Ухвала

від 25.11.2020 по справі 915/1786/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

25 листопада 2020 року Справа № 915/1786/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

за участі секретаря Говоріної А.Е.,

від сторін та приватного виконавця представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича,

на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В.,

вул. Спаська, 13, м. Миколаїв, 54030;

у виконавчому провадженні з виконання рішення суду від 19.02.2020

у справі № 915/1786/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІМ",

вул. Народного Ополчення, 26-А, м. Київ, 03151;

поштова адреса: вул. В. Котарбінського, 17, кв. 3, м. Київ, 04050

до фізичної-особи підприємця Паращака Івана Миколайовича,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 104870 грн. 88 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2019 у даній справі (суддя Давченко Т.М.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ЄВРОЛІМ" та вирішено стягнути з фізичної-особи підприємця Паращака Івана Миколайовича на користь ТОВ "ЄВРОЛІМ" грошові кошти у загальній сумі 102364 грн. 04 коп., із яких: 90866 грн. 42 коп. - основний борг; 3592 грн. 25 коп. - 3% річних; 7905 грн. 37 коп. - інфляційні втрати, а 1921 грн. - судовий збір.

На виконання зазначеного рішення видано наказ від 30.03.2020, який стягувачем пред?явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області (далі - приватний виконавець) Булахевічу С.В.

Підприємець Паращак звернувся до суду зі скаргою від 16.06.2020, з урахуванням уточнень від 19.06.2020, на дії приватного виконавця Булахевіча С.В., в якій викладено такі вимоги:

"1) Визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 12.06.2020р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62227918 в частині накладення арешту на кошти на рахунках Паращака Івана Миколайовича , в тому числі як фізичної особи - підприємця:

- р/р НОМЕР_1 в Миколаївському РУ AT КБ "Приватбанк" МФО 305299;

- p/p НОМЕР_2 в Миколаївському РУ AT КБ "Приватбанк", МФО 305299.

- р/р НОМЕР_3 в AT "ОТП БАНК", МФО 300528, призначених для отримання пенсії, виплати боржником заробітної плати, сплати податків та інших загальнообов?язкових платежів.

2) Зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. зняти арешт з грошових коштів Паращака Івана Миколайовича , в тому числі як фізичної особи - підприємця:

- р/р НОМЕР_1 в Миколаївському РУ AT КБ "Приватбанк" МФО 305299;

- p/p НОМЕР_2 в Миколаївському РУ AT КБ "Приватбанк" МФО 305299.

- р/р НОМЕР_3 в AT "ОТП БАНК", МФО 300528".

Скаргу, з урахуванням уточнень від 19.06.2020, обґрунтовано тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови не прийняв до уваги те, що арештовані рахунки боржника використовуються для отримання Паращаком Іваном Миколайовичем пенсії, виплати заробітної плати працівникам боржника, сплати податків, внесків та зборів для ведення підприємницької діяльності.

На думку скаржника, арешт рахунку, призначеного для виплати заробітної плати, є незаконним та таким, що суперечить ст.ст. 43, 46 Конституції України, ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", ст. 35-1 ПК України.

Приватний виконавець Булахевіч С.В. у відзиві від 17.05.2020 зазначив, що вважає скаргу підприємця Паращака не підлягаючою задоволенню, а свої дії щодо винесення постанови 12.06.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 62227918 ? такими, що вчинені у відповідності до положень діючого законодавства.

Приватний виконавець пояснив, що ні Миколаївське РУ AT КБ "Приватбанк", ні AT "ОТП БАНК" документально не підтвердили наявність у зазначених вище арештованих рахунків боржника статусу рахунків та спеціальним режимом використання; відповідних належних доказів не подано приватному виконавцю і боржником. За такого, на думку приватного виконавця, оскаржувану постанову від 12.06.2020 ним винесено за наявності достатніх правових підстав.

Ухвалою від 22.06.2020 призначено дану скаргу до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2020; в судовому засіданні з розгляду скарги 01.07.2020 оголошено перерву до 16.07.2020, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з направленням справи № 915/1786/19 до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги на рішення від 20.02.2019 в даній справі. Ураховуючи, що 13.11.2020 справу № 915/1786/19 повернено до Господарського суду Миколаївської області, ухвалою від 13.11.2020 призначено дану скаргу до розгляду на 25.11.2020.

Від сторін у справі та приватного виконавця, належним чином повідомлених про час та місце розгляду скарги, представники у засідання не з?явилися.

Дослідивши матеріали скарги (з урахуванням уточнень) та господарської справи № 915/1786/19, суд приходить до такого.

Рішенням суду від 20.02.2019 у даній справі постановлено стягнути з підприємця Паращака на користь ТОВ "ЄВРОЛІМ" грошові кошти у загальній сумі 102364 грн. 04 коп.

На виконання зазначеного рішення видано наказ від 30.03.2020, який стягувачем пред?явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Булахевічу С.В.

Оскаржуваною постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 12.06.2020 у ВП № 62227918 встановлено, що вимоги наказу від 30.03.2020 не виконані, у зв?язку з чим постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після внесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ? Паращак І.М. у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, а всього на суму 113100 грн. 44 коп.

В мотивувальній частині постанови зазначено, зокрема, що необхідно накласти арешт на кошти на рахунках боржника у Миколаївському РУ AT КБ "Приватбанк" та в AT "ОТП БАНК".

Судом встановлено, що на момент розгляду даної скарги судом (25.11.2020) ВП № 62227918 закінчене.

Так, у відповідності до постанови приватного виконавця Булахевіча С.В. від 04.08.2020 у ВП № 62227918, вимоги виконавчого документа (наказу Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2020) виконані у повному обсязі; борг, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуто та перераховано. У зв?язку з викладеними обставинами приватним виконавцем постановлено: виконавче провадження ВП № 62227918 закінчити в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження"; припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Отже, на даний час приватним виконавцем вже знято арешт з рахунків підприємця Паращака, зокрема і тих, зобов?язання приватного виконавця Булахевіча С.В. зняти арешт з котрих є однією з вимог даної скарги.

Ця обставина є підставою для закриття провадження відносно указаної вище вимоги скаржника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Суд роз?яснює, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

З урахуванням викладеного, скарга підприємця Паращака розглядається судом в частині вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 12.06.2020.

Судом встановлено, що після винесення приватним виконавцем оскаржуваної постанови, на рахунки боржника банками накладено арешт.

Так, згідно довідки AT КБ "Приватбанк" від 17.06.2020 № 53IRI3700KF4APBN, станом на 17.06.2020, згідно ВП № 62227918, накладено арешт на рахунок Паращака І.М. № НОМЕР_4 , з якого здійснюються платежі: виплата заробітної плати, платежі в бюджет, сплата податків, військового збору.

Арештований рахунок Паращака І.М. № НОМЕР_2 в Миколаївському РУ AT КБ "Приватбанк", у відповідності до довідки AT КБ "Приватбанк" від 16.06.2020 № LKNB4KDLCNLLV3PO, використовується для отримання Паращаком І.М. пенсії; також на вказаний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Крім того, за твердженнями боржника арешт було накладено на рахунок № НОМЕР_3 в AT "ОТП БАНК", з якого, згідно довідки без дати та номера, виданої підприємцем Паращаком, також здійснюється виплата заробітної плати, платежі в бюджет, сплата податків та військового збору.

Згідно іншої довідки підприємця Паращака (без дати та номеру), станом на 17.06.2020 останній на момент звернення до суду зі скаргою мав несплачені рахунки на суму 74117 грн. 80 коп.; заробітну плату робітникам за червень ? 32836 грн. 44 коп.; платежі в бюджет ЄСВ, НДФЛ, ВС ?17640 грн. 75 коп.; декларація по НДС за травень 2020 року ? 14018 грн.

У відповідності до поданих боржником відомостей на виплату грошей за червень 2020 року №№ НЗП-00009, НЗП-00010, виплаті дев?яти працівникам підприємця Паращака станом на червень 2020 року підлягали грошові кошти у загальній сумі 32836 грн. 44 коп.

Згідно доданих боржником до скарги платіжних доручень, з р/р НОМЕР_3 в AT "ОТП БАНК" підприємцем Паращаком здійснювалася сплата ПДВ, Єдиного внеску, ПДФО, військового збору; з р/р НОМЕР_1 в Миколаївському РУ AT КБ "Приватбанк" боржником сплачувався військовий збір, відрахування ЄСВ, ПДФО, здійснювалися зарплатні виплати.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України).

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі ? Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов?язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз?яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов?язки (ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону).

Згідно пункту 7 частини 3 статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ст. 56 Закону).

Пунктом 2 частини 2 статті 48 Закону заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов?язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов?язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

При цьому, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону, виконавець зобов?язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону).

У відповідності до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов?язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов?язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб?єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що рахунки боржника, на кошти на котрих приватним виконавцем було накладено арешт, є поточними рахунками, які використовуються, зокрема, для забезпечення господарської діяльності підприємця Паращака, у тому числі для виплати заробітної плати, та які не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено.

Поряд із тим, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов?язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю (КЗПП) України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов?язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов?язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов?язаннями суб?єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення у боржника зобов?язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення у боржника зобов?язання з виплати заробітної плати та його розміру.

Також арешт в розмірі суми зобов?язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

В даному випадку підприємцем Паращаком не ставиться питання про відмову виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати; натомість, оскаржується постанова про накладення арешту на кошти боржника.

При цьому матеріали справи, як встановлено вище, не містять доказів того, що арештовані рахунки боржника відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, як і доказів подання підприємцем Паращаком приватному виконавцю до винесення ним оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника документів, підтверджуючих виникнення у боржника зобов?язань з виплати заробітної плати та їх розміру.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що оскаржувану постанову від 12.06.2020 про арешт коштів боржника у ВП № 62227918 винесено приватним виконавцем Булахевічем С.В. у відповідності до вимог законодавства і підстави для визнання її протиправною ? відсутні.

У відповідності до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарським процесуальним законодавством визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права; за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов?язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ст.ст. 339, 343 ГПК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що скарга підприємця Паращака в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 12.06.2020 у ВП № 62227918 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 231, 234, 341, 343 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в частині викладеної у скарзі вимоги фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича про зобов?язання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. зняти арешт з грошових коштів Паращака Івана Миколайовича ? у зв?язку з відсутністю предмета спору.

2. У задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Паращака Івана Миколайовича в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 12.06.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 62227918 в частині накладення арешту на кошти на рахунках Паращака Івана Миколайовича ? відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвалу може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Давченко