Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/2650/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2650/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 (головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Іоннікова І.А., Козир Т.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 (суддя Данилова М.В.) у справі № 910/2650/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Споживче товариство "КРОКУС", 2) Споживче товариство "ТРАНЗИТ-2008", 3) Броварське автотранспортне підприємство Броварської районної спілки споживчих товариств, 4) Київська обласна спілка споживчих товариств

про стягнення грошових коштів,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал" (далі - ТОВ "Сонячний квартал", позивач) звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02.04.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" (далі - ТОВ "АВТОКАР-777", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 521 746,56 грн, з яких: основний борг з орендної плати у сумі 1 212 903,23 грн, 20 904,66 грн 3% річних, 75 035,44 грн інфляційні втрати, 1 212 903,23 грн штраф за прострочення передачі об`єкту оренди.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором оренди № 02/13 від 01.11.2013 (далі - Договір оренди) у строки, встановлені умовами вищезазначеного договору, не звільнив та не повернув приміщення, тому, відповідно до умов договору, зобов`язаний сплатити орендну плату за весь час користування майном, штрафні санкції, передбачені цим договором, а також інфляційні та річні.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 212 903,23 грн основного боргу, 20 904,66 грн 3 % річних, 72 911,26 грн інфляційних втрат, 1 212 903,23 грн штрафу за прострочення передачі об`єкту оренди, 37 794,34 грн витрат на сплату судового збору. Відмовлено в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 2 124,18 грн.

4. Судові рішення мотивовано доведеністю факту прострочення відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за фактичний час користування орендованим майном, а саме, за період з 01.12.2017 по 06.03.2019. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, судами встановлено, що позивачем неправомірно нараховано 2 142,18 грн інфляційних втрат, тому у цій частині позовних вимог відмовлено .

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

5. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

6. Касаційна скарга обґрунтована пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: 1) судами при прийнятті оскаржуваних рішень застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі № 3-64гс16 та у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 911/3731/17, спір у якій виник між тими ж сторонами з тих же підстав, що і у цій справі (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України); 2) судами не досліджено належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено доповнення до апеляційної скарги, в яких було викладено посилання на обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, проте, недосліджені судами, що відповідно до пунктів 1 та 3 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд (пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України).

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

8. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, оскільки судами досліджено та надано належну правову оцінку запереченням відповідача щодо відсутності його вини у поверненні орендованого майна орендодавцю, у зв`язку з передачею орендованого майна на користь третіх осіб, якими не було надано відповідачу належних правовстановлюючих документів на підтвердження їх вимог щодо повернення нерухомого майна саме на їхню користь. Отже, судами досліджено та надано належну правову оцінку усім доводам та запереченням сторін та встановлено відсутність доказів повернення майна саме на умовах виконання Договору оренди, укладеного з позивачем, тобто, встановлено факт неналежного виконання Договору оренди, а саме не повернення майна та не сплату за його користування орендної плати у строки, встановлені цим Договором. Також, судами надано оцінку доводам відповідача щодо демонтажу частини орендованих приміщень та правомірно їх відхилено.

9. Щодо не врахування доповнень до апеляційної скарги, то у касаційній скарзі не зазначено, які саме обставини були викладені у доповненні до апеляційної скарги, які не були враховані судом першої інстанції, а отже немає підстав вважати, що не взяття до уваги судом апеляційної інстанцій додаткових доводів, викладених у доповненні до апеляційної скарги, могло вплинути на встановлення додаткових обставин у справі.

10. Щодо неврахування правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі № 3-64гс16, то дана постанова не містить правових висновків про те, яким чином має бути застосована норма матеріального права або про те, яка норма регулює спірні правовідносини; у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 911/3731/17 також не міститься правових висновків, оскільки суд лише вказує на порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим справу було скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції, а отже, у даних справах відсутні правові висновки щодо застосування норм матеріального права, які не враховані судами при постановленні оскаржуваних судових рішень.

11. З урахуванням умов укладеного між сторонами Договору оренди та вимог законодавства, судами правомірно стягнуто з відповідача орендну плату за весь час користування майном, і такі висновки узгоджуються з численною практикою Верховного Суду, тому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

12. Треті особи відзивів на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

13. 19.10.2020 до Верховного Суду позивачем подано пояснення, зі змісту яких вбачається, що вони є доповненням до відзиву.

14. Положеннями частин 1, 3 статті 295 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

15. Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2020 встановлено строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 15.09.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

16. За змістом статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

17. Враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 26.08.2020 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, дату отримання позивачем ухвали суду відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - 31.08.2020, зважаючи на вимоги статей 118, 295 ГПК України, Суд дійшов висновку, що зазначені пояснення підлягають залишенню без розгляду, як такі, що подані за межами процесуального строку.

18. 04.11.2020 до Верховного Суду відповідачем подано додаткові пояснення на пояснення позивача, з посиланням на положення частини 5 статті 161 ГПК України.

19. За приписами частини 5 статті 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

20. Суд зазначає, що з урахуванням положень частини 1 статті 300, частини 1 статті 301 ГПК України, у суді касаційної інстанції розгляд скарги здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, а отже, вирішення питання про надання додаткових пояснень щодо питань, які виникають при розгляді справи, не вирішуються під час перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень.

21. Таким чином, положеннями процесуального закону, якими врегульовано порядок розгляду касаційної скарги, передбачається перегляд судових рішень тільки у межах доводів і заперечень сторін, які викладаються письмово у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, і подаються до суду у письмовій формі протягом строку, встановленого процесуальним законом або судом. Із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, право на вчинення процесуальних дій втрачається.

22. Отже, на стадії касаційного провадження не передбачено, подання додаткових пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи.

23. З огляду на викладене та враховуючи, що пояснення позивача, на які відповідачем подано додаткові пояснення, залишені без розгляду, а тому додаткові пояснення відповідача на пояснення позивача приєднуються до матеріалів справи, але до уваги судом не беруться.

Розгляду заявлених учасниками процесу заяв та клопотань

24. Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АВТОКАР-777" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2020.

25. 21.10.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

26. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020, розгляд касаційної скарги ТОВ "АВТОКАР-777" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 призначено у відкритому судовому засіданні на 11.11.2020.

27. 11.11.2020 до Верховного Суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що начальник відділу логістики та юрисконсульт ТОВ "АВТОКАР-777" Зарудяний А.В., який є уповноваженим представником відповідача у даній справі, як контактна особа з інфікованим на коронавірус SARS-CoV-2, у зв`язку з погіршенням самопочуття, 10.11.2020 здав матеріал для ПЛР-тестування та до отримання результатів лабораторного дослідження перебуває на самоізоляції, тобто, з об`єктивних причин не може з`явитись у судове засідання, призначене на 11.11.2020, а тому, з метою забезпечення належного захисту прав та інтересів ТОВ "АВТОКАР-777", просить визнати неявку уповноваженого представника у судове засідання 11.11.2020 поважною та відкласти розгляд касаційної скарги ТОВ "АВТОКАР-777" на іншу дату.

28. За результатами розгляду клопотання ТОВ "АВТОКАР-777" про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, який заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання відповідача, у зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду від 11.11.2020 розгляд справи відкладено на 02.12.2020.

29. 01.12.2020 Споживче товариство "Крокус" звернулось до Верховного Суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що 30.11.2020 Товариством подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020, тому є необхідним відкриття провадження за касаційною скаргою Споживчого товариства "Крокус" та об`єднання її в одне провадження з касаційною скаргою, поданою ТОВ "АВТОКАР-777", з наданням учасникам справи можливості надати пояснення щодо поданої Товариством касаційної скарги.

30. Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 касаційну скаргу Споживчого товариства "Крокус" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/2650/19 залишено без руху, з підстав не сплати судового збору, а також необґрунтованості та недоведеності поважності зазначених скаржником причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження.

31. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що недотримання третьою особою вимог процесуального закону при зверненні з касаційною скаргою, у зв`язку з чим таку скаргу залишено без руху, не може братися до уваги при розгляді касаційної скарги, провадження за якою вже відкрито, оскільки учасники такого провадження мають право законного очікування, що їх касаційна скарга буде розглянута у встановлені процесуальним законом строки. При цьому, Судом враховано, що процесуальні права Споживчого товариства "Крокус" у провадженні щодо касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 можуть бути реалізовані за касаційною скаргою ТОВ "АВТОКАР-777", зокрема, шляхом подання відзиву і участі у судовому засіданні з розгляду цієї скарги судом касаційної інстанції. Однак, Споживче товариство "Крокус" не скористалось своїм правом приєднання до касаційної скарги, надання відзиву на касаційну скаргу та участі у судовому засіданні, що може свідчити про неналежне користування третьою особою своїми процесуальними правами та не повинно впливати на законні очікування інших учасників касаційного провадження.

32. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, яке набуло статусу остаточного 04.11.2013 зі справи "Н.К.М. проти Угорщини", зазначив, що, ті, хто діє добросовісно на підставі закону, не повинні бути розчаровані в своїх законних очікуваннях без конкретних і переконливих причин.

33. У даній справі не вбачається, що поведінка третьої особи, яка подала касаційну скаргу, спрямована на участь у судовому засіданні з метою захисту своїх прав та інтересів, оскільки спірні правовідносини виникли з орендних правовідносин за Договором оренди, стороною якого Споживче товариство "Крокус" не є.

Колегія суддів також враховує, що у даному випадку розгляд касаційної скарги ТОВ "АВТОКАР-777", не виключає можливості розгляду касаційної скарги Споживчого товариства "Крокус" після усунення недоліків його касаційної скарги.

34. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що клопотання Споживчого товариства "Крокус" про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

35. 02.12.2020 ТОВ "АВТОКАР-777" подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому скаржник зазначає, що 30.11.2020 заступником генерального директора ТОВ "АВТОКАР-777" Герасименком В.В. здано аналіз на виявлення РНК COVID-19 системою ПЛР Convergys, за результатами цього дослідження факт відсутності у вказаної особи РНК COVID-19 не підтверджено. Оскільки заступник генерального директора спілкується з працівниками усіх структурних підрозділів, існує розумна імовірність, що працівники Товариства могли заразитись РНК COVID-19, тому уповноважений представник ТОВ "АВТОКАР-777" Зарудяний А.В., який брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, не має об`єктивної можливості прибути у судове засідання, що відбудеться 02.12.2020, з огляду на те, що, як контактна особа, перебуває на самоізоляції. Враховуючи короткий проміжок часу виявлення обставин, які унеможливили явку уповноваженого представника відповідача у судове засідання, відповідач не має об`єктивної можливості направити іншого представника у судове засідання, оскільки новий представник за браком часу не зможе забезпечити належний захист прав та інтересів Товариства. При цьому, посилаючись на ситуацію з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, що склалась у державі в загальному та на підприємстві безпосередньо, ТОВ "АВТОКАР-777" вважає за необхідне звернутися до суду із клопотанням про проведення наступного судового засідання у даній справі дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференц зв`язку "EasyCon". Враховуючи, що право на участь у розгляді своєї справи гарантоване Конвенцією, Конституцією України та ГПК України, приймаючи до уваги впровадження обмежувальних заходів, пов`язаних з введенням карантину на території України, зважаючи на значний розмір заявленої до стягнення з ТОВ "АВТОКАР-777" суми грошових коштів, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, що можливе лише за участі представника відповідача, який належним чином обізнаний із ситуацією по справі (таким є Зарудяний А.В., що представляє інтереси Товариства при розгляді даної справи), а також, з метою забезпечення процесуальних прав учасників справи, збереження принципу рівності сторін, та задля реалізації засад диспозитивності, змагальності, просить визнати поважними причини неявки представника у судове засідання, відкласти розгляд справи та провести наступне судове засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференц зв`язку "EasyCon".

36. Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання скаржника.

37. Верховний Суд, обговоривши подане клопотання, зазначає таке.

38. Відповідно до частин 1, 3 статті 56 ГПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

39. У частині 3 статті 301 ГПК визначено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

40. Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (частина 1 статті 120 ГПК).

41. З матеріалів справи вбачається, що, як ухвалою Верховного Суду від 26.08.2020, якою, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/2650/19, так і подальшими ухвалами від 29.10.2020 та від 11.11.2020 про призначення касаційної скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.11.2020 та про відкладення розгляду касаційної скарги на 02.12.2020 відповідно, явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

42. Суд касаційної інстанції зважає й на те, що суб`єкт господарювання, яким є ТОВ "АВТОКАР-777", наділений правом представляти свої інтереси у порядку самопредставництва, а також, з огляду на відкладення розгляду справи за його першим клопотанням на три тижні, з урахуванням епідеміологічної ситуації в країні та безпосередньо на його підприємстві, мав об`єктивну можливість звернутися за наданням правової допомоги до іншого адвоката та/або завчасно звернутись до суду з клопотанням про проведення цього судового засідання у режимі відеоконференції.

43. Крім того, дослідивши зміст поданого клопотання про відкладення розгляду справи від 01.12.2020, Суд зауважує, що наведене відповідачем обґрунтування поважності неявки уповноваженого представника Зарудяного А.В., а саме: "існує розумна імовірність, що працівники ТОВ "АВТОКАР-777" могли заразитись РНК COVID-19…, тому Зарудяний А.В. немає об`єктивної можливості з`явитись у судове засідання, оскільки як контактна особа перебуває на самоізоляції", носить неконкретний характер, ґрунтується на припущеннях і не підтверджено доказами.

44. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження у повноважного представника захворювання (респіраторної інфекції) чи позитивного результату тестування на виявлення коронавірусу РНК COVID-19, які видані в установленому порядку медичною установою, то відсутні підстави для визнання причин його неявки у судове засідання поважними та відкладення розгляду цієї справи у зв`язку з повторною неявкою представника ТОВ "АВТОКАР-777".

45. Доводи відповідача про те, що з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи є необхідною присутність уповноваженого представника у судовому засіданні касаційної інстанціє, Судом відхиляються, з урахуванням імперативних положень статті 300 ГПК України, якими встановлено, що розгляд касаційної скарги має здійснюватися судом у межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, на підставі яких було відкрито касаційне провадження. При цьому, суд касаційної інстанції не досліджує обставин справи, а на підставі уже встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, тому не вбачається, що розгляд справи у суді касаційної інстанції за відсутності належним чином повідомленого учасника справи може призвести до порушення принципів диспозитивності, змагальності та рівності сторін.

46. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

47. Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 року у справі "Дія 97" проти України", заява №19164/04).

48. Отже, учасники справи вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства у такий спосіб, як це визначено у ГПК України, та що касаційна скарга на судові рішення буде розглянута протягом визначеного цим кодексом строку.

49. За вказаних обставин, відсутність уповноваженого представника відповідача у судовому засіданні не перешкоджає об`єктивному розгляду касаційної скарги, та враховуючи, що задоволення вказаного клопотання унеможливлювало б розглянути скаргу у розумний строк, визначений процесуальним законом, що створює перешкоди іншим учасникам судового процесу без затримок здійснити касаційний перегляд судових рішень у межах встановлених процесуальним законодавством строків, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вище наведеного клопотання, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ТОВ "АВТОКАР-777" про відкладення розгляду касаційної скарги відмовлено.

50. Щодо клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, то колегія суддів виходить з того, що зазначене питання врегульовано статтею 197 ГПК України.

51. Відповідно до частини 2 статті 197 ГПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

52. Разом з тим, клопотання ТОВ "АВТОКАР-777" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференц зв`язку "EasyCon", подано з пропуском встановленого законом строку та не містить доказів направлення його копії іншим учасникам судового розгляду.

53. З огляду на викладене, клопотання ТОВ "АВТОКАР-777" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференц зв`язку "EasyCon", не відповідає вимогам частини 2 статті 197 ГПК України, тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

54. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2013 між ТОВ "Сонячний квартал" (Орендодавець) та ТОВ "АВТОКАР-777" (Орендар) укладено Договір оренди № 02/13, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає на весь строк оренди, який зазначений у пункті 2.1, нежилі приміщення загальною площею 5 252,7 кв. м, а саме: яйцесклад, загальна площа 265,4 кв. м; бойня нова, загальна площа 415,9 кв. м, бокси АТП, загальна площа 1 068,3 кв. м, адмінбудівля заготконтори, загальна площа 69,7 кв. м, адмінбудівля АТП, загальна площа 202,6 кв. м, шкіряний склад, загальна площа 181,3 кв. м, бойня стара, загальна площа 322,5 кв. м, які розташовані за адресою: місто Бровари, вул. Богунська, 22 (пункт 1.1 Договору оренди).

55. Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди строк оренди за даним Договором починається від дати підписання сторонами акту прийому-передачі (01.11.2013) та продовжується протягом 35-ти місяців.

56. Відповідно до пункту 3.2 Договору оренди, в редакції Додаткової угоди №1 від 01.08.2014, розмір орендної плати на місяць за всі орендовані приміщення становить 80 000,00 грн (в т.ч. ПДВ). Зміна розміру орендної плати встановлюється за взаємною домовленістю сторін і викладається в письмовому вигляді, шляхом укладання додаткових угод до Договору (пункт 3.9 Договору оренди).

57. Інших додаткових угод, крім вказаної, про зміну розміру, порядку або звільнення від сплати орендної плати, між сторонами не укладалося.

58. Згідно з актом прийому-передачі об`єкту нерухомості від 01.11.2013, зазначене у Договорі оренди нерухоме майно передано Орендарю.

59. Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 01.09.2015 до Договору оренди (далі - Додаткова угода № 2), сторони дійшли згоди змінити пункт 8.2 Договору оренди та викласти його в наступній редакції: "пункт 8.2. До 31.12.2016 припинення дії Договору можливо тільки за взаємною згодою сторін. Починаючи з 01.01.2017 Орендар та Орендодавець мають право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору, письмово попередивши про це іншу сторону в строк не менше ніж за 6 (шість) місяців. У разі відмови однієї із сторін від Договору, договір є розірваним з дати, визначеної в повідомленні, підписання окремої додаткової угоди про припинення не обов`язкове".

60. З урахуванням змін, внесених сторонами до Договору оренди, позивач листом-попередженням за вих. № 62/01 від 03.01.2017 повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку договору. Даний лист було отримано відповідачем 13.01.2017. Окрім іншого, в листі позивач вимагав звільнити орендовані приміщення у строк, передбачений умовами Договору оренди.

61. За таких обставин, судами встановлено, що Договір оренди припинив свою дію 13.07.2017.

62. За умовами пункту 2.3 Договору оренди встановлено, що після закінчення або дострокового припинення строку оренди Орендар протягом 5-ти днів повертає Орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування Орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Орендодавець та Орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

63. Отже, сторони погодили, що у випадку дострокового припинення Договору оренди, орендна плата не нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщень.

64. Позивач листом за вих. №76/07 від 03.07.2017 повторно звернувся до відповідача з нагадуванням про те, що Договір оренди припинений (розірваний), а відповідач зобов`язаний сплатити наявну заборгованість та у строк до 08.07.2017 звільнити орендовані приміщення та підписати акт прийому-передачі (повернення) приміщення; про дату та час передачі позивач просив завчасно письмово попередити. До вказаного листа було додано два примірники акту прийому-передачі (повернення) приміщення.

65. Натомість вказаний акт прийому-передачі відповідачем не підписано, будь-яких письмових повідомлень щодо причин не підписання акту прийому-передачі (повернення) майна відповідачем на адресу позивача не надавалось.

66. Разом з тим, судами встановлено, що повернення майна здійснено в ході виконання наказу № 911/3731/17, виданого 18.02.2019 Господарським судом Київської області про зобов`язання ТОВ "АВТОКАР-777" усунути перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном ТОВ "Сонячний квартал" шляхом виселення ТОВ "АВТОКАР-777" з нежитлових приміщень, а саме: яйцесклада, загальною площею 265,4 кв. м; бойні нової, загальною площею 415,9 кв. м; боксів АТП, загальною площею 1 068,3 кв. м; адмінбудівлі заготконтори, загальною площею 69,7 кв. м; адмінбудівлі АТП, загальною площею 202,6 кв. м; шкіряного складу, загальною площею 181,3 кв. м; бойні старої, загальною площею 322,5 кв. м, розташованих за адресою: місто Бровари, вулиця Богунська, 22.

67. Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №58431965 було встановлено, що ТОВ "АВТОКАР-777" добровільно звільнено вищезазначені приміщення, про що складено акт державного виконавця від 06.03.2019.

68. Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2017 і по день фактичного звільнення приміщень 06.03.2019, а також штрафу за несвоєчасне повернення об`єкта оренди, 3% річних, інфляційних втрат, за неналежне виконання умов Договору оренди № 02/13 від 01.11.2013.

69. Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

70. Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

71. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

72. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (стаття 286 Господарського кодексу України).

73. За змістом частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

74. Частиною 1 статті 785 вказаного Кодексу передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

75. Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

76. За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суди попередніх інстанцій виходили з того, що після припинення Договору оренди, відповідач продовжував користуватись орендованим майном, дій щодо повернення майна орендодавцю шляхом підписання акту приймання-передачі майна не вчиняв, тому зобов`язаний сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, оскільки припинення зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату у розумінні умов пункту 2.3 Договору оренди пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом припинення договору, а відтак, визнано обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача за період з 01.12.2017 по 06.03.2019 заборгованості з орендної плати у сумі 1 212 903,23 грн.

77. З урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, якими передбачено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, судами встановлено, що позивачем правомірно розраховано за період з 01.12.2017 по 28.02.2019 3% річних у розмірі 20 904,66 грн, які задоволено до стягнення у повному обсязі; проте, у розрахунок інфляційних за вказаний період позивачем безпідставно включено період з 16.02.2017 по 27.11.2017 з нарахуванням інфляційних у сумі 2 124,18 грн, яка є предметом розгляду у справі № 911/3731/17, а тому інфляційні задоволено до стягнення у розмірі 72 911,26 грн.

78. Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

79. Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

80. Штрафними санкціями, за змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

81. Відповідно до частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

82. За умовами пункту 9.2.3 Договору оренди у разі прострочення передачі об`єкта, Орендар зобов`язаний сплатити штрафні санкції у розмірі орендної плати, яка визначається пропорційно кількості днів прострочення.

83. Судами встановлено, що орендовані приміщення не було повернуто у визначений договором строк з вини самого відповідача, який не вжив належних заходів щодо повідомлення позивача про вимоги до нього третіх осіб щодо передачі на їх користь орендованого майна, які, до того ж, не були підтверджені належними правовстановлюючими документами, при цьому, продовжував користуватись цим майном після припинення Договору оренди, тому визнано правомірним застосування до порушника відповідальності, передбаченої договором, шляхом стягнення штрафних санкцій за прострочення передачі орендованих приміщень у розмірі 1 212 903,23 грн.

84. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

85. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

86. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів виходить з такого.

87. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

88. Оцінюючи доводи скаржника викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

89. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

90. Щодо визначення подібності правовідносин Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

91. У касаційній скарзі відповідач стверджує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі № 3-64гс16. Крім того, неправильно застосовано норми статей 653, 795, 785 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 911/3731/17, спір у якій виник між тими ж сторонами на підставі того ж Договору оренди.

