Ухвала

від 02.12.2020 по справі 338/800/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"02" грудня 2020 р. справа № 338/800/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чуприни О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Запоточної В.В.

представника позивача - Манченко О.В.

представника відповідача - Широких Ю.В.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Баландіної Ю.Ю.

розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року №269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області", -

В С Т А Н О В И В:

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду 13.08.2020, за наслідками апеляційного оскарження судового рішення першої інстанції у справі №338/800/19, надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року №269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області".

Підставою звернення ОСОБА_3 до суду є прийняття відповідачем незаконного, на думку позивача, рішення від 11.09.2017 за №269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області", відповідно до якого дорога проходить посередині його подвір`я (присадибної ділянки), що порушує права позивача як власника житлового будинку та землекористувача. Вважає, що при розробленні та затвердженні оновленого генерального плану села Пороги грубо порушено вимоги чинного законодавства та державні будівельні норми у сфері містобудування, зокрема не проведено громадські слухання, не враховано інтереси жителів села, в тому числі безпосередньо позивача, при розробленні доріг не враховано розміщення існуючих житлових будинків та господарських споруд.

Ухвалою суду від 19.08.2020 прийнято для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у адміністративній справі матеріали позовної заяви ОСОБА_3 , і позовну заяву ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Манченко Олена Віталіївна, до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, та залишено без руху позовну заяву, у зв`язку із її невідповідністю вимогам, встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.3-6 том ІІ).

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 19.08.2020, Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 21.09.2020 прийнято до провадження та призначено до розгляду адміністративну справу №338/800/19 за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому судовому засіданні 18.11.2020 судом залучено до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

До початку проведення підготовчого судового засідання, 02.12.2020 представником відповідача Широких Ю. В. подано через канцелярію суду письмове клопотання про зупинення провадження у справі №338/800/19 до встановлення правонаступника (правонаступників) ОСОБА_3 , у зв`язку із смертю останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.100-101 том ІІ). До вказаного клопотання представником відповідача долучено копію Лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 №32 від 30.11.2020 (а.с.102 том ІІ).

У підготовчому судовому засіданні 02.12.2020 представник відповідача підтримала подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні також усно заявила аналогічне клопотання, в обґрунтування якого зазначила, що приписами пункту 1 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) передбачено зупинення провадження у справі до встановлення правонаступника у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. На переконання представника позивача у першу чергу право на спадкування житлового будинку та земельної ділянки, на якій розташований будинок, має дружина позивача, яка спільно з ним проживала на день смерті, а отже з урахуванням допущення у спірних правовідносинах правонаступництва слід зупинити провадження у даній справі.

Треті особи та їх представник у судовому засіданні підтримали коментоване клопотання про зупинення провадження у справі з тих підстав та обґрунтувань, що зазначила представники позивача і відповідача.

Суд розглянувши доводи, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив та заперечення, зазначені відповідачем у відзиві на позов, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає за необхідне вказати на наступне.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника.

В той же час, положеннями пункту 5 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже аналіз наведених норм процесуального закону дає можливість зробити висновок, що для вирішення питання здійснення процесуального правонаступництва позивача у цій справі вирішальним є встановлення чи допускають спірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачем у цій справі, правонаступництво.

Правонаступництво це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого, при цьому правонаступництво може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. Це має місце у разі спадкування, об`єднання в одне кількох підприємств, установ, організацій. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Процесуальним правонаступництвом в адміністративному процесі є заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника, і він продовжує його участь у справі.

В той же час, згідно статті 1216 Цивільного кодексу України (надалі по тексту також - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Представники позивача і відповідача, обґрунтовуючи можливість допущення у спірних правовідносинах правонаступництва, зазначила, що дружина позивача, як перший спадкоємець, після отримання спадщини набуде права власності на житловий будинок та земельну ділянку, на якій розташований будинок, а тому провадження у справі підлягає зупиненню.

З такими доводами погодились також і представник третіх осіб.

Втім суд вважає такі доводи сторін та третіх осіб безпідставними і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Слід відмітити, що предметом судового розгляду у цій справі є вимога фізичної особи ОСОБА_3 до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року №269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області", з тих підстав, що при розробленні та затвердженні оновленого генерального плану села Пороги грубо порушено вимоги чинного законодавства та державні будівельні норми у сфері містобудування, зокрема не проведено громадські слухання, не враховано інтереси жителів села, в тому числі померлого позивача, при розробленні доріг не враховано розміщення існуючих житлових будинків та господарських споруд.

Так, відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Вказана стаття Закону також передбачає особливий порядок розроблення та затвердження Генерального плану міста.

Отже, з наведених норм законодавства вбачається, що Генеральний план населеного пункту - це основний вид містобудівної документації, який розробляється у встановленому законом порядку та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахування, в тому числі приватних інтересів.

Як з`ясовано судом та підтверджується матеріалами справи, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2018 та технічного паспорту на одноквартирний (садибний) житловий будинок від 20.09.2018 ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.20, 21-22 том І).

Згідно виписки із погосподарської книги, виданої 05.10.2018 Порогівською сільською радою за №240/02-30, за позивачем, відповідно до записів погосподарської книги №2, рахується земельна ділянка площею 0,21 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (а.с.23 том І).

Статтею 125 Земельного кодексу України (надалі по тексту також - ЗК України) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

Частинами 1, 3 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції до 01.01.2013) визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як підтвердив представник позивача в судовому засіданні, у ОСОБА_3 станом на момент розгляду справи, відсутні будь-які документи, які підтверджують зареєстроване у встановленому порядку право власності чи право користування земельною ділянкою площею 0,21 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , в тому числі державний акт на землю.

Таким чином у померлого позивача відсутнє як таке суб`єктивне право власності на земельну ділянку чи право користування нею, оскільки таке право не підтверджене жодними правовстановлюючими документами.

Слід звернути увагу на те, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

У спірному випадку, прийняття відповідачем рішення від 11 вересня 2017 року №269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області" жодним чином не порушує право власності чи право користування позивача земельною ділянкою, так як таке право не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Позивач, оскаржуючи рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року №269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області", мав на меті захистити законний інтерес щодо використання в подальшому земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння останнього, в тому числі із урахуванням проїзду, який визначений генеральним планом, що спроектований через ділянку, право власності на оформлення якої претендував ОСОБА_3 .

Так, за своїм смисловим і юридичним змістом термін "законний інтерес" є тотожним "охоронюваному законом інтересу", оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її ); д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що поняття правонаступництво передбачає перехід саме прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого, тобто правонаступництво не передбачає переходу інтересів, за захистом якого звернувся позивач в суд у спірному випадку.

Особа, за наслідками спадкування домоволодіння АДРЕСА_1 має право самостійно звернутися до суду із аналогічним позовом з метою захисту своїх законних інтересів щодо користування земельною ділянкою 0,21 га для обслуговування житлового будинку.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року № 269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області", яке є предметом оскарження у цій справі, прийняте сільською радою під час здійснення владних управлінських функцій і є нормативним актом, оскільки воно використовується неодноразово, звернено до багатьох суб`єктів, для яких скасування цього рішення може породити певні наслідки.

Приписами частини 3 статті 264 КАС України передбачено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Таким чином особа, яка у порядку спадкування набуде права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що на даний час належить ОСОБА_3 , не позбавлена можливості оскаржити до суду рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року № 269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області" протягом всього строку його чинності.

Процесуальні перешкоди у майбутнього спадкоємця майна померлого позивача в частині житлового будинку АДРЕСА_1 , щодо оскарження коментованого вище рішення сільської ради - відсутні.

Враховуючи те, що спірні правовідносини, у яких предметом оскарження є рішення №269-10/2017 від 11.09.2017, не допускають правонаступництво, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 236 КАС України.

При цьому, очевидним є процесуальний обов`язок суду закрити провадження у справі №338/800/19 за позовними вимогами ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року №269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області".

Також суд звертає увагу на те, що право на представництво ОСОБА_3 у суді адвокатом Манченко О.В. засвідчено ордером адвоката на надання правничої допомоги. Разом з тим, в силу вимог частини 4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" серед документів, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, визначено ордер.

Як визначено в підпункті 12.3 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 за №41, ордер, серед іншого, обов`язково містить посилання на договір про надання правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Тобто, видачі ордеру передує укладення адвоката з клієнтом договору про надання правової допомоги до якого в силу вимог частини 3 статті 27 коментованого Закону застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому, за змістом положень частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент ї смерті.

Відтак, з моменту смерті фізичної особи вона втрачає статус сторони у договорі, який укладений за її участю.

В Цивільному кодексі України наявні положення, які містять винятки щодо збереження представником певної частини повноважень після смерті фізичної особи, втім такі повноваження повинні бути засвідчені на підставі оформленої у встановленому порядку довіреності, чого немає у даній справі (абзац 2 пункту 6 частини 1 статті 248 Цивільного кодексу України).

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 183, пунктом 5 частини 1 статті 238, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача Широких Ю. В. від 02.11.2020 про зупинення провадження у справі №338/800/19 до встановлення правонаступника (правонаступників) ОСОБА_3 .

2. Закрити провадження у адміністративній справі №338/800/19 за позовом ОСОБА_3 до Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Порогівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року №269-10/2017 "Про затвердження генерального плану забудови села Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області".

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 .

Представник позивача (адвокат) - Манченко Олена Віталіївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001109, видане 25.11.2016), вул. Незалежності, буд. 11, офіс 3, м. Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач - Порогівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04357236), вул. Січових Стрільців, 88, с. Пороги, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77743),

Представник відповідача (адвокат) - Широких Юлія Валеріївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №435, видане 10.10.2002), АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_5 .

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (адвокат) - Баландіна Юлія Юріївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001684, видане 31.01.2020), АДРЕСА_6 .

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 07.12.2020.