Ухвала від 10.12.2020 по справі 927/1067/20

У Х В А Л А

10 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1067/20

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., розглянувши заяву Дочірнього підприємства ЧПК-Трейд-01 Відкритого акціонерного товариства Чернігівський плодоовочевий комбінат про відвід судді в справі

за позовом: Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат", вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, 14037;

до відповідача: Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про визнання рішення недійсним та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020, надійшов позов Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат" (надалі - ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат") до Чернігівської міської ради з проханням:

- визнати пункт 25 рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2020 №54/VII-21 недійсним;

- зобов`язати Чернігівську міську раду надати ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0191га, по вул. Інструментальній, 5, м. Чернігова, для переобладнання та використання вагової під пункт технічного обслуговування автотранспорту.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що на земельній ділянці, дозвіл на розробку проекту землеустрою відносно якої він бажає отримати, знаходиться об`єкт нерухомості (автовагова), що належить йому відповідно до свідоцтва про право власності серії САА №770942, виданого Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 28.01.2005 на підставі рішення від 23.10.2004 №240. За доводами позивача, Чернігівська міська рада ухиляється від оформлення відносин користування земельною ділянкою, на якій розміщено вказаний об`єкт нерухомості, необґрунтовано відмовляючи йому в наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення такої земельної ділянки (п.25 рішення від 25.06.2020 №54/VII-21, що оскаржується).

Позов пред`явлений з метою захисту цивільних прав та інтересів позивача, як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, право користування відносно якої не оформлено ним в установленому законом порядку, внаслідок неправомірних дій відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) за наслідками автоматизованого розподілу справу №927/1067/20 розподілено судді Романенко А.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями).

Ухвалою суду від 23.11.2020, після усунення встановлених недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/1067/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2020. Даним процесуальним документом сторонам установлено процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.

09.12.2020, через канцелярію суду, позивачем подано заяву №37/1 про відвід судді Романенко А.В. у справі №927/1067/20, оскільки в нього наявний сумнів щодо об`єктивності та неупередженості головуючого судді в даній справі, з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді Романенко А.В. при розгляді скарги ДП ЧПК-Трейд ВАТ Чернігівський плодоовочевий комбінат на дії Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції в межах справи №6/187/17/12 (ухвала суду від 10.12.2013). Також вбачає упередження по відношенню до себе в обмеженні його в процесуальному строку для подачі відповіді на відзив у порядку статей 166, 184 ГПК України.

За частиною 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження в справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За частинами 1 та 2 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження в справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Заява ДП ЧПК - Трейд -01 ВАТ Чернігівський плодоовочевий комбінат №37/1 від 08.12.2020 подана до суду 09.12.2020, тобто за два робочі дні до проведення підготовчого засідання в справі (призначено на 14.12.2020), оскільки перебіг процесуальних строків за правилами частини 1 статті 116 ГПК України обчислюється з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (тобто, в даному випадку на наступний день після надходження відповідної заяви до суду, з 10.12.2020).

З урахуванням наведених обставин, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За частинами 7, 8, 11 статті 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись наведеними нормами, суд, проаналізувавши доводи позивача в заяві №37/1 від 08.12.2020, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі в розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру в заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 35-40 ГПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення в визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано в статті 35 ГПК України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, суд, у межах своїх повноважень, має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

При вирішенні справи "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини в пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися в неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Отже, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 4 статті 38 ГПК України встановлення обставин, указаних у пунктах 1-4 частини 1 статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Звертаючись до суду із заявою про відвід судді Романенко А.В. від розгляду справи №927/1067/20, позивач зазначає про незгоду з процесуальними рішеннями прийнятими даним суддею при вирішенні скарги ДП ЧПК-Трейд-01 ВАТ Чернігівський плодоовочевий комбінат на дії ДВС у межах справи №6/187/17/12 (ухвала суду від 10.12.2013), а також на обмеження його в праві подати відповідь на відзив у порядку статей 166, 184 ГПК України (строк на подання якої, на думку заявника, мав бути попередньо з ним узгоджений в підготовчому судовому засіданні).

Тобто, мотивуючи підстави для відводу судді в справі №927/1067/20 позивач зазначає про свою незгоду з процесуальними рішеннями даного судді (щодо строку на подання відповіді на відзив) та рішеннями цього судді в інших справах (ухвала суду від 10.12.2013 у справі №6/187/17/12).

За частиною 3 статті 38 ГПК України відвід судді повинен бути вмотивованим.

Частиною 4 статті 35 ГПК України регламентовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Положення пункту 5 частини 1 та частини 4 статті 35 ГПК вказують на те, що самі по собі процесуальні дії та рішення судді Романенко А.В. прийняті в даній справі або іншій справі, в межах якої стороною був позивач, не можуть бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів проявлення головуючим суддею необ`єктивності чи упередженості при постановленні ухвали про відкриття провадження в справі №927/1067/20.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Заява ДП ЧПК-Трейд-01 ВАТ Чернігівський плодоовочевий комбінат не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів в об`єктивності або неупередженості судді Романенко А.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 ГПК України. Наведені позивачем доводи щодо сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді Романенко А.В. мають виключно суб`єктивний характер, оскільки жодного прикладу чи факту вчинення дій, які б свідчили про упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність судді, не наведено.

У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи наведене, доводи ДП ЧПК-Трейд-01 ВАТ Чернігівський плодоовочевий комбінат у заяві №37/1 від 08.12.2020 про відвід судді Романенко А.В. мають суб`єктивний для позивача характер, є незгодою з процесуальними рішеннями судді та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді, оскільки кожна справа вирішується судом виключно на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а відтак заявлений відвід є необґрунтованим. Мотиви, викладені в заяві, є власними судженнями та суб`єктивними припущеннями сторони.

Інші посилання позивача про упередженість судді при відкритті провадження в справі щодо встановлених строків для подання відповіді на відзив на протязі 7 (семи) календарних днів з дня отримання відзиву на позов (без обмеження датою підготовчого засідання, всупереч доводам заявника) також не свідчать про упереджені процесуальні дії судді Романенко А.В.

Суд вважає за доцільне звернути увагу позивача, що відповідно до частини 4 статті 166 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, установлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті , а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті . Обставин, виходячи з яких позивач заздалегідь вважає, що строк тривалістю сім календарних днів (що починають свій відлік з наступного дня після отримання ним відзиву на позов) є недостатнім для подачі мотивованих заперечень на доводи відповідача в порядку 166, 184 ГПК України, він не визначив.

Частиною 1 статті 40 ГПК України встановлено, що в разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно, в разі відмови в задоволенні заяви про відвід - розгляд справи здійснюється тим самим складом суду (суддею), який здійснював розгляд такої справи до подачі стороною такої заяви.

Судом установлено, що заява ДП ЧПК-Трейд-01 ВАТ Чернігівський плодоовочевий комбінат №37/1 від 08.12.2020 про відвід судді Романенко А.В. у справі №927/1067/20 не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів в об`єктивності або неупередженості судді Романенко А.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 ГПК України.

Зважаючи на викладене, підстави для задоволення заяви про відвід судді в справі №927/1067/20 відсутні.

Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Дочірнього підприємства ЧПК-Трейд-01 Відкритого акціонерного товариства Чернігівський плодоовочевий комбінат (код ЄДРПОУ 24554051) №37/1 від 08.12.2020 про відвід судді у справі №927/1067/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко