Рішення

від 17.11.2020 по справі 911/1838/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1838/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області, Київська область, м. Буча

до 1) Бучанської міської ради, Київська область, м. Буча

2) Комунального підприємства Бучабудзамовник Бучанської міської ради, Київська область, м. Буча

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд , Київ

про визнання недійсним рішень та договору суперфіцію земельної ділянки

представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача 1 - М.І.Черевко

від відповідача 2 - не з`явився

від відповідача 3 - не з`явився

від прокуратури - О.Є.Івашин

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області №05/09/1-967вих20 від 16.06.2020 року (вх. №1853/20 від 24.06.2020 року) (далі - позивач) до Бучанської міської ради (далі - відповідач 1), Комунального підприємства Бучабудзамовник Бучанської міської ради (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд (далі - відповідач 3), про визнання недійсним рішень Бучанської міської ради та договору суперфіцію земельної ділянки.

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення вимог земельного законодавства при прийнятті рішень та спірного договору, а саме, щодо передачі земельної ділянки для забудови КП «Бучабудзамовник» , яке не мало наміру її використовувати за цільовим призначенням, а мало намір передати її у користування юридичній особі, в порушення встановленої процедури передачі - без проведення земельних торгів. На думку прокурора, внаслідок прийняття спірних рішень Бучанською міською радою фактично відбудеться протиправне вибуття земель із комунальної власності територіальної громади м. Буча, що порушує інтереси держави в особі такої територіальної громади, що є власником землі.

Ухвалою суду від 26.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1838/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.07.2020 року.

До суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву №04-09/630 від 20.07.2020 року (вх. №15569/20 від 27.07.2020 року), в якому відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

До суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву №20/07020 від 20.07.2020 (вх. №15626/20 від 28.07.2020 року), в якому відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.07.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1838/20 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 22.09.2020 року.

До суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву відповідача 3 №05/09/1-1282вих20 від 13.08.2020 (вх. №117416/20 від 17.08.2020).

До суду від відповідача 3 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву прокуратури б/н б/д (вх. №200021/20 від 21.09.2020).

Позивач та відповідачі 1, 2, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 22.09.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року підготовче засідання відкладено на 13.10.2020 року.

До суду від прокуратури надійшла відповідь на відзиви відповідача 1 та відповідача 2 №15/1-27вих20 від 29.09.2020 (вх. №21267/20 від 05.10.2020).

Позивач та відповідач 2, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 13.10.2020 року повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Ухвалою суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 03.11.2020 року.

До суду від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 28.10.2020 року (вх. №24095/20 від 03.11.2020 року).

Позивач та відповідач 2, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 03.11.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 03.11.2020 року відкладено розгляд справи на 17.11.2020 року.

Позивач та відповідачі 2, 3, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.11.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Прокурор у судовому засіданні 17.11.2020 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 17.11.2020 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Судом враховано, що ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, знаходиться у вільному доступі, тоді як згідно ст.ст. 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 17.11.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бучанської міської ради від 19.12.2019 року №4402-71-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва і обслуговування будівель торгівлі та передано в постійне користування КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради земельну ділянку площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької м. Буча, про що внесено запис в Реєстр речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 50452415 від 24.12.2019 року.

Також, рішенням Бучанської міської ради від 27.02.2020 року №4652-74-VII Про розгляд звернення комунального підприємства Бучабудзамовник , Комунальному підприємству Бучабудзамовник Бучанської міської ради надано дозвіл на укладення договору суперфіцію на земельну ділянку площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 з ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд , терміном на 5 років для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі.

В подальшому, між Бучанською міською радою (за договором - власник) від імені якої на підставі 74 сесії 7 скликання №4652-74-VII від 27.02.2020 року Бучанської міської ради діє Комунальне підприємство Бучабудзамовник Бучанської міської ради правокористувач (за договором - суперфіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд (за договором - суперфіціарій) 05.03.2020 року укладено Договір суперфіцію земельної ділянки (далі - Договір), який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб`яніченко А.В. та зареєстровано в реєстрі за №369, про що внесено запис в Реєстр речових прав на нерухоме майно індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 51490356 від 05.03.2020 року.

Відповідно до п. 1.1., 1.2, 1.3 Договору, суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н.Яремчука та С.Крушельницької (далі - земельна ділянка). Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва будівель торгівлі, згідно затвердженого проекту будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Загальна площа наданої в користування земельної ділянки 0,5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Договір укладено строком на 5 (п`ять) років.

Згідно п. 4.1. Договору, щорічна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 331459,75 грн. Щомісячна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 27621,65 грн.

Передача земельної ділянки в користування здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки в користування суперфіціарію здійснюється протягом 5-ти денного строку після державної реєстрації права за цим Договором. Право на використання земельної ділянки відповідно до даного Договору виникає після державної реєстрації права за цим Договором в установленому законодавством порядку (Розділ 5 Договору).

Пунктом 7.2. Договору визначено, що укладення відносно земельної ділянки Договору суперфіцію не припиняє права власності та права постійного користування нею. Суперфіціар вправі реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою у повному обсязі, але при цьому він повинен попередити суперфіціарія про права третіх осіб на неї.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1. та п. 8.4. Договору, суперфіціар має право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, наданою під забудову в обсязі, який не перешкоджатиме здійсненню будівельних робіт та вводу об`єкта в експлуатацію суперфіціарієм. Суперфіціарій зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим Договором та після підписання Акту приймання-передачі земельної ділянки; своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою в порядку та строки, передбачені розділом 4 цього Договору; повернути земельну ділянку суперфіціару у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього Договору, на умовах і в порядку, встановлених даним Договором; відшкодувати понесені суперфіціаром збитки відповідно до законодавства України у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, пов`язаної із зміною її стану, окрім змін внесених внаслідок будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці та втратою земельних насаджень.

Право власності на зведені суперфіціарієм об`єкти нерухомості на земельній ділянці, відповідно до цього Договору, належить суперфіціарію. Суперфіціарій має право володіти, користуватись і розпоряджатись зведеними ним будівлями та спорудами. В разі продажу суперфіціарієм об`єктів нерухомості, до його покупця - нового власника переходить право користування земельною ділянкою відповідно до законодавства (п.п. 9.1., 9.2. Договору).

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки за Договором суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 року, на підставі Договору суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб`яніченко А.В. та зареєстровано в реєстрі за №369, суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв земельну ділянку: кадастровий номер 3210800000:01:097:0021; загальна площа 0,5713 га.; цільове призначення: 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; вид користування: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; форма вланості: комунальна власність; місце розташування: в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької у м. Буча, Київської області.

ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд отримано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів в межах вулиць Тарасівська, Н.Яремчука та С.Крушельницької в м. Буча Київської області, затверджені наказом Відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради №13 від 07.04.2020 року.

На думку прокурора, рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 року №4402-71-VII Про затвердження документації із землеустрою та про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування та рішення №4652-74-VII від 27.02.2020 року Про розгляд звернення комунального підприємства Бучабудзамовник прийнято всупереч інтересів територіальної громади міста, а також, з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого, вказані рішення, а також, укладений на їх виконання Договір суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 року підлягають визнанню недійсними.

Так, з посиланням на норми ст.ст. 92, 95, 123, Земельного кодексу, прокурор зазначає, що відповідно до норм чинного земельного законодавства постійний землекористувач позбавлений права розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд, в тому числі, укладати договори суперфіцію, а має право самостійно господарювати на землі та зобов`язаний забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Проте, всупереч вказаних норм Земельного кодексу України відповідач 2 - КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради, який є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, розпорядився вказаною земельною ділянкою, уклавши спірний Договір суперфіцію з відповідачем 3 - ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд .

Крім того, прокурор вважає, що спірний Договір укладено з порушенням ст. 102 1 ЗК України та ст. 413 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) .

Як зазначає прокурор, відповідач 2 - КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради не є власником земельної ділянки, а є її користувачем, тому, не наділений правом розпорядження земельною ділянкою і укладення договору суперфіцію. Натомість, відповідачем 1 - Бучанською міською радою прийнято рішення від 27.02.2020 року №4652-74-VII, яким КП Бучабудзамовник надано дозвіл на укладення Договору суперфіцію на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, що суперечить інтересам територіальної громади міста та вимогам чинного законодавства.

Прокурор, з посиланням на постанову Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі №910/4528/15-г вказує, що відповідач 3 - ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд зобов`язаний був отримати у користування вказану земельну ділянку лише на земельних торгах, на конкурентних засадах, шляхом участі в аукціоні. На думку прокурора, ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд набуло у користування земельну ділянку поза процедурою аукціону, із використанням комунального підприємства, якому чинним законодавством надано можливість отримувати землі без процедури торгів, тобто, всупереч вимогам ст. 134 ЗК України, що свідчить про порушення публічного порядку.

На думку прокурора, вказане рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 року №4652-74-VII та рішення від 19.12.2019 року №4402-71-VII, яким затверджено проект землеустрою та передано оспорювану земельну ділянку КП Бучабудзамовник в постійне користування для будівництва будівель торгівлі, свідчать про отримання відповідачем 2 земельної ділянки не для власних цілей (будівництво будівель торгівлі), а з наміром її передачі для забудови третій особі - ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд поза процедурою земельних торгів. Про зазначені обставини, на думку прокурора, також свідчить і відсутність виділених коштів КП Бучабудзамовник для будівництва, що підтверджується листом КП Бучабудзамовник від 18.05.2020 року №44, відповідно до якого, кошти з бюджету міста Буча КП Бучабудзамовник для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі протягом 2019-2020 років, не виділялись, а тому, комунальне підприємство не мало можливості здійснювати будівництво будівель торгівлі на спірній земельній ділянці. Крім того, у КП Бучабудзамовник відсутня ліцензія на здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та відсутня будівельна техніка та виробниче обладнання, що підтверджується інформацією, наданою КП Бучабудзамовник від 18.05.2020 року №44.?

Також, прокурор вважає, що внаслідок прийняття Бучанською міською радою оспорюваних рішень відбудеться протиправне вибуття земель із комунальної власності у приватну власність.

Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, є комунальною власністю Бучанської міської ради та знаходиться на праві постійного користування комунального підприємства Бучабудзамовник Бучанської міської ради. За змістом п. 1.1 Договору, суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва будівель торгівлі. Пунктом 2.3 Договору визначено, що земельна ділянка не вилучається з постійного користування КП Бучабудзамовник , а суперфіціарій отримує лише право на користування нею для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомості.

Проте, відповідно до п. 9.1 Договору, право власності на зведені суперфіціарієм об`єкти нерухомості на земельній ділянці належить суперфіціарію. Суперфіціарій має право володіти, користуватися і розпоряджатися зведеними ним будівлями та спорудами.

На думку прокурора, не землекористувач, а ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд після завершення будівництва отримає у власність будівлі торгівлі за адресою: Київська область, м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, збудовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка є власністю Бучанської міської ради, право користування якою належить комунальному підприємству Бучабудзамовник .

Так, згідно ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені. Визнаючи право власності ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд на будівлю, як об`єкт нерухомості, фактично визнається товариством право рівнозначне праву власності на земельну ділянку, оскільки, будівля тісно з нею пов`язана і становить єдине ціле, а власник земельної ділянки стає фактично лише її номінальним власником. Таким чином, на думку прокурора, ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд отримає у власність земельну ділянку поза встановленої для юридичної особи процедури її отримання та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що спірні рішення Бучанської міської ради прийнято в порушення вимог ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 102-1, 116, 123, 124, 134 ЗК України, ст. 413 ЦК України, прокурор звернувся до суду з даним позовом та вважає що такі рішення Бучанської міської ради є недійсними, а тому, вони мають бути визнані судом недійсними, як і укладений на їх підставі Договір сугіерфіцію спірної земельної ділянки від 05.03.2020 року.

Заперечуючи проти позову, відповідачі у своїх відзивах зазначили, прокурором не наведено жодного обґрунтування, яке б вказувало на наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі; предметом Договору суперфіцію є виконання будівельних робіт, і вказаний Договір не передбачає визнання за суперфіціарієм права власності на земельну ділянку, яка належить на праві постійного користування КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради; спірна земельна ділянка належить на праві власності Бучанській міській раді та перебуває в постійному користуванні у КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради, і жодних дій щодо зміни власника чи землекористувача сторонами не вчинялось, як і відсутні будь-які умови в оспорюваному правочині щодо фактичної передачі цієї земельної ділянки ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд у володіння чи користування; Договору суперфіцію не є підставною для автоматичного, тобто поза визначеною законом процедурою, набуття відповідачем 3 права власності на земельну ділянку; оспорювані прокурором рішення Бучанської міської ради прийнято з дотримання норм земельного та цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно ст. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частиною другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Аналогічна норма закріплена у ст. 134 ЗК України, відповідно до якої визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст.ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) регулюється главою 16-1 ЗК України, главою 34 ЦК України.

Згідно ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Згідно ст. 414 ЦК України, власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.

Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди). Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (ст. 415 ЦК України).

Статтею 417 ЦК України передбачено правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою.

З аналізу правових норм, що регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) вбачається, що суперфіцій є одним з різновидів користування чужою земельною ділянкою.

Так, Бучанською міською радою прийнято рішення від 19.12.2019 року №4402-71-VII, згідно якого передано в постійне користування КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради земельну ділянку площею 0,5713 га кадастровий номер 3210800000:01:097:0021 в межах вул. Тарасівська, Н.Яремчука та С.Крушельницької для будівництва об`єктів торгівлі, відповідно до містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до п.п. 14 та 16 ч. 4 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства і укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Згідно ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд відповідно до об`яви в газеті Бучанські новини №1 (773) від 09.01.2020 року, звернулась до КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради листом №123-Л/0220 від 03.02.2020 року з проханням розглянути пропозицію ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 та будівництва торгівельного центру та просило укласти договір суперфіцію.

КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради звернулось до Бучанської міської ради з листом №19 від 12.02.2020 року в якому повідомило міську раду про звернення ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд з пропозицію щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 під будівництво торгівельного центру та просило розглянути подані документи та надати дозвіл на укладення з ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд договору суперфіцію.

Рішенням Бучанської міської ради від 27.02.2020 року №4652-74-VII Про розгляд звернення комунального підприємства Бучабудзамовник , Комунальному підприємству Бучабудзамовник Бучанської міської ради надано дозвіл на укладення договору суперфіцію на земельну ділянку площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 з ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд , терміном на 5 років для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі.

05.03.2020 року між Бучанською міською радою (за договором - власник) від імені якої на підставі 74 сесії 7 скликання №4652-74-VII від 27.02.2020 року Бучанської міської ради діє Комунальне підприємство Бучабудзамовник Бучанської міської ради правокористувач (за договором - суперфіціар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд (за договором - суперфіціарій) укладено Договір суперфіцію земельної ділянки (далі - Договір).

В преамбулі вказаного Договору зазначено, що директор КП Бучабудзамовник ОСОБА_1 діє відповідно до рішення 74 сесії 7 скликання №4652-74-VII від 27.02.2020 року Бучанської мської ради, що свідчить про те, що КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради отримано погодження від власника спірної земельної ділянки - Бучанської міської ради на укладення Договору суперфіцію (розпорядження Бучанською міською радою земельною ділянкою).

Як зазначено Бучанською міською радою, за наявності чинного рішення міської ради про передачу ділянки в постійне користування КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради можливість її надання Бучанською міською радою, як власником ділянки, в користування на умовах суперфіція на конкурсних засадах третій особі неможлива, оскільки, в даному випадку наявний інший суб`єкт речового права - КП Бучабудзамовник , який визначає необхідність надання такої земельної ділянки під забудову і на якого не поширюються норми ч. 1 ст. 134 ЗК України щодо обов`язковості проведення земельних торгів. Такий постійний користувач на підставі ст. 396 ЦК України має право на захист свого права постійного користування, в т.ч. і від власника майна. Укладення договору суперфіцію з будь-яким іншим суб`єктом, крім КП Бучабудзамовник (незалежно від того, чи стало таке укладення результатом земельних торгів чи результатом прямих договірних відносин) без припинення права постійного користування з КП Бучабудзамовник є юридично і фактично неможливим.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Бучанська міська рада вказаними рішеннями погодила передачу КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради в постійне користування земельної ділянки з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, а також, укладення Договору суперфіцію від 05.03.2020 року згідно умов п. 1.1 якого, метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва будівель торгівлі, згідно затвердженого проекту будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.

При цьому, слід зазначити, що рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 №4402-71-VII прийнято в межах повноважень, передбачених Законом України Про місцеве самоврядування та з урахуванням норм чинного земельного законодавства. Зокрема, згідно п. а) ч. 2 ст. 92 ЦК України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Так, Бучабудзамовник Бучанської міської ради є унітарним комунальним підприємством, що належить до власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади, а його єдиним засновником виступає Бучанська міська рада.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частина 3 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , визначає, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 102 1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Матеріали справи свідчать, що фактично Договір суперфіцію від 05.03.2020 року укладено для реалізації будівництва торгівельного центру (відповідно до якого ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд є забудовником), він встановлює право користування земельною ділянкою для забудови.

Тобто, відповідач 3 - ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд набув інше речове право, яке не змінює право КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради як постійного землекористувача.

Механізм реалізації права суперфіцію врегульовано Порядком заключения договорів суперфіцію в місті Буча, якій затверджено рішенням Бучанської міської ради від 25.09.2008 року №962-39-V (далі - Порядок), відповідно до якого підставами встановлення суперфіцію є договір між власником земельної ділянки та майбутнім забудовником про встановлення суперфіцію. Власник земельної ділянки має право на заключення договору суперфіцію лише за умови наявності документів які підтверджують факт власності на дану землю. За землями комунальної власності договори суперфіцію мають право укладати виключно комунальні підприємства або установи органів місцевого самоврядування міста за погодженням з Бучанською міською радою на будівництво об`єктів соціально-економічного (в тому числі житлової забудови), культурно-фізкультурного, освітянського або медичного значення. При наданні земельної ділянки у користування з метою забудови необхідно щоб подальше використання відповідало цільовому призначенню ділянки на момент оформлення договору суперфіцію. Зміна цільового призначення земельної ділянки при укладеному договорі суперфіція не проводиться. Зміна цільового призначення побудованого на чужій земельній ділянці об`єкта не дозволяється.

Судом встановлено, що спірні рішення Бучанської міської ради прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством, а судом не встановлено порушень під час їх прийняття. Договір суперфіцію від 05.03.2020 року відповідає вимогам, передбаченим Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України для даного виду договорів. Оспорюваний Договір укладено в межах повноважень, наданих відповідачу 1 та відповідачу 2 пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 12, 102 1 Земельного кодексу України, ст.ст. 413-417 Цивільного кодексу України.

Стосовно посилання прокурора на порушення ст. 116 ЗК України, суд вважає вказані доводи помилковими, оскільки, відповідачу 2 надано спірну земельну ділянку в постійне користування з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Фактично Договір суперфіцію від 05.03.2020 року, відповідно до якого відповідач 3 є забудовником, встановлює право користування земельною ділянкою для забудови. Тобто, відповідач 3 набув інше речове право, яке не змінює право позивача, як постійного землекористувача.

Прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення чинного законодавства при укладанні оспорюваного Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших (п. 2.5 постанови пленуму від 29.05.2013 за № 11).

Відповідно до п. 2.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено, що умовами спірного Договору суперфіцію від 05.03.2020 року не передбачено, що земельна ділянка площею 0,5713 га, кадастровий 3210800000:01:097:0021 передається чи може бути передана у власність інвестору - ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд , а тому, виходячи з положень спірного договору вбачається, що даний договір не є правовстановлюючим документом на вказану земельну ділянку. Також, положення спірного договору не є підставою для автоматичного, тобто, поза передбаченою законодавством процедурою набуття ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд права власності на земельну ділянку.

Зі змісту позову вбачається, він заявлений прокурором як превентивний (попереджувальний) спосіб захисту порушеного права власності позивача, який, на відміну від інших способів, передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися.

Однак, як встановлено судом, в даному випадку відсутня реальна загроза порушення права власності позивача на земельну ділянку 0,5713 га, кадастровий 3210800000:01:097:0021 у майбутньому, оскільки, подальший перехід права власності або користування на земельну ділянку до ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд внаслідок набуття права власності на збудований об`єкт відбуватиметься у визначеному законом порядку та не може свідчити про порушення або можливе порушення в майбутньому права власності позивача на зазначену земельну ділянку.

