Рішення

від 01.12.2020 по справі 522/20547/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20547/19

Провадження № 2/522/1564/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,

розглянувши у загальному позовному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія , визнання недійсним з дати видання та скасування свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , 03 грудня 2019 року звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія , визнання недійсним з дати видання та скасування свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках

В позовній заяві зазначає, що вона працювала на Державному підприємстві Одеська кіностудія художніх фільмів , звідки пішла на пенсію, та на теперішній час є пенсіонеркою, інвалідом третьої групи загального захворювання, має трудовий стаж більше 50 років. Постійно проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та мають постійне місце реєстрації. У 2006 році позивачці був виданий ордер на вселення у гуртожиток в кімнату НОМЕР_1 для проживання з чоловіком ОСОБА_4 , в подальшому за позовом ПрАТ Одеська кіностудія по справі № 2-2780/11 ордер був визнаний недійсним з підстав, що був виданий на іншу кімнату, а фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійно проживали у кімнаті НОМЕР_2 .

Зазначає, що згідно рішень Окружного адміністративного суду м. Києва, Київського апеляційного адміністративного суду та апеляційного суду Одеської області Гуртожиток визнано державною власністю.

У 2005 році відбулася мала приватизація Державного підприємства Одеська кіностудія художніх фільмів відповідно до ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду , норми якої були порушені ФДМУ, Міністерством культури України та на той час новоствореною юридичною особою ЗАТ Одеська кіностудія , контрольний пакет акцій З.ЛТ(зараз ПрАТ - далі кіностудія) залишився у держави в особі ФДМУ, яка внесла до статутного фонду цілісний майновий комплекс(згідно акту приймання-передачі). Згідно даного Акту до статутного фонду новоствореної юридичної особи неправомірно ввійшов об`єкт житлового фонду - гуртожиток, який розташований за адресою: Французький бульвар 33-А ЕКРАН . Причому ЕКРАН ввійшов до статутного фонду як готель, а натомість нежитловий фонд.

Позивач зазначає, що таким чином було порушено ч.2 ст.1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ, якою передбачено, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

У позові зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на позов ПрАТ Одеська кіностудія про виселення подали зустрічний позов, яким їхні позовні вимоги були задоволені.21.09.2015 року Приморським районним судом м. Одеси було винесено рішення по справі № 522/762/15-ц, яким:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про визнання осіб такими, які втратили право користування жилим примішенням у гуртожитку та виселення, - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , ОСОБА_6 про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням у гуртожитку, - задоволено.

Визнати право користування ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на кімнату Д 303 за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство Одеська кіностудія усунути перешкоди в користуванні кімнатою АДРЕСА_3 .

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство Одеська кіностудія підключити електропостачання до кімнати № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним ордер № 36/14 від 29.04.2014 року, виданий спільним рішенням Профкому та адміністрації Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія Вслеву Д.З. на право проживання та реєстрації в гуртожитку Екран кімната № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_3 .

Не погодившись з рішенням суду ПрАТ Одеська кіностудія подало апеляційну скаргу. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 р. по справі № 22- ц/785/1625/16 апеляційну скаргу було задоволено частково:

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2015 року в частині визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_3 змінити, та в цій частині ухвалити нове рішення:

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_3 .

Зазначила, що в описовій частині суд другої інстанції відмовив в вимозі про позбавлення права користування лише на підставі того, що останній його не набув, так як ні одного дня він там не проживав.

Вказує, що нещодавно дізналася, що їх з чоловіком кімната № НОМЕР_2 , в якій мешкають з 2006 року приватизована та взагалі весь гуртожиток приватизований, а власником на теперішній час всієї будівлі гуртожитку є ПрАТ Одеська кіностудія . Вважає, що внаслідок неправомірних дій ПрАТ Одеська кіностудія було незаконно створено орган приватизації на приватному підприємстві кіностудії та видано свідоцтва про право власності та розпорядження органів приватизації на житловий будинок, в тому числі на їх кімнату НОМЕР_2 (нумерація кімнат у гуртожитку була наказом кіностудії змінена та змінено цільове призначення гуртожитку на житловий будинок), внаслідок неправомірних дій Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області було зареєстроване право власності на їх кімнату та на весь будинок, чим порушено законне право щодо приватизації кімнат відповідно до ЗУ Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків .

Шодо строку оскарження отримання свідоцтва про право власності від 29.08.2014 року за адресою: АДРЕСА_2 , а також державної реєстрації свідоцтва про право власності від 08.07.2015 року за ОСОБА_2 (1/2 частина) та за ОСОБА_3 (1/2 частина) на квартиру АДРЕСА_4 у позовній заяві послалася на наступне.

З дати здійснення державної реєстрації гуртожитку(29.08.2014р.) та дати здійснення державної реєстрації прав власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на кімнату № НОМЕР_2 , яка зараз має номер кв. АДРЕСА_5 (08.07.2015р.) пройшов вже значний час, але позивач не знала та не могла знати про дані події.

Під час розгляду справ у судах у позивача завжди був один представник - ОСОБА_7 , починаючи з 2009 року, коли ще ЗАО Одеська кіностудія подало позови до Приморського районного суду про виселеня з гуртожитку законних мешканців на підставі того, що вони мешкають у готелі Екран . Вказаний представник також вела справу у адміністративних судах (№ 2а-17235/11/2670), справу (№ 522/8089/14-ц ) та справу про виселення позивача з чоловіком (№ 522/762/15-ц).

Вказує, що окрім зазначених справ, у Одеському окружному адміністративному суді розглядалась справа № 815/7473/16 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія про визнання протиправними дій та про зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_6 . В позові було відмовлено на підставі того, що позивачі не виконали порядок подачі документів до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Позов був поданий 27.12.2016 року, а рішення винесено 18.04.2017року. Учасниками процесу були ПрАТ Одеська кіностудія та ОСОБА_6 . В процессі розгляду справи мова йшла про гуртожиток, ніхто з учасників не надав докази, що вже на час розгляду гуртожиток згідно документів був приватною власністю, а кімната 303 була вже квартирою ІНФОРМАЦІЯ_1 та за нею було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Під час розгляду цих справ і було здійснено незаконну реєстрацію. Але ані жодним словом представник ПрАТ Одеська кіностудія , ані жодним документом не підтвердив та не обмовився про виникнення нового власника як на, будівлю гуртожитку так і на спірну квартиру, приховуючи дану інформацію, зважаючи на те, що вона здійснена всупереч чинному законодавству з чисельними порушеннями Закону. В матеріалах справи не має жодного документу, який би якимось чином натякав би на те, що взагалі такі дії можливі, тому що з огляду на законодавчі норми та вже винесенні рішення судів такі дії незаконні.

У зв`язку з вищезазначеним просила суд:

визнати недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія ;

визнати недійсним з дати видання та скасувати розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія ;

визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Представником відповідача Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія 02 січня 2020 року було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вони зазначили, що не погоджуються із заявленими позовними вимогами та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В тому числі, посилаються на те, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 року у справі № 2-2780/11 встановлений наступний факт: Суд звертає увагу, що під час розгляду справи на судовому засіданні 01.08.2013 року судом та сторонами повторно оглядався спірний ордер у якому вже було дописано или 303 , на запитання суду ОСОБА_1 пояснієш, що ордер постійно зберігається у неї та зазначену дописку зробила вона сама . Цим же рішенням (копія рішення суду додається) визнано недійсним ордер № 1 на житлову площу у гуртожитку від 20 лютого 2006 року, виданий на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу від 20 січня 2004 року на ім`я ОСОБА_1 на двох осіб для проживання у кімнаті АДРЕСА_6 , в якому було зроблено дописку или 303 .

Таким чином, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 у справі №2-2780/11 ордер, на підставі якого Позивач проживала у кімнаті № 303 будівлі визнано недійсним.

Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 р. у справі № -2492/11 (копія рішення додається) було встановлено, що ОСОБА_7 працювала у ЗАТ Одеська кіностудія з 1 березня 2006 року прибиральником території, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 , Трудові відносини між ОСОБА_7 та ЗАТ Одеська кіностудія були припинені з 1 червня 2010 року на підставі наказу в.о. голови правління ЗАТ Одеська кіностудія № 36-к. . З огляду на що, даним рішенням від 19.12.2013 у справі № 2-2492/11 з кімнат номер АДРЕСА_7 було виселено ОСОБА_7 , яка є донькою Позивача та її сина ОСОБА_8 , які також проживали у Будівлі.

Отже, на час видання 29.04.2014 ОСОБА_6 ордеру на вселення до Будівлі малися два судові рішення, які свідчили про незаконність зайняття родиною ОСОБА_9 кімнати № НОМЕР_2 Будівлі.

Лише 17.02.2016 (коли рішення набрало дії) рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2015 по справі № 522/762/15-ц за Позивачем визнане право користування кімнатою АДРЕСА_8 .

Під час підготовчого засідання 27 лютого 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 суд протокольно ухвалив залучити до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія , визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія , визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках, - роз`єднано в окремі провадження.

Розгляд даної справи продовжено за вимогами позивача про визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія та визнання недійсним з дати видання та скасування свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках.

04 серпня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явились. Від позивача надійшли письмові пояснення на судові дебати, просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог, зазначених у позовній заяві ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі.

Суд враховує, пояснення відповідача надані у відзиві на позовну заяву 02 січня 2020 року.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не надавали, заяв та клопотань до суду не надходило.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, пояснення відповідача надані у відзиві на позовну заяву, а також розглянувши та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно оскаржуваного позивачем Розпорядження органу приватизації № 17 від 30 березня 2015 року квартиру АДРЕСА_4 передано наймачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року ПрАТ Одеська кіностудія посвідчила, що квартира АДРЕСА_4 дійсно належить на правах спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Наказом ПрАТ Одеська кіностудія №52 від 14 жовтня 2014 року, відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 12.05.2014 року № 262, з метою впорядкування квартир у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , було змінено нумерацію квартир, у тому числі і номер кімнати на третьому поверсі №303 на номер квартири АДРЕСА_5 .

Таким чином суд встановлює, що спірна кімната АДРЕСА_9 є одним й тим самим спірним житловим приміщенням.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, суд вбачає, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної часткової власності по Ѕ частці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності, на житло, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 30.03.2015 року, видавник Приватне акціонерне товариство Одеська Кіностудія .

В матеріалах справи наявна копія Ордеру №36/14 від 29 квітня 2014, який видало ПрАТ Одеська кіностудія ОСОБА_6 , працюючому на посаді прибиральника приміщень. Однак суд вказує, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2015 року цей Ордер визнано недійсним.

В матеріалах справи наявна копія рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2015 року, яким встановлено наступне.

21 листопада 2003 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду начальника адміністративно-господарського відділу (АГВ) до державного підприємства Одеська кіностудія художніх фільмів згідно наказу № 21 від 21 листопада 2003 року, та звільнена за власним бажанням 01 лютого 2006 року. Наступного дня, а саме 02 лютого 2006 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду начальника АГВ до ЗАО Одеська кіностудія , а 27 січня 2010 року звільнена за власним бажанням згідно наказу № 4-К від 27 січня 2010 року .

20 лютого 2006 року ДП ОКХФ ОСОБА_1 був виданий ордер на сім`ю із двох осіб на кімнату НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_2 (а. с.54). Сім`я ОСОБА_9 не вселилася до кімнати 203, так як остання була зайнята. Тому, адміністрація ПрАТ Одеська кіностудія переселила відповідачів до кімнати 303 .

Також судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2013 року було визнано недійсним ордер №1 від 20 лютого 2006 року на кімнату № НОМЕР_1 , оскільки у зв`язку з неправомірними діями службових осіб підприємства були порушені порядок та умови надання житлових приміщень, визначені ст. 59 ЖК УРСР .

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають у гуртожитку з 2004 року згідно квитанцій про оплату за проживання та комунальні послуги (а. с. 87-107), з 2006 року займають кімнату № НОМЕР_2 .

Також, згідно встановлених обставин рішенням суду від 21.06.2015 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 більше десяти років мешкають у вищевказаному гуртожитку, сплачують плату за житлово-комунальні послуги та проживання, близько семи років працювали на підприємстві та були звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, є особами, які потребують поліпшення житлових умов, стоять на обліку, не мають власного житла, являються інвалідами третьої групи загального захворювання та ветеранами праці .

З 2006 року та по 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були зареєстровані у гуртожитку, та реєстрація була скасована ДМС України на підставі рішення суду про визнання ордеру недійсним (а. с. 145). З набуттям законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду позивачі за зустрічним позовом постійно зверталися до адміністрації кіностудії про видачу ордеру на кімнату № НОМЕР_2 , але так і не отримали ніякої відповіді (а. с. 57,58). За весь час проживання у кімнаті № НОМЕР_2 , вони зробили там ремонт, поміняли вікна на металопластикові, замінили труби, сантехніку, встановили броньовані двері, тощо .

Також рішенням суду від 21 вересня 2015 року встановлено наступне: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 є громадянами, на яких поширюється сфера дії вищевказаного закону, незалежно від того, який статус має гуртожиток, в якому вони проживають. Тому, вони згідно із ст.19 згаданого Закону, не можуть бути виселені із спірної кімнати в гуртожитку без надання іншого житлового приміщення .

Суд також вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в частині визнання недійсним вищевказаного ордеру та визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_3 , у зв`язку з наступним.

ОСОБА_6 був прийнятий на роботу 10 лютого 2014 року на посаду прибиральника на 0, 5 ставки з випробувальним терміном три місяці.

Таким чином, спірний ордер був виданий у період, коли ще не закінчився випробувальний термін, та ОСОБА_6 не набув статусу робітника на постійній основі. Адміністрація ПрАТ Одеська кіностудія видала ордер на підставі рішення профкому від 29 квітня 2014 року на тимчасове заселення ОСОБА_6 , а не на постійне, без згоди профкому на видачу ордеру. 07 квітня 2015 року ОСОБА_6 було звільнено з посади прибиральника ПрАТ Одеська кіностудія . У судовому засіданні доведено, та не заперечувалось представниками сторін, що ОСОБА_6 не вселився у надану житлову площу, так як ця кімната вже тривалий час зайнята сім`єю ОСОБА_9 .

Таким чином, оскільки ОСОБА_6 отримав ордер у зв`язку з трудовими відносинами, то у разі втрати трудових відносин, він підлягає виселенню з приміщення відповідно до ст. 124, 125 ЖК УРСР .

Таким чином, суд приходить висновку, що ордер № 36/14 від 29 квітня 2014 року, на підставі спільного рішення Профкому та адміністрації ПрАТ Одеська кіностудія на ім`я ОСОБА_6 є недійсним, а ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_3 .

Тому, суд вважає позовні вимоги ПрАТ Одеська кіностудія про визнання осіб такими, які втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку та виселення, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Натомість, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням у гуртожитку є доведеними у судовому засіданні та підлягають задоволенню .

17 лютого 2016 року за результатом розгляду апеляційної скарги ПрАТ Одеська кіностудія Апеляційним судом Одеської області ухвалено рішення по даній справі.

Вказаним рішенням Апеляційного суду Одеської області рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2015 року в частині визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_3 скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_3 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Досліджуючи описову частину рішення, можливо дійти висновку, що суд апеляційної інстанції відмовив у вимозі про позбавлення права користування ОСОБА_6 лише на підставі того, що останній його не набув, так як він там не проживав.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що: Відмовляючи ПрАТ Одеська кіностудія в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з кімнати № НОМЕР_1 в гуртожитку, розташованому у АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем вимоги не доведені у встановленому законом порядку, а саме те, що відповідачі проживають у цій кімнаті.

Відмовляючи ПрАТ Одеська кіностудія в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі не проживають у спірному помешканні більше шести місяців підряд, без поважних причин.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та визнаючи за ними право користування кімнатою АДРЕСА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що заявлені ними вимоги ґрунтуються на законі, і підтверджені наданими доказами.

Зобов`язуючи ПрАТ Одеська кіностудія усунути перешкоди ОСОБА_1 і ОСОБА_4 в користуванні кімнатою № НОМЕР_2 , та підключити до кімнати електропостачання суд першої інстанції виходив із того, що відповідач перешкоджає позивачам користуватися спірною кімнатою, та відключив електропостачання до цієї кімнати без належних правових підстав.

Визнаючи недійсним ордер №36/14 від 29.04.2014 року, виданий ОСОБА_6 на право вселення в кімната № НОМЕР_2 суд першої інстанції правомірно виходив з того, що заявлені вимоги ґрунтуються на законі, оскільки ордер був виданий на зайняте житлове приміщення.

Визнаючи ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою № НОМЕР_2 суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ордер на вселення визнаний недійсним, відповідач втратив таким чином право користування цією кімнатою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції (крім висновку суду про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою № НОМЕР_2 ), так як вони ґрунтуються на законі, і відповідають нормам матеріального і процесуального права. В частині визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою № НОМЕР_2 рішення суду першої інстанції не ґрунтується на законі. .

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в кімнаті № НОМЕР_2 проживає сім`я ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .. Оскільки ця кімната є зайнятою, відсутні правові підстави, які визначені вказаними вище нормами матеріального права, для надання цього помешкання іншим особам, в тому числі і шляхом видачі ордера на вселення у це приміщення.

Судом першої інстанції законно та обґрунтовано встановлено, що ПрАТ Одеська кіностудія видало ОСОБА_6 ордер на вселення в кімнату № НОМЕР_2 підставі рішення профспілкового комітету від 29.04.2014 року, незважаючи на те, що ця кімната зайнята іншими мешканцями. Тому видача ордера на це приміщення є незаконною. Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає обставинам справи, та вказаним вище нормам матеріального права.

Відповідно до приписів ст.130 ЖК України, порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством України.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення - ч.1ст.61 ЖК України.

Предметом договору найму житлового приміщення є окрема квартира або інше ізольоване приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат - ч.1ст.63 ЖК України.

Отже, вказаними нормами права визначена підстава, згідно якої наймач житла набуває право користування житловим приміщенням. Це договір найму житлового приміщення. Ордер на житлове приміщення є підставою лише для вселення у це приміщення, а право користування цим приміщенням набувається після укладання договору найму.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 не укладав з ПрАТ Одеська кіностудія договору найму кімнати № НОМЕР_2 , він не може визнаватися таким, що втратив право користування цим житлом, оскільки він такого права іще не набув. Тому рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_3 не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини вимог позивачів .

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1,2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.1 ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ст. 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ).

Пунктом 1 ч.1 ст. 3 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду закріплено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Згідно ч. 2 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Вирішуючи дану справу, суд також бере до уваги, що Закон України Про приватизацію державного житлового фонду в редакції від 17.02.2006 р. передбачає можливість вільної приватизації кімнат у квартирах, де мешкають два і більше наймачів, й жодного обов`язку щодо повідомлення одним із наймачів, який бажає приватизувати займану ним кімнату (кімнати), інших наймачів, які займають інші кімнати, або отримання їх згоди, цим Законом не передбачено, отже законодавець підкреслив правовий статус кімнат у квартирах, де мешкають два і більше наймачів, як відокремленого самостійного об`єкту.

Крім того, відповідно до ст. 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Таким чином, доводи позивача стосовно того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали у вказаній квартирі, не були її винаймачами та як наслідок не мали права на отримання Розпорядження на приватизацію знаходить своє правове обґрунтування.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, закріплено перелік документів, що подаються до органів приватизації, серед яких є копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі.

Таким чином, виходячи з принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства (ст.ст. 12 і 13 ЦПК України), розглядаючи справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи і витребуваних судом, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія .

Вимога про скасування Свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, є похідною, а тому у зв`язку зі скасуванням Розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, вимога про скасування Свідоцтва також підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12 , 13 , 76 , 77 , 141 , 259 , 263 , 264 , 265 , 268 , 272 , 273 ЦПК України , -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія , визнання недійсним з дати видання та скасування свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках - задовольнити.

Визнати недійсним з дати видання та скасувати розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія

Визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України .

Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 10 грудня 2020 року.

Суддя А.В. Науменко

01.12.20