Постанова

від 12.11.2020 по справі 530/1730/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1730/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1238/20Головуючий у 1-й інстанції Дем"янченко С.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Агроекологія на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року, ухвалене суддею Дем"янченком С.М., повний текст рішення складено 25.02.2020 р., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агроекологія про визнання правочину недійсним, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Агроекологія", третя особа відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі, Полтавської області про визнання правочину недійсним.

В обгрунтування позову послався на те, що на початку 2002 року між ним Приватним підприємством "Агроекологія" укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,59 га, яка розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області строком на шість років.

Зазначена земельна ділянка належить йому на праві приватної власності згідно державного акту серії ІІІ-ПЛ № 051644.

У 2008 році він дізнався про те, що укладений договір оренди було продовжено. Самого договору чи додаткової угоди про продовження договору оренди землі йому ніхто не надавав і документів він не підписував та вважав, що договір оренди було продовжено на той самий строк, тобто на 6 років і на тих же умовах, а тому не заперечував.

За його підрахунками, строк дії договору оренди землі закінчився у 2015 році, у зв`язку з чим він почав цікавитися подальшою долею земельної ділянки. Проте, на численні звернення до посадових осіб ПП "Агроекологія" відповіді не отримав.

У 2015 році йому стало відомо, що посадовці ПП "Агроекологія" займаються підробкою договорів оренди землі, підписуючи їх замість орендодавців.

У жовтні 2016 року на його вимогу ПП "Агроекологія" надали один примірник договору оренди землі від 16.01.2008 року, який був укладений терміном на 25 років.

У кінці договору у графі орендодавець вказано ОСОБА_1 і стоїть підпис, який не схожий на той підпис, яким він розписується.

Договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської РФ ДП "Центру ДЗК при Держкомземі України" 19.07.2010 року за № 041055501900.

За фактом підроблення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся з заявою до Зіньківського відділення поліції, яке проводить розслідування.

Позивач вважає, що керівництво ПП "Агроекологія" грубо порушило його конституційні права, як громадянина та власника земельної ділянки, щодо вільного вибору способу володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Врегулювати спір в досудовому порядку не можливо, тому він звернувся з цим позовом до суду, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 16.01.2008 року, укладений між ним та ПП "Агроекологія" в особі директора Лубенця Василя Петровича зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської РФ ДП "Центру ДЗК при Держкомземі України" 19.07.2010 року за № 041055501900, а також стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агроекологія , третя особа відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області про визнання правочину недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 16.01.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Агроекологія " в особі директора Лубенця Василя Петровича, зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської філії ДП "Центру ДЗК при Держкомземі України" 19.07.2010 року за № 041055501900.

Стягнуто з Приватного підприємства "Агроекологія", яке знаходиться за адресою: село Михайлики, Шишацького району, Полтавської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, судовий збір в сумі 551,20 (п`ятсот п`ятдесят одну грн. 20 коп.) та 2000,00 (дві тисячі) грн. судових витрат за професійну правничу допомогу.

З рішенням місцевого суду не погодився відповідач ПП Агроекологія , оскарживши його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПП Агроекологія , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Зокрема вказує, що судом безпідставно визнано належним доказом висновок експерта у кримінальному провадженні, який не може прийматись до уваги, оскільки як доказ здобутий не в межах даної цивільної справи.

Крім того, вважає, що суд помилково не застосував наслідки спливу позовної давності, який був пропущений позивачем.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача адвоката Школьного В.А. надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.10.2020 р. за заявою представника відповідача ПП Агроекологія Мельникова Д.О. розгляд цієї справи о 10:20 12.11.2020 призначено в режимі відеконференції, проведення якої доручено Господарському суду Рівненської області.

Цього ж дня копія зазначеної ухвали направлена судом на електронну адресу Господарського суду Рівненської області для виконання та представнику ПП Агроекологія Мельникову Д.О. на електронну адресу, вказану в апеляційній скарзі, - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить відповідне підтвердження про відправлення.

Також паперова копія вказаної ухвали направлена на адресу ПП Агроекологія та його представника Мельникова Д.О. за адресою: с. Михайлики, Шишацького району, Полтавської області, 38013 .

У судове засідання до Господарського суду Рівненської області, призначене в режимі відеоконференції, та до Полтавського апеляційного суду представник ПП Агроекологія не з`явився.

Клопотань про відкладення розгляду справи від підприємства до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вищенаведене, та з огляду на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4.59 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 051644 (т.1 а.с.7).

16.01.2008 року між Приватним підприємством "Агроекологія" та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4.59 га., яка розташована на території Ставківської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, за межами населених пунктів, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Цей договір зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської РФ ДП Центру ДЗК при Держкомземі України 19.07.2010 року за № 0410555019.

Відповідно до п. 8 договору про оренду землі від 16 січня 2008 року, він укладений терміном на 25 років (т.1 а.с.8-9).

В оригіналі висновку експерта № 353 від 09 лютого 2017 року, дослідженого в суді прешої інстанції, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 грудня 2016 року за №12016170170000546 щодо обставин справи, зазначено, що 01 грудня 2016 року до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_1 , жителя с. Ставкове, Зіньківського району, Полтавської області з приводу того, що невідома особа підробила його підпис у договорі оренди земельної ділянки від 2008 року, укладеного із ПП Агроекологія .

У висновку вказано, що підпис у графі орендодавець , що на зворотній стороні 2 аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року на ім`я орендодавця ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (кримінальне провадження №12016170170000546 а.с. 31-34).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі підписано від імені позивача невідомою особою, яка не мала на те жодних повноважень, що не може свідчити про його схвалення позивачем, а тому є підставою для визнання такого договору недійсним.

При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано висновок експерта від №353 від 09 лютого 2017 року по кримінальному провадженню № 12016170170000546, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2016 року, відповідно до якого підпис у графі Орендодавець , що на зворотній стороні 2 аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Оскільки про наявність оспорюваного договору оренди землі позивач дізнався у 2015 році, з позовом до суду звернувся 12.12.2016 року в межах строку позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від З0 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом з тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Як вказувалося вище, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 та його представник адвокат Школьний В.А. посилалися на те, що керівництво ПП "Агроекологія" грубо порушило його конституційні права, як громадянина та власника земельної ділянки, щодо вільного вибору способу володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач просив відмовити у задоволенні позову, в тому числі з підстав пропуску позивачем строку позовної давності (т.1 а.с.38, 64,88,т.2 а.с.144-148, т.2 а.с.226-228).

Крім цього, у письмових поясненнях, наданих апеляційному суду, відповідач просив врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, а також висновки Верховного Суду від 09.09.2020 р. при розгляді справи № 530/357/17 (т. 7 а.с. 146, 150150-156, 163-173, 192-202, 234-244; том 8 а.с. 10-17).

Ураховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач наполягає на тому, що він не укладав оспорюваний договір оренди, а користування належної йому земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним та порушує його конституційні права щодо вільного вибору способу володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Більш того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується категоричним висновком експерта 16 листопада 2016 року № 353 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 грудня 2016 року за № 12016170170000546, то такий договір є неукладеним. Тому ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовував позов позивач.

Отже позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів із відповідними позовними вимогами.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року при розгляді справи № 530/357/17.

З огляду на те, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, проте допущено неправильне застосування норм матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 зв`язку із обранням неефективного способу захисту.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3,4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Агроекологія задовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовуОСОБА_1 до Приватного підприємства Агроекологія про визнання правочину недійсним, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Агроекологія 826,80 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Т.О.Кривчун