Враховуючи викладене, наведені у позові доводи прокурора, що результат такого правочину (Договору суперфіцію) надасть можливість ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд , після набуття ним права власності на збудований об`єкт, отримати у власність чи користування земельну ділянку (на якій даний об`єкт знаходитиметься), яка є комунальною власністю територіальної громади міста Буча, в обхід конкурсних торгів (аукціону) та порушення вимог ст. 377 ЦК України та ст.ст. 116, 118, 120, 123 ЗК України є безпідставними, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, наданими суду доказами прокурором, у встановленому законом порядку, не доведено наявності підстав для спростування презумпції дійсності оспорюваного у даній справі правочину.

За таких підстав, суд не вбачає підстав для визнання недійсними рішень Бучанської міської ради від 19.12.2019 року №4402-71-VII та від 27.02.2020 року №4652-74-VII, а також, визнання недійсним Договору суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 року, оскільки, внаслідок укладання вказаного договору не відбулася зміна цільового використання земельної ділянки та не відбулося переходу її права власності, адже Бучанська міська рада, як і раніше залишається її власником.

Прокурором під час розгляду справи не було надано доказів того, яка саме шкода була завдана державним інтересам і в чому виражається обмеження права територіальної громади на вільне здійснення правомочностей власника земельної ділянки, внаслідок укладення спірного договору суперфіцію.

При цьому, Бучанською міською радою, як власником земельної ділянки, не надано суду заперечень проти використання ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд зазначеної земельної ділянки для будівництва, обслуговування будівель торгівлі, про що свідчить рішення №4652-74-VII сесії Бучанської міської ради від 27.02.2020 року, згідно якого КП Бучабудзабудовник було надано дозвіл на укладення з ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд договору суперфіцію, також, а матеріалах справи відсутні докази звернення міської ради до суду з метою визнання договору суперфіцію недійсним.

Щодо посилань прокурора про отримання відповідачем 3 земельної ділянки у власність в майбутньому поза встановленою для юридичної особи процедурою та визнання права власності на збудовані об`єкти слід зазначити наступне.

До матеріалів справи додано Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом Відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради від 07.04.2020 року №13, згідно яких змовником будівництва (нове будівництво магазину непродовольчих товарів в межах вулиць Тарасівська, Н.Яремчука та С.Крушельницької м. Буча Київської області) виступає ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд . Функціональне призначення - відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме, Плану зонування території міста Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради за №2171-69-VI від 30.04.2015 року, Генеральному плану м. Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради за №2124-67-VII від 17.03.2015 року та детальному плану території, орієнтовною площею 60,0 га, в межах вулиць Яблунської, Вокзальна та колії Південно-Західної залізниці в м. Буча Київської області (Коригування), затвердженого рішенням Бучанської міської ради за №4224-69-VII від 28.11.2019 року.

Отже, розпочалось часткове виконання спірного Договору, проте не відбулось зміни власника чи землекористувача земельної ділянки площею 0,5713 га, кадастровий 3210800000:01:097:0021, а тому, помилковими є доводи, наведені прокурором у позові, що укладення чи виконання (реалізація) спірного Договору ставиться в залежність або спричиняє перехід права користування на вказану земельну ділянку до ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд , а в подальшому і перехід права власності поза конкурсом.

Крім того, як зазначалось вище, землекористувачем земельної ділянки площею 0,5713 га, кадастровий 3210800000:01:097:0021 продовжує залишатись КП Бучабудзамовник Бучанської міської ради.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що укладення відносно земельної ділянки Договору суперфіцію не припиняє права власності та права постійного користування нею. Суперфіціар вправі реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою у повному обсязі, але при цьому він повинен попередити суперфіціарія про права третіх осіб на неї. Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1. Договору, суперфіціар має право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, наданою під забудову в обсязі, який не перешкоджатиме здійсненню будівельних робіт та вводу об`єкта в експлуатацію суперфіціарієм. Суперфіціарій зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Право власності на зведені суперфіціарієм об`єкти нерухомості на земельній ділянці, відповідно до цього Договору, належить суперфіціарію. Суперфіціарій має право володіти, користуватись і розпоряджатись зведеними ним будівлями та спорудами (п. 9.1. Договору).

Передача вказаної земельної ділянки у користування іншим особам можливе не на підставі Договору суперфіцію, а лише в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, зокрема ст. 149 ЗК України, після попереднього вилучення ділянки у постійного землекористувача.

Враховуючи категорію та цільове призначення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, саме по собі здійснення на ній будівництва не може вважатись її нецільовим використанням.

При цьому, на думку суду, відсутність у КП Бучабудзамовник ліцензії на здійснення будівництва, необхідної матеріально-технічної бази та фінансування від Бучанської міської ради не свідчать про фіктивність рішення міської ради про передачу земельної ділянки в постійне користування підприємства.

Відсутність фінансування з боку Бучанської міської ради свідчить про те, що на момент надання КП Бучабудзамовник відповіді на лист прокуратури Київської області від 18.05.2020 року №44, кошти місцевого бюджету на будівництво відповідного закладу торгівлі до підприємства не надходили. Тимчасова відсутність фінансування не свідчить про відсутність такого фінансування в майбутньому. КП Бучабудзамовник є самостійним суб`єктом господарювання, який має право замовляти будівництво відповідного об`єкта за кошти самого підприємства, оскільки, його засновник - Бучанська міська рада і комунальне підприємство не несуть відповідальності за взаємними зобов`язаннями, мають окремі рахунки, баланс і фінансову основу. При цьому, таке будівництво може бути реалізоване протягом усього часу постійного користування земельною ділянкою за наявності у замовника будівництва відповідних фінансових можливостей.

Відсутність ліцензії та будівельної техніки не є перешкодою для КП Бучабудзамовник виступати замовником будівництва закладу торгівлі відповідно до цільового призначення земельної ділянки, оскільки, КП Бучабудзамовник має належним чином оформлене речове право на земельну ділянку і відповідно до ч. 4 та 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності має право на забудову вказаної території. При цьому, наявність ліцензії та обладнання вимагається для підрядника будівництва - суб`єкта господарювання, який на підставі договору будівельного підряду здійснює будівництво певного об`єкта.

Стосовно підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі територіальної громади м. Буча, з урахуванням поданих заперечень відповідачів, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 року, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В позовній заяві прокурор зазначає, що в даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки, незаконне прийняття спірних рішень Бучанською міською радою та укладений на їх підставі Договір суперфіцію земельної ділянки суперечать принципам регулювання земельного законодавства, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, територіальна громада м. Буча як власник спірного майна делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам її власника.

Таким чином, здійснення Бучанською міською радою права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може розцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 23.11.2016 у справі №916/2144/15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15, від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), яке згідно ст. 69 Закону України Про Конституційний Суд України є обов`язковим, обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття інтереси держави є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

У постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18 (пункти 20, 25, 27.1, 28, 29) вказано, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У даній справі єдиним уповноваженим органом, що представляє інтереси територіальної громади є саме Бучанська міська рада, однак, останньою, на думку прокурора, всупереч волі територіальної громади та вимог чинного законодавства прийнято незаконні рішення та укладено в подальшому на їх підставі договір.

Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка площею 0,5713 га кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, є комунальною власністю територіальної громади міста Буча та перебуває у постійному користуванні Комунального підприємства Бучабудзамовник Бучанської міської ради, а згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на їх території, належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Викладене є підставою для представництва прокурором інтересів місцевої громади (держави), в особі Бучанської міської ради.

Судом також враховано, що позов обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування - Бучанською міською радою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також, необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №916/749/17.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Крім того, частино 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі зазначеної норми, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2020 року (суддя С.І.Чонгова) підлягають скасуванню.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 145, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області №05/09/1-967вих20 від 16.06.2020 року (вх. №1853/20 від 24.06.2020 року) до Бучанської міської ради Київської області, Комунального підприємства «Бучабудзамовник» Бучанської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Дістріктбуд» про визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 року №4402-71-VII Про затвердження документації із землеустрою та про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування , від 27.02.2020 року №4652-74-VII Про розгляд звернення комунального підприємства Бучабудзамовник та Договору суперфіцію земельної ділянки №369 від 05.03.2020 року, укладеного між Бучанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд відмовити повністю.

2. Заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка розташована в Київській області, м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, площею 0,5713га. та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Кирило-Мефодіївська, 2, офіс 395; ідентифікаційний код 43112519) чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити на земельній ділянці з кадастровим номером: 3210800000:01:097:0021, що розташована в Київській області, м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, площею 0,5713га, підготовчі та будівельні роботи, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2020 року у справі №911/1838/20 - скасувати.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.11.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць