Постанова

від 25.05.2021 по справі 920/326/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 920/326/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Буринської міської ради Сумської області

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Базис+"

до Буринської міської ради Сумської області

про визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

У судове засідання уповноважені представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У квітні 2020 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Базис+" (СВК "Базис+") звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Буринської міської об`єднаної територіальної громади в особі Буринської міської ради (далі - міськрада) про визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

1.2. В обґрунтування позовних вимог повивач зазначає, що оскільки СВК "Базис+" набув право власності на нежитлову будівлю на підстав договору купівлі-продажу від 13.09.2019 № 1894, то це є підставою для переходу права користування (оренди) відповідною земельною ділянкою у тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 (Заєць С. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (Агрикова О. В. - головуючий, судді Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано незаконною бездіяльність міськради щодо не переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до Договору оренди земельної ділянки б/н від 05.04.2005 стосовно заміни орендаря з ПАТ "Бель Шостка Україна" на СВК "Базис+"; визнано укладеною додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 (зареєстрований 05.04.2005 року за № 040562700106) між Буринською міською радою Сумської області (код за ЄДРПОУ: 04058025) та СВК "Базис+" (код за ЄДРПОУ: 37352699) у редакції, викладеній листом від 15.10.2019 № 560 з моменту набрання рішенням законної сили.

2.2. Судові рішення обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2018 № 1894 до позивача перейшло право власності на майновий комплекс розташований за адресою: Сумська область, місто Буринь, вулиця Кутузова, 11 Б, який розмішений на земельній ділянці кадастровий номер 5920988400:04:001:0402, а тому в силу положень чинного законодавства до позивача, як нового власника нерухомого майна перейшло право оренди земельної ділянки в тому ж обсязі та на тих самих умовах, як і у попереднього орендаря, однак відповідач не надав доказів на підтвердження розгляду питання укладення договору, а також доказів своєчасного інформування про це позивача.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права, а саме положення статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 712/10864/16-а (постанова від 11.09.2018) у якій Велика Палата Верховного Суду наголосила, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладання чи поновлення договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно були враховані висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 19.06.2018 у справі № 920/922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15 у яких зазначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Натомість у справі № 920/326/20, яка переглядається, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.04.2020 № 206964149, державним реєстратором виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю. М. 30.10.2019, на підставі рішення від 04.11.2019 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2018 № 1894 за заявою ПАТ "Бель Шостака Україна" ОСОБА_1 30.10.2019 було внесено запис про припинення іншого речового права. Тобто, фактично договір оренди земельної ділянки був припинений, а відтак від вищевказаних висновків необхідно відступити.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення договору оренди землі попереднім землекористувачем. Скаржник наголошує, що положення зазначеної норми застосовуються до діючих договорів оренди землі, проте спірний договір оренди земельної ділянки було припинено на час розгляду спору у цій справі шляхом вчинення державним реєстратором запису від 30.10.2019.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 05.04.2005 року між міськрадою та ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" був укладений договір оренди який зареєстровано у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2005 за № 040562700106 (далі - договір оренди).

Пунктом 5 договору оренди встановлено, що договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

23.07.2018 укладена додаткова угода про внесення змін до вищевказаного договору оренди, в якій була змінена сторона з ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" на правонаступника ПАТ "Бель Шостка Україна" у зв`язку з реорганізацією підприємства.

Крім того додатковою угодою було змінено адресу вул. Кутузова, 11 "А" на вул. Кутузова, 11 "Б", уточнена площа земельної ділянки яка склала 0,7664 га (кадастровий номер 5920988400:04001:0402). Орендна плата встановлюється у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянка, і становить 50 697,00 гривень (п`ятдесят тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 00 копійок) за рік.

Відповідно до пункту 31 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з пунктом 33 договору оренди дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 34 договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2018 № 1894 позивач придбав у ПАТ "Бель Шостка Україна" об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1.2. зазначеного договору купівлі-продажу предметом останнього є - пункт охолодження молока, опис об`єкта нерухомого майна: тринадцять будівель та споруд пункту, який розташований за адресою: Сумська область, місто Буринь, вулиця Кутузова, будинок 11 "Б" на земельній ділянці Буринської міської ради Сумської області, загальною площею 0, 7664 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, наданій у користування Продавцю на підставі Договору оренди землі, укладеного 05.04.2005 (з внесенням змін від 23.07.2018) зареєстрованого у Буринському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040562700106 від 05.04.2005. Державна реєстрація зазначеного Договору (іншого речового права) проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.07.2018 державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконкому Буринської міськради Сумської області, номер запису про інше речове право: 27188568, кадастровий номер 5920988400:04:001:0402.

У матеріалах справи наявний лист від 30.10.2018 № 901 відповідно до якого позивач просив відповідача винести на розгляд сесії об`єднаної територіальної громади питання щодо оренди земельної ділянки СВК "Базис+".

Відповідач в свою чергу листом від 06.11.2018 № 1593 запропонував укласти трьохсторонню додаткову угоду між міськрадою, СВК "Базис+" та ПАТ "Бель Шостка Україна" про заміну сторони до договору земельної ділянки.

Враховуючи придбання нерухомого майна, позивач листом від 15.10.2019 № 560 звернувся до відповідача та просив розглянути питання про укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди, про що письмово повідомити керівництво кооперативу у встановлений законом строк. До цього листа була додана підписана позивачем додаткова угода про внесення змін до договору оренди.

У матеріалах справи наявна заява ПАТ "Бель Шостка Україна" від 30.10.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, як не підписана та не завірена належним чином.

30.10.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю. М. на підставі рішення від 04.11.2019 № 49495333 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2018 № 1894 за заявою уповноваженої особи ПАТ "Бель Шостка Україна" Федченко Андрія Олександровича, був внесений запис про припинення іншого речового права: за № 27188568, тобто права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920988400:04:001:0402.

Також в матеріалах справи наявний лист від 27.04.2020 № 822 в якому відповідач пропонував позивачу укласти договір оренди земельної ділянки під 10 % від нормативної грошової оцінки на сім років.

Крім того позивачем долучено до матеріалів справи довідку ДПС України ГУ ДПС України у Сумській області відповідно до якої за земельну ділянку кадастровий номер 5920988400:04:001:0402 плата за землю сплачена підприємством у повному обсязі задекларованих сум. Станом на 01.06.2020 заборгованість із плати за землю відсутня. Долучено також квитанції про сплату про сплату земельного податку та податкові декларації.

Відповідачем було долучено до матеріалів справи рішення міськради від 17.06.2020 "Про укладення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5920988400:04:001:0402 по вул. Кутузова, 11 "Б" в м. Буринь Буринського району Сумської області" відповідно до якого було розглянуто пропозицію міського голови щодо укладення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5920988400:04:001:0402 по вул. Кутузова, 11 "Б" в м. Буринь Буринського району Сумської області під пунктом охолодження молока (майновий комплекс), який належить СВК "Базис+" на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу від 13.09.2018 № 1894 та вирішено підтримати дану пропозицію та запропонувати СВК "Базис+" укласти відповідний договір з орендною платою у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, строком дії договору 7 років. Також долучено проект договору оренди землі.

Листом від 19.06.2020 № 1140 відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти зазначений вище договір оренди та направив проект договору оренди землі.

При цьому, в матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідно до якої вбачається, що строк дії договору оренди землі від 05.04.2005 становить до 04.04.2030, а орендна плата встановлена в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 50 697, 00 грн за рік.

Отже, на думку позивача спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що оскільки позивач набув право власності на нежитлову будівлю на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2019 № 1894 то це є підставою для переходу права користування (оренди) відповідною земельною ділянкою у тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача, а відповідач безпідставно відмовив в укладанні додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005 (зареєстрований 05.04.2005 за №040562700106).

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Оцінюючи доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Колегія суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши оскаржуване судове рішення та судове рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/10864/16-а, висновок у якому, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, зазначає таке.

Так, у справі № 712/10864/16-а ПП "ІБК "Будгарант" звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов`язати відповідача внести зміни в рішення Черкаської міськради від 28.12.2005 № 8-962 "Про надання Приватному підприємству "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" земельної ділянки в оренду на перехресті вул. Козацької та вул. Героїв Дніпра", а саме викласти абзац другий пункту 2 в такій редакції: "За основним цільовим призначенням земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:01:013:0015 та 7110136400:01:013:0023 віднести до земель житлової та громадської забудови. Земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:01:013:0022 за основним цільовим призначенням віднести до земель водного фонду".

Соснівський районний суд м. Черкас постановою від 10.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, позов задовольнив: зобов`язав міськраду внести зазначені вище зміни в рішення від 28.12.2005.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що оскільки на одній земельній ділянці можуть бути визначені лише одне цільове призначення та один вид використання, на момент відведення спірної земельної ділянки остання до жодної категорії земель не належала, віднесення її відповідачем до земель водного фонду відбулося без розробки відповідного проекту землеустрою, а використання її за призначенням, для якого здійснювалося відведення земельної ділянки, неможливе внаслідок допущення міськрадою помилки, то належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача внести відповідні зміни у власне рішення.

Велика Палата Верховного Суду переглядаючи судові рішення у справі № 712/10864/16-а постановою від 11.09.2018 постанову Соснівського районного суду м. Черкас від 10.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12. 2017 скасувала, ухвалила нове рішення, яким у задоволенні відмовила.

У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів устрою, що мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку.

Суд касаційної інстанції зауважив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі. Тобто суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту.

Отже, зобов`язання судом органів місцевого самоврядування внести певні зміни до рішення міської ради за відсутності відповідного волевиявлення таких органів є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду встановила неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Разом з тим предметом розгляду справи № 920/326/20, що переглядається, є визнання бездіяльності незаконною та визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

З викладеного слідує, що правовідносини у справах № 712/10864/16-а та № 920/326/20 різняться за суб`єктним складом учасників, об`єктами та предметами правового регулювання, умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також обґрунтуванням позовних вимог, а саме щодо порушених прав позивачів, що свідчить про неподібність наведених справ.

За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

Звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 19.06.2018 у справі № 920/922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, оскільки у зазначених постановах договори оренди земельної ділянки на момент розгляду спору не були припинені, у той же час, на момент розгляду цієї справи договір оренди земельної ділянки був припинений шляхом внесення відповідного запису державним реєстратором 30.10.2019.

Аналізуючи обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій та прийняті рішення у справі № 920/326/20 у контексті наявності підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, колегія суддів зазначає про помилковість тверджень скаржника про неподібність висновків, викладених Верховним Судом у наведених вище постановах, правовідносинам, що склалися у цій справі, адже внесення державним реєстратором запису про припинення речового права (припинення права оренди спірної земельної ділянки) ПАТ "Бель Шостка Україна" не впливає на чинність договору оренди на час придбання нерухомості. При цьому, скаржник помилково ототожнює поняття "припинення договору" та "припинення іншого речового права: права оренди земельної ділянки".

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17 зазначено, що згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

У розумінні положень статті 7 Закону України "Про оренду землі", статті 120 ЗК України та 377 ЦК України при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Таким чином припинення права користування попереднього землекористувача в силу закону не припиняє договір оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 19.06.2018 у справі № 920/922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правових позицій, викладених Верховним Судом у вищезазначених постановах.

5.5. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення договору оренди землі попереднім землекористувачем. Скаржник наголошує, що положення зазначеної норми застосовуються до діючих договорів оренди землі, проте спірний договір оренди земельної ділянки, на його думку, було припинено на час розгляду спору у цій справі шляхом вчинення державним реєстратором запису від 30.10.2019.

Як зазначено вище поняття "припинення договору" та "припинення іншого речового права: права оренди земельної ділянки" не є тотожними, а відтак колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги в цій частині з підстав, наведених у пункті 5.4 цієї постанови.

З наведеного убачається, що відсутні підстави для формування висновку у цій справі щодо питання застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення договору оренди землі попереднім землекористувачем.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17 викладено загальну правову позицію щодо застосування положень частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", зокрема щодо того, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, в решті касаційну скаргу Буринської міської ради Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 920/326/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