Постанова

від 03.12.2020 по справі 925/205/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Справа№ 925/205/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання: Вага Віра Вікторівна

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 03.12.2020 року у справі №925/205/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019, повний текст якого складено 23.10.2019

у справі №925/205/19 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області, Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області

до 1.Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, 2.Фермерського господарства Юг-Агрострім , 3. громадянина ОСОБА_1 .

про скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області; Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області звернувся до господарського суду Черкаської області до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області; фермерського господарства Юг-Агрострім ; громадянина ОСОБА_1 про:

1) поновлення строку позовної давності для звернення до господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ФГ Юг-Агрострім , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказів, договорів оренди землі недійсними;

2) визнання недійсними і скасування наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 11.09.2013 №ЧК/7122084300:01:001/00000935, від 11.09.2013 №ЧК/7122088400:01:001/00000936, від 11.09.2013 №ЧК/7122087800:01:002/00000937, від 11.09.2013 №ЧК/7122087800:01:002/00000938, від 11.09.2013 №ЧК/7122087800:01:001/00000939, від 11.09.2013 №ЧК/7122088400:01:001/00000940, від 11.09.2013 №ЧК/7122088400:01:001/00000941, від 11.09.2013 №ЧК/7122088400:01:001/00000942, від 11.09.2013 №ЧК/7122088400:01:001/00000943, від 11.09.2013 №ЧК/7122088400:01:001/00000944, від 11.09.2013 №ЧК/7122088400:01:001/00000945, від 11.09.2013 №ЧК/7122088400:01:001/00000946, від 25.09.2013 №ЧК/7122082700:01:001/00001001, від 25.09.2013 №ЧК/7122082700:01:001/00001002, від 25.09.2013 №ЧК/7122082700:01:001/00001003, від 25.09.2013 №ЧК/7122082700:01:001/00001004, від 25.09.2013 №ЧК/7122082700:01:001/00001005, від 25.09.2013 №ЧК/7122087800:01:001/00001006, від 25.09.2013 №ЧК/7122087800:01:001/00001007, від 25.09.2013 №ЧК/7122087800:01:001/00001008, від 25.09.2013 №ЧК/7122087800:01:001/00001009, від 26.09.2013 №ЧК/7122081100:01:001/00001229, від 26.09.2013 №ЧК/7122081100:01:001/00001230;

3) визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок:

- договір оренди від 11.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району площею 44,0270 га з кадастровим номером 7122084300:01:001:1408;

- договір оренди від 11.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Степанецької сільської ради Канівського району загальною площею 157,1607 га з кадастровими номерами: 7122087800:01:002:0233 площею 58,9992 га; 7122087800:01:002:0835 площею 13,1672 га; 7122087800:01:002:0836 площею 84,9943 га;

- договір оренди від 25.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Степанецької сільської ради Канівського району загальною площею 129,1922 га з кадастровими номерами: 7122087800:01:001:0837 площею 13,7082 га; 7122087800:01:001:0838 площею 19,0000 га; 7122087800:01:001:0839 площею 45,8373 га; 7122087800:01:001:0840 площею 50,6467 га;

- договір оренди від 26.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району площею 24,3848 га з кадастровим номером 7122081100:01:001:0499;

- договір оренди від 26.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району площею 75,8542 га з кадастровим номером 7122081100:01:001:0500;

- договір оренди від 25.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Козарівської сільської ради Канівського району загальною площею 129,0984 га з кадастровими номерами: 7122082700:01:001:0894 площею 2,7000 га; 7122082700:01:001:0895 площею 3,6663 га; 7122082700:01:001:0896 площею 4,9994 га; 7122082700:01:001:0897 площею 25,6293 га; 7122082700:01:001:0898 площею 92,1034 га;

- договір оренди від 11.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Тростянецької сільської ради Канівського району загальною площею 74,8792 га з кадастровими номерами: 7122088400:01:001:0197 площею 2,451 га; 7122088400:01:001:0198 площею 2,9997 га; 7122088400:01:001:0199 площею 9,0000 га; 7122088400:01:001:0200 площею 9,1892 га; 7122088400:01:001:0201 площею 10,5269 га; 7122088400:01:001:0202 площею 10,8309 га; 7122088400:01:001:0203 площею 10,3214 га; 7122083700:01:001:0337 площею 19,5601 га;

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що в порушення вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство майбутній фермер ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів земельних ділянок загальною площею 634,5965 га з урахуванням можливості їх обробітку та не зазначив перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Майбутній фермер для отримання земельних ділянок великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отримані у користування землі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/205/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не доведено підстав для визнання недійсними і скасування наказів, розірвання договорів оренди земельних ділянок. Крім того, прокурором та позивачами не доведено порушення їх права та права держави з викладених підстав з боку відповідачів.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заступник прокурора Черкаської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/205/19 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, як наслідок, оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст.770 Цивільного кодексу України, та з порушенням норм процесуального права, у тому числі, ст.ст.3, 45, 86 ГПК України, а викладенні в ньому висновки не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст.277 ГПК України є підставою для його скасування.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019, справу №925/205/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/205/19; розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/205/19 призначено на 18.12.2019 о 09:40 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

04.12.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №925/205/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

02.11.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Золотоніської місцевої прокуратури про поновлення провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В. на лікарняному з 27.10.2020, який входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4568/20 від 12.11.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/205/19.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №925/205/19 відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 12.11.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/205/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.; поновлено апеляційне провадження у справі №925/205/19; розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/205/19 призначено на 03.12.2020.

02.12.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Золотоніської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з даним позовом. Інші доводи, наведені цих поясненнях є аналогічними доводам апеляційної скарги.

Позивач 1, 2, 3 та відповідач 1 наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 03.12.2020 не з`явились, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначених вище учасників справи.

03.12.2020 в судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача 2 та 3 в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2013 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області з заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду на 20 років для ведення фермерського господарства орієнтовними площами 3,0; 2,5; 20,0; 12,5; 11,9; 10,9; 9,0 га, які розташовані в адміністративних межах Тростянецької сільської ради Канівського району; орієнтовними площами 5,0; 2,7; 25,63; 4,0; 93,9 га, які розташовані в адміністративних межах Козарівської сільської ради Канівського району; орієнтовною площею 48,5 га в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району, орієнтовною площею 19,5; 14,0; 63,5; 52,0; 4,0; 59,0; 85,0; 16,3 га в адміністративних межах Степанецької сільської ради Канівського району та орієнтовною площею 25,0; 75,0 га, які розташовані на території Бобрицької сільської ради Канівського району, за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності.

18.07.2013 року Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області відповідно до наданих документів гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду.

У подальшому, Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області наказами затверджено проекту відведення земельних ділянок, а саме: на території Литвинецької сільської ради - наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122084300:01:001/00000935 в оренду надано земельну ділянку з кадастровим номером 7122084300:01:001:1408 площею 44,0270 га; на території Степанецької сільської ради: - наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122087800:01:001/00001006 земельну ділянку з кадастровим номером 7122087800:01:001:0840 площею 50,6467 га; наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122087800:01:001/00001007 земельну ділянку з кадастровим номером 7122087800:01:001:0839 площею 45,8373 га; наказом від 25.09.2013р. №ЧК/77122087800:01:001/00001009 земельну ділянку з кадастровим номером 7122087800:01:001:0837 площею 13,7082 га; наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122087800:01:001/00001008 земельну ділянку з кадастровим номером 7122087800:01:001:0838 площею 19,0000 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122087800:01:002/00000937 земельну ділянку з кадастровим номером 7122087800:01:002:0835 площею 13,1672 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122087800:01:002/00000938 земельну ділянку з кадастровим номером 7122087800:01:002:0233 площею 58,9992 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122087800:01:001/00000939 земельну ділянку з кадастровим номером 7122087800:01:001:0836 площею 84,9943 га; на території Бобрицької сільської ради: - наказом від 26.09.2013р. №ЧК/7122081100:01:001/00001230 земельну ділянку з кадастровим номером 7122081100:01:001:0500 площею 75,8542 га; наказом від 26.09.2013р. №ЧК/7122081100:01:001/00001229 земельну ділянку з кадастровим номером 7122081100:01:001:0499 площею 24,3848 га; на території Козарівської сільської ради: - наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122082700:01:001/00001002 земельну ділянку з кадастровим номером 7122082700:01:001:0897 площею 25,6293 га; наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122082700:01:001/00001003 земельну ділянку з кадастровим номером 7122082700:01:001:0896 площею 4,9994 га; наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122082700:01:001/00001004 земельну ділянку з кадастровим номером 7122082700:01:001:0895 площею 3,6663 га; наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122082700:01:001/00001005 земельну ділянку з кадастровим номером 7122082700:01:001:0894 площею 2,7000 га; наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122082700:01:001/00001004 земельну ділянку з кадастровим номером 7122082700:01:001:0895 площею 3,6663 га; наказом від 25.09.2013р. №ЧК/7122082700:01:001/00001001 земельну ділянку з кадастровим номером 7122082700:01:001:0898 площею 92,1034 га; на території Тростянецької сільської ради: - наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122088400:01:001/00000936 земельну ділянку з кадастровим номером 7122088400:01:001:0200 площею 9,1892 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122088400:01:001/00000940 земельну ділянку з кадастровим номером 7122083700:01:001:0337 площею 19,5601 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122088400:01:001/00000941 земельну ділянку з кадастровим номером 7122088400:01:001:0202 площею 10,8309 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122088400:01:001/00000942 земельну ділянку з кадастровим номером 7122088400:01:001:0201 площею 10,5269 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122088400:01:001/00000943 земельну ділянку з кадастровим номером 7122088400:01:001:0203 площею 10,3214 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122088400:01:001/00000944 земельну ділянку з кадастровим номером 7122088400:01:001:0199 площею 9,0000 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122088400:01:001/00000945 земельну ділянку з кадастровим номером 7122088400:01:001:0198 площею 2,9997 га; наказом від 11.09.2013р. №ЧК/7122088400:01:001/00000946 земельну ділянку з кадастровим номером 7122088400:01:001:0197 площею 2,4510 га.

На підставі зазначених наказів між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області, як орендодавцем, та громадянином ОСОБА_1 , як орендарем, укладено 7 договорів оренди, відповідно до яких орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, які знаходяться за межами населеного пункту, а саме: договір оренди від 11.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району площею 44,0270 га з кадастровим номером 7122084300:01:001:1408; договір оренди від 11.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Степанецької сільської ради Канівського району загальною площею 157,1607 га з кадастровими номерами 7122087800:01:002:0835 площею 13,1672 га; 7122087800:01:002:0233 площею 58,9992 га; 7122087800:01:002:0836 площею 84,9943 га; договір оренди від 25.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Степанецької сільської ради Канівського району загальною площею 129,1922 га з кадастровими номерами 7122087800:01:001:0840 площею 50,6467 га; 7122087800:01:001:0839 площею 45,8373 га; з 7122087800:01:001:0838 площею 19,0000 га; 7122087800:01:001:0837 площею 13,7082 га; договір оренди від 26.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району площею 24,3848 га з кадастровим номером 7122081100:01:001:0499; договір оренди від 26.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району площею 75,8542 га з кадастровим номером 7122081100:01:001:0500; договір оренди від 25.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Козарівської сільської ради Канівського району загальною площею 129,0984 га з кадастровими номерами 7122082700:01:001:0898 площею 92,1034 га; 7122082700:01:001:0897 площею 25,6293 га; 7122082700:01:001:0896 площею 4,9994 га; 7122082700:01:001:0895 площею 3,6663 га; 7122082700:01:001:0894 площею 2,7000 га; договір оренди від 11.09.2013р. земельної ділянки в адміністративних межах Тростянецької сільської ради Канівського району загальною площею 74,8792 га з кадастровими номерами 7122088400:01:001:0201 площею 10,5269 га; 7122088400:01:001:0203 площею 10,3214 га; 7122088400:01:001:0200 площею 9,1892 га; 7122088400:01:001:0197 площею 2,451 га; 7122088400:01:001:0198 площею 2,9997 га; 7122088400:01:001:0199 площею 9,0000 га; 7122088400:01:001:0202 площею 10,8309 га; 7122083700:01:001:0337 площею 19,5601 га.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України .