92. Зі змісту постанови Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі № 3-64гс16 вбачається, що предметом розгляду у цій справі був позов ТОВ "Сплав МВ" до ТОВ "Далмах Нуцу" про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання відповідача негайно звільнити об`єкт оренди, передати його позивачеві за актом повернення, а також стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2015, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

93. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що укладений сторонами договір оренди припинив свою дію внаслідок його розірвання з ініціативи орендодавця з 08.08.2013, відтак зобов`язання між сторонами припинено, а тому відсутні підстави для нарахування орендної плати згідно з умовами договору. Заявлений позивачем спосіб захисту на підставі статті 391 Цивільного кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки усунення перешкод у здійсненні власником своїх прав щодо користування та розпорядження майном на підставі цієї норми застосовується до позадоговірних правовідносин.

94. Верховний Суд, за результатами перегляду даної справи, відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Сплав МВ" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2015 у справі № 911/677/15 (провадження № 3-64гс16), з посиланням на те, що наведені заявником судові рішення не є прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у справі, що розглядається (№ 911/677/15 (провадження № 3-64гс16)), та справах, копії рішень у яких надано для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов однакових правових висновків щодо обов`язку орендаря сплачувати орендну плату протягом дії договору оренди.

95. Разом з тим, у даній справі (№ 910/2650/19), що переглядається, судами встановлено, що за умовами пункту 2.3 Договору оренди у випадку припинення договору оренди, орендна плата не нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщень. Тобто, є логічним, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, право Орендодавця нараховувати орендну плату до моменту підписання акту про повернення приміщень. Наявність права у однієї сторони договору кореспондується з обов`язком у іншої сторони, у даному випадку - сплачувати нараховану орендну плату.

96. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору оренди № 02/13 від 01.11.2013, відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, відповідно до умов Договору оренди, та яке не припиняється після припинення Договору оренди, оскільки таке припинення пов`язано не із припиненням цього договору, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення Орендарем предмета Договору оренди.

97. Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання відповідачем умов Договору оренди щодо повернення майна у строки, встановлені договором, та повернення такого майна лише 06.03.2019, в межах виконавчого провадження з виконання наказу № 911/3731/17, виданого 18.02.2019 Господарським судом Київської області про зобов`язання ТОВ "АВТОКАР-777" усунути перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном ТОВ "Сонячний квартал", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що орендар - ТОВ "АВТОКАР-777" повинен сплатити орендну плату за весь період оренди по день фактичного повернення майна.

98. Таким чином, єдиною кваліфікуючою ознакою подібності у зазначених справах є матеріально-правова вимога про стягнення орендної плати, в той же час обставини, що характеризують зміст правовідносин учасників спору та впливають на застосування норм права є іншими, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а отже, у Суду відсутні підстави для врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 у справі № 3-64гс16.

99. Щодо доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 911/3731/17, спір у якій виник між тими ж сторонами, з того ж Договору оренди № 02/13 від 01.11.2013, але за інший період, і у якій, на думку скаржника, викладено правові висновки про застосування норм статей 653, 795, 785 Цивільного кодексу України, Верховний Суд зазначає, що вказаною постановою Верховного Суду від 16.04.2019 справу № 911/ 3731/17, на підставі частини 3 статті 310 ГПК України, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, хоча правовідносини у цих справах і є подібними, остаточного правового висновку Верховного Суду у справі (№ 911/3731/17) не сформовано. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже направлення справи на новий розгляд стало наслідком неповного дослідження у ній обставин і доказів, і така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки, які будуть зроблені в ній.

100. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, з огляду на що, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

101. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази щодо відсутності вини відповідача стосовно несвоєчасного повернення нежитлових приміщень, які були предметом Договору оренди, колегія суддів зазначає таке.

102. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

103. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

104. Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

105. З урахуванням того, що підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, щодо застосування судами норми права без урахування висновку про її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, не підтвердилась, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України з підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, згідно з доводами касаційної скарги стало саме не дослідження судами зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановлених у справі судових рішень згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України - відсутні.

106. Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях судами встановлено, що неповернення об`єктів оренди за Договором відбулося виключно з вини самого відповідача.

107. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги спрямовані на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, який відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

108. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287, з посиланням на пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції необґрунтовано не враховано доповнення до апеляційної скарги, то, відхиляючи зазначені доводи, колегія суддів виходить з такого.

109. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

110. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції з посиланням на частину 1 статті 266 ГПК України, необґрунтовано не взято до уваги доповнення до апеляційної скарги від 27.08.2019, та, як наслідок, не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, і зокрема, листу ТОВ "Сонячний квартал" б/н і б/д, яким відповідачу було надано право на демонтаж орендованих приміщень, та доказам наявності підстав передачі орендованого майна СТ "Крокус" та СТ "Транзит-2008", якими доводиться відсутність вини ТОВ "АВТОКАР-777" щодо повернення майна орендодавцю та неправомірність стягнення з відповідача штрафу за прострочення передачі орендованих приміщень.

111. Водночас, з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 вбачається, що 28.08.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ "АВТОКАР-777" надійшла заява про усунення недоліків та доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019, в тексті якого викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду шляхом доповнення поданої раніше апеляційної скарги. При розгляді питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/2650/19 шляхом доповнення поданої раніше апеляційної скарги, колегією суддів апеляційної інстанції визнано наявними підстави для поновлення строку, оскільки причини, наведені апелянтом, а саме: отримання відповідачем повного тексту оскаржуваного рішення суду 05.08.2019, що підтверджується даними відстеження руху поштового відправлення з трек-номером 01030501271371 та копією конверту, який долучено до апеляційної скарги, є поважними.

112. З урахуванням зазначених доповнень до апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 ТОВ "АВТОКАР-777" поновлено строк для подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АВТОКАР-777" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/2650/19.

113. Отже, хоча суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові зробив посилання на те, що доповнення до апеляційної скарги судом не враховується, з огляду на порушення відповідачем, встановленого частиною 1 статті 266 ГПК України порядку зміни та доповнення апеляційної скарги. Однак, апеляційне провадження було відкрито з урахуванням вказаних доповнень до апеляційної скарги від 27.08.2019.

114. При цьому, судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції, було надано належну правову оцінку наявним у справі доказам, і зокрема, вказано, що лист ТОВ "Сонячний квартал" б/н і б/д про надання дозволу на демонтаж частини орендованих приміщень, не є належним доказом вчинення дій з демонтажу, за відсутності інших доказів, які підтверджували б вчинення таких дій, а таких до матеріалів справи відповідачем не надано. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано правовстановлюючих документів, на підставі яких СТ "Транзит-2008", СТ "Крокус", Броварське автотранспортне підприємство Броварської районної спілки споживчих товариств мали право вимагати повернення спірного нерухомого майна; крім цього, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач не мав можливості або, що ним вжито всіх залежних від нього заходів, на виконання умов пункту 2.3 Договору оренди та частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, стосовно належного оформлення повернення об`єктів нерухомості з оренди, шляхом підписання акту прийому-передачі (повернення) з орендодавцем.

115. Відповідно до частини 2 статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

116. Таким чином, помилкове посилання суду апеляційної інстанції у постанові на не врахування доповнень до апеляційної скарги, не може бути підставою для скасування рішення за недоведеністю порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

117. З огляду на викладене, жодна із наведених вище підстав оскарження судових рішень скаржником не доведена.

118. Касаційний господарський суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржниками не обґрунтовано.

119. Отже, за результатами перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку щодо прийняття їх з правильним застосуванням норм матеріального права. Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються, Судом не встановлено. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Висновки Верховного Суду

120. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

121. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

122. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги відповідача у частині пунктів 1 та 4 частини 2 статті 287 ГПК України з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають зміні чи скасуванню, у зв`язку з чим касаційна скарга залишається без задоволення.

Щодо судових витрат

123. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/2650/19 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 910/2650/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.