Постанова

від 03.12.2020 по справі 295/2704/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/2704/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 29 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/2704/16 -ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій Діжитал , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій Діжитал та ОСОБА_3

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2020 року , яка постановлена під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

22 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до Богунського районного суду м. Житомира заяву про забезпечення його позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій Діжитал про стягнення за договором №3 про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі та додатковою угодою №1 боргу в сумі 1 490 312,83 грн, який складається із: 894 100 грн основного боргу, 104 279,01 грн трьох процентів річних та 491 933,82 грн інфляційних втрат.

Просив накласти арешт на все належне ТзОВ Обрій Діжитал рухоме та нерухоме майно в межах суми позовних вимог, а також - накласти арешт в межах суми позовних вимог на грошві кошти ТзОВ Обрій Діжитал на банківських рахунках товариства, виявлених державним виконавцем, в тому числі, відкритих після винесення ухвали суду про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову направити до ПАТ Полтава-Банк та ПАТ УкрСиббанк .

Заяву про забезпечення позову обгрунтовував тим, що предметом вимог є борг товариства у сумі 1 490 312,83 грн. ОСОБА_2 (третя особа), який є керівником, єдиним учасником товариства та кінцевим бенефіціарним власником, стверджував, що борг виник до набуття ним у товаристві корпоративних прав. При купівлі корпоративних прав у ПАТ Полтава-Банк про борг йому нічого відомо не було, а тому повертати його він наміру не має. Так, ОСОБА_2 , набувши прав іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ТзОВ Обрій Діжитал та ПАТ Полтава-Банк , звернув стягнення на предмет іпотеки. Такими діями він вивів із власності товариства всі основні засоби, які останнє здавало в оренду та від використання яких отримувало прибуток. Зловживаючи процесуальними правами, затягував розгляд справи, щоб до примусового виконання судового рішення вивести на свою користь активи з товариства.

За аналогічної ситуації 17 червня 2020 року ОСОБА_2 уклав зі своєю дружиною, ОСОБА_3 , договір іпотеки щодо останнього об`єкта нерухомості товариства - будівлі дошкільного навчального закладу №54, площею 761 кв.м, реєстраційний номер 1728238018101. За інформацією із Реєстру речових прав на нерухоме майно умовою іпотеки є начебто надання ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги (позики) ТзОВ Обрій Діжитал в розмірі 5 955 000 грн зі строком повернення - 02 липня 2020 року, після спливу якого ОСОБА_3 набуде право звернути стягнення на предмет іпотеки. Отже, ОСОБА_2 виводить активи товариства на свою користь та наближених до нього осіб.

Розмір статутного фонду ТзОВ Обрій Діжитал складає 5 000 грн. Будь-якого іншого рухомого та нерухомого майна у товариства немає. Без жодних основних засобів товариство буде об`єктивно позбавлене можливості в одержанні прибутку від своєї діяльності, що призведе до неможливості фактичного виконання судового рішення у даній справі. Рішення буде носити формальний характер через неспроможність захистити порушені майнові права особи.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2020 року заява про забезпечення позову задоволена. Накладений арешт на все належне ТзОВ Обрій Діжитал рухоме та нерухоме майно в межах суми позовних вимог 1 490 312,83 грн. Накладений арешт в межах суми позовних вимог 1 490 312,83 грн. на грошові кошти ТзОВ Обрій Діжитал на банківських рахунках товариства, виявлених державним виконавцем, в тому числі, відкритих після винесення ухвали суду про забезпечення позову. Допущено ухвалу до негайного виконання та зазначено, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій Діжитал та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити заявнику в задоволенні заяви про забезпечення позову, а відносно судді ОСОБА_4 винести окрему ухвалу за допущені ним порушення норм права. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свою апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що є іпотекодержателем будівлі дошкільного навчального закладу №54 та не є учасником даної справ і не брала участі у ній. Проте, постановленою ухвалою суд першої інстанції, всупереч норм матеріального та процесуального права, вирішив питання про її права та обов`язки, як іпотекодержателя. Так, суд не мав процесуального права застосовувати заходи забезпечення позову через дев`ять днів після оголошення ним рішення. Для нього будь-яка стадія процесу, крім ухвалення додаткового рішення, виправлення помилки або роз`яснення рішення завершилася. Окрім того, у суду відсутнє й право вирішувати питання про права та обов`язки особи, яка не є учасником справи. Також не додержані норми ст.ст.3,37,38 Закону України Про іпотеку , чим відповідно порушені її права, як іпотекодержателя.

Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій Діжитал доводи своєї апеляційної скарги ґрунтує на тому, що у даній справі Богунський районний суд м. Житомира 19 лютого 2016 року вже накладав арешт на частину майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ТзОВ Обрій Діжитал . У подальшому суд скасував зазначену вище ухвалу в зв`язку з тим, що вона порушує права іпотекодержателя. 14 липня 2020 року суд першої інстанції розглянув дану справу та прийняв відповідне рішення. 23 липня 2020 року, тобто через дев`ять днів після завершення розгляду справи Богунським районним судом м. Житомира, суд першої інстанції розглянув та задовольнив заяву позивача про забезпечення позову. На думку скаржника, суд першої інстанції припустився грубих порушень норм права. Так, суд не мав процесуального права застосовувати заходи забезпечення позову через дев`ять днів після оголошення ним рішення. Для нього будь-яка стадія процесу, крім ухвалення додаткового рішення, виправлення помилки або роз`яснення рішення завершилася. Окрім того, у суду відсутнє й право вирішувати питання про права та обов`язки особи, яка не є учасником справи. Також не додержані норми ст.ст.3,37,38 Закону України Про іпотеку . Суд процесуально обмежений у праві застосовувати заходи забезпечення позову всупереч правової позиції апеляційного суду з аналогічних правовідносин у даній справі. Крім того, забороняється блокування діяльності господарюючого суб`єкта.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову на дев`ятий день після ухвалення рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існує спір щодо відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити вирішення судового спору, а отже ставить під загрозу забезпечення квартири позивача природним газом для побутових потреб. Пославшись на урахування вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, з`ясування обсягу позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову та співмірність із заявленими позивачем вимогами, суд першої інстанції зробив висновок про доцільність забезпечення позову. Викладені обставини в заяві про забезпечення позову переконали суд першої інстанції у тому, що невжиття вказаних вище заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а викладені у заяві про забезпечення позову відомості виявилися достатніми для забезпечення позову в спосіб, який просив позивач, тобто в межах суми позовних вимог 1 490 312,83 грн накласти арешт на все належне ТзОВ Обрій Діжитал рухоме і нерухоме майно та на грошові кошти на банківських рахунках господарюючого суб`єкта, виявлених державним виконавцем, в тому числі, відкритих після винесення ухвали суду про забезпечення позову.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки не з`ясовані відомості, потрібні для застосування судом видів забезпечення позову, які обрав позивач; висновки, викладені в ухвалі, не відповідають обставинам справи; має місце порушення норм процесуального права та неправильне застосування положень Закону України Про іпотеку .

Відповідно до частин першої та другої ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи , якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із приписів ст.149 ЦПК України випливає, що суд не може забезпечити позов із власної ініціативи.

Окрім того, передбачена можливість забезпечення позову на будь-якій стадії судового розгляду. В цивільному судочинстві розрізняються такі стадії: відкриття провадження у справі; підготовка справи до розгляду справи по суті (підготовка справи до судового розгляду); розгляд справи по суті (судовий розгляд); апеляційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції; касаційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції і апеляційної інстанції; перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими або виключними обставинами; звернення судового рішення до виконання (виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції).

Стадія судового розгляду в суді першої інстанції складається із чотирьох етапів: підготовчий; розгляд справи по суті; судові дебати; ухвалення та проголошення рішення суду. Після проголошення судового рішення чинний процес передбачає: виправлення описки та арифметичної помилки у судовому рішенні; ухвалення додаткового рішення; роз`яснення судового рішення; вручення судового рішення та набрання рішенням законної сили.

Утім норма можливості забезпечення позову на будь-якій стадії судового розгляду підлягає обмежувальному тлумаченню. Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції. Разом із тим, не передбачено забезпечення позову на стадії касаційного провадження, у разі надходження відповідної заяви її повертають заявникові.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом першим частини першої ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (вид забезпечення позову).

Разом із тим, у пункті 4 Постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інтереси осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Так, із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що будівля дошкільного навчального закладу №54 (дитячого садка), яка знаходиться за адресою: м. Житомир, бульвар Старий,22, була придбана Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій Діжитал за договором купівлі-продажу в грудні 2018 року, за умовами якого Житомирська міська рада передала ТзОВ Обрій Діжитал у власність вищевказану будівлю. Цей договір нотаріально посвідчений та зареєстрований за реєстровим номером 13123. Будівля передана продавцем покупцю за актом прийому-передачі від 21 січня 2019 року (внаслідок малої приватизації комунальної власності міста Житомира).

02 січня 2019 року між ТзОВ Обрій Діжитал та скаржником ОСОБА_3 укладений договір позики на суму 5 955 000 грн. Строк виконання основного зобов`язання - 02 липня 2020 року. В забезпечення виконання основного зобов`язання 17 червня 2020 року між іпотекодавцем ТзОВ Обрій Діжитал та іпотекодержателем ОСОБА_3 укладений договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений у нотаріальному порядку. За договором іпотеки дане майно 17 червня 2020 року обтяжено за номером 36928747 (заборона на нерухоме майно), обтяжувач - ОСОБА_3 , особа, майно якої обтяжено - ТзОВ Обрій Діжитал .

Наразі у матеріалах справи відсутні докази того, що договір іпотеки визнаний недійсним. Дійсність договору презюмується, якщо не доведено зворотного. Крім того, суд не може ґрунтувати свої доводи на припущеннях.

Наразі скаржник ОСОБА_3 вважається іпотекодержателем, оскільки цієї обставини допустимими доказами не спростовано.

Згідно зі змістом норми ст.3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Ухвала від 23 липня 2020 року, що оскаржена в апеляційному порядку, винесена після державної реєстрації іпотеки (17 червня 2020 року), а тому ОСОБА_3 , як іпотекодержатель має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не конкретизував, на яке саме нерухоме майно він наклав арешт, тобто яким майном він заборонив розпоряджатися. Під арешт попало все нерухоме майно ТзОВ Обрій Діжитал без його жодних ідентифікуючих ознак, а тому до кола нерухомого майна автоматично потрапило й майно, іпотекодержателем якого наразі є ОСОБА_3 . Отже, вирішено питання про її права та обов`язки, хоча вона не залучена до участі у справі. Відновлення прав ОСОБА_3 шляхом пред`явлення нею позову про зняття арешту з іпотечного майна є передчасним, оскільки рішення не набрало законної сили та перевірка його законності і обґрунтованості триває, а стадія виконавчого провадження ще на наступила, щоб застосовувати відповідну норму Закону України Про виконавче провадження . Отже, накладаючи арешт на все нерухоме майно без ідентифікації, суд першої інстанції не врахував інтереси скаржника ОСОБА_3 , яка наразі має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а тому має право на апеляційне оскарження відповідної ухвали суду першої інстанції.

Водночас законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, суд може накласти арешт лише на грошові кошти, що належать відповідачеві. Тобто, суд має перевірити, які конкретно грошові кошти належать відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За таких обставин, законодавством передбачений обов`язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову.

Із наведеного слідує, що відомості про те, на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках товариства, позивач не вказав, на яке саме майно просить накласти арешт та де це майно знаходиться, не зазначив, на яких рахунках та, в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача, на які він просить накласти арешт. Суд першої інстанції на такі обставини уваги не звернув та помилково наклав арешт на грошові кошти ТзОВ Обрій Діжитал на банківських рахунках товариства, виявлених державним виконавцем, в тому числі, відкритих після винесення ухвали суду про забезпечення позову, хоча, як зазначалося вище, рішення не набрало законної сили та перевірка його законності і обґрунтованості триває, а стадія виконавчого провадження ще на наступила.

Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банках або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

При цьому, відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Наведених вимог при поданні до суду заяви про забезпечення позову позивачем дотримано не було.

На стадії апеляційного перегляду ухвали суду не надано переліку ідентифікованого рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності ТзОВ Обрій Діжитал та на яке слід накласти арешт. Також не надані відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.

Потенційно може виникнути ситуація, коли буде накладено арешт на рахунки, що використовуються товариством для виплати заробітної плати, для обліку коштів соціального страхування, тобто є рахунками зі спеціальним режимом використання або майно не належить відповідачу чи можуть бути порушені права інших осіб у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти може обмежити права працівників на отримання заробітної плати та позбавити товариство можливості сплачувати податки, збори та обов`язкові платежі до бюджетів різних рівнів.

Наданих суду відомостей недостатньо, щоб надати правову оцінку ймовірності порушення у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а також створення перешкод у здійсненні товариством господарської діяльності.

Отже, відповідно до положень ст.376 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове судове рішення, яким відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судові витрати, понесені скаржниками за подання апеляційних скарг, покладаються на позивача відповідно до приписів ст.141 ЦПК України.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції, що випливає зі змісту ст.385 ЦПК України. Так, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина десята ст.262 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій Діжитал та ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) 420 грн. 40 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій Діжитал (код ЄДРПОУ 38090808; м. Житомир, вул. Хлібна, 27) 2 102 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 10 грудня 2020 року.