язався здійснити ребрендинг стели АЗС, а позивач прийняти та оплатити такі послуги. Як стверджує позивач, вартість послуг була оплачена, однак, відповідач свої зобов`язання щодо ребрендингу не здійснив, роботи виконано не було, внаслідок чого позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору з вимогою повернути отриману передплату у вигляді авансових платежів, яка не була задоволена останнім. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з метою стягнення внесеної оплати.

Ухвалою суду від 25.09.2020 відкрито провадження у справі 905/1697/20; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання призначено на 08.10.2020; постановлено позивачу надати суду рахунки №СФ-000157 від 03.10.2019; №157 від 03.10.2019; №166 від 29.10.2019; №184 від 21.11.2019; №4 від 20.01.2020 та №8 від 22.01.2020, докази направлення Повідомлення б/н б/д (опис вкладення до цінного листа №8754800762069 тощо), докази спливу строку виконання робіт; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

На виконання ухвали суду від 25.09.2020 від позивача 12.10.2020 надійшов супровідний лист з додатками, а саме, з рахунками №СФ-000157 від 03.10.2019; №СФ-000166 від 29.10.2019; №СФ-000184 від 21.11.2019; №СФ-0000004 від 20.01.2020 та №СФ-0000008 від 22.01.2020. У листі позивач зазначив, що повідомлення про відмову від договору та про необхідність повернення сплачених коштів в досудовому порядку було спрямовано на адресу відповідача рекомендованим листом без опису вкладення. Зазначив, що за усним домовленостями строк виконання робіт становив 20 днів після проведення оплати.

Ухвалою суду від 20.10.2020 зокрема відкладено розгляд справи на 05.11.2020, продовжено сторонам строк для надання заяв по суті та доказів, які мають значення для вирішення справи.

29.10.2020 від відповідача надійшов відзив, у якому останній проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що ним вже виконані роботи на загальну суму 133290,00 гривень. З боку виконавця (відповідача) були надані замовнику акти виконаних робіт №57 від 04.11.2019, №4 від 27.01.2020, №9 від 25.02.2020, №11 від 28.02.2020, №22 від 25.05.2020 на загальну суму 133290,00 гривень, які замовник безпідставно відмовився підписати. До відзиву надано документи згідно переліку.

02.11.2020 на електрону адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 30.10.2020, в якій останній позовні вимоги підтримав, посилався на недопустимість доказів, наданих відповідачем разом з відзивом, які нібито підтверджують виконання робіт.

Листом господарського суду Донецької області від 02.11.2020 повідомлено сторін про те, що у зв`язку з перебуванням судді Фурсової С.М. у відпустці, судове засідання, призначене на 05.11.2020, відбудеться 17.11.2020 за допомогою засобів поштового зв`язку та телефонограмами.

10.11.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №99 від 06.11.2020, у яких останній підтримав свою позицію та просив відмовити у задоволенні позову.

17.11.2020 на електрону адресу суду надійшов супровідний лист про направлення додаткових доказів, до якого додані податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказаний лист не підписаний КЕВ.

У судове засідання 17.11.2020 представники сторін не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю Азовтрансторг та Товариством з обмеженою відповідальністю Юго-Восток LTD укладено усний договір, відповідно до умов якого виконавець (відповідач) зобов`язався здійснити наступні послуги: ребрединг стели АЗС, а замовник (позивача) - прийняти та оплатити послуги.

Відповідачем були виставлені позивачу наступні рахунки-фактури:

- №СФ-000157 від 03.10.2019 на суму 38000,00 гривень;

- №СФ-000166 від 29.10.2019 на суму 45000,00 гривень;

- №СФ-000184 від 21.11.2019 на суму 28820,00 гривень;

- №СФ-0000004 від 20.01.2020 на суму 38720,00 гривень;

- №СФ-0000008 від 22.01.2020 на суму 7000,00 гривень.

На підставі вказаних рахунків позивачем у період з 04.10.2019 по 28.02.2020 проведені оплати на загальну суму 143820,00 гривень. Враховуючи вказані позивачем призначення платежів, рахунки №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020 оплачені у повному обсязі, рахунок №СФ-0000004 від 20.01.2020 оплачений у розмірі 25000,00 гривень.

Позивач звернувся до відповідача з листом №127 від 25.05.2020 на повернення коштів у розмірі 25000,00 гривень, які були перераховані як попередня плата за ребрендування стели АЗС по рахунку-фактури №СФ-0000004 від 20.01.2020 згідно платіжного доручення №3136 від 21.01.2020, у зв`язку з невиконанням виконавцем своїх зобов`язань.

У відповідь 11.06.2020 відповідач направив лист №10 від 11.06.2020, у якому зазначив, що рахунок №СФ-0000004 від 20.01.2020 був виставлений на суму 38720,00 гривень, з яких оплачено 25000,00 гривень. Станом на 25.05.2020 виконавцем закуплені всі необхідні матеріали та надані послуги на суму 14470,00 гривень, а саме: 1) аплікація на будівлі, бокова частина - 3550,00 гривень, 2)аплікація на будівлі, фронтальна частини -2240,00 гривень, 3) заміна аплікації на колонах - 6600,00 гривень, 4) стрілки на колонах, 2 шт. - 880,00 гривень, 5) демонтаж лайтбоксів з козирка - 1200,00 гривень, інші послуги не були надані у зв`язку з несприятливими погодними умовами, що заважали технології виконання робіт, а також у зв`язку з впровадженням карантину. У листі відповідач запропонував узгодити дату зустрічі для погодження подальших дій та просив повернути другі примірники наданих раніше для підписання первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)).

У липні 2020 року позивач направив на адресу відповідача Повідомлення б/н б/д про відмову від договору у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у визначені терміни, з посиланням на ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, повідомив про розірвання усного договору з 10.07.2020 та просив повернути грошові кошти у вигляді авансових платежів 143820,00 гривень в тижневий термін з моменту отримання повідомлення.

18.08.2020 відповідач направив на адресу позивача відповідь на вищезазначене повідомлення №20 від 18.08.2020, в якій зазначив, що з боку виконавця були надані замовнику акти виконаних робіт №57 від 04.11.2019, №4 від 27.01.2020, №9 від 25.02.2020, №11 від 28.02.2020, №22 від 25.02.2020, якими встановлено виконання робіт на загальну суму 133290,00 гривень, які замовник безпідставно відмовився підписати та повернути один примірник кожного акту виконавцю, у зв`язку з чим вимогу позивача повернути суму 143820,00 гривень вважає необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За правовою природою виставлені позивачем рахунки №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020 - є пропозиціями укласти договори, які в установлені строки не були відкликані оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов`язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто позивач своєю оплатою рахунків підтвердив укладання договорів у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві та запереченнях посилається на те, що рахунок №СФ-000184 від 21.11.2019 був виставлений на підставі письмового договору про надання послуг №01/11 від 26.11.2019, на підтвердження надав копії вказаного договору та специфікації №1 від 26.11.2019.

Так, 26.11.2019 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладений договір про надання послуг №01/11, згідно п. 1.1 якого виконавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику наступні послуги: ребрединг стели АЗС, а замовник - в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити послуги.

Загальна сума договору складає 28820,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 4803,33 гривень (п. 2.3 договору).

Згідно п. 7.1 договору про надання послуг №01/11 від 26.11.2019 останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.

До договору №01/11 від 26.11.2019 сторонами укладена специфікація №1 від 26.11.2019, згідно якої виконавець надає замовнику, а замовник оплачує і приймає наступні послуги:

1. Стела - заміна касет з логотипом (композит+акрил) - 9800,00 гривень

1.2. Фоновка білою плівкою - 3400,00 гривень

1.3. Аплікація - 800,00 гривень

1.4. Виготовлення руста (відсутній) - 270,00 гривень

2. Переклеювання наклейок на колонки (6шт.х 90,00 гривень) - 450,00 гривень

3. Переклеювання вивісок над колонками (6шт.х 1566,67 гривень) - 9400,00 гривень

4. Демонтаж логотипу на козирку, виготовлення білого руста - 4700,00 гривень.

Загальна сума специфікації складає 28820,00 гривень.

Рахунок №СФ-000184 на суму 28820,00 гривень був сформований 21.11.2019, тобто хронологічно раніше укладення договору про надання послуг №01/11 від 26.11.2019.

Порядок оплати, розмір попередньої оплати збігається зі здійсненими платежами.

Позивач у відповіді на відзив не заперечує факт укладення між сторонами письмового договору про надання послуг №01/11 від 26.11.2019 та співвідношення з ним рахунку №СФ-000184 від 21.11.2019 на суму 28820,00 гривень. Навпаки, посилається на цей договір як на підставу виникнення між сторонами, на його думку, правовідносин з надання послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рахунок №СФ-000184 від 21.11.2019 на суму 28820,00 гривень був виставлений на підставі договору №01/11 від 26.11.2019.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідачем через електрону пошту до суду надано зареєстровані у встановленому порядку податкові накладні №4 від 04.10.2019, №3 від 01.11.2019, №20 від 28.11.2019, №13 від 21.01.2020, №9 від 28.02.2020, №7 від 25.02.2020, №8 від 25.02.2020, №7 від 27.01.2020. Оскільки вказані документи не скріплені КЕП, не можуть вважатись належними доказами. Суд не приймає ці документи в якості доказів, однак вважає за необхідне надати їм оцінку у сукупності з іншими доказами.

З наданих відповідачем податкових накладних вбачається, що проведені позивачем платежі зараховувались в рахунок кожного зобов`язання окремо, а саме:

- на проведені позивачем за рахунком - фактури №СФ-000157 від 03.10.2019 платежі в сумі 25000,00 гривень та 13000,00 гривень були складені податкові накладні №4 від 04.10.2019 та №4 від 04.11.2019, у яких визначена кількість (об`єм, обсяг) - 0,6578947 та 0,342105 відповідно, що разом складає 0,9999997;

- на проведені позивачем за рахунком - фактури №СФ-000166 від 29.10.2019 платежі в сумі 35000,00 гривень та 10000,00 гривень були складені податкові накладні №3 від 04.11.2019 та №7 від 25.02.2020, у яких визначена кількість (об`єм, обсяг) - 0,7777778 та 0,222222 відповідно, що разом складає 0,9999998;

- на проведені позивачем за рахунком - фактури №СФ-000184 від 21.11.2019 платежі в сумі 20000,00 гривень, 14820,00 гривень та 4000,00 гривень були складені податкові накладні №20 від 28.11.2019, №8 від 25.02.2020 та №9 від 28.02.2020, у яких визначена кількість (об`єм, обсяг) - 0,6939626, 0,167245 та 0,1387923 відповідно, що разом складає 0,9999999;

- на проведений позивачем за рахунком - фактури №СФ-000008 від 22.01.2020 платіж в сумі 7000,00 гривень складена податкова накладна №7 від 27.01.2020, у якій визначена кількість (об`єм, обсяг) - 1;

- на проведений позивачем за рахунком - фактури №СФ-000004 від 20.01.2020 платіж в сумі 25000,00 гривень складена податкова накладна №13 від 21.01.2020, у якій визначена кількість (об`єм, обсяг) - 0,645661.

Наведені обставини та сукупний аналіз наявних в матеріалах справи документів дають підстави дійти висновку, що рахунки №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-0000004 від 20.01.2020, №СФ-0000008 від 22.01.2020 були виставлені на підставі окремих усних договорів.

З поданих рахунків на оплату та платіжних документів неможливо встановити, що роботи мали бути виконані на одному об`єкті.

Відповідачем виставлені позивачу рахунки-фактури №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000004 від 20.01.2020, №СФ-0000008 від 22.01.2020 на послугу - ребрендування стел АЗС.

Суд зазначає, що за своєю суттю ребрендинг - це активна маркетингова стратегія яка включає комплекс заходів щодо зміни бренду (як компанії, так і виробленого нею товару), або його складових: назви, логотипу, слогану, візуального оформлення, із зміною позиціювання.

Виходячи з пояснень сторін щодо предмета усних договорів, а також договору про надання послуг №01/11 від 26.11.2019 та специфікації до нього, укладені між сторонами договори (усні та письмовий) за своєю правовою природою є договорами підряду, а оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у своєму листі від 08.10.2020, направленому до суду, зазначає, що згідно усних домовленостей терміни виконання договорів протягом 20 днів після проведення оплати, в свою чергу відповідач у запереченнях зазначає, що за рахунком -№СФ-000157 від 03.10.2019 на суму 38000,00 гривень строк виконання робіт встановлено в один місяць, за рахунком №СФ-000166 від 29.10.2019 на суму 45000,00 гривень - 3 місяці, за рахунком №СФ-0000008 від 22.01.2020 на суму 7000,00 гривень - 1 місяць, за рахунком - №СФ-0000004 від 20.01.2020 на суму 38720,00 гривень - 6 місяців.

Позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на здійснення платежів в сумі 143280,00 гривень, які були в свою чергу перераховані на підставі рахунків №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000004 від 20.01.2020, №СФ-0000008 від 22.01.2020.

З наданих позивачем рахунків №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000004 від 20.01.2020, №СФ-0000008 від 22.01.2020 не вбачається ані обсяг та детальний перелік узгоджених робіт, ані місце їх виконання, ані строк виконання зобов`язання, як і не вбачається, що рахунки виставлені саме на попередню оплату робіт.

Відповідач зазначає, що роботи за рахунками №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020 виконані ним у повному обсязі та прийняті позивачем, роботи за рахунком №СФ-0000004 від 20.01.2020 виконані частково, а саме в сумі 14470,00 гривень, на підтвердження надає акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000057 від 04.11.2019, №ОУ-0000004 від 27.01.2020, №ОУ-0000009 від 25.02.2020, №ОУ-0000011 від 28.02.2020, №ОУ-0000022 від 25.05.2020, однак останні не підписані позивачем.

Як зазначає відповідач, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були надані директору позивача, проте не повернуті останнім. В листі №10 від 11.06.2020, відповідач зокрема просив позивача повернути другі екземпляри наданих первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)). У відповіді на повідомлення №20 від 18.08.2020 відповідач також зазначав про безпідставну відмову замовника підписати акти та повернути один екземпляр кожного акту виконавцю.

Судом встановлено, що за рахунками №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019 оплата здійснювалась позивачем частковими платежами, а саме:

- за рахунком №СФ-000157 від 03.10.2019 на суму 38000,00 гривень - 04.10.2019 в сумі 25000,00 гривень, 04.11.2019 в сумі 13000,00 гривень;

- за рахунком №СФ-000166 від 29.10.2019 на суму 45000,00 гривень - 04.11.2019 в сумі 35000,00 гривень, 25.02.2020 в сумі 14820,00 гривень;

- за рахунком №СФ-000184 від 21.11.2019 на суму 28820,00 гривень - 28.11.2019 в сумі 20000,00 гривень, 25.02.2020 в сумі 14820,00 гривень, 28.02.2020 в сумі 4000,00 гривень.

Рахунок №СФ-0000004 від 20.01.2020 оплачений позивачем 27.01.2020.

Тобто, позивач протягом 5 місяців здійснював часткові оплати рахунків до повної їх оплати.

Матеріали справи не містять будь-яких претензій щодо невиконання робіт за вказаними оплаченими рахунками (№СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020) у період з жовтня 2019 року по липень 2020 року.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що заявлена до стягнення сума в частині 118820,00 гривень (за рахунками №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020) є авансовими платежами за роботи, що підлягають поверненню внаслідок їх невиконання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 118820,00 гривень задоволенню не підлягають.

Стосовно рахунку №СФ-0000004 від 20.01.2020, суд зазначає наступне:

Так, 20.01.2020 відповідачем був виставлений рахунок №СФ-0000004 від 20.01.2020 на суму 38720,00 гривень.

Вказаний рахунок позивач оплатив частково 21.01.2020, а саме у розмірі 25000,00 гривень.

Позивач листом №127 від 25.05.2020 просив повернути кошти у розмірі 25000,00 гривень, які були перераховані як попередня плата за ребрендування стели АЗС по рахунку-фактури №СФ-0000004 від 20.01.2020, у зв`язку з невиконанням виконавцем своїх зобов`язань.

У відповідь відповідач направив лист №10 від 11.06.2020, у якому зазначив, що станом на 25.05.2020 виконавцем закуплені всі необхідні матеріали та надані послуги на суму 14470,00 гривень, а саме:

1) аплікація на будівлі, бокова частина - 3550,00 гривень,

2) аплікація на будівлі, фронтальна частини -2240,00 гривень,

3) заміна аплікації на колонах - 6600,00 гривень,

4) стрілки на колонах, 2 шт. - 880,00 гривень,

5) демонтаж лайтбоксів з козирка - 1200,00 гривень,

інші послуги не були надані у зв`язку з несприятливими погодними умовами, що заважали технології виконання робіт, а також у зв`язку з впровадженням карантину; запропонував узгодити дату зустрічі для узгодження подальших дій.

Отже, відповідач підтвердив (визнав), що внесені кошти у розмірі 25000,00 гривень за вказаним рахунком були попередньою оплатою, а роботи не були виконані в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач не надав доказів часткового використання авансу в сумі 14470,00 гривень (чеків на придбання необхідних матеріалів тощо).

У липні 2020 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення б/н б/д про відмову від договору у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у визначені терміни, з посиланням на ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, повідомив про розірвання усного договору з 10.07.2020 та просив повернути авансові платежі, в тому числі за рахунком №СФ-0000004 від 20.01.2020, в тижневий термін з моменту отримання повідомлення.

Згідно ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як вже зазначалось вище, з наданих сторонами документів неможливо встановити узгоджені строки виконання зобов`язання. За твердженням позивача строк виконання робіт за рахунком №СФ-0000004 від 20.01.2020 становить 20 днів, за твердженням відповідача - 6 місяців.

На момент звернення позивача до відповідача з повідомленням б/н б/д про відмову від договору у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у визначені терміни сплинув навіть зазначений відповідачем шестимісячний строк.

Тобто, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за усним договором не виконав роботи, суму передоплати не повернув.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неповернутої передоплати згідно рахунку №СФ-0000004 від 20.01.2020 у розмірі 25000,00 гривень підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2157,33 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 5200,00 гривень.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналогічні норми щодо строків подання доказів понесення судових витрат встановлені ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Справу №905/1697/20 розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, після чого виходить до нарадчої судові для вирішення позовних вимог по суті; судові дебати не проводяться.

Отже з аналізу ч.8 ст.129, ч.1 ст.221, ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження право на звернення до суду з заявою про подання доказів у підтвердження розміру понесених судових витрат має бути реалізовано учасником справи до виходу суду до нарадчої кімнати для винесення судового рішення у справі. При цьому право подати докази понесення судових витрат після ухвалення судового рішення сторона може реалізувати лише за умови подання про це відповідної заяви до закінчення судових дебатів/виходу суду до нарадчої кімнати. В такому випадку суд при винесенні судового рішення по суті спору питання розподілу судових витрат взагалі не вирішує (крім витрат зі сплати судового збору). Питання ж розподілу судових витрат в такому разі вирішується судом шляхом прийняття додаткового рішення за умови подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В іншому випадку (за відсутності заяви сторони про подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України) питання розподілу судових витрат вирішується судом одночасно з вирішенням спору по суті за наявними в справі матеріалами.

При цьому аналіз положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про відсутність права суду повторно вирішувати питання розподілу судових витрат в разі подальшого звернення сторони з заявою про надання додаткових доказів понесення нею таких витрат після вирішення цього питання при ухваленні рішення по суті позовних вимог.

Суд також зауважує, що можливість реалізації стороною права на подання додаткових доказів понесення нею судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог жодним чином не пов`язана з безпосередньою присутністю представника такої сторони при судовому розгляді справи, оскільки відсутність представника в судовому засіданні не позбавляє сторону права повідомити суд шляхом подання відповідної заяви про намір сторони подати докази понесення судових витрат після ухвалення рішення. Така заява може бути подана як разом з позовом, так і в будь-який інший час протягом всього судового розгляду, але до виходу суду до нарадчої кімнати/до закінчення судових дебатів.

За відсутністю такої заяви з боку сторони щодо подання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення по суті спору, обов`язком суду згідно з положеннями ч.5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України є вирішення питання розподілу судових витрат сторін одночасно з ухваленням рішення по суті позовних вимог.

Матеріали справи не містять документального підтвердження надання таких послуг. Позивачем не надано договору про надання правничої допомоги, актів виконаних робіт, рахунків тощо, як і не містять заяви позивача про подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у покладенні витрат на професійну правничу допомогу на відповідача за недоведеністю.

Витрати з оплати судового збору у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтрансторг (87548, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 125 А, офіс 803; ЄДРОПУ 40904929) до Товариства з обмеженою відповідальністю Юго-Восток LTD (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Куїнджи, будинок 82, квартира 11; код ЄДРПОУ 19388797) про стягнення 143 820,00 гривень, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юго-Восток LTD (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Куїнджи, будинок 82, квартира 11; код ЄДРПОУ 19388797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтрансторг (87548, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 125 А, офіс 803; ЄДРОПУ 40904929) попередню оплату у розмірі 25000,00 гривень, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 375,00 гривень.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати у розмірі 118820,00 гривень відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 17.11.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.11.2020.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Азовтрансторг (87548, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 125 А, офіс 803; ЄДРОПУ 40904929).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Юго-Восток LTD (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Куїнджи, будинок 82, квартира 11; код ЄДРПОУ 19388797).

Суддя С.М. Фурсова