Ухвала

від 01.02.2021 по справі 530/1730/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 530/1730/16-ц

провадження № 61-19370ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Ступак О.В., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства Агроекологія на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агроекологія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - про визнання правочину недійним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Агроекологія (далі - ПП Агроекологія , підприємство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання правочину недійсним.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Агроекологія в особі директора Лубенця В. П. , зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської філії Державного підприємства Центру ДЗК при Держкомземі України 19 липня 2010 року за № 041055501900.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПП Агроекологія задоволено, рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову відмовлено.

У листопаді 2020 року ПП Агроекологія звернулося до Полтавського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Заява мотивована тим, що апеляційним судом не вирішено питання про розподіл витрат зі сплати судового збору: у розмірі 2 210 грн, сплаченого підприємством за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 27 лютого 2018 року; у розмірі 2 210 грн, сплаченого за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 07 листопада 2019 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в ухваленні додаткового рішення у цій справі відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки постановами Верховного Суду від 07 листопада 2018 року та від 01 жовтня 2020 року касаційні скарги ПП Агроекологія на зазначені ухвали апеляційного суду залишені залишено без задоволення, а ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року та від 07 листопада 2019 року залишено без змін, то підстави для стягнення витрати підприємства зі сплати судового збору за оскарження цих ухвал відсутні, не відповідають положенням статті 141 ЦПК України.

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП Агроекологія на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, у якій заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на користь ПП Агроекологія судові витрати у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що норма частини першої статті 141 ЦПК України є імперативною і не містить жодного іншого способу розподілу судових витрат у частині сплаченого судового збору, окрім повного його покладання на позивача у разі відмови у задоволенні позову. Оскільки у позові ОСОБА_1 відмовлено, то витрати зі сплати судового збору за касаційне оскарження ухвал у цій справі підлягають стягненню з позивача.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Встановлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПП Агроекологія задоволено. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року у цій справі скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Агроекологія відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Агроекологія 826,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Отже, судом апеляційної інстанції відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України змінено розподіл судових витрат та стягнено з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 826,80 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що заява ПП Агроекологія про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат, понесених підприємством за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 27 лютого 2018 року у розмірі 1 762 грн, а також судового збору у розмірі 2 102 грн, сплаченого за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

З таким висновком погоджується й Верховний Суд з огляду на таке.

Встановлено, що 19 квітня 2018 року ПП Агроекологія у цій справі подало касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року, якою стягнуто з ПП Агроекологія в дохід державного бюджету штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 286 грн. За подання касаційної скарги підприємство сплатило судовий збір у розмірі 1 762 грн.

Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року касаційну скаргу ПП Агроекологія залишено без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року залишено без змін.

Також у цій справі ПП Агроекологія подавало касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, якою повернуто підприємству апеляційну скаргу на ухвалу Зіньківського райсуду від 15 жовтня 2019 року.

Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року касаційну скаргу ПП Агроекологія залишено без задоволення, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У цій справі заявник у порядку ухвалення додаткового судового рішення просив стягнути з позивача ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за касаційне оскарження ухвал апеляційного суду, які були самостійним предметом оскарження. Обґрунтованість вимог заявника за касаційними скаргами ПП Агроекологія була предметом касаційного перегляду, за наслідком якого касаційні скарги залишено без задоволення, а зазначені ухвали апеляційного суду - без змін.

Отже, зазначенні заявником витрати зі сплати судового збору у розумінні частин першої та третьої статті 141 ЦПК України не є судовими витратами, які поніс заявник у зв`язку з переглядом судових рішень у цій справі, якими спір вирішений по суті. Тому ці витрати не підлягали розподілу у порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, як помилково вважає заявник.

Відповідно суд апеляційної інстанції згідно з положеннями статей 141, 270 ЦПК України обґрунтовано відмовив у винесенні додаткової постанови.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного неправильного тлумачення норм процесуального права, а тому не заслуговують на увагу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ПП Агроекологія необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Агроекологія на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агроекологія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - про визнання правочину недійним відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

О. В. Ступак

Г. В. Коломієць