Рішення

від 16.11.2020 по справі 500/2578/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2578/20

16 листопада 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача Дубовий А.М.

представника відповідача Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспер Агро ЮА" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспер Агро ЮА" (надалі, позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 10.08.2020 №50/7.4-19/209000, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Галицької митниці Держмитслужби від 10.08.2020 №49/7.4-19/209000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невиїзна документальна перевірка проведена відповідачем без наявності на те правових підстав, що, на думку представника позивача, свідчить про протиправність наслідків такої перевірки. Позивач вказує, що з акту перевірки не вбачається, що під час митного оформлення товарів, митний орган України мав сумніви з приводу відомостей щодо країни походження товарів або розбіжностей у відомостях про походження товару. Вважає, основною умовою для застосування пільгової ставки ввізного мита є підтвердження країни походження товару, про що у позивача наявні необхідні документи. На думку представника позивача, попри визначену у частині третій ст. 43 Митного кодексу України умову, відповідно до якої сертифікат про походження товару - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, а також той факт, що сертифікати EUR. 1 від 12.05.2017 року №А 740611, від 23.06.2017 №А 740635, від 29.05.2018 №А 815387 не скасовані та є чинними, Галицька митниця Держмитслужби жодним чином не обґрунтувала, з приводу чого у неї виникли сумніви щодо походження товарів задекларованих позивачем. Крім цього, вважає, що основі оскаржуваних податкових повідомлень рішень лежить лист уповноваженого органу Греції від 09.12.2019 року №9250/Н4/22-19 (доведений листом Держмитслужби України від 19.02.2020 №16-4/16-01-01/7.13/178), яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у вище вказаних документах про походження товару з Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1.

Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 13.10.2020 о 10:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

13.10.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 09.11.2020 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 19.10.2020 продовжено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву до 09.11.2020.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що внаслідок безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції 410 під час здійснення митного оформлення товарів за вищевказаними митними деклараціями позивачем було порушено вимоги підпункту (а) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини 1 статті 257, статті 280 МК України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України. Представник відповідача вважає, що враховуючи те, що для товарів у спірному випадку країна походження є визначальною для оподаткування, а інформація про походження у сертифікатах з переміщення форми EUR.1 виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита та/або застосування зменшених ставок ввізного мита на підставі Угоди при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 16.05.2017 №/2017/006933, від 27.06.2017 № UA204010/2017/010749, від 01.06.2018 №/2018/012887 застосовано невірно. Отже, на думку представника відповідача, невиїзна документальна перевірка була проведена Галицькою митницею Держмитслужби на законних підставах, податкові повідомлення-рішення № 49/7.4-19/209000 від 10.08.2020 та № 50/7.4-19/209000 від 10.08.2020 прийняті митницею правомірно та відповідно до норм чинного законодавства, а тому, на думку митниці, правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 49/7.4-19/209000 від 10.08.2020 та № 50/7.4-19/209000 від 10.08.2020 немає.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. Вважає, що проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Проспер Агро ЮА до моменту ознайомлення з наказом про її проведення не відповідає закону. Також, на думку представника позивача, в матеріалах справи документів не вбачається обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів згідно митних декларацій від 16.05.2017 року №UA204010/2017/006933, від 27.06.2017 року №UA204010/2017/010749, від 01.06.2018 №UA204010/2018/012887 через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

09.11.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 16.11.2020 о 14:30 год.

16.11.2020 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив повністю з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено, що Галицькою митницею Держмитслужби відповідно до наказу митниці від 07.07.2020 № 311, повідомлення №42 від 08.07.2020 проводилась документальна невиїзна перевірка ТзОВ Проспер Агро ЮА дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 16.05.2017 № UA204010/2017/006933, від 27.06.2017 № UA204010/2017/010749, від 01.06.2018 № UA204010/2018/012887.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт №23/7.4-19/39684115 від 15.07.2020, яким встановлено порушення підпункту (а) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, вимог частини першої статті 257, статті 280 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 47696,54 грн., підпункту (в) пункту 185.1 статті 185, статі 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 9539,31 грн.

На підставі акта перевірки від 15.07.2020 № 23/7.4-19/39684115 Галицькою митницею Держмитслужби 10.08.2020 винесено податкові повідомлення-рішення № 49/7.4-19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозять суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 59620,68 грн., та № 50/7.4- 19/209000, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 11924,14 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись з позовними вимогами, суд зазначає, що нормами статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 61 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 24 частини першої ст. 4 Митного кодексу України (надалі - МК України) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною третьою ст. 345 МК України визначено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Положеннями частини шостої ст. 345 МК України встановлено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Згідно із положеннями ст. 352 МК України, посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством , якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів; правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. Підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

З матеріалів справи слідує, зокрема, з Акту перевірки, що позивачем ввезено на митну територію України та здійснено митне оформлення товарів за митними деклараціями (надалі, МД): - від 16.05.2017 № UA204010/2017/006933; від 27.06.2017 № UA204010/2017/010749; від 01.06.2018 № UA204010/2018/012887.

В той же час, на підтвердження країни походження декларантом, під час митного оформлення, були надані сертифікати з переміщення форми EUR.1 від 12.05.2017 № А 740611, від 23.06.2017 № A 740635, від 29.05.2018 № A 815387 та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини 1 статті 29 додатка 1-А Тарифний графік України до гл. 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі,Угода), яка відображена в графі 36 митних декларацій.

Згідно Закону України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16.09.2014 № 1678-VII, Верховна Рада України постановляє: 1. Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди, ратифікувати.

Відповідно до статті 26 Сфера застосування Глави 1 Національний режим та доступ товарів на ринки розділу IV Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею Угоди, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ( Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва ).

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 29 Скасування ввізного мита Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Без шкоди для першого підпункту для одягу та інших виробів, що були у використанні та які класифікуються за кодом УКТЗЕД 6309 00 00, Україна скасовує ввізне мито відповідно до умов, встановлених у Додатку I-B до цієї Угоди.

Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку І до цієї Угоди.

Згідно приписів статті 16 Загальні вимоги Розділу V Підтвердження походження Протоколу І Угоди, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

У відповідності до пунктів 1, 4, 5 статті 17 Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 Розділу V Підтвердження походження Протоколу І Угоди, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Статтею 25 Подання підтвердження походження Протоколу 1 Угоди визначено, що підтвердження походження повинні подаватись до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Тобто, вищезазначені сертифікати з перевезення EUR.1 повинні подаватись одержувачем товару (ТзОВ Проспер Агро ЮА ) до митного органу країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни.

Пунктом 2 ст. 32 Взаємна допомога Розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І Угоди, передбачено, що з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документах.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5 ст. 33 Перевірка підтверджень походження Розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І Угоди, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію, інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

З аналізу положень ст. 33 Перевірка підтверджень походження Розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І Угоди, вбачається що вказана стаття не визначає чітких критеріїв щодо строку та підстав проведення перевірок відповідних сертифікатів, однак результати такої перевірки повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Згідно із нормами ст. 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Крім цього, відповідно до статті 36 МК України, походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Частиною шостою статті 36 МК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (не преференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною першою статті 43 МК України визначено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України, країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. До графи 44 митних декларацій, під кодом 0954 внесено реквізити сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1 про походження товарів, а під кодом 0380 внесено реквізити рахунків-фактур від 12.05.2017 № 78, від 16.06.2017 № 103, від 29.05.2018 № 263 в яких містяться відомості про країну походження товарів, а саме зазначено Європейський Союз.

Нормами частини п`ятою статті 280 МК України встановлено, що до товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

З метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, Рівненською митницею ДФС, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди, було скеровано на верифікацію (перевірку) до ДФС України сертифікати з перевезення форми EUR 1 від 12.05.2017 № А 740611, від 23.06.2017 № A 740635, від 29.05.2018 № A 815387 (лист від 07.11.2018 № 855/34/17-70-19), які в свою чергу були направлені на перевірку до уповноваженого органу Греції.

Державною митною службою України листом від 19.02.2020 № 16-4/16-01-01/7.13/178 направлено Поліській митниці Держмитслужби інформацію уповноваженого органу Греції від 09.12.2019 № 9250/Н4/22-19 з результатами перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1, згідно із якими преференційне походження товарів, зазначених у вищевказаних сертифікатах, не підтверджене.

Наведена інформація із комплектом документів про походження направлена Поліською митницею Держмитслужби листом від 02.03.2020 № 7.13-1/15-3/7-40/1714 до Галицької митниці Держмитслужби.

Крім того, суд враховує інформацію Незалежного органу державних доходів Грецької Республіки, яка направлена Державній Митній Службі України 09.12.2019, з якої вбачається, що сертифікати походження EUR 1 , в тому числі, від 12.05.2017 № А 740611, від 23.06.2017 № A 740635, від 29.05.2018 № A 815387 є справжніми та були видані для експортних декларацій, проте їх слід розглядати як недійсні документи, оскільки під час аудиторського контролю експортер не надав відповідних документів, щоб обгрунтувати преференційне походження товару.

У наведеному контексті суд вважає, що позивачем не підтверджено належним чином преференційне походження товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями №204010/2017/006933 від 16.05.2017, №204010/2017/010749 від 27.06.2017, №204010/2018/012887 від 01.06.2018, тому вказані товари підлягають оподаткуванню ввізним митом за повною ставкою ввізного мита відповідно до статті 48 МК України.

Отже, суд вважає, що позивачем було порушено вимоги підпункту (а) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини першої статті 257, статті 280 МК України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України.

Згідно пункту 4 частини першої ст. 289 МК України визначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

При цьому, суд враховує, що ввізне мито на товари нараховується за ставками згідно із Законом України Про митний тариф .

Згідно підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 187.8 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно із пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів.

Положеннями статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Крім цього, пунктом 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то зазначене тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Щодо доводів позивача щодо неправомірності проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За правилами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до положень ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, з наведеного вбачається, що як Податковий кодекс України так і Митний кодекс України містять аналогічні норми щодо порядку направлення особі, що перевіряється, повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, відповідачем направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копії наказу від 07.07.2020 № 311 та повідомлення про проведення перевірки від 08.07.2020 № 42, що кореспондує відповідачу обов`язку, встановленого митним законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення керівника відповідного підприємства про проведення перевірки.

Отже, на думку суду, відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України відповідачем правомірно визначено заниження податкових зобов`язань для позивача на загальну суму 57235,85 грн., з них: з ввізного мита на суму 47696,54 грн. та податку на додану вартість на суму 9539,31 грн.

При цьому, у відповідності до вимог п. 123.1 ст. 123 ПК України на вищезазначену суму податкових зобов`язань відповідачем, у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України, нараховано штрафні санкції (штрафи) на загальну суму 14308,97 грн, з них: з ввізного мита у сумі 11924,14 грн. та з податку на додану вартість у сумі 2384,83 грн.

Також, приймаючи рішення по суті спору, суд приймає до уваги твердження представника відповідача, що оскільки для товарів у спірному випадку країна походження є визначальною для оподаткування, а інформація про походження у сертифікатах з переміщення форми EUR.1 виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита та/або застосування зменшених ставок ввізного мита на підставі Угоди при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 16.05.2017 №/2017/006933, від 27.06.2017 № UA204010/2017/010749, від 01.06.2018 №/2018/012887 застосовано невірно.

Таким чином, суд вважає, що проведена Галицькою митницею Держмитслужби невиїзна документальна перевірка є такою, що вчинена відповідно до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, послідовно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 49/7.4-19/209000 від 10.08.2020 та № 50/7.4-19/209000 від 10.08.2020 прийняті відповідачем правомірно та відповідно до норм чинного законодавства.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю. Сплачений судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспер Агро ЮА" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 23 листопада 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспер Агро ЮА" (місцезнаходження: вул. Гетьмана П. Дорошенка, 4,м. Тернопіль,46008 код ЄДРПОУ 39684115);

відповідач:

-Галицька митниця Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1,м.Львів,79000 код ЄДРПОУ 43348711);

Головуюча суддя Дерех Н.В.