Постанова

від 26.11.2020 по справі 400/2976/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2976/19 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Турецької І. О.,

суддів - Крусяна А. В., Шеметенко Л. П.

за участі секретаря - Скоріної Т. С.

представника апелянта - Мірошниченка С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес - Хол до Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Історія справи.

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес - Хол (далі - ТОВ Бізнес - Хол ) звернулося до суду першої інстанції до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області) з позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- від 29.12.2016 р. №0004071401 про збільшення податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 130 377 грн та за штрафними фінансовими санкціями на суму 32 594,25 грн;

- від 22.03.2017 р. №0003281401 про збільшення податку на прибуток за податковими зобов`язаннями на суму 287 034 грн та за штрафними фінансовими санкціями на суму 27 425,75 грн.

В обґрунтування заявлених вимог товариство зазначило, що контролюючим органом в порушення приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. №727, п.п. 14.1.171,14.1 ст.14, п.п.75.1.2 п. 75.1, ст.75, п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України однобічно розглянута первинна документація платника податків, що стало підставою для неправомірного нарахування податкових зобов`язань податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ).

За твердженням ТОВ Бізнес - Хол в п.2.8 розділу 2 акта перевірки підтверджено, що товариство протягом періоду, що був предметом перевірки здійснювало господарську діяльність, відповідно до статутних документів, завищення або заниження податку на прибуток та ПДВ - не встановлено.

Водночас, як указує позивач, перевіряючи витрати товариства, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, податковий орган наголошує на їх завищенні по взаємовідносинам з ТОВ Аламотрейд . Аналогічні висновки, щодо взаємовідносин з ТОВ Аламотрейд , податковий орган зробив і по ПДВ. Указуючи на помилковість таких висновків, позивач зазначає, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про його обізнаність із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій.

Також, ТОВ Бізнес - Хол не погоджується з висновками акта перевірки щодо завищення витрат по взаємовідносинам з ТОВ Ла-Ванда , за рахунок включення до складу собівартості, від даного контрагента, отримані транспортно - експлуатаційні послуги та щодо завищення ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ТК Вояж .

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 29.12.2016 року №0004071401 та від 22.03.2017 року №0003281401.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №40/14-29-14-01/37436459 від 12.12.2016р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов`язань є неправомірним.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 р. апеляційну скаргу ГУ ДФС у Миколаївській області залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки. Суд вважав правильну позицію суду першої інстанції, що наявні первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Аламотрейд , ТОВ ТК Вояж , ТОВ Ла-Ванда , а посилання податкового органу про притягнення громадянина ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за статтею 205 Кримінального кодексу України є таким, що не ґрунтується на законодавчих нормах, оскільки дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 року касаційну скаргу ГУ ДФС у Миколаївській області задоволено частково. Скасовані попередні рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд.

Ухвалюючи таке рішення Верховний суд виходив із того, що судами попередніх інстанцій не досліджено необхідні докази, з яких слідує, що документи підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими.

Касаційний суд звернув увагу, що суди повинні були, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 22.09.2015 р. у справі за позовом ТОВ Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України у Київській області, дослідити сукупність доказів, необхідних для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання .

Одним із таких доказів, є, зокрема, ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2015 р. у справі №489/1193/15-к, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 р. позов ТОВ Бізнес - Хол до ГУ ДФС у Миколаївській області задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 р. № 0004071401в повному обсязі, а податкове повідомлення - рішення від 22.03.2017 р. № 0003281401, скасував, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, на суму 177 331,00 грн.

Скасовуючи податкове повідомлення рішення від 29.12.2016 р. №0004071401 про збільшення ТОВ Бізнес - Хол податку на додану вартість на загальну суму 162 971,25 грн, суд вважав, що надання позивачу його контрагентами ТОВ Ла-Ванда та ТОВ ТК Вояж транспортних послуг підтверджується укладеними договорами, актами здачі - прийняття робіт, товарно-транспортними накладним та відповідною оплатою послуг.

Частково скасовуючи податкове повідомлення - рішення від 22.03.2017 р. №0003281401 про збільшення ТОВ Бізнес - Хол грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні докази на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Аламотрейд за вересень - грудень 2013 року та за 2014 рік.

За таких умов, на думку суду першої інстанції, є правильними висновки контролюючого органу про порушення ТОВ Бізнес-Хол п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування за 2013 - 2014 роки на загальну суму 609 309,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

ГУ ДПС у Миколаївській області, звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, просило провести заміну відповідача у справі, у зв`язку з прийняттям, 19.06.2019 р., постанови Кабінету Міністрів України від №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби . В процесі підготовки розгляду справи, була проведена заміна сторони в апеляційному провадженні, а саме: ГУ ДФС у Миколаївській області на ГУ ДПС у Миколаївській області.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, зазначає, що висновки, які в ньому викладені, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права. Наведене, на думку скаржника, є підставою для скасування вказаного рішення та прийняття нового - про відмову ТОВ Бізнес - Хол у задоволенні позову.

