Постанова

від 09.12.2020 по справі 920/326/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 920/326/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Смілянський Ю.М.;

від відповідача - не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Буринської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 (повний текст рішення складено 27.07.2020)

у справі №920/326/20 (суддя Заєць С.В.)

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Базис+"

до Буринської міської об`єднаної територіальної громади в особі Буринської міської ради

про визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Сільськогосподарський виробничий кооператив "Базис+" звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Буринська міська об`єднана територіальна громада в особі Буринської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки позивач набув права власності на нежитлову будівлю на підстав договору купівлі-продажу №1894 від 13.09.2019 року то це є підставою для переходу права користування (оренди) відповідною земельною ділянкою у тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконною бездіяльність Буринської міської ради Сумської області щодо не переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до Договору оренди земельної ділянки б/н від 05.04.2005 року стосовно заміни орендаря з ПАТ "Бель Шостка Україна на СВК "Базис+".

Визнано укладеною додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 року (зареєстрований 05.04.2005 року за № 040562700106) (на 1 арк.) між Буринської міської ради Сумської області (код за ЄДРПОУ: 04058025) та СВК "Базис+" (код за ЄДРПОУ: 37352699) у редакції викладеній листом № 560 від 15.10.2019 року з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1894 від 13.09.2018 року до позивача перейшло право власності на майновий комплекс розташований за адресою: Сумська область, місто Буринь, вулиця Кутузова, 11 Б, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5920988400:04:001:0402, а тому в силу Закону до позивача, як нового власника нерухомого майна перейшло право оренди земельної ділянки в тому ж обсязі та на тих самих умовах, як і у попереднього орендаря, однак відповідач не надав доказів на підтвердження розгляду питання укладення договору, а також доказів своєчасного інформування про це позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Буринська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норм матеріального права та не в повній мірі встановлено обставини справи. Зокрема на думку скаржника поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що позивач не зважаючи на перехід до нього права оренди, не сплачував коштів на виконання договору оренди землі від 05.04.2005 року. Також відповідач наголошує, що внаслідок вчинення 30.10.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю.М. запису про припинення іншого речового права, було припинено право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920988400:04:001:0402 в цілому. Крім того скаржник надає до апеляційної скарги лист №376 від 29.07.2020 року (який не був поданий до суду першої інстанції) відповідно до якого позивач просив надати земельну ділянку площею 0,7691 га, з кадастровим номером 5920910100:03:001:0512 в оренду на 7 років, тобто на думку відповідача позивач своїми діями розуміє і усвідомлює те, що треба діяти лише шляхом укладання договору оренди землі. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що у відповідача не було можливості з`явитися в судове засідання 21.07.2020 року. Й наостанок відповідач звертає увагу, що він не отримував письмові пояснення позивача, що були подані 22.06.2020 року, а тому не відклавши розгляд справи, місцевий господарський суд позбавив відповідача права на ознайомлення іх вказаними письмовими поясненнями.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 року апеляційну скаргу Буринської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу у справі листом з описом вкладення. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

14.09.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Буринської міської ради надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року апеляційну скаргу Буринської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року з доданими документами повернуто заявнику без розгляду.

У жовтні 2020 року Буринська міська рада повторно звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу передачі раніше визначеному складу суду від 26.10.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Буринської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року у справі №920/326/20, зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року у справі №920/326/20, розгляд справи призначено на 25.11.2020 року.

13.11.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

16.11.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла відповідь на відзив в якій останній просив скасувати рішення суду першої інстанції з аналогічних підстав, що зазначені в апеляційній скарзі.

19.11.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Базис+", позивача у справі, надійшло клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області.

20.11.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Буринської міської ради, відповідача у справі, надійшло клопотання про участь в засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Базис+" та клопотання Буринської міської ради про участь у судовому засіданні 25.11.2020 року у справі №920/326/20 в режимі відеоконференції.

25.11.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Буринської міської ради, відповідача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю забезпечення прибуття представника в судове засідання.

25.11.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Базис+", позивача у справі, надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 року розгляд справи відкладено на 09.12.2020 року.

01.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Базис+", позивача у справі, надійшло клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області.

03.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Буринської міської ради, відповідача у справі, надійшло клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Базис+" та клопотання Буринської міської ради про участь у судовому засіданні 09.12.2020 року у справі №920/326/20 в режимі відеоконференції.

В судове засідання 09.12.2020 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а тим більше, як зазначає представник позивача його довірителя, а саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 05.04.2005 року між Буринською міською радою та ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" був укладений Договір оренди який був зареєстрований у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2005 року за № 040562700106. (а.с. 21-22).

Пунктом 5 Договору оренди від 05.04.2005 року встановлено, що договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

23.07.2018 року була укладена додаткова угода про внесення змін до вищевказаного Договору оренди землі від 05.04.2005 року, в якій була змінена сторона з ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" на правонаступника ПАТ "Бель Шостка Україна" у зв`язку з реорганізацією підприємства.

Крім того додатковою угодою було змінено адресу вул. Кутузова, 11 "А" на вул. Кутузова, 11 "Б", уточнена площа земельної ділянки яка склала 0,7664 га ( кадастровий номер 5920988400:04001:0402). Орендна плата встановлюється у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянка, і становить 50697 гривень (п`ятдесят тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 00 копійок) за рік.

Відповідно до п. 31. договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з п. 33. договору оренди дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 34. договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна №1894 від 13.09.2018 року позивач придбав у ПАТ "Бель Шостка Україна" об`єкт нерухомого майна. (а.с. 17-19).

Відповідно до п. 1.2. вищевказаного Договору купівлі-продажу предметом останнього є - пункт охолодження молока, опис об`єкта нерухомого майна: тринадцять будівель та споруд пункту, який розташований за адресою: Сумська область, місто Буринь, вулиця Кутузова, будинок 11 Б на земельній ділянці Буринської міської ради Сумської області, загальною площею 0, 7664 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, наданій у користування Продавцю на підставі Договору оренди землі, укладеного 05.04.2005 року (з внесенням змін від 23.07.2018 року) зареєстрованого у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040562700106 від 05.04.2005 року. Державна реєстрація зазначеного Договору (іншого речового права) проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.07.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконкому Буринської міськради Сумської області, номер запису про інше речове право: 27188568, кадастровий номер 5920988400:04:001:0402.

В матеріалах справи наявний лист №901 від 30.10.2018 року відповідно до якого позивач просив відповідача винести на розгляд сесії об`єднаної територіальної громади питання щодо оренди земельної ділянки СВК Базис+ . (а.с. 49).

Відповідач в свою чергу листом №1593 від 06.11.2018 року запропонував укласти трьохсторонню додаткову угоду між Буринською міською радою, СВК Базис+ та ПАТ Бель Шостка Україна про заміну сторони до договору земельної ділянки. (а.с. 48).

Враховуючи придбання нерухомого майна, позивач листом №560 від 15.10.2019 року звернувся до відповідача та просив розглянути питання про укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 року (зареєстрований 05.04.2005 року за № 040562700106), про що письмово повідомити керівництво кооперативу у встановлений законом строк. До цього листа була додана підписана Позивачем Додаткова угода про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 року. (а.с. 20).

В матеріалах справи наявна заява ПАТ Бель Шостка Україна від 30.10.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, як не підписана та не завірена належним чином. (а.с. 87-89).

30.10.2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Юрієм Миколайовичем на підставі рішення № 49495333 від 04.11.2019 року згідно договору купівлі продажу нерухомого майна № 1894 від 13.09.2018 року за заявою уповноваженої особи ПАТ "Бель Шостка Україна" Федченко Андрія Олександровича, був внесений запис про припинення іншого речового права: за № 27188568, тобто права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920988400:04:001:0402. (а.с. 46).

Також в матеріалах справи наявний лист №822 від 27.04.2020 року в якому відповідач пропонував позивачу укласти договір оренди земельної ділянки під 10% від нормативної грошової оцінки на сім років. (а.с. 74).

Крім того позивачем долучено до матеріалів справи довідку ДПС України ГУ ДПС України у Сумській області відповідно до якої за земельну ділянку кадастровий номер 5920988400:04:001:0402 плата за землю сплачена підприємством у повному обсязі задекларованих сум. Станом на 01.06.2020 року заборгованість із плати за землю відсутня. Долучено також квитанції про сплату про сплату земельного податку та податкові декларації. (а.с. 104-114).

Відповідачем в суді першої інстанції було долучено до матеріалів справи рішення Буринської міської ради Сумської області від 17.06.2020 року Про укладення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5920988400:04:001:0402 по вул. Кутузова, 11 Б в м. Буринь Буринського району Сумської області відповідно до якого було розглянуто пропозицію міського голови щодо укладення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5920988400:04:001:0402 по вул. Кутузова, 11 Б в м. Буринь Буринського району Сумської області під пунктом охолодження молока (майновий комплекс), який належить СВК Базис+ на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу №1894 від 13.09.2018 року та вирішено підтримати дану пропозицію та запропонувати СВК Базис+ укласти відповідний договір з орендною платою у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, строком дії договору 7 років . Також долучено проект договору оренди землі. (а.с. 118-121, 122-127).

Листом №1140 від 19.06.2020 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти зазначений вище договір оренди та направив проект договору оренди землі. (а.с. 129).

При цьому, в матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідно до якої вбачається, що строк дії договору оренди землі від 05.04.2005 року становить до 04.04.2030 року , а орендна плата встановлена в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки , що становить 50 697, 00 грн. за рік. (а.с. 45-46).

Отже, на думку позивача спір у справі виник у зв`язку з тим, що оскільки позивач набув права власності на нежитлову будівлю на підставі договору купівлі-продажу №1894 від 13.09.2019 року то це є підставою для переходу права користування (оренди) відповідною земельною ділянкою у тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача, а відповідач безпідставно відмовив в укладання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 року (зареєстрований 05.04.2005 року за №040562700106).

За змістом частини 1 статі 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями пунктів "а", "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача .

Відповідно до положень статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку . Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула права власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника . При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Також, колегія суддів зазначає, що у розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні .

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Разом з тим, вищенаведені частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 120 Земельного кодексу України прямо пов`язують та обумовлюють перехід права користування земельною ділянкою з переходом права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на цій земельній ділянці.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості , який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-244цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 351/615/17, провадження № 61-40537св18 підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, провадження № 14-552цс18.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в день купівлі-продажу нерухомості у минулого власника автоматично припинилося, а у нового власника автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою на тих самих умовах, що були у попереднього орендаря.

При цьому, Договір оренди не припинив дію в цілому, а в цей день відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме Орендаря, з Продавця нерухомості на Покупця.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснені цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Таким чином позивач звернувшись з даним позовом мав на меті узаконення користування земельною ділянкою, враховуючи правомірне очікування на вільний доступ до свого майна та можливість його використовувати.

Вказані вище норми, як і положення договору купівлі-продажу нерухомого майна №1894 від 13.09.2018 року не позбавляють позивача права користування земельною ділянкою на тих самих умовах, що мали місце до заміни власника майна.

При цьому, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема підписання правочину про припинення відповідного договору оренди або подання заяви до реєстратора, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна, як орендаря земельної ділянки. Відповідно до частини першої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Отже заява ПАТ Бель Шостка Україна від 30.10.2019 року (через рік після продажу нерухомого майна), вчинена відчужувачем нерухомого майна, який на час подання даної заяви не є орендарем земельної ділянки за цим договором, тобто не є стороною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди для нового власника нерухомого майна, не припиняє його права та обов`язки як орендаря.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Вінчіч та інші проти Сербії , заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі Томіч та інші проти Чорногорії , заява № 18650/09, у справі Шахін і Шахін проти Туреччини , заява № 13279/05).

Колегія суддів звертає увагу, що як вже було зазначено вище, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному договорі оренди землі відбувається автоматично, відповідно до прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Такий перехід відбувається відповідно до законодавства незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки. Принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач прийнявши рішення Буринської міської ради Сумської області сьомого скликання від 17.06.2020 "Про укладення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5920988400:04:001:0402 по вул. Кутузова, 11 "Б" в м. Буринь Буринського району Сумської області", порушує права позивача оскільки даним рішенням вирішено підтримати пропозицію міського голови та запропонувати СВК Базис+ укласти відповідний договір з орендною платою у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, строком дії договору 7 років . Також долучено проект договору оренди землі.

Однак, як було встановлено колегією суддів строк дії договору оренди землі від 05.04.2005 року становить до 04.04.2030 року , а орендна плата встановлена в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки , що становить 50 697, 00 грн. за рік. (а.с. 45-46).

Отже, позивач в силу закону купляючи нерухоме майно очікував, що до нього переходять права орендаря, попереднього власника нерухомого майна - Приватного акціонерного товариства "Бель Шостка Україна", які відрізняють від запропонованих умов відповідачем.

Окрім цього, в даному випадку взагалі відсутня необхідність прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

Відтак, враховуючи вимоги статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що право оренди земельної ділянки, визначеної умовами договору оренди землі від 05.04.2005 року, (зареєстрований 05.04.2005 року за № 040562700106) перейшло до позивача.

Стаття 27 Закону України Про оренду землі визначає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном (у тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу , при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Колегія суддів зазначає, що 15.10.2019 року позивач звернувся до відповідача та просив розглянути питання про укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 року (зареєстрований 05.04.2005 року за № 040562700106), про що письмово повідомити керівництво кооперативу у встановлений законом строк. До цього листа була додана підписана Позивачем Додаткова угода про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 року. (а.с. 20).Проте, листом від 27.08.2018 року №3469/0/95-18 Головне управління повідомило про відмову у внесенні змін до договору оренди землі, у зв`язку з припиненням дії договору та роз`яснило порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Позивач вважає, що предметом цього позову є не визнання укладеним договору оренди землі у новій редакції, а визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони у зобов`язанні у запропонованій позивачем редакції. (а.с. 24).

Однак, відповідач не надав відповідь на вказаний вище лист та не уклав з відповідачем додаткової угоди.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п. 31. договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з п. 33. договору оренди дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 34. договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства та умови договору, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 року (зареєстрований 05.04.2005 року за №040562700106) в редакції наданій позивачем.

Місцевим господарським судом було вірно зазначено, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 921/158/18 "Велика Палата Верховного Суду зазначає, що якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів. Близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 706/563/15-а.

Враховуючи викладені вище правові висновки, позовні вимоги у цій справі про визнання неправомірними дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування та визнання договору оренди укладеним нерозривно пов`язані між собою й від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої, а тому вони мають розглядатися в одному провадженні, про що було правомірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що скаржником до апеляційної скарги було долучено лист №376 від 29.07.2020 року, який стосується іншої земельної ділянки.

Проте, колегією суддів не приймаються до уваги вказаний вище лист виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

З матеріалів справи вбачається, що поданий апелянтом лист, не був поданий на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядався останнім, при цьому, скаржник не був позбавлений можливості надати такий лист під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Щодо посилання скаржника, що місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги те, що у відповідача не було можливості з`явитися в судове засідання 21.07.2020 року колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Буринська міська рада Сумської області подавала клопотання №878 від 08.05.2020 року про розгляд справи №920/326/20 без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документах. (а.с. 52).

В судове засідання 12.05.2020 року відповідач не з`явився, що вбачається з протоколу судового засідання. (а.с. 54-55).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2020 року. (а.с. 56-57).

19.05.2020 року Буринська міська рада Сумської області подавала клопотання №929 від 19.05.2020 року про розгляд справи №920/326/20 без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документах. (а.с. 75).

В судове засідання 21.05.2020 року відповідач не з`явився, що вбачається з протоколу судового засідання. (а.с. 76-78).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2020 року. (а.с. 79-82).

05.06.2020 року Буринська міська рада Сумської області подала клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 09.06.2020 року. (а.с. 93-94).

В судове засідання 09.06.2020 року відповідач не з`явився, що вбачається з протоколу судового засідання. (а.с. 95-96).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.06.2020 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 22.06.2020 року. (а.с. 97-98).

В судове засідання 22.06.2020 року відповідач не з`явився, що вбачається з протоколу судового засідання. (а.с. 134-135).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 року відкладено розгляд справи на 14.07.2020 року. (а.с. 136-138).

07.07.2020 року Буринська міська рада Сумської області подала клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 14.07.2020 року. (а.с. 140).

В судове засідання 14.07.2020 року відповідач не з`явився, що вбачається з протоколу судового засідання. (а.с. 141-143).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.07.2020 року відкладено розгляд справи на 21.07.2020 року. (а.с. 144).

20.07.2020 року Буринська міська рада Сумської області подала клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 21.07.2020 року. (а.с. 153-154).

Однак, як вбачається із оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд вказав, що клопотання (від 20.07.2020 року № 1349) відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату не може бути прийнято, оскільки не підтверджено повноваження особи, що підписала зазначений документ, а саме без накладення електронного цифрового підпису його автора.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1, ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки ;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Отже, в даному випадку, враховуючи два клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника, а також те, що відповідач жодного разу не з`явився в судове засідання та подав три клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому останнє без накладення електронного цифрового підпису, місцевий господарський суд не був зобов`язаний відкладати розгляд справи. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у суду першої інстанції було достатньо доказів наявних в матеріалах справи для повного та всебічного вирішення даного спору без участі представника відповідача.

Щодо посилань скаржника, що він не ознайомлений з поданими 22.06.2020 року письмовими поясненнями позивача, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні докази надсилання даних письмових пояснень на адресу відповідача. (а.с. 159-163).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Буринської міської ради задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Буринської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року у справі №920/326/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року у справі №920/326/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 року у справі №920/326/20.

4. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/326/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко