Постанова

від 06.04.2021 по справі 905/1697/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2021 р. Справа № 905/1697/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтрансторг (вх.№433 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 17.11.2020 ухвалене суддею Фурсовою С.М. у приміщенні Господарського суду Донецької області у справі №905/1697/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Азовтрансторг , м. Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юго-Восток LTD , м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 143820,00 грн

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2020 року ТОВ Азовтрансторг звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ Юго-Восток LTD про стягнення 143820,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.11.2020 у справі №905/1697/20 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юго-Восток LTD» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрансторг» попередню оплату у розмірі 25000,00 гривень, а також відшкодовано сплачений судовий збір у розмірі 375,00 гривень. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати у розмірі 118820,00 гривень відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Азовтрансторг» та ТОВ «Юго-Восток LTD» укладено усний договір, відповідно до умов якого виконавець (відповідач) зобов`язався здійснити наступні послуги: ребрединг стели АЗС, а замовник (позивач) - прийняти та оплатити послуги; на виконання вказаного договору відповідачем були виставлені позивачу 5 (п`ять) рахунків-фактури.

З посиланням на положення статей 11, 202, 509, 530, 641, 642 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 181, 193 Господарського кодексу України та посилаючись на обставини даної справи та докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що заявлена до стягнення сума в частині 118820,00 гривень за рахунками №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020 є авансовими платежами за роботи, що підлягають поверненню внаслідок їх невиконання, а тому відмовив у задоволенні цієї суми. Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неповернутої передоплати згідно рахунку №СФ-0000004 від 20.01.2020 у розмірі 25000,00 гривень підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Позивач з рішенням суду від 17.11.2020 не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 17.11.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 118820,00 грн, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача з посиланням на статті 73, 74 ГПК України, положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку мотивована тим, що судом першої інстанції надані невірна оцінка обставинам справи та доказам на їх підтвердження.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "06" квітня 2021 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, каб. № 104.

Також вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк до 22.03.2021 для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу.

05.04.2021 від ТОВ Юго-Восток LTD надійшов відзив на апеляційну скаргу, який направлений на адресу суду 30.03.2021, що підтверджується поштовим штампом на конверті.

Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідачем направлено відзив з пропуском процесуального строку, встановленого в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, колегія суддів не приймає його до розгляду, у відповідності до приписів сч.2 ст. 118 ГПК України.

В судове засідання 06.04.2021 учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом апеляційної інстанції вчинено всі необхідні дії щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги 06.04.2021, шляхом направлення ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що явка сторін обов`язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи, а також достатність матеріалів справи для об`єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі представників сторін.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у відповідності до статті 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Між сторонами у справі укладені усні договори на надання послуг з ребрендингу стел АЗС, за умовами яких, ТОВ Юго-Восток LTD (виконавець) зобов`язалось виконати роботи щодо встановлення стел з зображенням букв (логотипу) АТТ на автозаправочних станціях позивача, а ТОВ Азовтрансторг (замовник) зобов`язалось здійснити оплату за виконані роботи.

Сторони домовились, що виконавець здійснює роботи на автозаправочних станціях позивача, які знаходяться - біля Іллічівського ринку у Кальміуському районі міста Маріуполя, по вул. Мухіній у Кальміуському районі міста Маріуполя, у смт. Мангуш Мангушського району Донецької області, у смт. Волноваха Донецької області.

Також з матеріалів справи вбачається, що 26.11.2019 між сторонами укладено письмовий договір №01/11 про надання послуг, згідно умов якого, виконавець (ТОВ Юго-Восток LTD ) зобов`язався надати замовнику (ТОВ Азовтрансторг ) послуги з ребрендингу стели АЗС, а замовник в порядку на та умовах визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити послуги. Вартість робіт за вказаним договором складає 28820,00 грн. (п.2.3 договору).

Пунктом 2.2 договору сторони обумовили умови оплати - 20000,00 - передоплата, яка проводиться замовником на р/р виконавця у строки, що не перевищують 3 банківських днів з моменту підписання договору.

Договір діє з моменту його підписання та до 31.12.2019.

До того ж, в пункті 1.3 договору вказано, що надання послуг буде здійснено протягом 17 банківських днів після надходження передоплати та узгодження макетів із замовником.

У специфікації №1 до договору сторони визначили ретельний розрахунок вартості робіт за договором.

На виконання умов усних договорів та договору від 26.11.2019 позивачем відповідачу виставлені рахунки

- №СФ-000157 від 03.10.2019 на суму 38000,00 гривень;

- №СФ-000166 від 29.10.2019 на суму 45000,00 гривень;

- №СФ-000184 від 21.11.2019 на суму 28820,00 гривень;

- №СФ-0000004 від 20.01.2020 на суму 38720,00 гривень;

- №СФ-0000008 від 22.01.2020 на суму 7000,00 гривень.

Рахунок № СФ-0000004 від 20.01.2020 виставлений в рамках укладеного між сторонами договору від 26.11.2019, а всі інші рахунки в рамках усних домовленостей.

Відповідно до фільтрованої виписки за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 03.09.2020 (а.с. 10, 10 т.1), наданої позивачем до матеріалів справи, від ТОВ Юго-Восток LTD за вказаний період до ТОВ Азовтрансторг надійшли кошти:

04.10.2019 - на підставі рахунку № 000157 від 03.10.2019 у розмірі 25000,00 грн

01.11.2019 - на підставі рахунку № 000166 від 29.10.2019 у розмірі 35000,00 грн

04.11.2019 - на підставі рахунку № 000157 від 03.10.2019 у розмірі 13000,00 грн

28.11.2019 - на підставі рахунку №000184 від 21.11.2019 у розмірі 20000,00

21.01.2020 - на підставі рахунку 0000004 від 20.01.2020 у розмірі 25000,00 грн

27.01.2020 - на підставі рахунку № 0000008 від 22.01.2020 у розмірі 7000,00 грн

25.02.2020 - на підставі рахунку №000166 від 29.10.2019 та №184 від 21.11.2019 на загальну суму 14820,00 грн

28.02.2020 - на підставі рахунку №000184 від 21.11.2019 у розмірі 4000,00 грн.

Отже, на підставі вказаних рахунків позивачем у період з 04.10.2019 по 28.02.2020 проведені оплати на загальну суму 143820,00 гривень. Враховуючи вказані позивачем призначення платежів, рахунки №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020 оплачені у повному обсязі, рахунок №СФ-0000004 від 20.01.2020 оплачений у розмірі 25000,00 гривень.

25.05.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №127 про повернення коштів у розмірі 25000,00 гривень, які були перераховані як попередня плата за ребрендування стели АЗС по рахунку-фактури №СФ-0000004 від 20.01.2020 згідно платіжного доручення №3136 від 21.01.2020, у зв`язку з невиконанням виконавцем своїх зобов`язань.

У відповідь 11.06.2020 відповідач направив лист №10 від 11.06.2020, у якому зазначив, що рахунок №СФ-0000004 від 20.01.2020 був виставлений на суму 38720,00 гривень, з яких оплачено 25000,00 гривень. Станом на 25.05.2020 виконавцем закуплені всі необхідні матеріали та надані послуги на суму 14470,00 гривень, а саме: 1) аплікація на будівлі, бокова частина - 3550,00 гривень, 2) аплікація на будівлі, фронтальна частини -2240,00 гривень, 3) заміна аплікації на колонах - 6600,00 гривень, 4) стрілки на колонах, 2 шт. - 880,00 гривень, 5) демонтаж лайтбоксів з козирка - 1200,00 гривень, інші послуги не були надані у зв`язку з несприятливими погодними умовами, що заважали технології виконання робіт, а також у зв`язку з впровадженням карантину. У листі відповідач запропонував узгодити дату зустрічі для погодження подальших дій та просив повернути другі примірники наданих раніше для підписання первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)).

У липні 2020 року позивач направив на адресу відповідача Повідомлення б/н б/д про відмову від договору у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у визначені терміни, з посиланням на ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, повідомив про розірвання усного договору з 10.07.2020 та просив повернути грошові кошти у вигляді авансових платежів 143820,00 гривень в тижневий термін з моменту отримання повідомлення.

18.08.2020 відповідач направив на адресу позивача відповідь на вищезазначене повідомлення №20 від 18.08.2020, в якій зазначив, що з боку виконавця були надані замовнику акти виконаних робіт №57 від 04.11.2019, №4 від 27.01.2020, №9 від 25.02.2020, №11 від 28.02.2020, №22 від 25.02.2020, якими встановлено виконання робіт на загальну суму 133290,00 гривень, які замовник безпідставно відмовився підписати та повернути один примірник кожного акту виконавцю, у зв`язку з чим вимогу позивача повернути суму 143820,00 гривень вважає необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Вважаючи свої права порушеними відповідачем в частині невиконання робіт з ребрендингу стел АЗС на підставі усних домовленостей та договору від 26.11.2019, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 143820,00 грн, як попередньої оплати.

17.11.2020 Господарським судом Донецької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Колегія суддів, враховуючи межі перегляду, встановлені статтею 269 ГПК України, розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні 118820,00 грн, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 cт. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України передбачено право сторін укласти господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозиція (оферта) укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Отже, виставлені відповідачем рахунки № СФ-0000008, № СФ-000184, № СФ-000166, № СФ-000157, є пропозиції з боку підрядника укласти договір про виконання робіт з ребрендингу стели АЗС, а оплата за цими рахунками з боку замовника є підтвердженням укладання договорів у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Що стосується рахунку №СФ-0000004, вказаний рахунок виставлений на підставі договору від 26.11.2019 №01/11.

Колегія суддів погоджується з тим, що спірні правовідносини є підрядними правовідносинами, адже направлені на отримання кінцевого результату - оновлена стела АЗС (інший колір та написи), а тому такі правовідносини повинні регулюватись главою 61 Цивільного кодексу України (Підряд).

За змістом ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Судом встановлено, що за рахунками №СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019 оплата здійснювалась позивачем частковими платежами, а саме:

- за рахунком №СФ-000157 від 03.10.2019 на суму 38000,00 гривень - 04.10.2019 в сумі 25000,00 гривень, 04.11.2019 в сумі 13000,00 гривень;

- за рахунком №СФ-000166 від 29.10.2019 на суму 45000,00 гривень - 04.11.2019 в сумі 35000,00 гривень, 25.02.2020 в сумі 14820,00 гривень;

- за рахунком №СФ-000184 від 21.11.2019 на суму 28820,00 гривень - 28.11.2019 в сумі 20000,00 гривень, 25.02.2020 в сумі 14820,00 гривень, 28.02.2020 в сумі 4000,00 гривень.

Рахунок №СФ-0000004 від 20.01.2020 оплачений позивачем 27.01.2020.

Тобто, позивач протягом 5 місяців здійснював часткові оплати рахунків до повної їх оплати.

Отже, в силу приписів статті 642 ЦК України, замовник прийняв від виконавця роботи шляхом їх оплати.

Колегія суддів зауважує сторін, що вимогами статті 854 передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Тобто, сплата попередньої оплати (авансу) повинна бути передбачена умовами договору підряду. Враховуючи, що між сторонами відносини будувались на усних домовленостях, шляхом направлення підрядником оферти та прийняття замовником акцепту, сплата попередньої оплати на підставі усних домовленостей не передбачена, та сторонами усно не обговорювалась. Таких доказів в матеріалах справи не має.

Таким чином, сплата замовником рахунків є підтвердженням прийняття замовником від підрядника виконання робіт.

Згідно ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи неможливо встановити чіткі строки виконання робіт на підставі усних домовленостей.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять будь-яких претензій, листів, телефонограм та інших доказів щодо невиконання робіт за вказаними оплаченими рахунками (№СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020) у період з жовтня 2019 року по липень 2020 року.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Колегія суддів зазначає, що принцип змагальності господарського процесу забезпечує повноту дослідження обставин справи, та покладає тягар доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Тож, встановлені колегією суддів обставини щодо відсутності підстав вважати кошти 118820,00 грн, які сплачені на підставі рахунків (№СФ-000157 від 03.10.2019, №СФ-000166 від 29.10.2019, №СФ-000184 від 21.11.2019, №СФ-0000008 від 22.01.2020) як попередню оплату, а також відсутність доказів щодо несвоєчасного виконання або невиконання підрядником робіт з ребрендингу стел АЗС на підставі усних домовленостей між сторонами даної справи, дають підстави для висновку про законність і обгрунтованість твердження суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 118820,00 грн. попередньої оплати.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги стосуються непогодження позивача з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні 118820,00 грн, колегія суддів в силу приписів ст. 269 ГПК України, рішення суду в іншій частині не розглядає.

Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги не призвели до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками викладеними у даній постанові.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду у даній справі відповідає вимогам наведених норм, тому залишається колегією суддів без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрансторг» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 17.11.2020 у справі № 905/1697/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.04.2021

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель