Постанова

від 24.11.2020 по справі 712/9928/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1554/20Головуючий по 1 інстанції Справа №712/9928/19 Категорія: 311000000 Пересунько Я. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Публічне акціонерне товариство Центренерго в особі відокремленого підрозділу Ременерго ;

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Центренерго в особі відокремленого підрозділу Ременерго про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення недоотриманої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що згідно з наказом ВП Ременерго ВАТ Державна енергогенеруюча компанія Центренерго від 2 лютого 2004 року № 10-к його було прийнято на роботу юрисконсультом 2-ї категорії за сумісництвом. Наказом від 14 вересня 2005 року № 65-к - переведено юрисконсультом 2ї категорії всередині підрозділу. Наказом від 1 грудня 2010 року № 171-к - переведено постійно з повним робочим днем юрисконсультом, де він працював до 29 червня 2019 року.

Працюючи на ВП Ременерго єдиним юристом, він мав дуже широке коло повноважень, з якими відмінно справлявся. Зокрема, вів роботу у відділах претензійно-правової роботи, договірно-правової роботи, корпоративних прав і майна та тендерного відділу.

За весь час роботи на підприємстві мав 12 заохочень та почесну грамоту за багаторічну сумлінну працю, високі виробничі показники, активну участь у громадському житті трудового колективу та не мав жодного стягнення.

Починаючи з лютого 2019 року керівник ВП Ременерго ОСОБА_2 почав здійснювати на нього тиск, вимагаючи звільнитись із займаної посади за власним бажанням, від чого позивач відмовився.

Після виходу з відпустки, 14 березня 2019 року в його службовий кабінет зайшла заступник директора з економічних питань (яка одночасно є головою профспілки) ОСОБА_3 , яка повідомила про видачу адміністрацією наказу від 14 березня 2019 року № 69 Про кадрові зміни щодо скорочення його посади юрисконсульта 2-ї категорії у зв`язку із внесенням змін до штатного розпису працівників ВП Ременерго ПАТ Центренерго на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та запропонувала ознайомитись з цим наказом, що позивач і зробив.

Через деякий час того ж дня до його кабінету зайшла комісія працівників та запропонували підписати повідомлення від 14 березня 2019 року № 05/211 Про заплановане звільнення й інші документи з переліком посад і професій у ВП Ременерго , ПАТ Центренерго та структурних підрозділах останнього - Вуглегірській, Зміївській та Трипільській ТЕС. Зокрема, було запропоновано посади юрисконсульта 1-ї категорії відділу договірно-правової роботи Департаменту з правових питань апарату управління ПАТ Центренерго (м.Київ) та юрисконсульта 2-ї категорії Вуглегірської ТЕС ПАТ Центренерго м. Світлодарськ Донецької області.

Він підписав ці документи, в яких, зокрема, йшлося про заплановане звільнення його з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 15 травня 2019 року.

19 березня 2019 року позивач повідомив роботодавця про те, що переведення працівника всередині підприємства в іншу місцевість не обумовлено його трудовим договором і відповідно до ст. 32 КЗпП України і є істотною зміною умов праці. З огляду на сімейні обставини та відсутність житла в м. Києві та м. Світлодарську - він не може дати свою згоду на таке переведення.

Розуміючи, що його хочуть звільнити як неугодного працівника, він 24 квітня 2019 року звернувся до профспілкового комітету та просив не надавати згоду на його звільнення, оскільки в поданні роботодавця не наведено об`єктивних, ґрунтовних та законних підстав звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

14 травня 2019 року, в переддень звільнення, він подав заяву роботодавцю про надання невикористаної відпустки тривалістю 14 календарних днів і наказом по ВП Ременерго від 14 травня 2019 року таку відпустку було надано.

Перебуваючи у відпустці, позивач захворів і з 24 травня по 10 червня 2019 року проходив стаціонарне лікування в медичному закладі, а тому 10 червня 2019 року звернувся до відповідача із заявою надати невикористану відпустку терміном 5 календарних дні - з 11 по 15 червня 2019 року із наступним звільненням, що відповідає положенню п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України Про відпустки .

Наказом по ВП Ременерго Про продовження відпустки від 10 червня 2019 року № 153-к йому було надано відпустку терміном 5 календарних днів з 11 по 15 червня 2019 року.

Листом від 13 червня 2019 року відповідач повідомив його про те, що звільнення відбудеться 18 червня 2019 року.

Водночас на його адресу надійшов лист від 10 червня 2019 року № 462 профспілкового комітету із запрошенням на засідання цього комітету на 14 червня 2019 року, 10 год. 00 хв., але оскільки він хворів, то не зміг прибути.

24 червня 2019 року після закриття листка непрацездатності позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання невикористаної відпустки терміном 4 календарних дні з 25 червня 2019 року по 28 червня 2019 року з подальшим звільненням із 28 червня 2019 року, але жодної відповіді не отримав.

28 червня 2019 року він прибув на ВП Ременерго о 16 год. 00 хв. з метою отримати копію наказу про звільнення, трудову книжку та інші документи, але сторож повідомив, що підприємство не працює, оскільки 28 червня 2019 року - святковий (неробочий) день і нікого з адміністрації не буде до 30 червня 2019 року.

30 червня 2019 року він звернувся електронним листом на електронну адресу ПАТ Центренерго , в якому просив надати достовірну інформацію щодо його працевлаштування з 1 липня 2019 року, але станом на 8 год. 00 хв. 1 липня 2019 року відповіді не отримав.

1 липня 2019 року о 14 год. 50 хв. він отримав у відділі кадрів ВП Ременерго копію наказу по ВП Ременерго ПАТ Центренерго № 167-к Про припинення трудового договору щодо звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта 2-ї категорії за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності штату працівників; свою трудову книжку, копію трудової книжки; копію наказу по ВП Ременерго ПАТ Центренерго Про продовження відпустки від 10 червня 2019 року з 11 по 15 червня 2019 року; копію наказу Про продовження відпустки від 25 червня 2019 року - з 25 по 29 червня 2019 року; довідку № 22 від 1 липня 2019 року № 515 про середньомісячну заробітну плату на ім`я ОСОБА_1 ; листок про нарахування та виплату заробітної плати за червень 2019 року від 1 липня 2019 року.

На думку позивача, видача наказу про звільнення у вихідний день 29 червня 2019 року - є порушенням положень КЗпП України. Фактично останній робочий день припадав на 28 червня 2019 року, а тому, на думку позивача, роботодавець мав організувати роботу та звільнити його й провести всі належні дії для повного розрахунку в день звільнення.

Крім того, насправді жодних змін в організації роботи по ВП Ременерго ПАТ Центренерго не відбулось, оскільки скоротили лише його посаду юрисконсульта, поклавши виконання його обов`язків дистанційно на юридичну службу ПАТ Центренерго (м. Київ).

Позивач також звертає увагу на те, що роботодавець при попередженні про майбутнє звільнення позивача запропонував йому роботу, не обумовлену трудовим договором, оскільки при прийнятті на роботу останній писав заяву прийняти на роботу юрисконсультом.

Знаючи про те, що у позивача на утриманні дружина-інвалід 2 групи, син студент магістратури денної форми навчання одного з ВНЗ, роботодавець запропонував роботу в структурних підрозділах ПАТ Центренерго в інших містах України, розуміючи, що позивач не зможе погодитись на таку роботу.

Не враховано відповідачем і тієї обставини, що позивач має 32 роки загального юридичного стажу, з яких на підприємстві відповідача більше 15 років, тобто, він є працівником з високим рівнем кваліфікації, і як учасник бойових дій в Афганістані та особа передпенсійного віку - має право на переважне залишення на роботі на займаній посаді.

Крім того, роботодавець звільнив його із займаної посади фактично без згоди первинної профспілкової організації, членом якої був позивач.

У порушення норм КЗпП України, відповідач не повністю виплатив належні позивачу кошти при звільненні (заборгованість становить 1050 грн 52 коп.), не видав довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи й розміру заробітної плати, а частковий розрахунок при звільненні надійшов 1 липня 2019 року після 17 год.

Позивач зазначає також, що відповідач із запізненням організував передачу листків непрацездатності позивача до Фонду соціального страхування, що призвело до затримки виплати грошових коштів Фондом.

ОСОБА_1 вказує, що його незаконне звільнення призвело також до серйозних змін в організації його життя та завдало моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 44 123 грн.

З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд: визнати незаконним його звільнення з посади юрисконсульта публічного акціонерного товариства Центренерго (далі - ПАТ Центренерго ) в особі відокремленого підрозділу Ременерго у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників за ч. 1 ст. 40 КЗпП України та скасувати наказ по ВП Ременерго ПАТ Центренерго від 29 червня 2019 року № 167-к Про припинення трудового договору (контракту) ; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу - 36 768 грн 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 48 днів - 25 212 грн 28 коп., а також заборгованість при звільненні з 29 липня по 1 серпня 2019 року - 1050 грн 59 коп. та моральну шкоду - 44 123 грн 27 коп., а всього - 107 154 грн 27 коп.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідачем дотримано встановлену законом процедуру звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, розрахунку при звільненні та видачі відповідних документів при звільненні, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року і постановити нове рішення, яким: визнати звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати наказ відокремленого підрозділу Ременерго ПАТ Центренерго від 27 червня 2019 року № 167; поновити на роботі на посаді юрисконсульта 2-ї категорії відокремленого підрозділу Ременерго ПАТ Центренерго ; стягнути з ПАТ Центренерго заборгованість при звільненні з 29 липня 2019 року по 01 серпня 2019 року - 1050,59 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року - 25 212,48 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 липня 2019 року по 07 липня 2020 року - 133 941,30 грн; моральну шкоду - 44 123 грн, а всього 204 327,37 грн.

В апеляційні скарзі, крім обставин, викладених у позовній заяві, ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції неправомірно вважав, що рішення профспілкового комітету відповідача від 12 червня 2020 року про надання згоди на звільнення позивача є законним, а неявка скаржника на таке засідання є неповажною, оскільки ОСОБА_1 не знав і на час подання апеляційної скарги не отримував повідомлення про засідання профспілкового комітету.

Вважає, що оскільки ОСОБА_1 звільнений з роботи 29 червня 2019 року незаконно, без згоди профспілкового комітету, дата звільнення повинна бути перенесена на день розгляду справи по суті спору, тобто, на 07 липня 2020 року, або скаржника слід поновити на роботі з всіма виплатами встановленими нормами трудового законодавства України.

На думку скаржника, він фактично звільнений 27 червня 2019 року (у день винесення наказу про звільнення), тобто перебуваючи у щорічній відпустці, що не допускає Закон, тому повинен бути поновлений на роботі на займаній посаді.

Стверджує, що судом першої інстанції було порушено норми статті 185 ЦПК України, що призвело до затягування розгляду справи і порушення строків її розгляду.

Вважає, що ухвала суду від 31 липня 2019 року про залишення без руху позовної заяви винесена заднім числом в кінці серпня 2019 року та виконана позивачем у встановлений судом семиденний строк.

Також вказує, що судом першої інстанції було порушено вимоги статті 190 ЦПК України та не надіслано відповідачу копію позовної заяви з доданими документами, що призвело до затягування розгляду справи.

Крім того, вважає, що судом було порушено вимоги ч. 3 ст. 40 ЦПК України під час розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді, оскільки вона не розглянута суддею, який не входить до складу цього суду.

Директор ВП Ременерго ПАТ Центренерго Теплов Д.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що судом першої інстанції було у повному обсязі досліджено надані сторонами докази та прийнято обґрунтоване рішення, тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року - залишити без змін.

Зазначає, що затягування розгляду справи були спричинене самим скаржником через заявлення ним численної кількості клопотань про витребування доказів у відповідача.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду направив електронне звернення про неможливість з`явитися в судове засідання призначене на 24.11.2020 року з проханням розгляду справи за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який з`явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом № 10-к від 2 лютого 2014 року по ВП Ременерго ВАТ Державна енергогенеруюча компанія Центренерго ОСОБА_1 прийнято на роботу за сумісництвом юрисконсультом 2 категорії з 2 лютого 2004 року (а.с. 34, т.1).

Наказом № 65-к по ВП Ременерго ВАТ Державна енергогенеруюча компанія Центренерго від 14 вересня 2005 року ОСОБА_1 , юрисконсульта 2 категорії за сумісництвом - переведено за його згодою з 14 вересня 2005 року на неповний робочий день (а.с. 35, т.1).

ПАТ Центренерго є правонаступником ВАТ Державна енергогенеруюча компанія Центренерго і до його структури входять такі відокремлені підрозділи: ВП Ременерго (без статусу юридичної особи) (а.с. 135, т.2), Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС, Вуглегірська ТЕС.

Відповідно до наказу № 171-к по ВП Ременерго ПАТ Центренерго від 1 грудня 2010 року ОСОБА_1 переведено з 1 грудня 2010 року на посаду юрисконсульта 2 категорії із сумісника (а.с. 36, т.1).

27 лютого 2017 року ОСОБА_1 ознайомився із посадовою інструкцією юрисконсульта ВП Ременерго (а.с. 191-196, т.1).

Відповідно до витягу з протоколу № 12/2019 засідання Дирекції ПАТ Центренерго від 11 березня 2019 року, було вирішено затвердити організаційну структуру Ременерго та перелік змін у штатному розписі працівників цього структурного підрозділу ПАТ Центренерго (а.с. 41, т.2).

Листом від 13 березня 2019 року ПАТ Центренерго повідомило директора ВП Ременерго про те, що на засіданні Дирекції ПАТ Центренерго від 11 березня 2019 року (протокол № 12/2019) прийнято рішення Затвердити організаційну структуру Ременерго ПАТ Центренерго та перелік змін у штатному розписі працівників Ременерго ПАТ Центренерго , відповідно до яких із штатного розпису виводиться посада юрисконсульта 2 категорії (а.с. 128-129, т.1).

Згідно з наказом № 68 по ВП Ременерго ПАТ Центренерго від 14 березня 2019 року введено в дію з 14 березня 2019 року перелік змін у штатному розписі працівників Ременерго ПАТ Центренерго .

Наказом № 69 по ВП Ременерго ПАТ Центренерго від 14 березня 2019 року згідно внесених змін до штатного розпису працівників скорочено посаду юрисконсульта 2 категорії, доручено: до 15 березня 2019 року попередити працівника, який підлягає звільненню за скороченням штату, про наступне звільнення; подати на розгляд первинної профспілкової організації подання щодо одержання згоди на розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України, якщо працівник відмовився від переведення на запропоновані посади; забезпечити переведення працівника, посада якого скорочується, на іншу запропоновану роботу в товаристві у строки, передбачені чинним законодавством; провести звільнення працівника відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у встановлені законодавством строки; головному бухгалтеру - при звільненні працівника, який відмовився від переведення на іншу посаду, провести виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (а.с. 132-133, т.1).

14 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав письмове повідомлення № 05/211 Про заплановане вивільнення з 15 травня 2019 року, про що свідчить його особистий підпис. У цьому ж повідомленні йому було запропоновано обійняти вакантну посаду юрисконсульта 1 кат. В апараті управління ПАТ Центренерго (м. Київ) з посадовим окладом 13 764 грн та юрисконсульта Вуглегірської ТЕС 2 кат. (11 470 грн) (а.с. 211, т.1).

Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомився із запропонованими йому вакантними посадами на Зміївській ТЕС ПАТ Центренерго , Трипільській ТЕС ПАТ Центренерго , апараті управління ПАТ Центренерго (м.Київ), ВП Ременерго ПАТ Центренерго , наявними станом на 13 березня 2019 року, серед яких були посади, які він міг обійняти (а.с. 137-144, т.1).

20 березня 2019 року ВП Ременерго ПАТ Центренерго запропонувало позивачу вакантні посади по структурних підрозділах ПАТ Центренерго , серед яких була, зокрема, посада сторожа дільниці транспортного забезпечення та охорони ВП Ременерго із посадовим окладом 3 888 грн, від якої ОСОБА_1 відмовився. (а.с. 145)

27 березня 2019 року ОСОБА_1 під особистий підпис було запропоновано список вакантних посад по Вуглегірській ТЕС, серед яких, зокрема, посади юрисконсульта 2 категорії з посадовим окладом 11 470 грн, охоронника 4 розряду (6 253 грн), прибиральника виробничих приміщень (4 860 грн) чи прибиральника службових приміщень (3 888 грн), по Зміївській ТЕС - прибиральник службових приміщень із посадовим окладом 3 888 грн, охоронник 3 розряду (6 642 грн), підсобний робітник (3 240 грн), по Трипільській ТЕС - комірник (6 804 грн), прибиральник (4860 грн), охоронник (5 670 грн), по ВП Ременерго - сторож (3 888 грн), (а.с. 146, 147-150, т.1).

9 квітня 2019 року ОСОБА_1 під особистий розпис пропонувались посади по Вуглегірській ТЕС - юрисконсульта 2 кат. (11 470 грн), охоронника 4 розр. (6 253 грн), прибиральника виробничих приміщень (4 860 грн); по Зміївській ТЕС - прибиральник службових приміщень (3 888 грн,) охоронник 3 розр (6 642 грн), по Трипільскій ТЕС - комірник (6804 грн), прибиральник 2 посади (4 860 грн), охоронник 3 розр (5 670 грн), ВП Ременерго - посад, які міг обійняти позивач немає (а.с. 151-160, т.1).

20 квітня 2019 року позивачу під особистий розпис пропонували посади на Вуглегірській ТЕС - юрисконсульт 2 кат ( 11 470 грн, охоронник 4 розр. (6 253 грн), 2 посади прибиральника (4 860 грн та 3 888 грн); по Зміївській ТЕС - прибиральник (3 888 грн), охоронник 3 розр (6 642 грн), підсобний робітник (3 240 грн), по Трипільській ТЕС - прибиральник (4 860 грн), прибиральник (2 414 грн), охоронник 3 розр (5 670 грн) (а.с. 161-168, т.1).

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 пропонувались посади: на ВП Ременерго - посад, які міг обійняти позивач немає, по Вуглегірській ТЕС - юрисконсульт 2 розр. - 11 470 грн, охоронник 4 розр. ( 6 253 грн), прибиральник (4 860 грн), прибиральник ( 3888 грн), по Трипільській ТЕС - прибиральник (4 860 грн)прибиральник (2 414 грн), охоронник 3 розр (5 670 грн) (а.с. 169-176, т.1).

16 травня 2019 року ОСОБА_1 пропонувались посади: на Зміївській ТЕС - прибиральник (3 888 грн), охоронник 3 розр. (6 642 грн), підсобний робітник (3240 грн) (а.с. 177-178, т.1).

Відповідно до акта, складеного 13 травня 2019 року комісією ВП Ременерго ПАТ Центренерго , ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з вакантними посадами по ВП Ременерго , Трипільській ТЕС, Зміївській ТЕС, Вуглегірській ТЕС (а.с. 179, т.1).

Згідно з наказом по ВП Ременерго № 787 від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку на період із 15 травня 2019 року по 28 травня 2019 року тривалістю 14 календарних днів (а.с. 74, т.1)

Відповідно до листка непрацездатності серії АДФ № 736243, у період із 24 травня 2019 року по 10 червня 2019 року ОСОБА_1 хворів (а.с. 76, т.1).

Наказом № 153-к по ВП Ременерго від 10 червня 2019 року у зв`язку з хворобою продовжено ОСОБА_1 перебування у щорічній відпустці на 5 календарних днів з 11 червня 2019 року по 15 червня 2019 року (а.с. 90, т.1).

Листом від 13 червня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що його звільнення відбудеться 18 червня 2019 року у зв`язку з тим, що дата розірвання трудового договору збігається з вихідним днем - 15 червня 2019 року (а.с. 83, т.1)

14 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив про продовження лікування (а.с. 82, т.1), на підтвердження чого надав листок непрацездатності АДФ № 876972 про лікування з 12 червня 2019 року по 24 червня 2019 року (а.с. 84, т.1).

Наказом № 161-к по ВП Ременерго від 25 червня 2019 року у зв`язку з хворобою продовжено ОСОБА_1 перебування у щорічній відпустці на 4 календарних дні з 25 червня 2019 року по 29 червня 2019 року (а.с. 91, т.1).

Наказом № 167-к по ВП Ременерго від 27 червня 2019 року звільнено 29 червня 2019 року ОСОБА_1 з посади юрисконсульта 2 категорії за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Підстава звільнення - накази ВП Ременерго від 14 березня 2019 року № 68 та № 69 (а.с. 253, т.1).

1 липня 2019 року ОСОБА_1 отримав копію наказу про звільнення, трудову книжку, а також повний розрахунок при звільненні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем дотримано процедуру звільнення з роботи позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з урахуванням вимог статей 43, 49-2 КЗпП України та статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

При цьому судом встановлено, що профспілковий комітет ВП Ременерго ПАТ Центренерго на виконання ухвали суду від 13 травня 2020 року на засіданні профкому 12 червня 2020 року надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта 2 категорії за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 201-202, т. 3).

Посилання ОСОБА_1 на те, що ним не отримано повідомлення про дату та час засідання профкому, спростовуються його листом до профспілкової організації ВП Ременерго від 26 травня 2020, зі змісту якого зрозуміло, що позивач знав про те, що 12 червня 2020 року о 10 год. відбудеться засідання профкому на виконання ухвали суду (а.с. 203, т. 3).

Твердження в апеляційній скарзі про те, що жодних змін в організації виробництва і праці у відповідача не відбулось, спростовуються матеріалами справи, зокрема, витягом з протоколу № 12/2019 засідання Дирекції ПАТ Центренерго від 11 березня 2019 року; наказами № 68, № 69 по ВП Ременерго ПАТ Центренерго від 14 березня 2019 року (а.с. 41, 132-133, т. 1).

Посилання скаржника на те, що під час його звільнення відповідачем не дотримано вимоги статей 49-2 та 42 КЗпП України щодо порядку вивільнення працівників та переважного залишення його на роботі з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи,сімейного стану, статусу учасника бойових дій, часу, який залишився для досягнення позивачем пенсійного віку, є безпідставними.

Так, статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Згідно із матеріалами справи у штатному розписі ВП Ременерго ПАТ Центренерго було скорочено посаду юрисконсульта ІІ категорії, яку обіймав позивач.

Доказів скорочення інших посад та вивільнення інших працівників у ВП Ременерго , перед якими ОСОБА_1 мав би переважне право на залишення на роботі, матеріали справи не містять, тому відсутні підстави для застосування положень статті 42 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем при звільненні позивача було дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України та неодноразово запропоновано позивачу інші посади у структурних підрозділах ПАТ Центренерго , однак, позивач відмовився від роботи на запропонованих посадах.

Доказів про наявність інших вакантних посад, які не були запропоновані позивачу, зокрема, начальника виробництва, інженера з ремонту, про що ОСОБА_1 вказує у апеляційній скарзі, матеріали справи не містять.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він фактично звільнений 27 червня 2019 року, перебуваючи у щорічній відпустці, спростовуються матеріалами справи.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки останній день роботи ОСОБА_1 припадав на святковий день - 28 червня 2019 року, відповідач правомірно видав у робочий день 27 червня 2019 року наказ про звільнення позивача з роботи з 29 червня 2019 року, та провів розрахунок і видав трудову книжку у перший робочий день підприємства - 01 липня 2019 року.

Із виписки по рахунку, наданої позивачем, вбачається, що 01 липня 2019 року на його рахунок надійшла заробітна плата в сумі 27842,19 грн, що співпадає із сумою розрахункових коштів, визначених відповідачем при звільненні ОСОБА_1 з роботи (а.с. 93-95, т. 1). Отже посилання скаржника на те, що розрахунок при звільненні відповідачем було проведено 15 серпня 2019 року не відповідають наявним у матеріалах справи доказам.

Твердження скаржника, що судом першої інстанції не було розглянуто його заяву від 01 червня 2020 року (а.с. 172-174, т. 3), спростовуються листом Соснівського районного суду м. Черкаси № 1.20/75/2020 від 03 червня 2020 року (а.с. 176, т. 3).

Посилання ОСОБА_1 на те, що ухвала місцевого суду про залишення без руху позовної заяви від 31 липня 2019 року винесена заднім числом не підтверджені належними доказами, тому є безпідставними.

Щодо твердження в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції було порушено норми цивільного процесуального закону при вирішенні заяви позивача про відвід судді Пересунько Я.В., колегія суддів вказує наступне.

Частиною 3 статті 40 ЦПК України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно із матеріалами справи, судове засідання у справі було призначено на 13 травня 2020 року.

12 травня 2020 року ОСОБА_1 було подано до суду заяву про відвід судді Пересунько Я.В. (заява отримана суддею 13.05.2020 року) - а.с. 153-157, т. 3.

Отже, оскільки заява про відвід судді надійшла до суду пізніше, ніж за три робочих дні до судового засідання, суд відповідно до закону розглянув вказану заяву, не передаючи її на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду.

Посилання ОСОБА_1 на порушення місцевим судом його права на захист, у зв`язку із залишенням без задоволення його клопотання від 01 липня 2020 року про ознайомлення із матеріалами справи (а.с. 209, т. 3), є безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів, що Соснівським районним судом м. Черкаси йому було заборонено знайомитись із матеріалами справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення із дотриманням норм матеріального і процесуального права, при повному дослідженні обставин справи, тому воно зміні чи скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та були предметом розгляду місцевого суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року - залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді

Повний текст постанови складений 26 листопада 2020 року