Постанова

від 18.11.2020 по справі 754/807/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 754/807/19

провадження № 61-14352св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Плато Плюс ,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Права Справа ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Права Справа на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У січні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Плато Плюс (далі - ТОВ Плато Плюс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Права Справа (далі - ТОВ Права Справа ), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, про визнання договору дарування недійсним.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, а саме: накладення арешту на 1/2 частину комплексу споруд (літ А,Б) загальною площею 1 564, 8 кв. м, об`єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ Права Справа ; заборону ОСОБА_1 та ТОВ Права Справа вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та/або обтяження вказаного майна.

Заява мотивована тим, що з наявної в позивача інформації стало відомо про спроби ТОВ Права Справа відчужити спірне нежитлове приміщення, при цьому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача та неможливості виконання рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суду не надано доказів, які свідчать про необхідність забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження намагання ТОВ Права Справа відчужити зазначену в заяві частину нежитлових приміщень.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Плато Плюс задоволено, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою заяву задоволено. Накладено арешт на Ѕ частину комплексу споруд (літ. А,Б) загальною площею 1 564,80 кв. м, об`єкт не житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ Права Справа , код ЄДРПОУ: 39732624, реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна : 1120663680000. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь які дії, спрямовані на відчуження або обтяження майна - комплексу споруд (літ. А,Б) загальною площею 1 564,80 кв. м, об`єкт не житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ Права Справа , код ЄДРПОУ: 39732624, реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна : 1120663680000. Заборонено ТОВ Права Справа вчиняти будь які дії, спрямовані на відчуження або обтяження майна - комплексу споруд (літ. А,Б) загальною площею 1 564,80 кв. м, об`єкт не житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 1120663680000.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 мінімізував можливість звернення стягнення на належне йому майно шляхом дарування доньці, а тому є можливість порушених прав позивача. Враховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, оскільки позивач оспорює договір дарування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року ТОВ Права Справа подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року та залишити в силі ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було постановлено ухвалу про поновлення провадження після усунення обставин, що викликали зупинення; судом прийнято та досліджено докази, які не були подані до суду першої інстанції, без заявленого клопотання про поновлення строку подання таких доказів; оскаржувана постанова не містить відомостей про наявність в матеріалах справи відзивів на апеляційну скаргу; судом безпідставно застосовано заходи забезпечення позову. Також зазначав, що розглянувши справу 24 червня 2019 року за відсутності ТОВ Права Справа , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати докази та навести міркування з приводу апеляційної скарги, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відзив до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/807/19 з Деснянського районного суду м. Києва. Відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ Права Справа про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року.

У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2020 року справу № 754/807/19 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, до суду касаційної інстанції можна оскаржити як ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку, так і прийняту за результатами перегляду вказаної ухвали постанову суду апеляційної інстанції, який таку ухвалу залишив без змін. Крім того, у касаційному порядку можливо оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції, яка передбачає вжиття заходів забезпечення позову, а також постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.

Неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у цій справі може бути предметом касаційного перегляду.

У касаційній скарзі, ТОВ Права Справа , серед іншого, посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE

(No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Частиною другою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, що передбачено пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції розглядаються апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову з повідомленням учасників справи.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2019 року в справі №569/5089/17 (провадження №61-7331св19).

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України.

Згідно частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі відсутні докази повідомлення ТОВ Права Справа про розгляд справи апеляційним судом 24 червня 2019 року.

Тобто, ТОВ Права Справа не був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Отже, вищевказані процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи щодо ТОВ Права Справа порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 24 червня 2019 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Права Справа задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов