Ухвала

від 10.12.2020 по справі 826/27239/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

10 грудня 2020 року м. Київ № 826/27239/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву відповідача-2 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду

за позовом ОСОБА_1 ,

до відповідача-1 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Південно- Західній залізниці,

відповідача-2Головне управління Національної поліції у м. Києві

третя особа - Міністерство внутрішніх справ України

визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, Головного управління Національної поліції України в м. Києві, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, про:

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача-1 № 87 о/с від 09.09.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ,

- поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого в системі органів внутрішніх справ підпорядкованій Міністерству внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці та зобов`язати працевлаштувати у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві,

- стягнення із відповідача-1 150 000 грн. завданої моральної шкоди,

- зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.09.2015 по час поновлення на посаді,

- нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності 10 років і більше,

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві розглянути кандидатуру слідчого слідчого відділу лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський в управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці у відповідно до п. 19 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію України", у Головному управлінні Національної поліції у м.Києві та видати відповідний наказ з даного приводу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року у справі № 826/27239/15 позовні вимоги задоволено частково :

Визнано незаконним та скасовано наказ відповідача-1 № 87 о/с від 09.09.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський в управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції у м. Києві розглянути кандидатуру слідчого слідчого відділу лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський в управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці у відповідно до п.19 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію України", у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві та видати відповідний наказ з даного приводу.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський в управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач-2 звернувся до суду з заявою про встановлення способу та порядку розгляду питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію України" та що саме необхідно вчинити Головному управлінню Національної поліції у м. Києві задля виконання зазначеної постанови у справі № 826/27239/15.

Зважаючи на ту обставину, що згідно з Розпорядженням № 7/з від 22.09.2020 в Окружному адміністративному суді міста Києва посилено карантинні заходи, а тому з метою забезпечення безпеки працівників і відвідувачів Окружного адміністративного суду міста Києва, недопущення розповсюдження інфекційних захворювань, у тому числі викликаних гострою респіраторною хворобою COVID - 19, спричиненою коронавірусом SARS- СoV-2, та враховуючи незначну складність заяви , яка потребує скорочених строків розгляду, суддя дійшов висновку про розгляд вказаної заяви у порядку письмового провадження (без виклику учасників справи).

ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2003. За період служби працювала на посадах слідчого Христинівського районного відділу УМВС України в Черкаській області, ЛВ на станції Київ-Пасажирський, ЛВ на станції Фастів управління МВС України на Південно-Західній залізниці.

З 27.05.2015 по 27.09.2015, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді слідчого слідчого відділу ЛВ на станції Фастів управління МВС України на Південно-Західній залізниці, знаходилася у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в постанові суду та відповідно з приписами ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина та їх гарантії, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України, згідно з ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.18 Закону України Про міліцію порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходженням служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91р. №114.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної поліції України" від 02.09.2015 № 641 вирішено утворити Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство внутрішніх справ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено за скороченням штату у Міністерстві внутрішніх справ України.

Згідно п. 9 Закону №580-VIІI, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведене, дає підстави стверджувати, що питання відповідності працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, вимогам до поліцейських, вирішується не органом, який ліквідується, а шляхом видання наказів новоствореним органом - Національною поліцією України - про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно пункт 10 Розділу XI Закону № 580-VIІI, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, наведена правова норма встановлює порядок, за якого працівники міліції, які не бажають проходити службу в поліції та ті, що бажали працювати в поліції, але не прийняті на службу, звільняються зі служби.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Згідно пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його не можливим.

При цьому, як зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком.

Водночас, суд зазначає, що нормами частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України право на звернення до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення надано виключно стягувачу чи виконавцю (у випадках, встановлених законом).

При цьому, до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення звернувся відповідач - 2, який в межах виконання судового рішення в справі виступає божником, тобто не входить до переліку учасників справи, яким надано право на таке звернення.

Також, суд враховує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, підставою для встановлення чи зміни порядку або способу виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази вжиття заходів примусового характеру щодо виконання рішення суду та наявності об`єктивних доказів неможливості його виконання у спосіб, визначений в судовому рішенні.

Виходячи з вищенаведеного, у суду відсудні підстави для задоволення заяви відповідача -2, а рішення суду є зрозумілим і підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 248, 254, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Головного управління Національної поліції України в м. Києві про встановлення способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року у справі № 826/27239/15 в частині розгляду кандидатури слідчого відділу лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський в управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці у відповідно до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію України" - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І. Добрянська