Постанова

від 02.12.2020 по справі 362/835/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/835/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13058/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2020 року у складі судді Кравченко Л.М.,

за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Вікторія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2018 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за цією ж адресою, кадастровий номер 3221487002:02:002:0007.

У серпні 2020 року ОСОБА_4 подала у суд заяву про скасування арешту, накладеного ухвалою районного суду від 21 лютого 2018року.

В обґрунтування заяви зазначила, що суд першої інстанції у винесеній ухвалі лише формально зазначив, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Не врахував та не взяв суд до уваги, що спірне майно набуте відповідачкою в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про скасування арешту накладеного ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2018 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, судом в ухвалі від 21.08.2018 року не наведено обґрунтування існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволенню позову, не зазначено, чим керувався суд, визначаючи співмірність застосованого ним виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Судом не надано оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності та адекватності таких вимог.

Також вказано, що, справа районним судом розглядається понад два роки, що порушує конституційні права відповідача на володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому станом на даний час відпала будь-яка необхідність у продовженні забезпечення позову.

Оскаржувана ухвала постановлена без урахування інтересів скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Чалий В.В. в інтересах ОСОБА_2 , посилався на те, що ухвалою районного суду законно та обґрунтовано відмовлено в заяві про скасування арешту, накладеного ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2018 року.

Вказав, що ухвала суду про забезпечення позову від 21.02.2018 року є законною і на даний час ніким не оскарженою. Ця ухвала не є предметом розгляду під час даного провадження, а клопотання про скасування заходів забезпечення повинно містити посилання на дійсно вагомі обставини, які можуть бути враховані судом.

Між тим, заява ОСОБА_4 не містить доказів про настання підстав чи зміну обставин, які б дозволили скасувати заходи забезпечення позову до ухвалення рішення суду по суті, а отже не є вмотивовано обґрунтованою.

Відповідачі та треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія судді, вислухавши пояснення адвоката Чалого В.В. в інтересах ОСОБА_2 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що, ухвала суду про забезпечення позову є чинною, спір між сторонами не вирішено, а тому підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ч.1, 2, 4 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно керівних роз`яснень, які містяться у абз. 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 3 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову може звернутись лише особа, чиї права та інтереси такі заходи забезпечення порушують чи обмежують.

Встановлено, що в провадженні Васильківського районного суду Київської обл. перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю., ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до справи, предметом спору є майно подружжя - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка за указаною адресою, відчужені на підставі укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу, дійсність якого оспорюється позивачем.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_2 забезпечено поданий по справі позов шляхом накладення арешту на належне нині ОСОБА_1 нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за указаною адресою, кадастровий номер 3221487002:02:002:0007.

Встановлено, що ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2018 року учасниками розгляду справи не оскаржувалася.

Відповідно до матеріалів, на час розгляду клопотання відповідачки про скасування заходів забезпечення позову справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю., ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділ спільного майна подружжя, судом не розглянута і спір не вирішено.

За таких обставин, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки районного суду про відсутність підстав до скасування заходів забезпечення позову.

Твердження апеляційної скарги про незаконність ухвали районного суду від 21 лютого 2018року , якою забезпечено позов, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки зазначене судове рішення відповідачкою в установленому законом порядку не оскаржено, є чинним, а тому підлягає до виконання.

Проте, предметом апеляційного перегляду в даній справі є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову, як помилково вважає ОСОБА_1 , а наявність чи відсутність підстав для їх скасування.

Доводи відповідачки, наведені нею у розглянутому судом клопотанні зводяться до оспорення нею правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову.

Процесуальні дії суду щодо вжиття заходів забезпечення позову і їх скасування врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню.

Відповідно до приписів частин 7-10 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч.7). Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч.8). У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч.9). У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч.10).

За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішення спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриття провадження у справі.

З аналізу обставин справи вбачається, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні судового спору. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду учасникам по справі і застосовуються лише у разі необхідності, тому її метою є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 на порушення судом положень закону щодо її права володіння і розпоряджання власністю, як підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що норми процесуального права ( ст.ст.149,150 ЦПК) передбачають можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, то такі дії суду відповідають приписам Конституції України і діючому законодавству.

При цьому, колегія суддів враховує, що в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд вирішив лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи ОСОБА_1 права власності на належне їй майно. Накладення арешту за своїм змістом полягає у обмеженні права особи лише розпорядитися майном (провести його відчуження), проте не позбавляє відповідачку права володіння і користування цим майном.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд не з`ясував обставин, зазначених відповідачкою у клопотанні, та не дав на них відповіді в ухвалі, що свідчить про немотивованість рішення.

Мотивованість та обґрунтованість рішення є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Постановляючи ухвалу, суд відповідно до приписів ст. 260 ЦПК України зазначив у тексті встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, а також мотиви, з яких дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що районний суд належним чином з`ясував обставини справи та перевірив їх доказами, дійшов обґрунтованого висновку, що скасування вжитих заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси позивача, крім того такі заходи є тимчасовими, потреба в їх застосуванні не відпала, а обставини, що зумовлюють застосування цих заходів, не припинили своє існування.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу районного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: