Постанова

від 03.11.2020 по справі 383/1288/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2020 року м. Кропивницький

справа № 383/1288/19

провадження № 22-ц/4809/645/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Витязівська сільська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Замша О. В.) від 29 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Витязівська сільська рада у якому просив суд про таке:

визнати неправомірними дії Витязівської сільської ради щодо відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо передачі йому у власність земельної ділянки;

зобов`язати Витязівську сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо передачі йому у власність земельної ділянки, встановивши судовий контроль за виконанням рішення;

стягнути з Витязівської сільської ради відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8300 грн;

стягнути з Витязівської сільської ради відшкодування моральної шкоди 60000 грн.

Позов обґрунтовував тим, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Рішенням сесії Витязівської сільської ради від 17 квітня 2014 року йому надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою, яку було виготовлено 05 травня 2014 року. Однак, відповідач неодноразово йому відмовляв у її затвердженні у зв`язку із нібито існуванням земельного спору між ним і сусіднім землевласником ОСОБА_2 . Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області у цивільній справі за № 383/254/17 визнано протиправним та скасоване рішення Витязівської сільської ради Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної передачі) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва ОСОБА_2 , а також скасовані записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 . Не зважаючи на судове рішення Витязівська сільська рада продовжє відмовлятися від затвердження розробленої ним технічної документації із землеустрою оскільки у Державному земельному кадастрі вже існує земельна ділянка (ділянка, яка раніше передавалася у власність ОСОБА_2 ), яка накладається на його земельної ділянки. Він вважає рішення відповідача неправомірними, які перешкоджають реалізації його права на приватизацію землі.

Крім того, він стверджує, що відповідач завдав йому майнових втрат, які полягають у сплаті ним судових витрат в сумі 8300 грн в іншій справі № 383/254/17. Через тривалі спори з відповідачем він зазнав моральних страждань, що полягали у нервовому напруженні, відчутті розчарування, погіршення стану здоров`я, зниження його репутації за що просить стягнути компенсацію в сумі 60000 грн.

Короткий зміст рішення суду

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Витязівської сільської ради відмовлено повністю.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивач не довів того, що розроблена ним технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не порушує вимог законодавства та майнових прав інших осіб. Так, як суд не встановив неправомірності дій відповідача, то не вбачав підстав для покладення за понесені позивачем витрати та моральні страждання.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити всі його позовні вимоги.

Він обґрунтовує свою скаргу тим, що бажає отримати у власність земельну ділянку, якою користується. З цією метою розробив технічну документацію із землеустрою, але йому перешкоджає існування іншої земельної ділянки, яку відповідач передавав у власність громадянці ОСОБА_2 . Рішенням суду в іншій справі визнано протиправним і скасовано рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 а також скасовано відповідний запис про право власності на земельну ділянку. Він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області з питання скасування державної реєстрації земельної ділянки, але виявилося, що законних підстав для цього немає. Вважає, що склалася ситуація, яка може бути вирішена лише в судовому порядку. Однак, суд формально віднісся до справи і фактично не розглянув його вимог, не оцінив надуманість відмови відповідача у затвердженні документації із землеустрою так, як спір про порушення прав позивача на земельну ділянку зі ОСОБА_2 був вирішений судом у справі № 383/254/17. Він вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх владних функцій розпорядника землі, що приводить до порушення прав позивача.

Узагальнений зміст відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що головною перешкодою в реалізації позивачем свого права на безоплатну приватизацію присадибної земельної ділянки є небажання позивача звернутися до землевпорядної організації, яка виготовила технічну документацію із землеустрою, адже технічна документація із землеустрою за № 128/15 від 30 квітня 2015 року виготовлена по неправильно встановлених геодезистами землевпорядної організації межах, чим порушив права та законні інтереси ОСОБА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу надала.

Позиції учасників справи, висловлені в судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти доводів позивача, просив відхилити апеляційну скаргу.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

ОСОБА_1 за рішенням Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області № 274 від 29 січня 2015 року, яким внесені зміни й доповнення до рішення № 222 від 17 квітня 2014 року, надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,4463 га з них: 0,25 га під житловою забудовою одно - та двоповерховою для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок житлової та громадської забудови та 0,1963 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

26 квітня 218 року ОСОБА_1 звернувся до Витязівської сільської ради із заявою про погодження технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0,4463 га за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області 26 квітня 2018 року № 211 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства з подальшим погодженням технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства обом сусідам за адресою АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 ) та АДРЕСА_2 ( ОСОБА_2 ). Рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійти згоди щодо спільної межі між двома присадибними ділянками та звернутися одночасно до однієї землевпорядної організації для виготовлення технічної документації.

Апеляційний суд додатково встановив такі обставини:

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року у справі ЄУН: 383/254/17 позов ОСОБА_1 до Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та ОСОБА_2 задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення п`ятої сесії сьомого скликання Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області №53 від 17 травня 2016 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання земельних ділянок у власність (шляхом безоплатної передачі) для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва гр. ОСОБА_2 ;

скасовано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0214 га для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3520883200:51:000:0021, проведений державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації Демецькою Т.М. 09.06.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 947326035208, номер запису про право власності: 14958374;

скасувано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3520883200:51:000:0020, проведений державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації Демецькою Т.М. 09.06.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948671635208, номер запису про право власності: 14982149;

в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення третьої сесії сьомого скликання Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області №28 від 22 грудня 2015 року Про затвердження акту обстеження меж на земельні ділянки від 04 грудня 2015 року та про зобов`язання Витязівську сільську раду Бобринецького району Кіровоградської області вчинити певні дії відмовлено.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Звертаючись до суду з позовом, позивач об`єднав у своїй заяві декілька вимог, а саме: про визнання неправомірними дії Витязівської сільської ради, зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою, стягнути відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням відповідачем законних вимог позивача, відшкодування матеріальної шкоди завданої судовими витратами у іншій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У цій справі вимоги позивача про визнання неправомірними дій Витязівської сільської ради, зобов`язання її вчинити дії та сатисфакцію моральної шкоди пов`язані між собою підставою їх виникнення - це рішення Витязівської сільської ради від 20 січня 2015 року № 274.

Натомість вимоги про компенсацію майнової шкоди, яка полягає у некомпенсованих позивачу витратах у цивільній справі ЄУН: 383/254/17, виникла з рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року.

Тому, суд апеляційної інстанції переглядатиме оскаржуване рішення суду з огляду на те, що вимоги позивача мають різні підстави.

Щодо рішення суду в частині позовних вимог про оскарження дій, зобов`язання прийняти рішення та сатисфакцію моральних страждань

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 20, ч. 4 ст. 188 ЦПК України).

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (ч. 1 ст. 377 ПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч. 2 ст. 377 ЦПК України).

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Натомість відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вирішуючи питання розмежування юрисдикцій адміністративних і загальних судів, Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію, яка викладена у постанові від 20 вересня 2018 року по справі ЄУН 126/1373/17, яка надалі неодноразово була повторена ним в інших судових рішеннях. Її суть зводиться до того, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Тобто, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між суб`єктом приватного права та органом державної влади або органом місцевого самоврядування, як суб`єктом публічного права, в якому управлінські дії останнього спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту б ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України або за результатами аукціону.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

На підставі ч. 7 цієї статті ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частинами 8 - 11 ст. 118 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 -1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів а , б , в , г статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що положення пунктів а , б , в , г статті 12 ЗК України в частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до ЗК України вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Як вбачається зі справи, ОСОБА_1 , маючи дозвіл відповідача на розробку технічної документації із землеустрою, розробив таку документацію і звернувся до Витязівської сільської ради із заявою про її затвердження та надання йому земельної ділянки у власність.

За наслідками розгляду заяви позивача сільська рада ухвалила рішення, яким відмовив в її задоволенні.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незаконним, на думку позивача, рішенням відповідача, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, як органу місцевого самоврядування і в результаті якого не виникли, не змінилися і не припинилися цивільні права позивача.

У позові не ставиться питання про права інших осіб, зокрема, ОСОБА_2 .

Спір щодо правомірності приватизації ОСОБА_2 її земельної ділянки вже був вирішений Бобринецьким районним судом Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 (справа ЄУН: 383/254/17).

Між позивачем і відповідачем у цій справі спір про право цивільне відсутній. Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, за твердженням позивача, діями відповідача при вирішенні питання щодо передачі йому земельної ділянки у власність, яке в силу закону належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, а отже дослідженню підлягають виключно рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту відповідає ч. 1 ст. 5 КАС України.

Таким чином, виниклий між сторонами спір є публічно-правовим, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Суд першої інстанції наведене не врахував та помилково вважав, що спір у цій частині є приватноправовим та належить до його юрисдикції.

З урахуванням частин 1, 2 статті 377 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду робить висновок, що оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Витязівської сільської ради про визнання неправомірними дій відповідача, зобов`язання вчинити дії та сатисфакцію моральної шкоди підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі та роз`ясненням позивачу його права на звернення з такими вимогами до суду адміністративної юрисдикції.

Щодо рішення суду в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди

Позивач просив суд стягнути з відповідача 8300 грн на відшкодування завданої майнової шкоди, яка, на думку заявника, полягає у його витратах на проведення судової експертизи, витрати на проїзд до суду в іншій справі.

Виходячи зі змісту статей 22, 1166 ЦК України майнову шкоду можна визначити, як зменшення майнової сфери особи внаслідок пошкодження чи знищення її майна.

Майнова шкода спричиняє збитки для потерпілого, тобто втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Натомість, згідно з частинами 1, 3 статті 138 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Детально питання витрат сторін, що пов`язані з явкою до суду регламентовано ст. 138 ЦПК України, а витрат, пов`язаних із залученням експертів - ст. 139 цього ж Кодексу.

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України тим судом, який розглянув справу в межах вирішуваної ним справи (ст. 263, 264, 270 ЦПК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що судові витрати мають іншу правову природу аніж збитки, спричинені заподіянням шкоди. Крім того, вирішення питання про судові витрати здійснюється в межах тієї справи, в якій вони були понесені її учасником.

Отже, позивач невірно кваліфікував природу спірних правовідносин в цій частині та обрав неправильний спосіб вирішення свого питання.

У зв`язку з цим суд першої інстанції загалом правильно відмовив в задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, оскільки така вимога є необгрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у зазначеній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 377, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Витязівської сільської ради, зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою та відшкодування моральної шкоди скасувати і закрити провадження у справі .

Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до Кропивницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до відповідного адміністративного суду.

В іншій частині рішення суду першої інстації залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 16 листопада 2020 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

С. І. Мурашко