Постанова

від 25.11.2020 по справі 755/19740/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7878/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи 755/19740/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Валприм ,

Приватне акціонерне товариство Нео Віта ,

Пайовий закритий не диверсифікований венчурний інвестиційний фонд Комфорт Таун ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 ,

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого 11 грудня 2019 року в приміщенні судупід головуванням судді Арапіної Н.Є.,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом ТОВ КУА Валприм , ПАТ Нео Віта , Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Комфорт Таун про захист прав споживачів, стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 01 серпня 2011 року між ТОВ Компанія з управління активами Валприм , що діє від свого імені та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Комфорт Таун та нею укладено договір купівлі-продажу облігацій, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець на умовах цього договору зобов`язується прийняти та оплатити лот облігацій, а саме квартири.

01 серпня 2011 року між ПАТ Нео Віта та нею укладено договір про участь у будівництві об`єкту нерухомості, відповідно до якого товариство бронює за інвестором об`єкт та зобов`язується передати інвестору у власність об`єкт в об`єкті будівництва, а саме квартири АДРЕСА_1 .

До укладання вказаних договорів відповідачі надали їй рекламні проспекти, на звороті якого містилася інформація про спорудження в першій черзі будівництва житлового комплексу Комфорт Таун великого спортивного комплексу (великого футбольного поля, стадіону з біговими доріжками, трьох тенісних кортів, трьох спортивних майданчиків та інших спортивних площадок). Пізніше ця територія була перенесена відповідачами до п`ятої черги будівництва та в подальшому забудована житловими будинками.

Вважає, що відповідачі ввели її в оману щодо складових частин житлового комплексу та має право на зменшення ціни вартості квартири. У зв`язку з чим просила стягнути з відповідачів розмір підвищення відповідачами вартості квартири у розмірі 87 192,37 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ КУА Валприм та ПАТ Нео Віта по 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу та вказуючи на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що представник ПАТ Нео Віта визнав у судовому засіданні факт забудови території, запланованої під великий спортивний комплекс.

Не надано оцінки також доказам, які підтверджують обіцяний в рекламному проспекті, який відповідачі розповсюджували серед потенційних покупців, великий спортивний майданчик, який в подальшому був забудований житловими будинками.

Також судом не встановлено коло учасників справи, оскільки представник ТОВ Нео Віта подав заяву про заміну ТОВ КУА Валприм , так як пайовий фонд не є юридичною особою, а тому не може бути відповідачем у справі. Окрім цього вважає подані представником відповідачів довідку, яка вказує на те, що квартира позивача ніколи не обліковувалась на балансі та не перебувала у власності товариства, є недостовірними відомостями.

Також ухвалене судове рішення не мотивовано.

Витрати на правничу допомогу стягнуто незаконно, оскільки відповідачами пропущено строк звернення з заявою щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених витрат.

Окрім цього, представник ПАТ Нео Віта працює на вказаному підприємстві юрисконсультом за трудовим договором і отримує за свою роботу заробітну плату.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ КУА Валприм та ПАТ Нео Віта - Гуримський О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказує, що жодних порушень зі сторони забудовника здійснено не було. Забудова об`єкту Житлово-офісний торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземними та надземними паркінгами на АДРЕСА_1 здійснювалась згідно Генерального плану забудови, який пройшов коригування 10.06.2011, а в подальшому останнє коригування відбулося 27.06.2014.

Вказує на пропуск строку позовної давності позивачем.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, з підстав викладених в ній. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Представник ПАТ Нео Віта та ТОВ Коспанія з управління активами Валприм - Гуримський О.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної";5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 серпня 2011 року між Приватним акціонерним товариством Нео Віта та позивачем укладено договір № Б-0303/6/169 про участь у будівництві об`єкту нерухомості, відповідно до якого товариство бронює за інвестором об`єкт та зобов`язується передати інвестору у власність об`єкт в об`єкті будівництва шляхом погашення лота інвестора, а інвестор зобов`язується в порядку та строки, визначені цим договором та проспектом емісії, набути право власності на лот та пред`явити товариству лот до погашення, кількість облігацій якого буде визначена цим договором (т.1, ас. 11-14)

01 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Валприм , що діє від свого імені та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Комфорт Таун та позивачем укладено договір № Б-87/11-14 купівлі-продажу облігацій, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець на умовах цього договору зобов`язується прийняти та оплатити лот облігацій, а саме квартири АДРЕСА_1 вартістю 57 507,03 доларів США, що еквівалентно 458 400,00 грн. (т.1, ас. 7-10).

03 серпня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Валприм , що діє від свого імені та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Комфорт Таун та позивачем укладено договір про припинення дії договору купівлі-продажу облігацій № Б-87/11-14 від 01 серпня 2011 року (т. 1, ас. 129).

03 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Валприм , що діє від свого імені та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Комфорт Таун та позивачем, від імені якої діяв ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого позивач придбала квартиру АДРЕСА_1 вартістю 57 391,16 доларів США, що еквівалентно 545 592,37 грн. (т. 1, ас. 4-6)

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на розповсюдження недобросовісної реклами щодо спорудження спортивного комплексу на території ЖК Комфорт Таун , де нею була придбана квартира. Вважала односторонню зміну інфраструктури, запропонованої відповідачами при продажу квартири та погодженої нею при її купівлі підставою для зменшення вартості квартири на підставі норм ЗУ Про захист прав споживачів .

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Статтею 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За умовами договору від 03 листопада 2014 продавець зобов`язався передати у власність покупця квартиру: загальна площа - 39,9 кв.м., житлова площа - 16 кв.м., а покупець зобов`язався прийняти цю квартиру та сплатити за нею ціну, обумовлену даним договором.

Згідно з п. 2.3. договору купівлі-продажу квартири визначено, що на момент підписання договору покупець сплатив купівельну ціну квартири, що становить 545 592,37 грн. відповідно до попереднього договору.

ОСОБА_1 набула право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03 листопада 2014 року, укладеного із ТОВ КУА Валприм , як продавцем, що діє від свого імені та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Комфорт Таун .

Отже, між сторонами склалися договірні відносини з купівлі-продажу нерухомого майна.

Пунктом 1.2. договору визначено, що відчужувана квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 липня 2013 року.

Пунктом 2.1. договору встановлено договірну ціну квартири - 57 391,16 дол. США. Договір не містить посилань на те, що ціна квартири сформована з урахуванням вартості будівництва об`єктів інфраструктури чи фізкультурно-оздоровчого комплексу.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України Про захист прав споживачів у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 708 ЦК України визначено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала до позовної заяви роздруківку з інтернет-ресурсу, розміщеного на сайті Житлового комплексу Комфорт Таун , плану забудови території з позначенням серед інших об`єктів інфраструктури - спорткомплексу та спортивних майданчиків (т.1, ас.15-18), консультативний висновок № 50571 за результатом огляду території житлового комплексу Комфорт Таун , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на предмет її відповідності графічним зображенням (т. 2, ас. 73-78).

Окрім цього, представник позивача ОСОБА_2 надав суду апеляційної інстанції на огляд рекламний проспект, на якому позначено план забудови житлового комплексу.

Проте, з наявних матеріалів справи вбачається, що забудова об`єкту Житлово-офісний торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземними та надземними паркінгами на вул. Регенераторній, 4 у Дніпровському районі м. Києва (ЖК Комфорт Таун ), в тому числі фізкультурно-оздоровчого комплексу та майданчиків, здійснювалась згідно Генерального плану забудови, який пройшов коригування 10.06.2011 р. (позитивний висновок комплексної державної експертизи ДП Укрдержбудекспертиза № 00-0217-11/ЦБ).

З наданої позивачем роздруківки з інтернет-ресурсу вбачається, що вона розміщена на сайті ЖК Комфорт Таун та містить посилання: ГенПлан - ЖК Комфорт Таун зображення торгової марки Комфорт Таун житловий комплекс ; позначення черговості будівництва та не містить жодних закликів чи заохочення до придбання товару або послуги, що реалізується.

До того ж п.7 ст. 8 ЗУ Про рекламу встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізовується чи надається споживачеві, не вважається рекламою.

Таким чином, вказана роздруківка та рекламний проспект мають виключно інформаційний характер щодо питань планування та благоустрою об`єкта будівництва, розміщення будівель, споруд, транспортних комунікацій, організацій і систем господарського та побутового обслуговування, та не містить закликів щодо придбання конкретного майна.

А тому, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про розповсюдження серед потенційних покупців неправдивої реклами та ненадання оцінки таким доказам судом першої інстанції.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК) .

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З наданих сторонами до матеріалів справи доказів встановлено, що договір купівлі-продажу від 03 листопада 2014 року стосується квартири, а не спортивного комплексу.

Також, як вбачається з матеріалів справи, фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 4 170 кв.м, а також спортивні майданчики запроектовано та фактично побудовано на території ЖК Комфорт Таун .

Наявність побудованого спортивного комплексу підтверджується Сертифікатом серії КВ № 16412020143 від 13 лютого 2012 року (копію якого долучено апеляційним судом до матеріалів справи), згідно з яким Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2016 року у справі № 757/40766/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 рокувстановлено, що фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 4 170 кв. м. а також спортивні майданчики запроектовано та фактично побудовано на території Житлового комплексу Комфорт Таун .

Пункт 2.1 Договору купівлі - продажу квартири встановлено договірну ціну квартири. Договір не містить посилань на те, що ціна квартири сформована з урахуванням вартості будівництва об`єктів інфраструктури чи фізкультурно - оздоровчого комплексу.

За пунктом 1.2. Договору купівлі - продажу квартири предметом договору є виключно квартира АДРЕСА_1 .

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зменшення ціни на квартиру та стягнення з відповідачів на її користь 87 192,37 грн. у відшкодування зменшення купівельної ціни квартири в зв`язку з веденням її в оману внаслідок здійснення нечесної підприємницької діяльності, а саме розповсюдження недостовірної реклами.

Що ж до доводів апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи, вони, також, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки не є обов`язковими підставами для скасування судового рішення та не призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконного стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки на підтвердження цих обставин суду першої інстанції надані договір про надання правової допомоги від 5.11.2018, додатковий договір до договору про надання правової допомоги від 5.11.2018, акт здачі-приймання виконаних робіт від 18.12.2018, рахунок на оплату № 1 від 18.12.2018, платіжне доручення № 1791 від 19.12.2018.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд ОСОБА_1 , однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, недоведені належними та допустимими доказами та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: