Рішення

від 02.12.2020 по справі 548/1812/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1812/20

Провадження № 2/548/708/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай), мотивуючи його тим, що 20 червня 1996 року позивач був прийнятий в члени колективного сільськогосподарського підприємства Ленінський шлях Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області та направлений на навчання в Хорольське СПТУ-45 (на сьогодні Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області). Зазначене доводиться архівним витягом із протоколу засідання правління КСП від 20 червня 1996 року № 8, виданим архівним відділом Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області 27 жовтня 2020 року № 01-17/227.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, але в позовній заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання представник відповідача Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

В судове засідання представник відповідача Хорольської РДА не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника .

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Починаючи з 31 серпня 1996 року та по 22 червня 1999 року позивач навчався за направленням КСП Ленінський шлях Хорольського р-ну за професією Тракторист-машиніст широкого профілю. Слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки. Водій автомобіля категорій В , С . Зазначене підтверджується довідкою Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області від 20 жовтня 2020 року № 01-05/377, копією трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 та копією диплому серія НОМЕР_2 .

Як слідує з архівної довідки, виданої архівним відділом Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області від 27 жовтня 2020 року № 01-17/1226 та довідки виконкому Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 27 жовтня 2020 року №433:

Колгосп Ленінський шлях є правонаступником сільськогосподарських артілей (колгоспів): Червоне село , Шлях Ілліча , імені Орджонікідзе, 9 Січня , Лан України , імені Горького.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів колгоспу Ленінський шлях від 26 листопада 1992 року № 4 колгосп Ленінський шлях реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство Ленінський шлях .

Відповідно до протоколу загальних зборів членів КСП Ленінський шлях від 18 лютого 2000 року № 1 КСП Ленінський шлях реорганізовано у сільськогосподарський виробничий кооператив Вишняківський .

Відповідно до протоколу засідання правління СВК Вишняківський від 21 листопада 2012 року №11 прийнято рішення про припинення діяльності кооперативу.

Згідно довідки виконкому Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 27 жовтня 2020 року № 432 розпаювання земель КСП Ленінський шлях на території Вишняківської сільської ради проводилося протягом 1995 - 1996 років.

Як слідує з листа Відділу у Хорольському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26 жовтня 2020 року № 735/116-20:

- по КСП Ленінський шлях Вишняківської сільської ради державний акт на право колективної власності на землю серія ПЛ № 00006 зареєстрований 12 січня 1996 року № 1. - розпаювання земель КСП Ленінський шлях на території Вишняківської сільської ради затверджено загальними зборами членів КСП від 10 грудня 1996 року протоколом № 15.

- по КСП Ленінський шлях на території Вишняківської сільської ради проведено уточнення розміру і вартості земельної частки (паю) згідно схеми організації території земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП та затверджено розпорядженням Хорольської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2004 року № 353, згідно якого розмір земельної частки (паю) становить 2,59 га (в умовних кадастрових гектарах), уточнена вартість земельної частки (паю) станом на 01 січня 2020 року з рахуванням коефіцієнту індексації 4,7964 та коефіцієнту 1,756 (Постанова КМУ від 31 жовтня 2011 року № 1185) становить - 99 730 грн. 99 коп. (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот тридцять грн. 99 коп.).

Відповідно до листа архівного відділу Хорольської РДА Полтавської області від 27 жовтня 2020 року № 01-17/227, у книгах протоколів засідань правління та книгах зборів уповноважених членів КСП Ленінський шлях дані про виключення позивача з членів КСП за період з 1996 року по 1999 рік відсутні.

Як слідує з викладеного вище, на момент розпаювання земель КСП Ленінський шлях позивач був його членом та співвласником земель КСП, тому відповідно до вимог Закону внаслідок його розпаювання має право на земельну частку (пай).

Проте, під час проведення в 1996 році розпаювання земель КСП Ленінський шлях позивача помилково не було включено до списку громадян-членів КСП, які мають право на земельну частку (пай), та відповідно він не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), що порушує його відповідне право. Зазначене підтверджується довідкою Відділу у Хорольському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26 жовтня 2020 року № 735/116-20.

В силу ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 2 Закону України Про власність , ст. 321 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право власності в Україні є непорушним і охороняється законом; власника не може бути позбавлено права власності на земельну ділянку, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або за загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство закріплено, що держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів.

В силу ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 ЗК України).

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року №899-IV, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720 від 08 серпня 1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Варто зауважити, що невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), особи, яка є членом колективного сільськогосподарського підприємства, та не отримання сертифікату, за жодних умов не позбавляє її права на земельну частку (пай). Аналогічна позиція висловлена в п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 лютого 2004 року № 7.

У відповідності до абз. 3 п. 2 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року за № 666/94, (який був чинний на час проведення паювання земель), кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Як передбачено п. 5 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року за № 720/95, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Згідно з положеннями цього Указу Президента паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості), а отже - невиділення позивачу, як члену колгоспу земельної частки (паю) порушує його право на безоплатну передачу такої частки у приватну власність, що також передбачено нормами ст. 121 ЗК України.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними Постановою Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю.

Відповідно до п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, у разі виявлення після розробки проекту факту невключения одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення розпорядження про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення розпорядження щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Отже, позивач на час закінчення розпаювання земель КСП Ленінський шлях був його членом та відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям мав право на земельну частку (пай), але його не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) та не видано сертифікат.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

В силу ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є рівними у своїх правах та гідності. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно зі ст. ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73 року; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна. Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Варто зазначити, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права він дізнався тільки у червні 2020 року з засобів масової інформації, де кваліфіковані спеціалісти розповідали про осіб, які мають право на земельну частку (пай). Після консультацій з цього приводу з юристом позивач відразу звернувся до відповідних органів, а саме Вишняківської сільської ради, Хорольської районної державної адміністрації та відділу у Хорольському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, з метою встановлення свого права на земельну частку (пай) та його захисту.

До 2020 року про те, що позивач має право на земельну частку (пай) йому було не відомо та дізнатися не мав змоги, так як на час розпаювання земель КСП Ленінський шлях він поїхав навчатися до м. Хорол за направленням КСП.

Відповідно до ЦК України загальний строк позовної давності установлено у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність - це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки позивач дізнався, що має право на земельну частку (пай) лише у червні 2020 року, він не пропустив строк позовної давності для звернення за захистом своїх прав та інтересів до суду, адже строк позовної давності починає текти з того часу, коли особа дізналася про своє порушене право.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай),- задовольнити повністю.

Поновити позивачу строк звернення до суду, пропущений з поважної причини, та прийняти до провадження дану позовну заяву.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: 37860, Полтавська обл., Хорольський р-н, с. Вишняки, РНОКПП - НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай) КСП Ленінський шлях Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області загальною площею 2,59 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 99 730 грн. 99 коп. (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот тридцять грн. 99 коп.), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визначити реалізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: 37860, Полтавська обл., Хорольський р-н, с. Вишняки, РНОКПП - НОМЕР_3 , права на земельну частку (пай) шляхом виділення йому земельної частки (паю) КСП Ленінський шлях Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області на території Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області із земель державної або комунальної власності загальною площею 2,59 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 99 730 грн. 99 коп. (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот тридцять грн. 99 коп.), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та видати на неї правовстановлюючі документи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02.12.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Полтава, адреса місця реєстрації та проживання: 37860, Полтавська обл., Хорольський р-н, с. Вишняки РНОКПП - НОМЕР_3 .

Представник в інтересах Позивача: адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: 1 . Вишняківська сільська рада Хорольського р-ну Полтавської обл.,місцезнаходження: 37860, Полтавська обл., Хорольський р-н, с. Вишняки,вул. Шевченка, буд. № 10, Ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 22535463

2. Хорольська районна державна адміністрація Полтавської області, місцезнаходження: 37800, Полтавська обл., м. Хорол, вул. 1 Травня, № 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04057267 .

Суддя : О.В. Коновод