Рішення

від 25.11.2020 по справі 754/807/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/574/20

Справа №754/807/19

РІШЕННЯ

іменем України

25 листопада 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Крутікової-Вільховченко І.І.

представник позивача Щелков П.С.

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Плато Плюс до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАВА СПРАВА , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ Плато Плюс звернувся до суду з вище вказаним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір дарування комплексу споруд (літ. А,Б) загальною площею 1 564, 8 кв.м. (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) від 27.11.2018, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Іванченко В.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №415.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ Плато Плюс є потерпілим в рамках кримінальних проваджень, підозрюваним в яких є ОСОБА_1 . В рамках кримінального провадження № 12017110030001017 від 23.02.2017 позивачем було подано цивільний позов на суму 349 068, 77 грн. В рамках кримінального провадження № 42015100010000016 від 06.05.2015 позивачу завдано шкоди в сумі 48 074 389, 74 грн. 27.11.2018 між відповідачами укладено договір дарування, у відповідності до якого ОСОБА_1 подарував ТОВ ПРАВА СПРАВА комплекс споруд (літ. А,Б) загальною площею 1 564, 8 кв.м. (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Позивач вважає, що ОСОБА_1 вказаний договір укладено з метою уникнення стягнення на нерухоме майно, оскільки останній обізнаний про наявність в нього кримінальних проваджень, отже він міг передбачати негативні наслідки для себе у випадку притягнення до кримінальної відповідальності, та можливості виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно відповідача. Оскаржуваний правочин позивач вважає фіктивним, таким, що укладений без мети настання реальних наслідків, обумовлених спірним правочином.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2019 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

21.03.2019 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов, у відповідності до якого вказує на те, що викладені в позові обставини вважає брехливими, такими, що не заслуговують на увагу, позов підписано не уповноваженою особою, членом рейдерського угрупування. Зазначає, що є учасником ТОВ Плато Плюс та володіє 50 % статутного капіталу, незаконно звільнений з посади директора товариства, що підтверджується рішеннями судів. Позов вважає безпідставним, оскільки на момент укладання спірного правочину і на сьогоднішній день не існує жодного вироку, яким встановлено вину ОСОБА_1

24.04.2019 від відповідача ТОВ ПРАВА СПРАВА до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечує щодо вимог позову, посилаючись на те, що оскаржуваний договір дарування спрямований на настання правових наслідків, на виконання його умов було передано майно, що є його предметом. Сторони оспорюваного правочину усвідомлювали характер своїх дій, мали намір створити юридичні наслідки правочину. Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення не встановлена вироком суду.

17.10.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги підтверджуються текстом позовної заяви.

Представник відповідача ТОВ ПРАВА СПРАВА в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вимог позову, посилаючись на викладене у відзиві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, позицію з приводу спору виклав в письмовому відзиві.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю. в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Встановлено, що 27.11.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ ПРАВА СПРАВА укладено договір дарування частини комплексу споруд, у відповідності до якого ОСОБА_1 безоплатно передав у власність товариству, а товариство прийняло в дар Ѕ частку комплексу споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з нежилої будівлі літера А , загальною площею 710, 9 кв.м., та нежитлової будівлі літера Б загальною площею 853, 9 кв.м., загальна площа комплексу споруд 1 564, 8 кв.м.

Відчужувана Ѕ частка комплексу споруд належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу комплексу споруд, посвідченого Омельчук О.І. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.06.2006 за реєстровим № 4063, зареєстрованого КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 21.12.2006, записаний у реєстрову книгу № д.2з-52 за реєстровим №303-з.

Дар оцінено сторонами в сумі 3 500 000 грн.

На підтвердження дійсності вказаного правочину ТОВ ПРАВА СПРАВА надало суду копію Акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.11.2018, на підтвердження прийняття дарунку; копію податкової накладної ТОВ ПРАВА СПРАВА від 09.01.2019, на підтвердження дійсності наміру ТОВ ПРАВА СПРАВА отримати у власність дарунок та на підтвердження сплати податку у відповідності до положень закону, копію квитанції про прийняття податкової декларації , довідку про первісну вартість отриманого в дар нерухомого майна.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання вказаного вище договору дарування недійсним, позивач посилається на існування двої кримінальних проваджень: № 12017110030001017 від 23.02.2017 та №42015100010000016 від 06.05.2015, підозрюваним в яких є ОСОБА_1 , потерпілим ТОВ Плато Плюс .

Також посилається на те, що в рамках кримінального провадження № 12017110030001017 від 23.02.2017 позивачем було подано цивільний позов на суму 349 068, 77 грн, а в рамках кримінального провадження № 42015100010000016 від 06.05.2015 позивачу завдано шкоди в сумі 48 074 389, 74 грн.

Посилається на те, що договір дарування є фіктивним, та укладеним з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності у вигляді звернення стягнення на належне йому майно та спеціальної компенсації.

На підтвердження вимог позову, позивачем надано суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію позовної заяви ТОВ Плато Плюс до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в загальному розмірі 349 068, 77 грн., без відмітки про прийняття органом, якому вказаний позов адресований, копію уточненого позову ТОВ ПЛАТО ПЛЮС до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди на загальну суму 44 258 418,54 грн.

Належних, достатніх та допустимих доказів існування зазначених в позові кримінальних проваджень, наділення позивача статусом потерпілого в їх рамках, передання обвинувального акту відносно ОСОБА_1 до суду, а також звернення позивача в рамках кримінальних проваджень в цивільним позовом або з іншими вимогами до суду, також не надано.

Клопотань про витребування зазначених доказів до суду не надходило.

Разом з тим, позивачем було подано клопотання про витребування оскаржуваного договору, та документів на підставі яких від посвідчувався.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.02.2019 в приватного нотаріуса КМНО Іванченка В.Ю. витребувано копію оскаржуваного договору дарування та документи, на підставі яких відбулось посвідчення вказаного договору.

13.03.2019 до суду надійшли витребовувані документи.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Така правова позиція сформована у постанові ВСУ від 09.08.2017 у справі № 6-2690цс16 та у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14.

Крім того, у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах дійшла висновку про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши подані позивачем документи, суд надійшов до висновку про те, що останні не можуть бути покладені в основу судового рішення з огляду на те, що не дають підстав суду встановити обставини, на які посилається позивач, а саме наявність у відповідача ОСОБА_1 зобов`язань по відшкодування шкоди позивачу, наявність кримінальних проваджень, потерпілим в яких визнано ТОВ Плато Плюс , передання будь-яких обвинувальних актів відносно ОСОБА_1 до суду.

В розпорядження суду доказів в розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України з даного приводу не надано.

До того ж, позивач, реалізуючи на власний розсуд свої права, визначені ст. 43 ЦПК України щодо подання доказів, заяв та клопотань тощо, в обґрунтування своєї позиції порядком витребування доказів, який передбачений правилами ст. 84 ЦПК України, в продовж розгляду справи, не скористався.

Зокрема, з тексту позовної заяви вбачається, що кримінальні провадження, на які посилається позивач, розпочаті в травні 2015 року та лютому 2017 року, а оскаржуваний договір вчинено в листопаді 2018.

Крім вказаного, стороною відповідача надано до суду докази, які не спростовані позивачем, щодо виконання укладеного договору дарування та передання майна, що є його предметом обдарованому.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами ч. ч. 1, 6 ст. 86 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 234, 328, 334, 717 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Плато Плюс до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАВА СПРАВА , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович про визнання договору дарування недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Плато Плюс - код ЄДРПОУ 35725096, м. Київ, вул. Новопироговська, 62А.

Відповідач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю ПРАВА СПРАВА - код ЄДРПОУ 39732624, м. Київ, бул. Лесі Українки, 15А.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович - м. Київ, вул. Саксаганського, 119, прим. 17.

Повний текст рішення суду складено 07.12.2020.

Суддя