Постанова

від 25.11.2020 по справі 903/406/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року Справа № 903/406/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Захід" на рішення господарського суду Волинської області від 14.09.2020 р. у справі №903/406/20 (суддя Войціховський В.А., повний текст рішення складено 17.09.2020р.)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

до приватного підприємства "Захід"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Війницької сільської ради Локачинського району

про стягнення 594 873,00 грн.

за участю представників:

позивача - Панечко Л.В.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.09.2020 р. у справі №903/406/20 позов Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до приватного підприємства "Захід", задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Захід" на рахунок Війницької сільської ради 594873,00 грн. втрат сільськогосподарського виробництва. Стягнуто з приватного підприємства "Захід" на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 8923,09 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

В обґрунтування рішення суд зазначив, зокрема, що чинним на даний час наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.12.2019 № 3-3137/15-19-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, площею 4,0719 га (кадастровий номер 0722481200:06:000:0582) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, розташованої за межами населених пунктів Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області та передбачено відшкодування ПП "Захід" втрат сільськогосподарського виробництва згідно розрахунку, який виготовлено на замовлення ПП "Захід" у розмірі 594873,00 грн. Виходячи з вищенаведеного, обов`язок сплати ПП "Захід" втрат сільськогосподарського виробництва, передбачений ст. 207 Земельного кодексу України, Порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №21279, а також визначений пунктом 4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.12.2019р. № 3-3137/15-19-СГ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ПП Захід зазначило, зокрема, що на час складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0719 га з кадастровим номером 0722481200:06:000:0582, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.12.2019 року №3-3137/15019-СГ, позивачем фактично вже були відшкодовані до державного бюджету втрати сільськогосподарсього виробництва стосовно частини вказаної земельної ділянки площею 0,73 га на загальну суму 16624,43грн.. Однак, вищезазначене не було взято до уваги позивачем при розрахунку сум відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, а сплачена позивачем до державного бюджету сума втрат сільськогосподарського виробництва стосовно частини вказаної земельної ділянки площею 0,73 га у розмірі 16624,43 грн. не була відмінусована від розрахункової загальної вартості сільськогосподарського виробництва стосовно земельної ділянки площею 4,0719 га.

Також апелянт зазначає, що при здійсненні розрахунку суми відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва відповідачем використані некоректні дані, що унеможливило визначення дійсного розміру втрат.

Зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, а саме ч.3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява Головного управління Дежгеокадастру Волинської області була подана особою, яка не має процесуальної дієздатності та підписано особою, яка не має права її підписувати.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів наведених в апеляційній скарзі та зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

У судове засідання 25.11.2020 р. відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не забезпечили явку своїх уповноважених представників, про причини неявки суд не повідомили.

За змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №403ДК/448/АП/09/01-18, відповідно до якого у результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться на території Війницької сільської ради Локачинського району, державної форми власності, з кадастровим номером 0722481200:06:000:0582, площею 0,73 га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовується ПП "Захід". Дана земельна ділянка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0454, площею 17,3544 га, що використовувалась ПП "Захід" на підставі договору оренди, який зареєстрований в управлінні Держкомзему у Локачинському районі від 22.12.2011 року за № 072240004000750. На момент перевірки на частині земельної ділянки, з кадастровим номером 0722481200:06:000:0582, орієнтовною площею 0,73 га, видобуваються корисні копалини, що є порушенням вимог статті 96 Земельного кодексу України та свідчить про факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Також у вказаному акті зазначено, що на даній земельній ділянці встановлено зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу орієнтовною площею 0,73 га, що є порушенням частини 2 статті 168 Земельного кодексу України (власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі). При цьому, спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на земельній ділянці 0722481200:06:000:0582 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області ПП "Захід" не видавався. Також відсутні відомості щодо видачі відповідного дозволу Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області (т.1, а.с. 163).

20.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області складено акт обстеження земельної ділянки №403-ДК/300/АО/10/01-18, яким встановлено ті ж обставини, що й в акті перевірки (т.1, а.с. 164).

За результатами проведеної перевірки, складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.10.2018 року №403-ДК/0230/П/07/01-18, відповідно до якого встановлено, що правопорушенням, зокрема, зазначеним в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №403ДК/448/АП/09/01-18 та акті обстеження земельної ділянки №403-ДК/300/АО/10/01-18 заподіяно матеріальну шкоду (збитки), визначену відповідно до розрахунку завданої шкоди внаслідок нецільового використання земельної ділянки та зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу (т. 1, а.с. 165).

Приватним підприємством "Захід" було сплачено шкоду внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в сумі 9624,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.10.2018 року № 309 (т. 1, а.с. 173), а також 7000 грн., про що свідчить платіжне доручення від 17.10.2018 року № 316 (т. 1, а.с. 174).

Листом ПП "Захід" від 02.11.2018 року № 36 повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про проведення рекультивації земельної ділянки в стан придатний для використання за цільовим призначенням (т. 1, а.с. 175).

На замовлення приватного підприємства "Захід", фізичною особою-підприємцем Смоляк Ю.В. (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №010350 від 14.05.2014р.) виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення під кар`єр ІІ черга, для промислової розробки суглинків на Війницькому родовищі суглинків (кад.№0722481200:06:000:0582) розташованої за межами населених пунктів Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області, яким передбачено відшкодування ПП "Захід" втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 594 873грн. (т. 1, а.с.15-84).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-3137/15-19-СГ від 06.12.2019р. "Про затвердження документації із землеустрою та зміну цільового призначення земельної ділянки" затверджено ПП "Захід" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється; змінено цільове призначення земельної ділянки площею 4,0719 га (кадастровий номер 0722481200:06:000:0582), розташованої за межами населених пунктів Війницької сільської ради (Війницька територіальна громада) Локачинського району, із земель сільськогосподарського призначення в землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (під кар`єр - ІІ черга) для промислової розробки суглинків на Війницькому родовищі; зобов`язано ПП "Захід" внести зміни до відомостей Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр"; визначено, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь підлягає сплаті в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення земельної ділянки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (т. 1, а.с. 11).

У зв`язку з несплатою приватним підприємством Захід відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 594873 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 594873 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статей 18, 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановлений законодавством порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

При цьому, зміна цільового призначення земельної ділянки не тягне за собою зміну її власника чи користувача, земельна ділянка й надалі залишається у власності держави. Зміна цільового призначення земельної ділянки відбувається при затвердженні проекту землеустрою , який повинен пройти погодження у відповідних органах у встановленому законодавством порядку (аналогічної правової позиції дотримується Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, постанова від 12.12.2019 року у справі №809/821/17).

Як вбачається зі змісту наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.12.2019 № 3-3137/15-19-СГ, ним було затверджено ПП Захід проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 4,0719 га (кадастровий номер 0722481200:06:000:0582) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Волинській області було затверджено проект землеустрою, який виготовлявся на замовлення приватного підприємства "Захід" та змінено цільове призначення земельної ділянки саме з ініціативи відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме внаслідок дій відповідача вказана земельна ділянка втратила цільове призначення - землі сільськогосподарського виробництва та набула цільового призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних споруд підприємства, що пов`язані з користуванням надрами… . Отже, подальше використання такої земельної ділянки для сільськогосподарських цілей будь-ким, в тому числі і відповідачем, неможливе.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-3137/15-19-СГ від 06.12.2019р. "Про затвердження документації із землеустрою та зміну цільового призначення земельної ділянки" у встановленому законом порядку не визнано незаконним, не скасовано, а тому останній є чинним та підлягає виконанню.

Поняття, умови, розміри відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та напрями використання коштів від відшкодування втрат регламентуються главою 36 Земельного кодексу України та Порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. №1279.

Так, відповідно до статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування, облаштування родовища та надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв`язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського і лісового господарства, проводиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Пунктом 4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.12.2019 №3-3137/15-19-СГ передбачено відшкодування ПП "Захід" втрат сільськогосподарського виробництва після затвердження в установленому порядку проекту відведення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок сплати ПП "Захід" втрат сільськогосподарського виробництва, передбачений ст. 207 Земельного кодексу України, Порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №21279, а також визначений пунктом 4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.12.2019р. № 3-3137/15-19-СГ (аналогічні правові висновки щодо застосування ст. 207 Земельного кодексу України та Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №21279, наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №925/295/18).

При цьому розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва є складовою затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 06.12.2019 №3-3137/15-19-СГ проекту землеустрою, який виготовлено на замовлення ПП "Захід" у розмірі 594873грн. та вказаний розрахунок погоджено та підписано директором ПП "Захід" без зауважень (т.1, а.с. 47).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 594873 грн.

При цьому, твердження апелянта про те, що ним вже було фактично частково відшкодовано до державного бюджету втрати сільськогосподарського виробництва стосовно частини земельної ділянки площею 0,73 га на суму 16624,43 грн., судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень (т.1, а.с 173-174), вказані кошти були сплачені ПП "Захід" 12.10.2018 року та 17.10.2018 року з зазначенням платежу "шкода нарахова згідно постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2018р., згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.2018 року №403 ДК/0230/17/07/01-18" (т.1, а.с. 165).

Отже, відповідачем було сплачено розмір шкоди внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в 2018 році. Натомість предметом стягнення у даному спорі є втрати сількогосподарського виробництва, сума яких визначена на підставі розробленого 1 серпня 2019 року на замовлення ПП "Захід" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, а саме ч.3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява Головного управління Дежгеокадастру Волинської області була підписано особою, яка не має права її підписувати, а саме в.о. начальника управління - ОСОБА_1 , та до позовної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження його повноважень як керівника позивача, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки матеріали справи містять виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.04.2020 року, яка є додатком до позовної заяви та відповідно до якої на момент подання позову до суду виконуючим обов`язки начальника ГУ Держгеокадастру Волинської області був саме ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 86).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 14.09.2020 р. у справі №903/406/20 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Захід" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.