Ухвала

від 07.12.2020 по справі 5026/1898/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" грудня 2020 р. м. Черкаси справа № 5026/1898/2012

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., розглянувши матеріали подання старшого державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грець М.М. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 як керівника боржника у праві виїзду за межі України у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 , с. Савинці, Рокитнянського району, Київської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт 2000», м. Черкаси, вул. Ватутіна, 257

про стягнення 8988 грн штрафу та 8583,54 грн пені за прострочення поставки товару,

без повідомлення (виклику) представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Черкаської області знаходилася справа за №13/5026/1898/2012 за позовом військової частини НОМЕР_1 , с. Савинці Рокитнянського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт 2000», м. Черкаси, вул. Ватутіна, 257.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

На виконання вищевказаного рішення та постанови апеляційного суду 24 липня 2013 року господарським судом було видано наказ.

Присуджено до стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт 2000», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38030953, на користь позивача - військової частини 1471 - 8988 грн штрафу та 8583,54 грн пені за прострочення постачання товару

07.12.2020 до господарського суду Черкаської області від старшого державного виконавця Хустського відділу державної виконавчої служби Грець М.М. надійшло подання від 26 листопада 2020 року №32636/18.11.38 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без зазначення як керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа.

У поданні старший державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт 2000», код ЄДРПОУ 38030953, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 257 - до виконання зобов`язань, покладених на нього наказом №13/5026/1898/2012 від 24.07.2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Розглянувши подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про його безпідставність з огляду на таке:

Подання державного виконавця обґрунтоване тим, що на даний час боржником не виконано судове рішення.

На виконанні у Хустському районному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №59085915 по виконанню наказу №13/5026/1898/2012 від 24.07.2012 про стягнення з ТОВ «Агропродукт 2000» на користь військової частини 8988 грн. штрафу та 8583,54 грн. пені.

Як вказує у своєму поданні старший державний виконавець, станом на 26.11.2020 ТОВ «Агропородукт» рішення суду не виконує, виклики та вимоги державного виконавця ігнорує. Керівник боржника Стефанова Тетяна Олександрівна ігнорує виклики державного виконавця, що свідчить, на переконання останнього, про умисне ухилення від виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частин 5, 6 статті 52 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

В ході примусового виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно з інформацією, наданою на запити ДФС за боржником не зареєстровано розрахункові рахунки в установах банку та активи.

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем 26.11.2020 було здійснено виїзд за адресою, що вказана у реєстраційних документах відповідача, а саме: Хустський район, с. Тополин, вул. Кошута, 15. Як встановлено державним виконавцем, вказаної адреси не існує фізично.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт-2000» є гр. ОСОБА_1 .

За змістом ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, вправі звернутися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Дана норма встановлює право виконавця на звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 ГПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

В даному випадку боржником у виконавчому провадженні є юридична особа.

Тобто, ст. 337 ГПК України на відміну від встановленого ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» права на звернення до суду не передбачає можливість господарського суду постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - і не інакше.

Як зазначається в листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», однією з підстав для відмови у задоволенні подань, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності.

Отже, неявка боржника на виклики державного виконавця та ненадання відомостей про доходи товариства не є підставою для застосування до керівника юридичної особи-боржника такого виключного заходу, як обмеження виїзду за кордон керівника цього підприємства.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

З матеріалів справи не вбачається, що керівник боржника свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов`язку юридичної особи у виконавчому провадженні, і що виконати цей обов`язок у юридичної особи є всі реальні можливості.

Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливістю його виконання за відсутності майна та коштів.

Отже, державним виконавцем не надано суду належних доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та виконавцем вичерпано всі заходи, надані йому Законом України «Про виконавче провадження» для примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 ГПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Отже, зазначеними нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Водночас, як вже зазначалося вище, в даному випадку боржником за зобов`язанням є юридична особа, а не фізична.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 232-235, 337 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Подання старшого державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України М.М. Грець про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» Стефанової Тетяни Олександрівни - залишити без задоволення.

2. Копію ухвали направити сторонам та старшому державному виконавцю Хустського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України М.М. Грець.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

СуддяГ.М. Скиба