Ухвала

від 24.12.2020 по справі 712/9928/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 712/9928/19

провадження № 61-18669ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Центренерго про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення недоотриманої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Центренерго (далі - ПАТ Центренерго ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення недоотриманої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з наказом відокремленого підрозділу (далі - ВП) Ременерго відкритого акціонерного товариства Державна енергогенеруюча компанія Центренерго від 02 лютого 2004 року № 10-к ОСОБА_1 прийнято на роботу юрисконсультом 2-ї категорії за сумісництвом. Наказом від 14 вересня 2005 року № 65-к - переведено юрисконсультом 2-ї категорії всередині підрозділу. Наказом від 01 грудня 2010 року № 171-к - переведено постійно з повним робочим днем юрисконсультом, де він працював до 29 червня 2019 року. Працюючи на ВП Ременерго єдиним юристом, він мав дуже широке коло повноважень, з якими відмінно справлявся.

Починаючи з лютого 2019 року керівник ВП Ременерго ОСОБА_2 почав здійснювати на нього тиск, вимагаючи звільнитись із займаної посади за власним бажанням, від чого позивач відмовився.

Після виходу з відпустки, 14 березня 2019 року заступник директора з економічних питань (яка одночасно є головою профспілки) ОСОБА_3 повідомила позивача про видачу адміністрацією наказу від 14 березня 2019 року № 69 Про кадрові зміни щодо скорочення його посади юрисконсульта 2-ї категорії у зв`язку із внесенням змін до штатного розпису працівників ВП Ременерго ПАТ Центренерго на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та запропонувала ознайомитись з цим наказом, що позивач і зробив.

Того ж дня комісією працівників запропоновано підписати повідомлення від 14 березня 2019 року № 05/211 Про заплановане звільнення й інші документи з переліком посад і професій у ВП Ременерго , ПАТ Центренерго та структурних підрозділах останнього - Вуглегірській, Зміївській та Трипільській ТЕС. Зокрема, було запропоновано посади юрисконсульта 1-ї категорії відділу договірно-правової роботи Департаменту з правових питань апарату управління ПАТ Центренерго (м.Київ) та юрисконсульта 2-ї категорії Вуглегірської ТЕС ПАТ Центренерго м. Світлодарськ Донецької області.

19 березня 2019 року позивач повідомив роботодавця про те, що переведення працівника всередині підприємства в іншу місцевість не обумовлено його трудовим договором і відповідно до статті 32 КЗпП України і є істотною зміною умов праці. З огляду на сімейні обставини та відсутність житла в м. Києві та м. Світлодарську - він не може дати свою згоду на таке переведення.

Розуміючи, що його хочуть звільнити як неугодного працівника, він 24 квітня 2019 року звернувся до профспілкового комітету та просив не надавати згоду на його звільнення, оскільки в поданні роботодавця не наведено об`єктивних, ґрунтовних та законних підстав звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

14 травня 2019 року позивач подав заяву роботодавцю про надання невикористаної відпустки тривалістю 14 календарних днів і наказом по ВП Ременерго від 14 травня 2019 року таку відпустку було надано. Перебуваючи у відпустці, позивач захворів і з 24 травня по 10 червня 2019 року проходив стаціонарне лікування в медичному закладі, а тому 10 червня 2019 року звернувся до відповідача із заявою надати невикористану відпустку терміном 5 календарних дні - з 11 по 15 червня 2019 року із наступним звільненням, що відповідає положенню пункту 1 частини другої статті 11 Закону України Про відпустки .

Наказом по ВП Ременерго Про продовження відпустки від 10 червня 2019 року № 153-к йому було надано відпустку тривалістю 5 календарних днів з 11 по 15 червня 2019 року.

Листом від 13 червня 2019 року відповідач повідомив його про те, що звільнення відбудеться 18 червня 2019 року. Водночас на його адресу надійшов лист від 10 червня 2019 року № 462 профспілкового комітету із запрошенням на засідання цього комітету на 14 червня 2019 року, 10 год 00 хв, але оскільки він хворів, то не зміг прибути.

24 червня 2019 року після закриття листка непрацездатності позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання невикористаної відпустки терміном 4 календарних дні з 25 червня 2019 року по 28 червня 2019 року з подальшим звільненням із 28 червня 2019 року, але жодної відповіді не отримав.

28 червня 2019 року позивач прибув до ВП Ременерго о 16 год 00 хв з метою отримати копію наказу про звільнення, трудову книжку та інші документи, але сторож повідомив, що підприємство не працює, оскільки 28 червня 2019 року - святковий (неробочий) день і нікого з адміністрації не буде до 30 червня 2019 року.

