Рішення

від 07.12.2020 по справі 464/3156/19

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3156/19

пр.№ 2/464/65/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 464/3156/19

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі: Львівська міська рада

виконком Львівської міської ради

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку ЛМР

третя особа об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кавалерідзе-7

вимоги: визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації

представники учасників справи:

позивача - ОСОБА_2

відповідачів: ЛМР та виконкому ЛМР - Шагай О.О.

УКВ ДЕР ЛМР - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5 .

Обставини справи

Позивач у червні 2019 року звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовом, в якому просить:

визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Львівської міської ради № 791 від 04 жовтня 2013 року Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про право власності № 13137853 від 20 листопада 2013 року, видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, про право комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ площею 6,0 кв.м. на першому поверсі в будинку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 217891646101, номер запису про право власності 3466785;

скасувати державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради на приміщення № VІІ площею 6,0 кв.м. на першому поверсі в будинку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 217891646101, номер запису про право власності 3466785.

Покликається, що спірне допоміжне нежитлове приміщення належить співвласникам багатоквартирного житлового будинку на праві спільної сумісної власності. Натомість всупереч вимогам закону право власності на таке нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем, що порушує її право як власника квартири багатоквартирного будинку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 14 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року за клопотанням позивача витребувано докази у Львівської міської ради та Управління державної реєстрації Львівської міської ради.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, залучено співвідповідачем Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 464/6651/19 у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року поновлено провадження у справі.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 04 червня 2020 року закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті, відзив відповідача залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 15 вересня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кавалерідзе-7 .

Третьою особою подано письмові пояснення, в яких просить позов задоволити, оскільки спірним рішенням виконкому Львівської міської ради порушено права співвласників будинку, в тому числі позивача. Просить розглядати справу у відсутності їх представника.

При розгляді справи у судовому засіданні:

представник позивача позов підтримав та просить задоволити. Пояснив, що, незважаючи на розбіжності щодо літерних позначень, спірне нежитлове приміщення розташоване у другому під`їзді, на яке всупереч закону Львівською міською радою оформлено право власності;

представники відповідачів позов заперечили та пояснили, що нежитлове приміщення згідно із свідоцтвом про право власності від 2013 року знаходиться у першому під`їзді та не має жодного відношення до вимог позивача.

Мотиви та висновки суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 07 лютого 1997 року № НОМЕР_1 , виданим на ОСОБА_1 , та рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 грудня 2019 року у цивільній справі № 464/6651/19 (набрало законної сили), яким встановлено факт належності позивачу вказаного правовстановлюючого документа.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 791 від 04 жовтня 2013 року вирішено зареєструвати територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на окремий об`єкт - нежитлове приміщення першого поверху під індексом VІІ загальною площею 6,0 кв.м на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом, складеним Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 01 липня 2013 року за інвентарним номером 1245.

Свідоцтво на право власності видане 20 листопада 2013 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, індексний номер 13137853.

Актуальність права власності підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 березня 2019 року за № 159540866, згідно з якою реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 217891646101, номер запису про право власності 3466785.

Заявляючи вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Львівської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права комунальної власності, позивач покликається на порушення її права спільної сумісної власності як власника квартири багатоквартирного будинку.

Дійсно, відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з предметом й підставою позову.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Указана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 423/2245/16-ц, що є обов`язковою для врахування.

Таким чином, при зверненні до суду із даним позовом позивач у порядку ст.ст.12, 81 ЦПК України зобов`язаний з наданням доказів (ст.76 ЦПК України) довести ті обставини, на які посилається, тобто підстав для визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права комунальної власності.

Водночас такі обставини позивачем не доведені.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що при оформленні органом місцевого самоврядування на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення права власності допущені неточності та розбіжності в індексному його позначенні - VI, VII, ХІІ.

Разом з тим, із технічного паспорта на нежитлове приміщення площею 6,0 кв.м першого поверху у співставленні із поверховим планом будинку АДРЕСА_1 , наявного в інвентаризаційній справі, по суміжних приміщеннях (площах та позначеннях) вбачається, що право власності, що оспорюється, оформлено в І під`їзді будинку (інші аналогічні приміщенні площею 6,0 кв.м по розташуванню до дотичних об`єктів не підходять). За даними інвентаризаційної справи таке приміщення є сміттєзбірником.

У позові не обґрунтовано заявлені вимоги у контексті розташування спірного нерухомого майна, з яким можна було б пов`язувати порушення прав позивача. У суді представник позивач ствердив, що позивач проживає у другому під`їзді будинку та в цьому ж під`їзді розташований спірний об`єкт спільному сумісної власності.

Таким чином, позивач, який користується правовою допомогою адвоката, не виконав свого процесуального обов`язку та не обґрунтував з наданням відповідних доказів, які б підтверджували заявлені вимоги про щодо оспорення права комунальної власності саме на приміщення першого під`їзду будинку. При цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку. Незважаючи, що всім власникам квартир у багатоквартирному будинку на праві спільної сумісної власності належать допоміжні приміщення, однак із невизначенням підстави позову в частині конкретного приміщення - представником адвоката вказано на приміщення другого під`їзду, (що і зазначено і у поясненні третьої особи), натомість у даній справі щодо приміщення першого під`їзду не дає можливості дійти суду висновку щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення саме щодо нежитлового приміщення у першому під`їзді будинку. У даному випадку суд приймає до уваги твердження і доводи представників відповідачів.

Реалізуючи, передбачене ст.55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа указує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При розгляді даної справи судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачами прав позивача. При цьому суд зауважує, що завданням цивільного судочинства, визначеним ст.2 ЦПК України, є ефективний захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а не ілюзорний.

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками доказів, встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, у матеріалах справи відсутні.

Щодо наявної заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц висловлено наступну позицію. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

У зв`язку із відмовою в позові по суті заявлених вимог, а тому позовна давність застосуванню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Розподіл судових витрат

Позивач є особою з ІІ групою інвалідності та в силу положень ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки у позові відмовлено, а тому в силу положень ст.141 ЦПК України судові витрати із сплати судового збору покласти на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконкому Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку ЛМР про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідачі:

Львівська міська рада, код 04055896, м.Львів, пл.Ринок,1;

виконком Львівської міської ради, 26256622, м.Львів, пл.Ринок, 1;

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку ЛМР, 25558625, м.Львів, пл.Галицька,15.

Третя особа ОСББ Кавалерідзе-7 , код 42741534, м.Львів, вул.Кавалерідзе,7.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.

Суддя О.В.Тімченко