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питань оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" за №161-XIV від 06.10.1998 , з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон №161-XIV).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №161-XIV орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону №161-XIV ).

Ст. 13 Закону №161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ).

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

Право оренди земельних ділянок на підставі вищевказаних договорів оренди землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у період з 02.01.2014р. по 13.01.2014р.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За умовами п. 8 договору його укладено на 20 років. Після закінчення строку договору оренди землі орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

У п. 15 договору зазначено, що цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

П. 30 договору передбачено, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частини без зміни цільового призначення без погодження орендодавцем.

На підставі зазначеного пункту 18.02.2014 земельні ділянки було передано в суборенду ФГ Зерно життя , а з 04.07.2016 в суборенду ФГ Юг-Агрострім .

29.06.2016 року ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства Юг-Агрострім .

Канівським відділом Золотоніської місцевої прокуратури було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Канівського району Черкаської області.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У зв`язку з чим прокурор звернувся з даним позовом.

На думку прокурора, вищевказані земельні ділянки були передані в оренду ОСОБА_1 з порушенням вимог Закону України Про фермерське господарство , а тому накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 підлягають до визнання незаконними та скасування, а відповідні договори оренди землі - недійсними.

Прокурор стверджує, що в порушення вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство майбутній фермер ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів земельних ділянок загальною площею 634,5965 га з урахуванням можливості їх обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Майбутній фермер для отримання земельних ділянок великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отримані у користування землі. До відомостей в обґрунтуваннях про те, що він має власну техніку для обробітку землі, не додано відповідних доказів тощо.

Крім того, прокурор зазначає, що розглядаючи заяви гр. ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаних земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Черкаській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, отже згода Головного управління Держземагентства у Черкаській області у наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою є необгрунтованою та неправомірною.

Також прокурор звертає увагу на те, що гр. ОСОБА_1 з приводу відведення йому зазначених земельних ділянок 15.07.2013 звернувся з 23 клопотаннями про надання йому земельних ділянок різних площ на території декількох сільських рад Канівського району. Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України Головне управління Держземагентства в області у місячний термін зобов`язане було вирішити лише одну його заяву про відведення земельної ділянки єдиним масивом із метою створення фермерського господарства. На думку прокурора, решту заяв у Головного управління Держземагентства в області задовольняти не було підстав, оскільки наступні земельні ділянки могли надаватись лише на конкурсних засадах.

Проте колегія суддів доходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Отже, вказана норма надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області згідно з положеннями частини четвертої статті 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Зокрема, до таких повноважень входить затвердження проектів землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з Інструкцією "Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою отримання земельної ділянки в оренду.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Згідно з приписами частини четвертої, п`ятої, шостої, сьомої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З аналізу наведених положень закону, а також із встановлених у справі обставин вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області врахувало вимоги як вказаних вище норм законів та підзаконних актів, ухвалило рішення, за наявності законних підстав, про затвердження проектів землеустрою за зверненням ОСОБА_1 , на отримання в оренду земельних ділянок.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано учасниками справи, договори оренди земельних ділянок містять всі істотні умови, передбачені Законом України Про оренду землі , а також в момент їх вчинення сторонами було додержано вимоги законодавства України.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 7 зазначеного закону встановлено порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а саме для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Відповідно до ст.8 Закону України №973-IV після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Стаття 12 Закону України № 973-IV до складу земель фермерського господарства відносить: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

З огляду на що, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

За змістом положень ст.ст.1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Як встановлено вище та свідчать матеріали справи, 29.06.2016 року ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства Юг-Агрострім , тобто обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.03.2018 року по справі №348/992/16-ц та від 10.06.2020 у справі №922/440/19.

При цьому, законодавством у сфері земельних відносин не встановлено обмеження щодо кількості земельних ділянок, які можуть бути передані в оренду для ведення фермерського господарства, тобто не містять будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок, чи обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які надаються для здійснення фермерського господарства.

Надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину для ведення фермерського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.08.2018 року у справі №390/596/15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, а також про відсутність підстав для визнання недійсними і скасування наказів, оскільки відповідачем 1 при їх видачі не порушено норм законодавства та діяв в межах наданих йому повноважень.

Стосовно набуття права вимоги сільських рад за договорами оренди землі, колегія суддів зазначає наступне:

Степанецька сільська рада ОТГ отримала в комунальну власність від ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та зареєструвала право на земельні ділянки в ЄДР: 13.11.2018р. - витяг з ЄДР про перехід прав власності (том 2 а.с. 15-40).

Литвинецька сільська рада отримала в комунальну власність від ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та зареєструвала право на земельні ділянки в ЄДР: 30.07.2019р. - витяг з ЄДР про перехід прав власності (том 4 а.с. 38-40).

Бобрицька сільська рада не отримала в комунальну власність від ГУ Держгеокадастру в Черкаській області та не зареєструвала право на земельні ділянки в ЄДР.

Вказане учасниками справи не оспорюється.

Матеріали справи не містять доказів звернення сільських рад після реєстрації свого речового права на земельні ділянки до орендарів з метою внесення відповідних змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент прийняття відповідачем ГУ ДЗК спірних наказів та укладання договорів оренди земель державної власності з гр. ОСОБА_1 сільські ради не були стороною спірних договорів, не були власниками спірних земельних ділянок та не володіли цими ділянками на праві постійного користування, оперативного управління чи повного господарського відання землями державної власності сільськогосподарського призначення. Таким чином, у позивачів відсутнє порушення їх права чи господарського інтересу на момент видачі наказів ГУ ДГК в липні 2013 року та підписання договорів оренди землі.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 2 реалізував своє право на заявлення про застосування позовної давності до винесення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

При цьому, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема, викладена у постановах від 21.03.2018 по справі № 57/314-6/526-2012 та від 03.04.2018 по справі № 914/758/17.

З огляду на що, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності або іншого речового права держави, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №359/2421/15-ц).

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію також висловив Верховний Суд України у постановах від 25.03.2015 у справі N 11/163/2011/5003, від 22.04.2015 у справі N 916/2122/13, від 13.05.2015 у справі N 903/543/14, від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, від 23.12.14 у справі № 3-194гс14, а також Верховний Суд в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 20.06.2018 у справі 697/2751/14-ц).

При цьому, прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності (стаття 261 ЦК України) поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, реорганізація, ліквідація та передача повноважень від одних органів їх правонаступникам не повинно впливати на права особи, якій надано такі землі в оренду та, відповідно, на початок перебігу строку позовної давності, сплив якого є одним із можливих способів захисту, передбачених законом, оскільки розпорядження землями державної власності здійснюється саме державою в особі відповідних органів, незалежно від зміни назви, структури чи інших особливостей цих органів.

Крім того, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст.262 ЦК Україи).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище та не оспорюється скаржником, спірні накази були прийняті у період з 11.09.2013 по 26.09.2013, а реєстрація спірних договорів оренди землі здійснена у період з 02.01.2014 по 13.01.2014.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг позовної давності для держави в особі відповідного органу розпочався з моменту державної реєстрації спірного права оренди землі, остання із яких проведена 13.01.2014.

Як свідчать матеріали справи прокурор звернувся з даним позовом лише у лютому 2019 року, тобто з пропуском строку позовної даності, визначеного ст.257 Цивільного кодексу України.

В силу положень ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час, оскільки позовні вимоги визнано необґрунтованими, відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/205/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 у справі №925/205/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №925/205/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 09.12.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік