Ухвала

від 30.11.2020 по справі 910/10735/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"30" листопада 2020 р. Справа№ 910/10735/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Державної установи "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" про ухвалення додаткового рішення від 29.10.2020,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2019

у справі №910/10735/19 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Державної установи "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер-Сервіс"

про стягнення 90 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Північного апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 у справі №910/10735/19 за позовом Державної установи "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер-Сервіс" про стягнення 90 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 у справі №910/10735/19 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким заяву представника Державної установи "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер-Сервіс" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 28 000,00 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, залишено без розгляду. В іншій частині рішення залишити без змін.

30.10.2020 через відділ документального забезпечення суду до Північного апеляційного господарського суду від позивача - Державної установи "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу), які понесла Державна установа "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Заява подана засобами поштового зв`язку- 29.10.2020, що вбачається з поштової накладної на конверті.

Заява обґрунтована наявністю витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, понесених у суді апеляційної інстанції та наявністю правових підстав для їх відшкодування у заявленій сумі.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.10.2020, справу №910/10735/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 повідомлено учасників справи про здійснення розгляду заяви Державної установи "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 у справі №910/10735/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк до 11.11.2020 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10735/19.

11.11.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Державної установи "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" надійшли доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення від 29.10.2020, у якій заявник наголосив, що належні та допустимі докази щодо понесених витрат ним подано суду, зокрема посилається на договір про надання правової допомоги від 19.08.2020 №01/08, платіжне доручення від 22.09.2020 №613 на суму 20 000,00 грн та Акт №ОУ-0000063 від 19.09.2020. Просить ухвалити додаткове рішення яким вирішити питання про судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу), які понесла Державна установа "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

До цієї заяви позивач додав Акт №ОУ-0000063 від 19.09.2020 на суму 20 000,00 грн із зазначенням правова допомога .

Заява подана засобами поштового зв`язку - 10.11.2020, що вбачається з поштової накладної на конверті.

Розглянувши вказану заяву колегія суддів дійшла висновку про залишення її без розгляду, зважаючи на наступне.

Статтею 221 ГПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. (Аналогічна правова позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії " зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно орієнтовного розрахунку позивача, що міститься у відзиві на апеляційну скаргу, сума витрат на правничу допомогу, які останній очікував понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, складала 20 000,00 грн.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як свідчать матеріали справи, позивач до прийняття постанови у справі, зокрема у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - витрати на професійну правничу допомогу, складає 20 000,00 грн.

До відзиву на апеляційну скаргу позивач подав договір про надання правової допомоги від 19.08.2020 №01/08 та додаткову угоду до договору №1 від 14.09.2020. Також додав ордер серія КС №658883 від 11.09.2020, адвокат Бабич О.І., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4594/10.

До відзиву на апеляційну скаргу (доповнення) позивач подав платіжне доручення від 22.09.2020 №613 на суму 20 000,00 грн з призначенням правова допомога .

Так, розділом 1 договору про надання правової допомоги від 19.08.2020 №01/08, зокрема п. 1.2 визначено, що бюро приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги з представництва у встановленому порядку інтересів клієнта в судовій справі за апеляційною скаргою ТОВ Вінтер Сервіс в Північному апеляційному господарському суді. Представництво включає в себе ознайомлення з матеріалами судової справи, збір доказів, підготування відзиву на апеляційну скаргу, надання пояснень, клопотань (у разі необхідності), участь у судових засіданнях.

Пунктом 4.1 договору визначено, що вартість правової допомоги, порядок та строк її оплати визначається сторонами в додатках та додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 4.6 узгоджено, що клієнт проводить оплату наданих послуг згідно з Актом наданих послуг протягом 3-х банківських днів з дати підписання даного Акту. Акт підписується сторонами після винесення Північним апеляційним господарським судом рішення у справі.

Пунктами 2, 3 додаткової угоди до довоговору визначено, що до обсягу юридичних дій, що доручається клієнтом бюро відноситься зокрема, але не виключно: усне консультування клієнта, підготування відзиву на апеляційну скаргу, складання всіх необхідних процесуальних документів, представництво інтересів клієнта в будь-яких державних та правоохоронних органах, в Північному апеляційному господарському суді, а також перед третіми особами та вчиняти інші дії, які, на думку бюро, будуть доцільними та необхідними для належного виконання доручення (надання правової допомоги).Сторони погодили, що оплата за надання правової допомоги, яка надається Бюро на підставі Договору та цієї Додаткової угоди (до винесення рішення суду першої інстанції) становить 20 000,00 грн.без ПДВ. Оплата здійснюється у національній валюті України, протягом (трьох) банківських днів з дати підписання Акту наданих послуг.

В той же час, виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналіз поданих позивачем договору та додаткової угоди свідчить про те, що сторонами цих угод узгоджено фіксований розмір винагороди адвоката у сумі 20 000,00 грн, за конкретно визначений обсяг послуг, який надає адвокат, передбачений у додатковій угоді.

При цьому, п. 4.2 договору, так і п. 3 додаткової угоди сторони узгодили, що клієнт проводить оплату наданих послуг згідно з Актом наданих послуг протягом 3-х банківських днів з дати підписання даного Акту та оплата здійснюється у національній валюті України, протягом (трьох) банківських днів з дати підписання Акту наданих послуг.

Отже, з умов договору вбачається, що сторонами підписується акт наданих послуг на підставі якого здійснюється оплата послуг. Тому, для оплати послуг, визначених у пункті 2 додаткової угоди, вони мають бути фактично наданими, що, узгоджено у пунктах 4.2 договору та п. 3 додаткової угоди та вбачається зі змісту положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як вбачається зі справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 у справі №910/10735/19 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

На відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (статті 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких передбачено стадію судових дебатів, розгляд справ в порядку спрощеного позовного провадження в суді апеляційної інстанції, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться та не передбачено проведення судових дебатів.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної письмової заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, або до винесення постанови, якщо справа розглядається в спрощенному порядку. Відповідні докази надаються цією стороною або до винесення постанови (оскільки передбачено проведення судових дебатів) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У відзиві на апеляційну скаргу, міститься намір про те, що позивач очікує понести розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.

Як було встановлено вище, відповідна заява про ухвалення додатковго рішення у справі подана до Північного апеляційного господарського суду від позивача 29.10.2020, що вбачається з поштової накладної на конверті, тобто після винесення постанови Північного апеляційного господарського суду - 15.10.2020. У заяві міститься посилання на договір про надання правової допомоги від 19.08.2020, додаткову угоду до договору №1 від 14.09.2020 і платіжне доручення.

Водночас, звертає на себе увагу те, що заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу), які понесла Державна установа "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, при цьому не зазначає розміру понесених ним витрат.

Також заявник стверджує, що подані до справи докази підтверджують фактичне понесення витрат, саме у цій конкретній судовій справі в суді апеляційної інстанції.

Однак, позивач не подав до матеріалів справи відповідного підписаного сторонами акту наданих послуг , як визначено договором та додатковою угодою, з описом фактично виконаних робіт відповідно та їх вартості. Визначальним у даному випадку є те, що виходячи з узгодженого сторонами договірного порядку, додатковою угодою визначено обсяг загальних правничих послуг, які можуть надаватись адвокатом та їх вартість 20 000,00 грн.

В той же час, 11.11.2020 через відділ документального забезпечення суду, після призначення заяви до розгляду , від позивача надійшли доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення від 29.10.2020, у якій заявник наголосив, що належні та допустимі докази щодо понесених витрат ним подано суду. До цієї заяви позивач додав Акт №ОУ-0000063 від 19.09.2020 на суму 20 000,00 грн із зазначенням правова допомога . Ця заява подана засобами поштового зв`язку - 10.11.2020, що вбачається з поштової накладної на конверті.

Відтак, суд дійшов висновку, що Акт №ОУ-0000063 від 19.09.2020 на суму 20 000,00 грн, поданий з пропуском строку встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки право на подання відповідних доказів щодо понесених судових витрат з оформленням письмової заяви про порядок їх розподілу у сторони процесу продовжує існувати упродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як передбачено ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Клопотання про поновлення строку на подання цього доказу, позивачем не заявлено. Як вбачається з акту, останній датований 19.09.2020, однак позивач не зазначив причин неподання його до прийняття постанови у справі (15.10.2020) або у п`ятиденний строк визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Наявність платіжного доручення №613 від 22.09.2020 на суму 20 000,00 грн, у призначенні якого міситься посилання "за правову допомогу; зг.дог.№01/18від18.09.20р. акт№ОУ0000063від18.09.20р.; без ПДВ", також не дозволяє суду встановити, які кокретно послуги з вказаного у п. 2 додаткової угоди переліку було надано.

Колегія суддів констатує, що надані послуги мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність наданих послуг, які є підставою для їх оплати.

Таким чином, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати. (Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №916/1830/19)

Поміж тим, звертає на себе увагу та обставина, що предметом позову є стягнення суми 90 000,00 грн, розмір заявлених витрат за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - 20 000,00 грн, що складає більш як 1/5 від ціни позову. Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, зважаючи на складність справи, та те, що відзив на апеляційну скаргу складає п`ять арк., а справа розглянута у за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), суд зобов`язаний дослідити доведеність наданих послуг, їх співрозмірність з витраченим адвокатом часу, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу.

Серед іншого, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

В цій частині суд апеляційної інстанції звертається до практики Верховного Суду, зокрема, послуговується прововою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Натомість, подані позивачем договір про надання правової допомоги, зокрема і додаткова угода до цього договору, не містить жодних посилань на конкретну судову справу в межах якої адвокатом надавалися послуги. Так само, відсутня така інформація і у платіжному дорученні №613 від 22.09.2020 на суму 20 000,00 грн.

Зазначене в сукупності, за висновком колегії суддів свідчить про те, що позивач не подав належних та допустимих доказів у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України у разі неподання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом встановленого законом строку, така заява залишається судом без розгляду.

Відтак, заява позивача, подана 29.10.2020 про ухваленя додаткового рішення залишається без розгляду. У даному випадку підставою для залишення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду, стало те, що позивач не надав сукупності доказів, визначених договором та додатковою угодою фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у визначеному законом порядку саме у суді апеляційної інстанції, а Акт №ОУ-0000063 від 19.09.2020 на суму 20 000,00 грн, поданий з пропуском п`ятиденного строку встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України за відсутності клопотання про поновлення цього строку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Державної установи "Інститут серця Міністерства охорони здоров`я України" адвоката Бабич О.І. про про ухвалення додаткового рішення від 29.10.2020 залишити без розгляду.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції .

Повний текст ухвали складено та підписано - 30.11.2020, після виходу судді Євсікова О.О. з відпустки.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков