Рішення

від 13.10.2020 по справі 905/2329/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.2020 Справа № 905/2329/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Лисих О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплоенергетична компанія» (85483, Донецька область, місто Новогродівка, вулиця Молодіжна, будинок 30, квартира 13; код ЄДРПОУ 38310377)

до відповідача: Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, Волноваський район, місто Волноваха, вулиця Героїв 51 ОМБР, будинок 1; код ЄДРПОУ 02142632)

про стягнення збитків в розмірі 968 392,34 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплоенергетична компанія» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Волноваської районної державної адміністрації про стягнення збитків в розмірі 968 392,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором на постачання теплової енергії №479 від 20.11.2016 за фактично поставлену теплову енергію, внаслідок чого йому завдані збитки в розмірі 968 392,34 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. У відповіді на відзив представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Зокрема, у відповіді на відзив представник позивача посилався на те, що листи з проханням розпочати подачу теплової енергії були датовані раніше укладання договору про постачання теплової енергії №479 від 02.11.2016. Для запобігання зриву навчального процесу за відсутності в приміщеннях навчальних закладів нормативного теплового режиму та виключення назрівання соціального конфлікту Волноваська філії ТОВ АТЕК змушені були на прохання відділу освіти Волноваської РДА розпочати постачання теплової енергії до вказаних навчальних закладів до укладання відповідного договору. Представник позивача наголошує на тому, що Волноваська філія ТОВ АТЕК з 20.10.2016 здійснювала постачання теплової енергії до учбових закладів у період жовтень-грудень 2016 року відповідно до вказівок відділу освіти Волноваської РДА та умовами, передбаченими договором № 479. У відповідності до письмових повідомлень про подачу тепла Волноваською філією ТОВ АТЕК на об`єктах теплопостачання встановлено теплові лічильники зі складанням актів прийому в експлуатацію засобів обліку теплової енергії із зазначенням номерів пломб теплообчислювача, витратоміра, датчиків температур. Засоби обліку теплової енергії були встановлені ТОВ АТЕК в котельнях шкіл, введені в експлуатацію та опломбовані, що підтверджується актами прийому в експлуатацію засобу обліку теплової енергії, які додано до справи. Як зазначає позивач у відповіді на відзив, рахунки з актами виконаних робіт (постачання теплової енергії згідно показів встановлених лічильників) за листопад 2016 в сумі 493 198,43 грн. та за грудень 2016 в сумі 715 763,80 грн. були прийняті відповідачем 28.12.2016, однак всупереч умовам договору № 479 до теперішнього часу відповідачем не повернено підписані акти і не проведено розрахунки за виконані роботи. Водночас, пункт 4.7. договору № 479 визначає, що попередня оплата можлива на підставі постанови КМУ від 23.04.2014 № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти . Між тим, обслуговуючий персонал (кочегари) були прийняті на роботу з початку роботи на відповідних котельнях. Заробітна плата нараховувалась, виплачувалась вчасно, в повному обсязі, відрахування перераховано в повному обсязі. Паливо для виробництва теплової енергії закуплено за власні кошти, прохання здійснити попередню оплату за тепло Відділом освіти Волноваської РДА ігноровані. На 12 об`єктах з 15, які опалювались, були встановлені лічильники за власні кошти. Рахунки до сплати та акти здачі-приймання виконаних робіт заявлені лише на 12 навчальних закладів відповідно до показів вузлів обліку теплової енергії і до сьогодні не сплачені.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Під час розгляду даної справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував. Як вбачається з відзиву на позовну заяву, в період з 15.09.2016 по 05.12.2016 жодного листа від позивача щодо неможливості встановлення теплових вузлів не надходило. Згідно умов договору № 419 від 15.09.2016 позивач зобов`язувався перед початком опалювального сезону (а саме, до 20.10.2016) встановити вузли обліку теплової енергії за свій рахунок для подальшого розрахунку за фактично спожите тепло. Станом на 15.12.2016 позивачем було надано робочі проекти та встановлення комерційних вузлів обліку теплової енергії, але були відсутні технічні умови, акт введення в експлуатацію теплових лічильників, акт опломбування теплових лічильників та рішення від сільських, селищних рад Про узгодження тарифу на послуги теплопостачання , надання яких передбачено п. 3.3.12 договору від 15.09.2016 № 419, та умовами договору на постачання теплової енергії від 02.11.2016, що на думку відповідача свідчить про невиконання позивачем умов договору, та, як наслідок, відсутність можливості здійснення розрахунку на підставі наданих актів виконаних робіт.

07.09.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив при винесенні рішення по даній справі врахувати той факт, що у випадку прийняття рішення на користь позивача, відповідач не зможе його виконати, так як кошти на дану виплату в бюджеті на 2020 рік не заплановані. Внаслідок цього місцевим органом державної виконавчої служби буде здійснено припинення асигнувань відповідача, що може негативно вплинути на освітній процес у 46 закладах загальної середньої освіти Волноваського району (буде припинено рух коштів за незахищеними статтями видатків).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд,

В С Т А Н О В И В

15.09.2016 між Відділом освіти Волноваської районної державної адміністрації (нині - Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Волноваської районної державної адміністрації) (далі - власник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплоенергетична компанія» (далі - користувач, ТОВ АТЕК ) було укладено договір про передачу об`єктів теплопостачання у господарське відання № 419 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого власник передає, згідно додатку (т. 1, а.с. 30) в господарське відання нерухоме майно, котельні шкіл Волноваського району та теплові мережі загальноосвітніх навчальних закладів, Волноваського району Донецької області, (далі - об`єкти), які перебувають на балансі власника згідно з додатком. Користувач приймає в господарське відання та утримання 17 котелень навчальних закладів Волноваського району зазначені в додатку об`єкти теплопостачання, з веденням балансового обліку з виробленням і постачанням теплової енергії.

Згідно п. 2.1. договору приймання об`єктів в господарське відання здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін, в 10-денний термін з моменту підписання цього договору.

Об`єкти вважаються переданими в господарське відання з моменту підписання акту прийому-передачі в оперативне управління (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору об`єкти, передані в господарське відання, повинні бути повернені користувачем і прийняті власником протягом 10 днів з моменту закінчення терміну оперативного управління, на підставі акту прийому-передачі.

Згідно п. 3.1.1. договору власник зобов`язується зробити передачу основних засобів об`єктів, зазначених в п. 1.1 цього договору в господарське відання користувача з ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат від діяльності переданого об`єкта.

Відповідно до п. 3.3.4. договору користувач зобов`язується здійснювати нарахування за відпущену теплову енергію за затвердженими тарифами і самостійно здійснювати збір платежів.

Користувач зобов`язується забезпечувати справний технічний стан обладнання об`єктів, переданих в господарське відання в межах балансової належності за власний рахунок, сума витрат при цьому за місяць повинна бути не меншою, ніж сума за платне користування даними об`єктами (п. 3.3.5. договору).

Згідно п. 3.3.12 договору користувач зобов`язується перед початком опалювального сезону встановити вузли обліку теплової енергії за свій рахунок.

Відповідно до п. 3.4.4. договору про передачу об`єктів теплопостачання у господарське відання № 419 від 15.09.2016 користувач має право на час дії даного договору приймати працівників для обслуговування об`єктів, переданих у господарське відання за строковими трудовими договорами, згідно штатного розкладу.

Даний договір вступає в силу 16.09.2016 та діє до 31.12.2016 включно (п. 7.1. договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 419 від 15.09.2016 Відділом освіти Волноваської райдержадміністрації було передано товариству з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплоенергетична компанія» в оперативне управління товарно-матеріальні цінності згідно АВІЗО, що підтверджується підписаними представниками обох сторін актами прийому-передачі вугільних котелень, розташованих за адресами: село Зачатівка, вул. Центральна, 24 (Зачатівська ЗОШ №1); село Сонячне, вул. Шкільна, 29 (Сонячна ЗОШ); село Златоустівка, вул. Харківська, 52 (Златоустівська ЗОШ); село Степне, вул. Центральна, 20 (Степнянська ЗОШ); село Новогнатівка, пров. Шкільний б. 2 (Новогнатівська ЗОШ); село Петрівське, вул. Центральна, 39-а (Петрівська ЗОШ); село Благодатне, вул. Ювілейна, 40 (Благодатненська ЗОШ); село Гранітне, вул. Богдана Хмельницького, 33 (Гранітненська ЗОШ); місто Волноваха, вул. Полтавська, 274 (Волноваська ЗОШ № 4); смт. Андріївка, пр. Шкільний (Андріївська ЗОШ); село Іванівка, вул. Центральна, 50 (Іванівська ЗОШ) (т.1 , а.с. 31-41).

Наказом відділу освіти Волноваської районної державної адміністрації Донецької області № 442 від 11.10.2016 Про початок опалювального періоду 2016-2017 вирішено розпочати опалювальний сезон:

- Анадольський НВК та Кирилівський НВК з 15.10.2016;

- заклади освіти, які мають котельні на твердому паливі, з 20.10.2016 року; заклади освіти, які мають централізовані та газові котельні, з 20.10.2016.

На виконання вищезазначеного наказу листом від 11.10.2016 № 895/01-21 (т.1, а.с. 20) Відділ освіти Волноваської районної державної адміністрації просив ТОВ АТЕК 20.10.2020 подати теплоносій до: Зачатівської ЗОШ, Благодатненьської ЗОШ, Гранітненьської ЗОШ, Краснівської ЗОШ, Сонячненьської ЗОШ, Петровської ЗОШ, Степнянської ЗОШ, Златоустівської ЗОШ, Волноваської ЗОШ № 4, Новогнатівської ЗОШ, Іванівської ЗОШ, Андріївської ЗОШ.

В подальшому, 02.11.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплоенергетична компанія» (далі - постачальник) та Відділом освіти Волноваської районної державної адміністрації (далі - споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 479 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник бере на себе зобов`язання у період жовтень-грудень 2016 року постачати споживачеві код 09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії) в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленим тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 1.2. договору постачання теплової енергії здійснюється тепловими мережами до навчальних закладів Волноваського району Донецької області, вказаних в додатку, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3. договору відповідальність постачальника і споживача за стан та обслуговування установок визначається їх балансовою приналежністю і схемою розділу зон обслуговування теплотрас. При відсутності схеми межу відповідальності вважати зовнішню сторону котельні. Внутрішні та зовнішні мережі теплопостачання постачальник не обслуговує.

Подача теплоносія на початку опалювального сезону проводиться після надання споживачем актів про промивку, гідравлічному випробуванні і готовності системи опалення до прийняття теплоносія. Початок і закінчення опалювального періоду визначається постачальником за рішенням облдержадміністрації при середньодобовій температурі зовнішнього повітря нижче + 8 * С протягом трьох діб. (п. 1.4. договору).

Згідно п. 2.1. договору його сума становить 2 100 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору всі розрахунки здійснюються на підставі платіжних рахунків, виписаних постачальником і пред`явлених споживачеві для оплати, за поточний місяць за фактично використану теплову енергію не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим згідно показів приладів обліку теплової енергії.

Фінансування здійснюється за рахунок районного бюджету (п. 3.3. договору).

Згідно п. 4.1. договору розрахункова кількість становить 1509, 705 Гкал.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

При пошкодженні та/або неправильної роботи приладів обліку обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. При виявленні пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку теплової енергії постачальник зобов`язаний негайно сповістити споживача та вжити невідкладних заходів для усунення несправностей протягом доби, але не пізніше п`яти календарних діб.

Згідно п. 5.1. договору постачальник зобов`язується відпускати теплову енергію відповідно до затвердженого плану теплопостачання у період жовтень-грудень 2016 року, встановлювати лічильники за власний рахунок та отримувати від споживача своєчасну оплату за спожиту теплову енергію згідно показів приладів обліку теплової енергії на підставі виставлених рахунків (п. 5.1. договору).

Постачальник несе матеріальну відповідальність перед споживачем у разі неподання теплової енергії (з його вини) на потреби споживача в межах, обумовлених договором. У разі несвоєчасної оплати з споживача стягується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочення (п. 7.1. договору).

Згідно п. 6.1. договору з метою забезпечення надійної та економічної експлуатації тепло генеруючих установок споживач зобов`язаний своєчасно вносити оплату за спожиту теплову енергію згідно показів приладів обліку теплової енергії на підставі виставлених рахунків.

Облік електроенергії, що відпускається і виробляється за приладами обліку, встановленим на межі балансової відповідальності (п. 6.3. договору).

Згідно п. 6.4. договору відповідальними особами представника споживача і постачальника теплової енергії 25 числа кожного місяця проводиться зняття показань за звітний період.

Відповідно до п. 7.2. договору споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадку: несплати наданих рахунків за теплову енергію в зазначений термін; за спожиту теплову енергію без дозволу постачальника понад нормованого навантаження; за самовільне підключення до своїх мереж інших споживачів без дозволу постачальника.

Згідно п. 8.1. договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків, до повного його виконання. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

В матеріалах справи наявні акти прийому в експлуатацію засобу обліку теплової енергії у наступних котельнях: Степнянська ЗОШ, Златоустівська ЗОШ, Новогнатівська ЗОШ, Загатівська ЗОШ, Благодатненська ЗОШ, Новотроїцька ЗОШ, Волноваська ЗОШ № 4, Петрівська ЗОШ, Бугаська ЗОШ, Сонячна ЗОШ, Іванівська ЗОШ, Діанівська ЗОШ (т.1, а.с. 166-177). Вказані акти підписані представником монтажної організації ТОВ НЕП Шубинським, представником замовника Касьяновим С.І. та представником керуючої компанії Прошаковим О.М. Підпис споживача на вказаних актах відсутній.

Позивач зазначає, що на виконання договору №479 ним було укладено договір поставки № 14/11-3 від 14.11.2016 з товариством з обмеженою відповідальністю Рівнеенергоальянс на поставку торф`яного паливного брикету (т. 1 а.с. 75-79), та договір № 1/131-16 від 07.06.2016 з державним підприємством Селидіввугілля на поставку кам`яного вугілля (т. 1, а.с. 94-102), а також були оформлені трудові відносини з кочегарами, які безпосередньо працювали в котельнях навчальних закладів, перелічених в додатку до договору № 479 від 02.11.2016, що підтверджується повідомленнями про прийняття працівника на роботу до Волноваської філії ТОВ АТЕК (т.1, а.с. 43-49).

Рішенням Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області № 6/83-1847 від 23.12.2016 Про скасування рішення виконкому міської ради від 12.12.2016 № 146 Про встановлення тарифу на послуги з теплопостачання на 216 рік, які надаються ТОВ АТЕК скасовано рішення виконкому міської ради від 12.12.2016 № 146 Про встановлення тарифу на послуги з теплопостачання на 2016 рік, які надаються ТОВ АТЕК .

Листом вих. № 26 від 23.12.2016 позивачем на адресу відповідача були направлені акти приймання-передачі виконаних робіт щодо постачання теплової енергії згідно договору № 476 від 02.11.2016 за листопад 2016, який був отриманий відповідачем 23.12.2016, про що свідчить відповідний штамп у лівому нижньому кутку (т. 1, а.с. 158). Згідно актів здачі приймання робіт від 26.12.2016 в листопаді 2016 подано теплової енергії на загальну суму 493 198 ,43 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 26.12.2016 № 1/26.

Листом вих. № 27 від 26.12.2016 позивачем на адресу відповідача були направлені акти приймання-передачі виконаних робіт щодо постачання теплової енергії згідно договору № 476 від 02.11.2016 за грудень 2016 згідно даних теплових лічильників станом на 26.12.2016, а також рахунки на оплату за поставлену теплову енергію на вказану дату. Вказаний лист був отриманий відповідачем 28.12.2016, про що свідчить відповідний штамп у лівому нижньому кутку (т. 1, а.с. 159). Відповідно до актів здачі приймання робіт від 26.12.2016 за період з 01.12.2016 по 25.12.2016 подано теплової енергії на суму 715 763,80 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 26.12.2016 № 2/28.

Разом із тим, вищезазначені акти підписані та повернуті на адресу позивача не були, рахунки залишились не сплаченими.

Листами №№20,21 від 05.12.2016 позивач повідомив відповідача щодо неможливості встановлення комерційних вузлів обліку теплової енергії у трьох навчальних закладах району: Андріївській ЗОШ, Гранітненській ЗОШ та Мирненській ЗОШ (т. 2, а.с. 29-30).

У відповідь на вищевказані листи Відділ освіти Волноваської районної державної адміністрації надіслав на адресу позивача лист № 1153/01-21 від 09.12.2016, в якому просив до 12.12.2016 для здійснення оплати за спожите тепло в навчальних закладах у жовтні, листопаді 2016 надати наступні документи: робочі проекти на встановлення теплових вузлів, технічні умови, акт вводу в експлуатацію теплових лічильників, акт опломбування теплових лічильників. Також у вищевказаному листі зазначено про те, що розрахунок за спожиту теплову енергію в навчальних закладах відбудеться тільки по тепловим лічильникам.

Листом вих. № 24 від 19.12.2016 позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити дію договору № 419 від 15.09.2016 та договору № 479 від 02.11.2016 на 2017 рік для забезпечення безперебійної та ефективної роботи котелень навчальних закладів Волноваського району, а саме: Петрівської ЗОШ, Степнянської ЗОШ, Сонячної ЗОШ, Зачатівської ЗОШ, Златоустівської ЗОШ, Волноваської ЗОШ № 4, Бугаської ЗОШ, Благодатненської ЗОШ, Новогнатівської ЗОШ, Іванівської ЗОШ, Новотроїцької ЗОШ № 2, Діанівської ЗОШ.

Листом № 1272/01-21 від 30.12.2016 відповідач повідомив ТОВ АТЕК про відсутність наміру продовжувати дію договору про передачу об`єктів теплопостачання в господарське відання № 419 від 15.09.2016 та просив повернути майно, яке належить до комунальної власності Волноваської районної ради, балансоутримувачем якої є відділ освіти, а також припинити трудові відносини з обслуговуючим персоналом котелень, прийнятих на роботу відповідно до п. 3.4.4. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 30/10 від 11.10.2019 про сплату заборгованості за договором № 479 від 02.11.2016 в сумі 1 779 243,34 грн., з яких: виплачена заробітна плата в сумі 313 579,34 грн., оренда обладнання (теплові лічільники) в сумі 24 000,00 грн. та витрати палива в сумі 1 441 664,00 грн., та повернення теплових лічильників, встановлених за рахунок ТОВ АТЕК . Вказана вимога була отримана відповідачем 11.10.2019 та залишена без відповіді та задоволення.

Листом вих. № 31 від 24.11.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити причини та правові підстави не підписання та неповернення актів виконаних робіт ТОВ АТЕК за листопад - грудень 2016 за договором № 476 від 02.11.2016.

У відповідь на вищевказаний лист відповідач зазначив про те, що ТОВ АТЕК не виконані умови договору про передачу об`єктів в господарське відання від 15.09.2016 № 419, а саме п. 3.3.12, та умови договору про постачання теплової енергії від 02.11.2016 № 479. Так, позивачем не було встановлено до 20.10.2016 комерційні вузли обліку теплової енергії у Андріївській ЗОШ, Гранітненській ЗОШ, Мирненській ЗОШ, про що лише у грудні було повідомлено споживача. Крім того, станом на 15.12.2016 ТОВ АТЕК не було надано технічні умови, акт введення в експлуатацію теплових лічільників, акт опломбування теплових лічильників, рішення від сільських, селищних рад Про узгодження тарифу на послуги теплопостачання . Таким чином розрахунок згідно актів наданих послуг виконаних робіт не є можливим, та не може бути підписаним у зв`язку з тим, що дані договори можна вважати розірваним в односторонньому порядку на підставі п. 3 ст. 651 ЦК України.

Посилаючись на те, що всупереч умовам договору № 479 від 02.11.2016 відповідачем не підписано акти приймання-передачі виконаних робіт та не проведено розрахунки за виконані роботи, а на виконання даного договору ТОВ АТЕК було понесено витрат на суму 968 392,34 грн., які складаються з витрат на заробітну плату та витрат на придбання палива, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та 1166 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі №3-72гс12).

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування позивачу витрат на заробітну плату та витрат на придбання палива, які виникли внаслідок односторонньої відмови відповідача від оплати поставленої у жовтні-грудні 2016 року теплової енергії на підставі договору на постачання теплової енергії № 479 від 02.11.2016.

Як встановлено судом, між товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплоенергетична компанія» та Відділом освіти Волноваської районної державної адміністрації було укладено договір на постачання теплової енергії № 479 від 02.11.2016, на виконання якого позивачем протягом жовтня-грудня 2016 здійснювалось постачання останньому теплової енергії.

Разом з тим, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором на постачання теплової енергії № 479 від 02.11.2016 року відповідачем не було сплачено вартість поставленої позивачем теплової енергії.

Під час розгляду даної справи факт постачання теплової енергії за вищезазначеним договором ані позивачем, ані відповідачем не заперечувався. Між тим, між сторонами наявний спір щодо належного виконання позивачем зобов`язань щодо встановлення комерційних вузлів обліку теплової енергії у визначений п. 3.3.12 договору від 15.09.2016 № 419 строк, та, відповідно, можливості здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію згідно умов договору на постачання теплової енергії № 479 від 02.11.2016.

Таким чином, суд вважає доведеним факт постачання позивачем теплової енергії за договором на постачання теплової енергії № 479 від 02.11.2016, та, відповідно, наявність обов`язку відповідача здійснити її оплату.

Товариство з обмеженою відповідальністю Альтернативна теплоенергетична компанія , звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилалось на положення статті 22 та статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення майнової шкоди зазначило, що внаслідок вчинення відповідачем неправомірних дій, які полягають в односторонній відмові Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Волноваської районної державної адміністрації від оплати отриманої теплової енергії за договором № 479 від 02.11.2016, зазнало збитків в розмірі 968 392,34 грн., які складаються з витрат на заробітну плату в сумі 313 579,34 грн. та витрат на придбання палива.

Відповідно до ч.2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19).

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог в частині відшкодування витрат на заробітну плату надано повідомлення про прийняття працівників на роботу до Волноваської філії ТОВ Альтернативна теплоенергетична компанія (т. 1, а.с. 43-49), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (т. 1, а.с. 50-53), відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 4 квартал 2016 року (т.1, а.с. 53-61), виписки з рахунку Волноваської філії ТОВ АТЕК , відкритому у АТ КБ Приватбанк за загальний період з 01.11.2016 по 30.01.2017 (т. 1, а.с. 62-66), відомості щодо розподілу виплат Волноваської філії ТОВ АТЕК (т.1, а.с. 67-74).

Суд не приймає вищезазначені докази як належні на підтвердження факту витрат на заробітну плату в сумі 313 579,34 грн., оскільки з них не вбачається, що вказані особи були прийняті на роботу саме на виконання договору на постачання теплової енергії №479 від 02.11.2016 та договору про передачу об`єктів теплопостачання у господарське відання № 419 від 15.09.2016. Надані позивачем докази свідчать лише про існування трудових правовідносин між вказаними особами та Волноваською філією ТОВ Альтернативна теплоенергетична компанія , та не підтверджують, на яких посадах та на яких об`єктах вони здійснювали свої трудові обов`язки.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 3.4.4. договору про передачу об`єктів теплопостачання у господарське відання № 419 від 15.09.2016 користувач має право на час дії даного договору приймати працівників для обслуговування об`єктів, переданих у господарське відання за строковими трудовими договорами, згідно штатного розкладу. Разом із тим, позивачем не надано ані штатного розкладу підприємства, ані заяв про прийняття на роботу осіб, прізвища яких вказано у повідомленнях про прийняття працівників на роботу до Волноваської філії ТОВ Альтернативна теплоенергетична компанія , ані копій трудових книжок, ані посадових інструкцій вказаних осіб.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що ТОВ АТЕК в особі Волноваської філії були прийняті на роботу кочегари котелень навчальних закладів, що підтверджується наказами про прийняття на роботу та повідомленнями в податкову про прийняття працівника на роботу. Судом встановлено, що накази про прийняття на роботу зазначених у повідомленнях про прийняття працівників на роботу до Волноваської філії ТОВ Альтернативна теплоенергетична компанія позивачем під час розгляду даної справи позивачем не надано.

Таким чином, позивачем не доведено факт понесення збитків в сумі 313 579,34 грн. у вигляді заробітної плати працівникам котелень саме за об`єктами, вказаними у додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії №479 від 02.11.2016, а також факт прийняття вказаних осіб на роботу саме на виконання договору на постачання теплової енергії №479 від 02.11.2016 та договору про передачу об`єктів теплопостачання у господарське відання № 419 від 15.09.2016.

Щодо заявлених позивачем збитків у вигляді витрат на придбання палива суд зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження витрат на придбання палива надано договір поставки №14/11-3 від 14.11.2016, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю Рівнеенергоальянс , за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві, а покупець прийняти та сплатити вартість торф`яного паливного брикету у кількості 100 тон на суму 110 000, 00 грн з ПДВ.

На виконання умов вищезазначеного договору постачальником було поставлено товару на загальну суму 95 557 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.12.2016 № 226 на суму 24 596, 00 грн. з ПДВ, від 01.12.2016 № 227 на суму 26 400, 00 грн. з ПДВ, від 10.12.2016 № 267 на суму 22 561, 00 грн. з ПДВ, від 10.12.2016 № 268 на суму 22 000, 00 грн. з ПДВ, а також товарно-транспортними накладними: від 01.12.2016 №P226, від 01.12.2016 № P227.

На підтвердження часткової оплати в сумі 94 996,00 грн. за вищезазначеним договором позивачем надано платіжні доручення № 383 від 08.12.2016 на суму 44 000,00 грн. з ПДВ, № 382 від 06.12.2016 на суму 6996,00 грн., № 377 від 29.11.2016 на суму 44 000,00 грн.

Також позивачем на підтвердження витрат на придбання палива надано договір №1/131-16 від 07.06.2016 з державним підприємством Селидіввугілля на поставку кам`яного вугілля, за умовами якого постачальник зобов`язується передати зі складу ВП Шахта Росія , а покупець - прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору кам`яне вугілля марки Гр 0-00 згідно специфікацій.

На виконання умов договору постачальником було поставлено товару на загальну суму 552 829, 16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції: від 30.06.2016 на суму 273 372, 30 грн. з ПДВ, від 31.07.2016 на суму 279 456, 86 грн. з ПДВ.

На підтвердження оплати за вищезазначеним договором позивачем надано платіжні доручення: від 12.07.2016 № 338 на суму 75 000,00 грн., від 30.06.2016 № 336 на суму 70 000,00 грн., від 30.06.2016 № 335 на суму 50 000,00 грн., від 23.06.2016 № 334 на суму 45 000,00 грн., від 23.06.2016 № 333 на суму 45 000,00 грн., від 22.06.2016 № 332 на суму 45 000,00 грн., від 22.06.2016 № 329 на суму 45 000,00 грн., від 21.06.2016 № 328 на суму 45 000,00 грн., від 16.06.2016 № 321 на суму 27 000,00 грн., від 16.06.2016 № 323 на суму 26 960,00 грн., та заключні виписки на суму 85 292,00 грн., які свідчать про оплату на загальну суму 559 252,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на придбання пального матеріалу на суму 654 813,00 грн., суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачем його придбання та використання на виконання умов договору на постачання теплової енергії № 479 від 02.11.2016 з огляду на наступне.

По-перше, надані позивачем акти приймання-передачі вугільної продукції від 30.06.2016 на суму 273 372, 30 грн. з ПДВ та від 31.07.2016 на суму 279 456, 86 грн. з ПДВ. до договору № 1/131-16 від 07.06.2016, а також видаткові накладні від 01.12.2016 №226 на суму 24 596, 00 грн. з ПДВ, від 01.12.2016 № 227 на суму 26 400, 00 грн. з ПДВ, від 10.12.2016 № 267 на суму 22 561, 00 грн. з ПДВ, від 10.12.2016 № 268 на суму 22 000, 00 грн. з ПДВ до договору № 14/11-3 від 14.11.2016 свідчать лише про здійснення підприємством господарських операцій, пов`язаних з його підприємницькою діяльністю. Відповідно, вказана продукція могла бути використана позивачем як під час виконання своїх зобов`язань перед відповідачем за договором № 479 від 02.11.2016, так під час здійснення ним своїх зобов`язань перед іншими суб`єктами господарювання.

По-друге, суд не приймає надані позивачем товарно-транспортні накладні (т.1, а.с. 117-155) в якості доказів постачання торф`яного паливного брикету та кам`яного вугілля до котелень шкіл, вказаних у додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії №479 від 02.11.2016, оскільки вказані товарно-транспорті накладні не містять ані назву вантажоодержувача, ані адресу вантажоотримувача, ані доказів передачі вказаного у них вантажу відповідачу відповідно до переліку шкіл, вказаних у додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії №479 від 02.11.2016.

Зважаючи на викладене, суд не може прийняти вказані товарно-транспортні накладні на підтвердження виконання позивачем умов договору постачання теплової енергії № 479 від 02.11.2016, та, як наслідок, вважати їх належними доказами на підтвердження здійснення позивачем витрат на виконання умов даного договору.

По-третє, суд ставить під сумнів надані позивачем на підтвердження доказів витрат на придбання пального матеріалу додані до позовної заяви видаткові накладні № 2 від 09.10.2019 на суму 552 831,05 грн. без ПДВ та № 1 від 10.12.2019 на суму 95 557,00 грн. без ПДВ, оскільки спірні правовідносини виникли у 2016 році, в той час як вказані накладні датовані 2019 роком.

Так, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Видаткова накладна є первинним документом постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця.

Таким чином, за висновком суду, видаткові накладні повинні були бути складені позивачем під час здійснення господарських операцій у жовтні-грудні 2016, а не у 2019, тобто майже через три роки після їх здійснення.

Проаналізувавши у сукупності надані позивачем докази на підтвердження витрат на паливні матеріали, а саме: товарно-транспортні накладні, які не містять ані назву вантажоодержувача, ані адресу вантажоотримувача, ані доказів передачі вказаного у них вантажу відповідачу відповідно до переліку шкіл, вказаних у додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії №479 від 02.11.2016, видаткові накладні № 2 на суму 552 831,05 грн. без ПДВ та № 1 на суму 95 557,00 грн. без ПДВ, датовані 2019 роком, які є первинними документами для бухгалтерського обліку, суд не приймає в якості належних доказів акти списання палива, використаного для послуг теплопостачання до договору №479 від 02.11.2016, складені 03.11.2016, 30.11.2016 та 30.12.2016, якими позивач підтверджує свої витрати на паливні матеріали на виконання умов договору № 479 від 02.11.2016.

Відтак, за висновками суду, позивачем не доведено обставин наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у заявленому розмірі, оскільки такий розмір не доведено у встановленому законом порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Судовий збір на підставі ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна теплоенергетична компанія» до Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Волноваської районної державної адміністрації про стягнення про стягнення збитків в розмірі 968 392,34 грн - відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 13.10.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова