Постанова

від 23.11.2020 по справі 922/864/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа № 922/864/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: Стойка О.В. Попков Д.О., Пелипенко Н.М. Склярук С.І. від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКоваль Г.Ю. - за довіреністю; не з`явився; Горло М.В. - за довіреністю (адвокат); Колективного підприємства «Харківспецсервіс» м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року у справі №922/864/20 (суддя Ємельянова О.О.) за позовом до відповідачів: про Харківської міської ради м.Харків 1.Приватного акціонерного товариства «Нова Система» м.Харків 2.Колективного підприємства «Харківспецсервіс» м.Харків стягнення 2 581 250, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Харківська міська рада м. Харків (далі-Позивач) звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Нова Система" (далі-Відповідач-1) та до Колективного підприємства "Харківспецсервіс" (далі-Відповідач-2) про стягнення з Відповідача-1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2 542 120, 68 грн. та стягнення з Відповідача-2 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 39 130, 08 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року у справі №922/864/20 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням господарського суду в частині стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 39 130, 08 грн., з апеляційною скаргою звернувся Відповідач - 2. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року в зазначеній частині у справі №922/864/20 та ухвалити нове рішення, яким у позові до Відповідача - 2 відмовити.

Відповідач - 2 посилається на необґрунтованість судового рішення та порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, зазначаючи наступні доводи:

- приписами ст. 120 Земельного кодексу України (як в редакції на момент набуття у власність приміщень та чинній на даний час) не передбачено можливості набуття права оренди земельної ділянки в разі купівлі нежитлового приміщення, лише жилого будинку, будівлі або споруди. Так, оренда земельної ділянки можлива лише за умови укладення відповідного договору оренди землі та реєстрації його у встановленому порядку, а відтак в даному випадку відсутні підстави до стягнення спірних грошових коштів саме з Відповідача - 2, який не є власником всієї будівлі;

- господарським судом при прийнятті спірного рішення не було враховано факт того, що Відповідач - 2 в силу приписів п. п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку);

- Позивач надав до господарського суду помилковий розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності, який зроблено з порушенням вимог чинного законодавства, Відповідач - 2 не використовує та не займає спірну земельну ділянку, а лише є власником приміщення площею 128,3 кв.м.

Інших доводів заявник апеляційної скарги не наводить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 року у справі №922/864/20 відкрито провадження за апеляційною скаргою Колективного підприємства "Харківспецсервіс" м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 16.10.2020 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача - 2, за змістом якого Позивач прохав суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 10.08.2020 року у справі №922/864/20 - без змін.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах даної справи не надходило.

Представник Позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.11.2020 року проти задоволення апеляційної скарги Відповідача - 2 заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним в відзиві, прохав суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача - 2 надав пояснення, аналогічні викладеним в скарзі, прохав суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник Відповідача - 1 в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання клопотань або заяв з цього приводу не надав, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача - 2 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області по справі №922/864/20 від 10.08.2020 року підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- складання Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 16.10.2018 року акту обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 317 у зв`язку із наданням в оренду земельної ділянки, у тому числі площею 6,4223 га;

- надання Відповідачу - 1 на підставі Рішення 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.12.2018 року № 1370/18 в оренду земельної ділянки загальною площею 6,5747 га. (у тому числі ділянка 1 площею 6,4223 га. кадастровий номер 6310136600:04:008:0014 - далі - спірна земельна ділянка, земельна ділянка);

- укладення 30.05.2019 року між Відповідачем - 1 та Позивачем договору оренди земельної ділянки зі строком оренди 31.12.2023 року (т. 1, а.с. 46);

- здійснення Департаментом територіального контролю Позивача 25.02.2020 року обстеження земельної ділянки по вул. Шевченка, 317 (кадастровий номер: 6310136600:04:008:0014) у м. Харкові та складання акту обстеження, яким встановлено, що згідно витягу з Державного земельно кадастру про земельну ділянку від 28.10.2019 року № НВ-0003971662019, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:04:008:0014 складає 6,4223 га.

- наявність на спірній земельній ділянці нежитлових будівель та споруд, що належать на праві власності Відповідачу - 1, а саме: нежитлових будівель під літерами «А-4» та «С-3» ; нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-34, І, II. III. IV; 2-го поверху № 1-:-13. І. II; 3-го поверху № 1,4. 5-:-8, 11, 12, 14, 15, 17, 23-:-34, І, II; 4-го поверху № 1-:-31,1, II; 5-го поверху № 1-:-23, І, II; 6-го поверху № 1.2 4-:31, І. II; 7-го поверху № 1-:-33, І, II в нежитловій будівлі літ. «В-7» ; нежитлових будівель під літерами «У-3» , «Х-1» , «Ф-2» , «П-4» , « 3-1» , «Щ-1» , «Ц-1» , «Ч-1» , «Ш-1» ,«Ю-1» , «Л-1» , «Т-1» , «Д-1» та «Б-4» ;

- наявність на спірній земельній ділянці будівлі В-7, вищенаведена частина якої на праві власності належить Відповідачу - 1, а інша частина - Відповідачу - 2 (нежитлові приміщення першого поверху №22-26 в літ. В-7)

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у період з 01.06.2018 року по 31.05.2019 року спірна земельна ділянка використовувалась Відповідачами без реєстрації речового права на неї та за відсутності правовстановлюючих документів, вони не сплачували за користування нею плату у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Позивача, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати. Позивачем було здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачами коштів у розмірі орендної плати на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Шевченко, 317 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:04:008:0014) від 04.07.2019 року № 1156/0/45-19 за період з 01.06.2018 року по 31.05.2019 року у загальному розмірі 2 581 250, 76 грн., розподіляючи її між Відповідачами з урахуванням пропорційного співвідношення площі земельної ділянки та площі нежитлових приміщень, що належить кожному з них.

Відповідач - 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що предметом даного спору є вимога Позивача про стягнення 2 581 250, 76 грн., але доказів щодо вибуття з його володіння таких коштів останній не надав. Він вважав, що визначені Позивачем підстави позову свідчать про наявність спору про відшкодування шкоди, доказів спричинення якої Позивачем також не надано, надані ним документи не містять доказів протиправності дій Відповідача - 1.

Відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що він є власником лише нежитлових приміщень № 22-26 загальною площею 128,3 кв.м., що розташовані на першому поверсі у 7-ми поверховій будівлі під літерою В-7 , загальною площею станом на 2002 рік у 8 464, 3 кв.м., а оренда земельної ділянки можлива лише за умови укладання договору оренди землі та реєстрації його у встановленому порядку із власником будівлі, яким він не є.

Відповідач - 2 зазначив, що спірна земельна ділянка орендується саме Відповідачем - 1, а кошти за її використання надходять Позивачу також від Відповідача - 1. Отже, усі необхідні платежі з утримання приміщення на спірній земельній ділянці компенсуються саме Відповідачем - 1 у встановленому законом порядку.

Також, Відповідач - 2 у відзиві на позовну заяву стверджував, що він є платником єдиного податку 3 групи та звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку), отже не може бути платником орендної плати за земельну ділянку на якій розташовано будівлю літ. "В-7" у м. Харкові, вул. Шевченка, 317 (а. с. 4, т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачі, як власники нежитлових приміщень в будівлях, які розташовані на спірній земельній ділянці, є фактичними користувачами цієї земельної ділянки, а отже без достатньої правової підстави за рахунок Позивача зберегли у себе кошти, що мали заплатити за користування нею. Судом встановлено, що Відповідачем - 1 було безпідставно за рахунок Позивача збережено кошти на суму 2 542 120, 68 грн., а Відповідачем - 2 - на суму 39 130, 08 грн., отже вони зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарг такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Так, звертаючись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 10.08.2020 року у справі №922/864/20, Відповідач - 2 оспорює рішення в частині стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 39 130, 08 грн., тому колегія суддів, керуючись приписами ст. 269 ГПК України, переглядає законність і обґрунтованість спірного рішення суду першої інстанції лише в межах вимог та доводів апеляційної скарги.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2020 року №201742841 на земельну ділянку з кадастровим номер 6310136600:04:008:0014, загальною площею 6,4223 га. Відповідачу - 1 на підставі договору оренди землі від 30.05.2019 року передано земельну ділянку № 1, загальною площею 6,4223 га. Строк оренди до 31.12.2023 року (т. 1, а. с. 46).

На вищезазначеній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - нежитлові будівлі, зокрема, будівля під літерою «В-7» , частина нежитлових приміщень в якій, а саме нежитлові приміщення № 22-26 на першому поверсі належать Відповідачу - 2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2002 року № 379, акт прийому - передачі від 13.02.2002 року (а. с. 52-53, т. 1), а решта приміщень - належать на праві власності Відповідачу - 1. Даний факт підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.

Відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 02.03.2020 року № 4960/9/20-40-04-03-17 Відповідач - 2 не значиться платником плати за землю (т. 1, а. с. 65).

Між Відповідачем - 1 та Позивачем укладений 30.05.2019 року договір оренди земельної ділянки, проте до моменту його укладення, за період з 01.06.2018 року по 31.05.2019 року Відповідачі фактично користувалися спірною земельною ділянкою без укладання договору оренди.

Отже підставою позовних вимог є безпідставне та за рахунок власника земельної ділянки збереження Відповідачами за спірний період грошових коштів у розмірі річної орендної плати, які Позивач вимагає стягнути з Відповідачів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Приписами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" (далі-Закон), матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Відповідно до ст. ст. 12, 122 ЗК України, до повноважень міських рад у сфері земельних відносин на території міст належить розпорядження землями комунальної власності та контроль за їх використанням та охороною, додержання земельного законодавства.

Статтею 33 Закону передбачено, що до відання міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Так, відповідно до матеріалів справи, а саме акту обстеження спірної земельної ділянки від 25.02.2020 року (а. с. 73-78, т. 1) Відповідачі використовували вищезазначену земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 126, 126 ЗК України.

Приписами ч. 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовано.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач - 2 є власником нерухомого майна, розміщеного на зазначеній земельній ділянці Позивача, у спірний період договір оренди земельної ділянки з власниками нежитлових приміщень не був оформлений, Відповідач - 2 не сплачував кошти за її фактичне користування.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач - 2 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, №922/5468/14.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції про наявність законних підстав до стягнення з Відповідача - 2 на користь Позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 39 130, 08 грн.

Вищенаведене спростовує доводи Відповідача - 2 наведені ним в апеляційній скарзі, що оренда земельної ділянки можлива лише за умови укладення відповідного договору оренди землі та реєстрації його у встановленому порядку.

Щодо доводів Відповідача - 2 про неспіврозмірність наданого Позивачем розрахунку з частиною власності Відповідача - 2 на спірній земельній ділянці, то останнім не надано жодних доказів обсягу фактичного використання земельної ділянки, не надано доказів того, що певна частина ділянки є обмеженою для його користування, або між Відповідачами узгоджений певний порядок такого користування у спірний період.

Як вбачається із витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:04:008:0014 по вул. Шевченка, 317, розмір нормативно грошової оцінки складає суму у розмірі 64 531 270 грн. Розрахунки міською радою здійснені із застосуванням коефіцієнтів з даного витягу. Оскільки власником об`єктів нерухомості є Відповідач - 1 та Відповідач - 2, та сума коштів була вирахувана пропорційно площам приміщень зареєстрованих за кожним з них. Міською радою диференціювалася не сума нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а сума безпідставно збережених коштів обома власниками нежитлових приміщень в будівлях, що на цій землянці розташовані.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, з яким погодився і суд першої інстанції, розраховував спірні суми пропорційно від загальної площі земельної ділянки та площі нежитлових приміщень, що належать на праві власності Відповідачам, зокрема - Відповідачу - 2 - виходячи з площі належних йому нежитлових приміщень 1-го поверху № 22-26 в літ. «В-7» .

При цьому Позивач брав за аналогією розрахунок земельного податку, що передбачений в п. 286.6 Податкового кодексу України в аналогічному випадку розташування на земельній ділянці будівлі, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб.

Зазначений розрахунок Позивача не спростований Відповідачем - 2, зокрема, у відзиві на позовну заяву, іншого розрахунку останній не наводить.

Також є безпідставними доводи Відповідача - 2 щодо відсутності обов`язку сплачувати спірну суму через те, що він взагалі звільнений від сплати податків, за наступних підстав.

Відповідно до положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки Відповідач - 2 не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Разом з тим, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Вищенаведене спростовує доводи Відповідача - 2 щодо неврахування судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення факту звільнення Відповідача - 2 від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності в силу приписів п. п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, оскільки це не є предметом спору в даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновку суду першої інстанції.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в іншій частині спірне рішення господарського суду від 10.08.2020 року у справі № 922/864/20 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості - не перевіряється.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року у справі № 922/864/20 в оспорюваній частині ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Харківспецсервіс» м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року у справі №922/864/20- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020 року у справі №922/864/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Колективне підприємство «Харківспецсервіс» м.Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.11.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя Н.М. Пелипенко