Рішення

від 04.12.2020 по справі 917/1599/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2020р. Справа № 917/1599/20

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н. С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь", вул. Центральна, буд. 5, с. Піщанка, Красноградський район, Харківська область, 63332, код ЄДРПОУ 24472488

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро", вул. Ветеринарна, 22, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 40421600

про стягнення 65 511,00 грн.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" (далі - ТОВ "Витязь", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1748/20 від 02.10.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" (далі - ТОВ "Айкон Агро", відповідач) про стягнення 65 511,00 грн. , з яких 21 737,00 грн. - 3% річних та 43 774,00 грн. - інфляційних втрат за невиконання грошових зобов"язань за Договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017р. .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого позивач, на підставі приписів чинного законодавства та умов Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.10.2020р. позовну заяву ТОВ "Витязь" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1599/20. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Сторони по справі належним чином та завчасно повідомлені про відкриття провадження у даній справі та про покладені на них обов`язки, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 07.10.2020р. (а.с. 47, 48).

Через канцелярію господарського суду Полтавської області відповідачем - ТОВ "Айкон Агро" подано зустрічний позов до ТОВ "Витязь" про стягнення збитків у розмірі 64 722, 32 гн. , які завдані внаслідок невиконання ТОВ "Витязь" своїх обов"язків зі своєчасної реєстрації податкових декларацій в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.11.2020р. зазначену зустрічну позовну заяву ТОВ "Айкон Агро" та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду .

На дату прийняття рішення у даній справі ухвала господарського суду Полтавської області від 10.11.2020р. сторонами у справі не оскаржувалась і є чинною.

У визначений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 12338 від 05.11.2020р.), відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими. Зазначає, що протягом лютого - березня 2018р. перерахував позивачу грошові кошти в загальній сумі 139 000,00грн. з призначенням платежу " оплата за соняшник, згідно договору № 3111/17 від 13 листопада 2017 року", а саме згідно платіжного доручення № 150 від 28.02.2018р. на суму 31 000,00грн. та № 172 від 13.03.2018р. на суму 108 000,00грн. Проте, позивач повернув відповідачу зазначені грошові кошти за платіжним дорученням № 21 від 14.03.2018р. та № 23 від 27.03.2018р. Такі дії позивача, на думку відповідача, фактично створили умови з неможливості проведення відповідачем оплати за товар та є незрозумілими для відповідача, що мав намір в добровільному порядку сплатити кошти.

Позивач подав відповідь на відзив (вх. № 12706 від 16.11.2020 р.), в якій просить суд позовні вимоги задовольнити.

За ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 233 ГПК України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

13.11.2017р. між ТОВ "Айкон Агро" (за умовами договору - покупець) та ТОВ "Витязь" (за умовами договору - продавець) укладено Договір поставки № 13/11/17 (а.с. 15-16) (далі -Договір).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне :

- продавець зобов"язується передати у власність покупцеві наступний товар: насіння соняшника (надалі - Товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному Договорі, а покупець зобов"язується здійснити приймання та оплату Товару (п. 1.1. Договору);

- узгоджена кількість товару вказана у видатковій накладній на Товар (п. 1.2. Договору);

- поставка товару виконується автотранспортом покупця. Товар передається з додаванням товаросупровідної документації: рахунок із зазначення ціни одиниці товару на виділення окремим рядком НДС, кількості та загальної вартості товару у даній партії; податкова накладна реєструється у відповідному до діючого законодавства України; видаткова накладна, підписується уповноваженою особою та скріплюється печаткою продавця; товаро-транспортна накладна. Датою поставки вважається дата, вказана в видаткових накладних на товар (п.п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору).

- оплата Товару здійснюється покупцем на підставі рахунків чи накладних шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок у вигляді 100% передплати (п.п.4.1, 4.2. Договору);

- загальна кількість Товару визначається загальною кількістю поставленого Товару згідно накладних протягом дії Договору (п. 5.2. Договору);

- ціна за 1 т. становить 10 302грн. з урахуванням ПДВ за базисні показники (п. 5.3. Договору);

- у випадку порушення своїх зобов"язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність порядку, визначеного цим Договором та чинним законодавством України. Під порушенням зобов`язанням за цим Договором слід розуміти його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (п. 6.1. Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до дати його розірвання сторонами в порядку передбаченому даним договором і діючим законодавством України, але у будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1. Договору).

Зазначений Договір поставки № 13/11/17 від 13.11.2017р. підписний сторонами та скріплений їх печатками.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивач виставив покупцю рахунок від 14.11.2017р. № 14/11 на загальну суму 1 030 200грн. (а.с. 17). Проте, зазначений рахунок відповідач оплатив частково, перерахувавши позивачу грошові кошти в сумі 873 590,00грн.

В свою чергу, як вказує позивач, взяті на себе договірні зобов"язання позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 1 184 874,23грн., на підтвердження чого надав:

- довіреність на отримання цінностей № 114 від 14.11.2017р. (а.с. 18);

- накладні: № 26/11 від 14.11.2017р. на суму 235 441,91грн., № 27/11 від 16.11.2017р. на суму 249 823,50грн., № 28/11 від 17.11.2017р. на суму 248 793,30грн., № 30/11 від 245 908,74грн., № 1/2 від 01.02.2018р. на суму 204 906,78грн. (19-23);

- товарно-транспортні накладні: № 14-11 від 14.11.2017р., № 16-11 від 16.11.2017р., № 17-11 від 17.11.2017р., № 33/11 від 20.11.2017р., № 01-02 від 01.02.2018р. (а.с. 24-28).

В результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов"язань в частині здійснення 100% попередньої оплати за товар у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 311 284,23грн.

Позивач зазначає, що вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за Договором № 13/11/17 від 13.11.2017р., підписаним в одностронньому порядку відповідачем (а.с. 29), а також листами відповідача від 01.10.2018р. № 21, від 28.11.2018р. № 30, від 15.04.2019р. № 4, від 12.06.2019р. № 9, адресованими позивачу, в яких відповідач оплату по договору поставки № 13/11/17 від 13.11.2017р. в сумі 311 284,25грн. гарантує.

Так, листами від 01.10.2018р. за вих. № 21, від 28.11.2018 р. за вих. № 30 , від 15.04.2019р. за вих. № 4, від 12.06.2019р. за вих. № 9 ТОВ "Айкон Агро" зверталось до ТОВ "Витязь", у яких зазначало, що станом на 01.10.2018р. товар на суму 311 284, 25 грн. по договору поставки № 28/11/17 від 28.11./20107 року не відвантажений. Так як, реєстрація податкової накладної ТОВ "Витязь" зупинена за договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017 року, а продавець відмовляється відвантажувати товар за договором поставки № 28/11/17, ТОВ "Айкон Агро" не здійснює оплату за договором поставки від 13/11/17. У зв`язку із чим, ТОВ "Айкон Агро" просить відвантажити товар на суму 311 284, 25 грн. Оплату у сумі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 13/11/17 гарантує (а.с. 30, 31, 32, 33).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2017р. між ТОВ "Айкон Агро" (покупець) та ТОВ "Витязь" (продавець) було укладено договір поставки № 28/11/17, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві наступний товар: насіння соняшника за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі, а покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару.

В порушення взятих на себе зобов"язань за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017р. ТОВ "Витязь" не відвантажило ТОВ "Айкон Агро" товар на суму 311 284,25грн., що стало підставою для звернення ТОВ "Айкон Агро" до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Витязь" про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн., суми штрафу у розмірі 62 256, 85 грн., 3% річних у розмірі 8 289, 54 грн., інфляційні втрати у розмірі 47 620, 98 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2020р. у справі № 922/3304/19 присуджено до стягнення з ТОВ "Витязь" (63332, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 5, ЄДРПОУ 24472488) на користь ТОВ "Айкон Агро" (36008, м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 22, ЄДРПОУ 40421600) штраф у розмірі 62 256, 85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289, 54 грн. інфляційні втрати у розмірі 15 521, 51 грн. та судовий збір 5 960, 28 грн. В частині стягнення 32 099, 74 грн. інфляційних втрат та 7 000, 00 грн. витрат на юридичні послуги у позові відмовлено. Закрито провадження у справі № 922/3304/19 в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 28/11/2017 від 28.11.2017, у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України. У зустрічному позові № 1 - відмовлено. Судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн. за подання зустрічної позовної заяви № 1 залишено за відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом.

В ході розгляду зазначеної справи судом встановлено, що грошове зобов`язання перед позивачем за договором поставки № 28/11/2017 від 28.11.2017р. з поставки товару на загальну суму у розмірі 311 284, 25 грн. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором про зарахування зустрічних грошових вимог та припинення взаємних зобов`язань сторін від 23.03.2020р. № б/н та заяви-повідомлення про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (односторонній правочин) № б/н від 05.05.2020р..

За змістом зазначеного рішення, з наявної у матеріалах справи № 9223304/19 заяви-повідомлення про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (односторонній правочин) № б/н від 05.05.2020р. вбачається, що за договором поставки від 13.11.2017р. № 13/11/2017 ТОВ "Айкон Агро" має заборгованість перед ТОВ "Витязь" у сумі 311 284, 25 грн. за поставлене останнім насіння соняшнику. Вказана заборгованість є безспірною, оскільки наявність заборгованості ТОВ "Айкон Агро" перед ТОВ "Витязь" у сумі 311 284,25 грн. підтверджена у адресованих письмових листах: у листі від 01.10.2018р. № 21, у листі від 28.11.2018р. № 30, у листі від 15.04.2019р. № 4, у листі від 12.06.2019р. № 9. Крім того, заборгованість ТОВ "Айкон Агро" перед ТОВ "Витязь" у сумі 311 284,25 грн. підтверджується, підписаним ТОВ "Айкон Агро" актом звірки взаємних розрахунків за договором поставки від 13.11.2017р. № 13/11/2017.

За договором поставки від 28.11.2017 року № 28/11/2017, зміст та умови якого повністю тотожні змісту умовам першого договору поставки ТОВ "Витязь" має заборгованість перед ТОВ "Айкон Агро" у сумі 311 284,25 грн., яка виникла внаслідок передплати за товар. Вказана заборгованість є безспірною та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за договором поставки від 28.11.2017 року № 28/11/2017. Відтак сторони мають взаємну грошову заборгованість та взаємні грошові вимоги. Ці взаємні грошові вимоги є безспірними, зустрічними однорідними та такими, що мають однакову правову природу. Строк виконання зазначених зустрічних грошових вимог є таким, що вже настав. На підставі статей 596,601, 602 Цивільного кодексу ТОВ "Витязь" заявлено про припинення грошових зобов"язань перед ТОВ "Айкон Агро" у сумі 311 284,25 грн. які виникли за договором поставки від 28.11.2017 року № 28/11/2017 шляхом зарахування (взаємозаліку) зустрічних грошових вимог ТОВ "Витязь" до ТОВ "Айкон Агро" у сумі 311 284, 25 грн., які виникли за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017.

Суд встановив, що за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом є боржником, а позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом є кредитором, водночас за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017 відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом є кредитором, а позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом є боржником. Вищевикладене свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними однорідними грошовими вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними однорідними грошовими вимогами, та зобов`язання ТОВ "Айкон Агро" перед ТОв "Витязь" за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017 по сплаті суми у розмірі 311 284, 25 грн, та зобов`язання ТОВ "Витязь" у сплаті на користь ТОВ "Айкон Агро" суми у розмірі 311 284, 25 грн. є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України.

Суд дійшов висновку, що у справі № 922/3304/19 відсутній предмет спору в частині стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017р. у розмірі 311 284, 25 грн. та за договором поставки від 13.11.2017р. № 13/11/2017 по сплаті суми у розмірі 311 284, 25 грн,, у зв`язку із припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України, тому провадження у справі щодо суми 311 284,25грн. підлягає закриттю.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020р. у справі № 922/3304/19 не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2020р. у справі № 922/3304/19 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Предметом спору в межах даної справи є стягнення 3% річних в сумі 21 737,00грн. та інфляційних втрат в сумі 43 774,00грн. за порушення відповідачем грошових зобов"язань за Договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення п. 4.2. Договору, який передбачає 100% передоплату за товар, відповідач оплату товару, отриманого від позивача, здійснив частково.

Так, як зазначає позивач, у 2017р. він здійснив чотири поставки товару відповідачу (14.11.2017р., 16.11.2017р., 17.11.2017р., 20.11.2017р.) на загальну суму 979 967,45грн. В свою чергу, відповідач станом на 20.11.2017р. провів оплату товару на загальну суму 873 590,00грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 106 377,75грн. Відтак як вказує позивач, починаючи з 21.11.2017р. у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 106 377,45грн. за поставлений товар.

01.02.2018р. позивач здійснив в рамках Договору поставки № 13/11/17 поставку товару на загальну суму 204 906,78грн., який відповідачем не був оплачений. Таким чином, заборгованість позивача перед позивачем за поставлений товар склала 311 284,23грн. Відтак як вказує позивач, починаючи з 02.02.2018р. у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 311 284,23грн.

Позивач зазначає, що 05.05.2020р. ТОВ "Витязь" направило на адресу ТОВ "Айкон Агро" заяву-повідомлення про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, яка була отримана ТОВ "Айкон Агро" 07.05.2020р. Таким чином, грошові зобов"язання відповідача перед позивачем в сумі 311 284,23грн. припинилися 07.05.2020р., а тому саме до вказаної дати позивач має право здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, позивач нарахував та заяви до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 21 737,00грн. та інфляційні втрати в сумі 43 774,00грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 265 ГК України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач належним чином виконував зобов`язання за Договором поставки. Так, за умовами Договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 184 874,23грн., що підтверджується наданими позивачем:

- довіреністю на отримання цінностей № 114 від 14.11.2017р. (а.с. 18);

- накладними: № 26/11 від 14.11.2017р. на суму 235 441,91грн., № 27/11 від 16.11.2017р. на суму 249 823,50грн., № 28/11 від 17.11.2017р. на суму 248 793,30грн., № 30/11 від 245 908,74грн., № 1/2 від 01.02.2018р. на суму 204 906,78грн. (19-23);

- товарно-транспортними накладними: 14-11 від 14.11.2017р., № 16-11 від 16.11.2017р., № 17-11 від 17.11.2017р., № 33/11 від 20.11.2017р., № 01-02 від 01.02.2018р. (а.с. 24-28).

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за товар (100% предоплата), відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором поставки № 13/11/2017 від 13.11.2017р. оплату поставленого товару здійснив частково, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 311 284,23грн.

Факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 311 284,23грн. за Договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017р. підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2019р. у справі № 922/3304/19. Крім цього, при розгляді зазначеної справи суд дійшов до висновку, що зобов`язання ТОВ "Айкон Агро" перед ТОВ "Витязь" за Договором поставки від 13.11.2017р. № 13/11/2017 по сплаті суми у розмірі 311 284, 25 грн. та зобов`язання ТОВ "Витязь" у сплаті на користь ТОВ "Айкон Агро" суми у розмірі 311 284, 25 грн. є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалося вище, з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2019р. у справі № 922/3304/19 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача у відзиві на позов на перерахування на користь відповідача грошових коштів на загальну суму 139 000,00грн. згідно платіжного доручення № 150 від 28.02.2018р. ( на суму 31 000,00грн.) та № 172 від 13.03.2018р. (на суму 108 000,00грн.) в рахунок погашення заборгованості за Договором поставки № 13/11/17, та які в подальшому були повернуті позивачем, судом до уваги не приймається.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за прострочення оплати товару 3% річних в сумі 21 737,00грн. та інфляційні втрати в сумі 43 774,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов Договору поставки № 13/11/17 від 13.11.2017р., що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних судом встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов Договору та чинного законодавства України.

Згідно здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат (з урахуванням моменту виникнення зобов`язань щодо оплати товару, здійснених позивачем проплат та в межах визначеного позивачем періоду) загальна сума нарахувань має становити 45 897,20грн., що перевищує розмір інфляційних втрат заявлений позивачем до стягнення з відповідача (43 774,00грн.)

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, яка визначає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 43 774,00грн.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 21 737,00грн. 3% річних та 43 774,00грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" (вул. Ветеринарна, 22, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 40421600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" (вул. Центральна, буд. 5, с. Піщанка, Красноградський район, Харківська область, 63332, код ЄДРПОУ 24472488) 21 737,00грн. 3% річних та 43 774,00грн. інфляційних втрат та 2 102,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення підписано 04.12.2020 р.

Суддя О.О. Ореховська