Зі змісту апеляції випливає, що рішення суду оскаржується відповідачем, в частині здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Ла-Ванда та ТОВ ТК Вояж .

Наполягаючи на відсутність правових наслідків від операцій щодо надання, вказаними контрагентами, транспортних послуг, представник ГУ ДПС у Миколаївській області зазначає про відсутність, на момент перевірки товарно - транспортних накладних, що підтверджують факт транспортування товару, відповідно до умов укладених з договорів. На думку скаржника, твердження суду першої інстанції про їх наявність, адже вони надані до матеріалів справи, суперечать правової позиції Верховного Суду (справа №808/9397/13-а) про те, якщо до закінчення перевірки, або у терміни визначені в п.44.7 Податкового кодексу України, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Також, скаржник наголошує на тому, що за ТОВ Ла-Ванда та ТОВ ТК Вояж , які надавали позивачу транспортні послуги, транспортні засоби не зареєстровані, а транспортні засоби, що зазначені в товарно-транспортних накладних, наданих до суду, належать зовсім іншим особам.

ТОВ Бізнес - Хол не скористалося правом подання відзиву на апеляцію.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник ТОВ Бізнес - Хол в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлявся про розгляд справи за допомогою оголошення, що розміщувалося на сайті П`ятого апеляційного адміністративного суду. Сповістити позивача шляхом направлення судової повістки не видається можливим, за відсутності договірних відносин з ОД ПАТ Укрпошта , засоби телефонного або електронного зв`язку позивач не указав.

Обставини справи.

11.01.2011 року відбулася реєстрація ТОВ Бізнес-Хол як юридичної особи.

Види господарської діяльності товариства: Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21); Оптова торгівля фруктами й овочами (основний) (КВЕД 46.31); Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (КВЕД 46.32); Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (КВЕД 46.47); Оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД 46.75); Вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41); Складське господарство (КВЕД 52.10); Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29).

У період з 15.11.2016 року по 05.12.2016 року ГУ ДФС у Миколаївській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ Бізнес-Хол з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складений акт № 40/14-29-14-01/37436459 від 12.12.2016 року (далі - акт перевірки).

У даному акті зазначено, що фактично, в періоді, що був предметом перевірки ТОВ Бізнес - Хол здійснювало оптову торгівлю фруктами та овочами та було посередником у наданні транспортно-експедиційних послуг.

Перевіряючи, зокрема, правильність декларування податку на прибуток та ПДВ за операціями з ТОВ Аламотрейд , ТОВ Ла-Ванда та ТОВ ТК Вояж , податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ Бізнес-Хол :

- п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 287 034 грн., в т.ч.: за 2013 р. на суму 507 грн., за 2014 р. на суму 109 196 грн., за 2015 р. на суму 177 331 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, на загальну суму 130 460 грн., в т.ч.: за листопад 2013 р. - на суму 83 грн., за грудень 2013 р.- на суму 450 грн., за січень 2014 р. - на суму 217 грн., за лютий 2014 р. - на суму 600 грн., за березень 2014 року - на суму 1 750 грн., за червень 2015 року - на суму 127 360 грн.

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС склало податкові повідомлення-рішення:

- № 0004071401 від 29.12.2016 р. про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 130 377 грн. та про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32 594,25 грн.;

- № 0004081401 від 22.03.2017 р. про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 314 459,75 грн. та про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27 425,75 грн.

Зі змісту акта перевірки випливає, що однією із підстав для нарахування позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток стала ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2015 р. у справі №489/1193/15-к, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що, останній, 09.01.2013 р. на пропозицію невстановленої особи, за грошову винагороду зареєстрував суб`єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ Аламотрейд , з метою прикриття незаконної діяльності підприємствам реального сектору економіки, являвся засновником та директором вказаного підприємства, відкрив на своє ім`я розрахункові рахунки в банківських установах, що дозволило використовувати юридичну особу для прикриття незаконної діяльності.

Окрім того, підставою для нарахування грошових зобов`язань, на думку податкового органу, є неможливість підтвердити фактичне надання та реальність походження транспортно-експедиційних послуг, отриманих ТОВ Бізнес - Хол від ТОВ Ла-Ванда на підставі договору транспортного експедирування від 01.01.2015 р. та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2015 р., оскільки, останній, не розкриває суті отриманих послуг. До того ж, відсутні товарно-транспортні накладні, а за постачальником послуг не зареєстровані транспортні засоби та, останній, протягом 2015 р. не звітував.

Підставою для збільшення податкового кредиту, контролюючий орган зазначає відсутність реального виконання договору щодо придбання ТОВ Бізнес - Хол у ТОВ ТК Вояж транспортно-експедиційних послуг на підставі відповідного договору. Таких висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, відсутністю у постачальника послуг основних засобів та необоротних активів, у тому числі і транспортних засобів, придбання ТОВ ТК Вояж транспортних послуг у ТОВ Став - М , яке має ознаки фіктивності.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Ключовими доводами, викладеними ГУ ДПС у Миколаївській області в апеляції, є ненадання ТОВ Бізнес - Хол до перевірки товарно-транспортних накладних, які є належними доказами на підтвердження факту надання/отримання транспортних послуг від контрагентів ТОВ Ла-Ванда ТОВ ТК Вояж , що підтверджується актом від 05.12.2016 року №84/14-29-14-01/37436459 про ненадання до перевірки документів (т.3 а.с.27-28), а також відсутність за базою даних Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївської області за ТОВ Ла-Ванда та ТОВ ТК Вояж транспортних засобів.

До того ж, скаржник указує, що ознайомившись з наданими до суду товарно-транспортними накладними, встановив, що зазначені там транспортні засоби не належать ТОВ Ла-Ванда та ТОВ ТК Вояж , а належать іншим фізичним та юридичним особам.

Аналіз аргументів апеляційної скарги, в їхньому логічному взаємозв`язку з відображеними в судовому рішенні суду першої інстанції обставинами справи, дає підстави для таких висновків.

Положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначають, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України унормовано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими, зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).

Згідно частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зобов`язує платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 цього Кодексу є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Викладені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Суд першої інстанції, дослідивши укладені ТОВ Бізнес-Хол із ТОВ Ла-Ванда та з ТОВ ТК Вояж договори транспортного експедирування, обґрунтовано зазначив, що факт виконання умов даних договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, а також платіжними дорученнями про оплату отриманих послуг.

Доводи скаржника про те, що платником податків до закінчення перевірки не було надано посадовим особам органу державної податкової служби, які проводили перевірку документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, спростовуються Додатком №3 до акта перевірки, де міститься узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки.

Так, у даному документі посадові особи податкового органу в розділі Витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та правильність визначення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016 р., в пункті 2 зазначили про дослідження, зокрема, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання (здачі) виконаних робіт, послуг авансові звіти та інші (т.1 а.с.126).

Понад те, в матеріалах справи містяться заперечення ТОВ Бізнес - Хол на акт перевірки від 12.12.2016р. №40/14-29-14-01/37436459, в яких платник податків наголошував про надання до перевірки товарно-транспортних накладних, які податковий орган не врахував для визначенні об`єкта оподаткування та правильності визначення фінансового результату до оподаткування (т.1 а.с.215-218).

Колегія суддів дослідила акт про ненадання до перевірки документів від 05.12.2016 р. №84/14-29-14-01/37436459, складений посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області. Як випливає зі змісту даного акта, запит контролюючого органу про надання документального підтвердження фактичного придбання транспортно-експедиційних послуг та використання їх в господарській діяльності, зокрема, у ТОВ Ла-Ванда , ТОВ Бізнес - Хол не виконало. Одночасно, в цьому документі вказано, що опис наданих до перевірки документів наведено в Додатку до акта.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що документи на підтвердження фактичного придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ ТК Вояж та використання їх в господарській діяльності, податковий орган не вимагав.

Зважаючи на викладені обставини, не можна вважати обґрунтованими доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно у своєму рішення зазначив про наявність у позивача товарно-транспортних накладних, які є доказом, що підтверджує факт отримання транспортно-експедиційних послуг.

Доводи скаржника про те, що за ТОВ Ла-Ванда та ТОВ ТК Вояж не зареєстровані транспортні засоби, що підтверджується базою даних Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївській області, не можуть бути безперечним доказом для визнання господарських операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг такими, що не відбувалися.

Слушно зауважити, що суд першої інстанції не поділяючи таку позицію ГУ ДПС у Миколаївській області, правильно керувався правовими висновками Верховного суду, викладеними в постанові від 24.04.2019 року у справі № 804/111/13-а про те, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання інформація, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

До того ж, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником та/або експедитором. Так, основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Додаткові доводи скаржника про те, що наведені в товарно-транспортних накладних транспортні засоби не належали контрагентам позивача, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, адже не були покладені в основу акта перевірки та не були враховані при прийнятті податкових повідомлень-рішень.

Отже, ретельно перевіривши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав аргументам відповідача належну правову оцінку, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права - не наведено.

З огляду на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, є підстави, відповідно до ст. 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, відсутність зміни або скасування судового рішення, розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції, відповідно до статті 139 КАС України, не змінюється.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 195, 308, 310, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес - Хол до Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя А. В. Крусян

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 26.11.2020 року.