30 червня 2019 року він звернувся електронним листом на електронну адресу ПАТ Центренерго , в якому просив надати достовірну інформацію щодо його працевлаштування з 01 липня 2019 року, але станом на 8 год 00 хв 01 липня 2019 року відповіді не отримав.

01 липня 2019 року о 14 год 50 хв він отримав у відділі кадрів ВП Ременерго копію наказу по ВП Ременерго ПАТ Центренерго № 167-к Про припинення трудового договору щодо звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта 2-ї категорії за пунктом 1 статты 40 КЗпП України за скороченням чисельності штату працівників; свою трудову книжку, копію трудової книжки; копію наказу по ВП Ременерго ПАТ Центренерго Про продовження відпустки від 10 червня 2019 року з 11 по 15 червня 2019 року; копію наказу Про продовження відпустки від 25 червня 2019 року - з 25 по 29 червня 2019 року; довідку № 22 від 01 липня 2019 року № 515 про середньомісячну заробітну плату на ім`я ОСОБА_1 ; листок про нарахування та виплату заробітної плати за червень 2019 року від 01 липня 2019 року.

На думку позивача, видача наказу про звільнення у вихідний день 29 червня 2019 року - є порушенням положень КЗпП України. Фактично останній робочий день припадав на 28 червня 2019 року, а тому, на думку позивача, роботодавець мав організувати роботу та звільнити його й провести всі належні дії для повного розрахунку в день звільнення.

Крім того, позивач вважав, щонасправді жодних змін в організації роботи по ВП Ременерго ПАТ Центренерго не відбулось, оскільки скоротили лише його посаду юрисконсульта, поклавши виконання його обов`язків дистанційно на юридичну службу ПАТ Центренерго (м. Київ).Позивач також звертає увагу на те, що роботодавець при попередженні про майбутнє звільнення позивача запропонував йому роботу, не обумовлену трудовим договором, оскільки при прийнятті на роботу останній писав заяву прийняти на роботу юрисконсультом.Знаючи про те, що у позивача на утриманні дружина-інвалід 2 групи, син студент магістратури денної форми навчання одного з ВНЗ, роботодавець запропонував роботу в структурних підрозділах ПАТ Центренерго в інших містах України, розуміючи, що позивач не зможе погодитись на таку роботу. Не враховано відповідачем і тієї обставини, що позивач має 32 роки загального юридичного стажу, з яких на підприємстві відповідача більше 15 років, тобто, він є працівником з високим рівнем кваліфікації, і як учасник бойових дій в Афганістані та особа передпенсійного віку - має право на переважне залишення на роботі на займаній посаді.Крім того, роботодавець звільнив його із займаної посади фактично без згоди первинної профспілкової організації, членом якої був позивач.

У порушення норм КЗпП України, відповідач не повністю виплатив належні позивачу кошти при звільненні (заборгованість становить 1 050,52 грн), не видав довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи й розміру заробітної плати, а частковий розрахунок при звільненні надійшов 01 липня 2019 року після 17 год 00 хв. Позивач зазначав також, що відповідач із запізненням організував передачу листків непрацездатності позивача до Фонду соціального страхування, що призвело до затримки виплати грошових коштів Фондом.

ОСОБА_1 вказував, що його незаконне звільнення призвело також до серйозних змін в організації його життя та завдало моральної шкоди, розмір якої він оцінює в 44 123,00 грн.

З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд: визнати незаконним його звільнення з посади юрисконсульта ПАТ Центренерго в особі ВП Ременерго у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників за частиною першою статті 40 КЗпП України та скасувати наказ по ВП Ременерго ПАТ Центренерго від 29 червня 2019 року № 167-к Про припинення трудового договору (контракту) ; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу - 36 768,20 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 48 днів - 25 212,28 грн, а також заборгованість при звільненні з 29 липня по 01 серпня 2019 року - 1050,59 грн та моральну шкоду - 44 123,27 грн, а всього - 107 154,27 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відповідачем дотримано встановлену законом процедуру звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, розрахунку при звільненні та видачі відповідних документів при звільненні, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 711/6670/16-ц та від 30 січня 2018 року у справі № 760/18557/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: судами не досліджено зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилені клопотання про витребування доказів, залучення до участі у справі третіх осіб, крім того посилається, що порушено порядок розгляду заяви про відвід судді (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Центренерго про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення недоотриманої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року .

Витребувати із Соснівського районного суду м. Черкасиматеріали вищезазначеної цивільної справи № 712/9928/19.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик