Ухвала

від 01.12.2020 по справі 910/2650/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2650/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Споживчого товариства "КРОКУС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 (головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Іоннікова І.А., Козир Т.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 (суддя Данилова М.В.) у справі № 910/2650/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Споживче товариство "КРОКУС", 2) Споживче товариство "ТРАНЗИТ-2008", 3) Броварське автотранспортне підприємство Броварської районної спілки споживчих товариств, 4) Київська обласна спілка споживчих товариств

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 Споживче товариство "КРОКУС" безпосередньо подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/2650/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020, повний текст якої складено - 31.07.2020, останній день оскарження за приписами частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України припадає на 20.08.2020 , натомість касаційну скаргу скаржником безпосередньо подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 30.11.2020 , що підтверджується вхідним штампом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду "Скриня".

Отже, касаційна скарга Споживчого товариства "КРОКУС" подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.

В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію оскаржуваного судового рішення отримано товариством - 11.11.2020 з Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому Споживче товариство "КРОКУС" має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження посилаючись на приписи статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 910/2650/19, яку згідно відмітки роздруковано з Єдиного державного реєстру судового рішення - 11.11.2020.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Посилання скаржника на обізнаність із оскаржуваною постановою - 11. 11.2020 тільки із Єдиного державного реєстру судових рішень не розцінюється судом як доказ дати вручення оскаржуваної постанови, оскільки такі підстави поновлення строку на касаційне оскарження не передбачені господарським процесуальним законодавством.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В контексті викладеного суд зазнає, що згідно з положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що Споживче товариство "КРОКУС" приймало участь на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/2650/19, зокрема, отримувало поштову кореспонденцію із суду апеляційної інстанції, подавали заяву про виправлення описки, клопотання про зупинення апеляційного провадження, а також приймали участь у судовому засіданні від 12.05.2020, що свідчить обізнаність учасника справи про хід судової справи.

Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення , внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 910/2650/19 оприлюднена 03.08.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою https://reyestr.court.gov.ua/Review/90694895.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наведені у клопотанні причини пропуску строку касаційного оскарження визнаються судом неповажними, оскільки скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували факт отримання/неотримання засобами поштового зв`язку копії постанови суду апеляційної інстанції саме на юридичну адресу скаржника та будь-яких доказів відсутності таких обставин.

Приписами частини 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано доказів, які б свідчили про наявність особливих і непереборних обставин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення.

Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та відмовляє у задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.

Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, в тексті касаційної скарги заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване тим, що відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотання відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", які набрали чинності з 15.12.2017.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд звертає увагу на те що, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати лише за наявності викладених вище умов .

Наявність передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити сплату судового збору, заявником у поданій касаційній скарзі не наведено.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов, передбачених в частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" .

Таким чином, у зв`язку з відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Підсумовуючи вище викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції:

1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку з доданням відповідних доказів;

2) документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Споживчого товариства "КРОКУС" про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 910/2650/19.

2 . Відмовити у задоволенні клопотання Споживчого товариства "КРОКУС" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 910/2650/19.

3. Касаційну скаргу Споживчого товариства "КРОКУС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/2650/19 залишити без руху.

4. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 16 грудня 2020 року, але не більше 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

5. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.