Ухвала

від 22.02.2021 по справі 530/1730/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 530/1730/16-ц

провадження № 61-19370ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства Агроекологія на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агроекологія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадасту у Зінківському районі Полтавської області, про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2020 року Приватне підприємство Агроекологія (далі - ПП Агроекологія ) із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначене судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності касаційної скарги вимогам статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Зокрема, встановлено, що на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), а також не сплатив судовий збір.

Верховний Суд констатував, що на порушення норм процесуального права, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору по суті заявлених вимог та наводячи приклади судової практики, зазначаючи про неврахування при ухваленні судових рішень наявних у справі доказів, відмову у витребуванні та дослідженні доказів, заявник не конкретизував правові підстави касаційного оскарження рішення апеляційного суду, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Заявнику запропоновано подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, постанови (постанов) Верховного Суду, в якій (яких) викладено висновок (висновки) про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був (не були) врахований (враховані) в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі заявнику необхідно зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові (постановах) Верховного Суду, із зазначенням такої (таких) постанови (постанов).

Для усунення зазначеного вище недоліку щодо змісту касаційної скарги та для сплати судового збору заявнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, а також попереджено про наслідки невиконання ухвали.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 29 грудня 2020 року надіслано заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв`язку та вручено 26 січня 2021 року. Строк виконання ухвали сплив 05 лютого 2021 року.

05 лютого 2021 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявник надіслав уточнену касаційну та сплатив судовий збір.

Проте заявник не повністю виконав вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо необхідності зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень.

В уточненій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судоми норм матеріального права при вирішенні спору по суті заявлених вимог та наводячи приклади судової практики, зазначаючи про неврахування при ухваленні судових рішень наявних у справі доказів, відмову у витребуванні та дослідженні доказів, не зазначив конкретних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Заявником в уточненій касаційній скарзі, хоча і наведено окремі постанови Верховного Суду у конкретних справах, проте не зазначено які норми матеріального права в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як у первинній так і в уточненій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, не конкретизував правових підстав, з яких оскаржується рішення суду апеляційної інстанції (не зазначив пунктів та частин статті 411 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження.

Водночас фактичний зміст як первинної так і уточненої касаційної скарги не є зрозумілим та чітким для висновку як про правові так і фактичні підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду.

Посилаючись на недослідження судом апеляційної інстанції доказів, заявник відповідно до правил, зазначених у пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, не обґрунтував підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 , 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Таким чином, ухвала Верховного Суду від 29 грудня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху в повному обсязі не виконана, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Отже, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Тому касаційна скарга ПП Агроекологія підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Агроекологія на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 рокувважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко