Рішення

від 10.12.2020 по справі 346/4571/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/4571/17

Провадження № 22-з/4808/66/20

Головуючий у 1 інстанції Беркій Б.Б.

Суддя-доповідач Василишин

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О.

секретаря Капущак С.В.

з участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання незаконним і скасування рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року вищевказаний позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради за № 393-6/2016 від 21 квітня 2016 року Про надання земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 15 червня 2017 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Трачук Л.В. на земельну ділянку кадастровий номер 2610600000:17:006:0036 для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 .Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року скасовано та ухваленоти нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання незаконним і скасування рішення Коломийської міської ради від 21.04.2016 року за № 393-6/2016 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.06.2017 року відмовлено.

20.11.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення по справі в частині стягнення на його користь судових витрат. У заяві ОСОБА_1 зазначив, що в апеляційній скарзі він просив стягнути з відповідачів на його користь всі документально підтверджені судові витрати по справі.

Посилаючись на ч.2 ст.141, ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України ОСОБА_1 просив суд стягнути з позивачів 1920,0 грн. судового збору, 7200,0 грн. витрат на правову допомогу адвоката Усманова М.А. та 41000,0 грн. витрат на правову допомогу Адвокатського бюро Дзвенислави Меленчук «Астея» .

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заяву підтримав, просив її задоволити.

Інші учасники спору у судове засідання не з`явилися.

Вислухавши доповідача, пояснення сторони, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 .

З приписами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Встановлено, що при ухваленні постанови від 29 жовтня 2020 року Івано-Франківським апеляційним судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя стаття 133 ЦПК України).

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, в розумінні наведеної норми законодавець передбачив, що сплаті підлягає компенсація витрат адвоката, яка встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Так, згідно статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі і витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката), покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом і у Постанові ВС від 09 червня 2020 року по справі № 466/9758/16-ц провадження № 61-39474св18, Постанові ВС від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи положення ч.13 ст.141 ЦПК України, а також зміст резолютивної частини постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, якою скасовано рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року та ухвалено нове рішення по відмову у задоволенні позову, апеляційний суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених заявником у суді першої та апеляційної інстанції.

Встановлено, що у суді першої інстанції предстаником ОСОБА_1 була адвокат Меленчук Д.О., яка вступила до участі у справі 08.02.2018 року (том-1, а.с.165), про що свідчить ордер серії КВ №188767 від 09.01.2018 року, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1541 від 15.07.2009 року та Договір №14-2261/18 про надання правової допомоги від 09.01.2018 року (том-1, а.с.166,167,168-172).

Відповідно до п.4.1 договору за надані адвокатом послуги клієнт оплачує в гривнях, шляхом безготівкового переказу сум, вказаних в рахунках - замовленнях, на розрахунковий рахунок адвокатського бюро, без ПДВ.

При розрахунку вартості наданої правової допомоги враховується час, витрачений адвокатським бюро, його партнерами та співробітниками.

Згідно п.4.4 договору за результатами наданих послуг складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін.

Сума, сплачена згідно виставлених рахунків є гонораром адвокатського бюро за надання правової допомоги та поверненню непідлягає (п.4.6).

18.02.2020 року адвокат Меленчук Д.О. надала наступні докази на підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат (том-2, 230-231).

Зокрема, згідно розрахунку та рахунку №18/14-2261/18 від 09.01.2018 року та Акту №17-НП від 11.01.2018 року здачі-приймання наданих послуг розмір витрат за надання правового супроводу становить 2000,0 грн. (том-2, а.с.232,233,234).

Згідно розрахунку, рахунків та актів здачі-приймання наданих послуг вартість витрат за участь адвоката у судових засіданнях: 16.03.2018, 18.05.2018, 31.07.2018, 15.08.2018, 21.08.2018, 13.12.2018, 06.02.2019, 19.03.2019, 26.11.2019, 18.02.2019 (10 виїздів) становить 30 000,0 грн. (по 3000,0 за кожне судове засідання), (том-2, а.с.232, 235,236,237,238,239,240).

Згідно рахунку від 27.07.2020 року та Акта здачі-приймання наданих послуг від 27.07.2020 року вартість витрат за участь адвоката у судових засіданнях: 13.04.2020, 16.06.2020, 27.07.2020 становить 9000,0 грн. (том-3, а.с.169,171).

Всього разом 41000,0 грн. за правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_16 .

Однак, заявником ОСОБА_1 на підтвердження фактичності витрат на правничу допомогу представлено дві квитанції від 14.03.2018 на суму 3000,0 грн. та від 25.02.2019 року на суму 3000,0 грн., тобто на загальну суму 6000,0 грн. Інших доказів на підтвердження фактичності витрат на решту суми суду не представлено.

З наведених підстав, беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), апеляційний суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення заяви ОСОБА_17 в частині відшкодування витрат за послуги, надані адвокатом Меленчук Д.О. у суді першої інстанції, а саме в розмірі 6000,0 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що юридичний супровід апеляційного оскарження ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції забезпечував адвокат Усманов М.А., Договором про надання правничої допомоги від 10.08.2020 року, ордером та Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (том-3, а.с.54,55-56,57).

Згідно п.4.1 договору за надання правчиної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатові гонорар в розмірі 600,0 грн. за 1 годину, який визначається та погоджується в Акті виконаних юридичнх послуг за результатами написання апеляційної скарги та розгляду цивільної справи у суді апеляційної інстанції.

Розмір гонорару залежить від складності справи, визначається від фактично витраченого часу та обсягу робіт, які визначаються в розхрахунку, з урахуванням положень Закону України «Про граничні розміри компенсації витрат на правовву допомогу у цивільних та адміністративних справах» і не залежиь від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Як вбачається із Акта виконаної роботи від 26.08.2020 року, загальна вартість послуг за виконану адвокатом роботу складає 7200,0 грн., з них: за ознайомлення з матеріалами справи (1 година) - 600,0 грн., за написання апеляційної скарги в період з 11.08.2020 року по 26.08.2020 року (11 годин) - 6600,0 грн. (том-3, а.с.171).

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 26.08.2020 року ОСОБА_1 оплатив адвокату Усманову М.А. 7200,0 грн. згідно договору від 10.08.2020 року (тщм-3, а.с.172).

Враховуючи зміст резолютивної частини постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, з огляду на положення ст.141 ЦПК України та беручи до уваги представлені ОСОБА_1 докази, апеляційний суд вважає підставною заяву останнього щодо стягнення з позивачів на його користь витрат на правову допомогу адвоката Усманова М.А. у розмірі 7200,0 грн., оскільки при постановленні рішення, судом апеляційної інстанції не здійснено розподіл витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Матеріалами справи також встановлено, що за подання апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 оплатив судовий збір у розмірі 1920,0 грн, що підтвердується квтанцією від 26.08.2020 року №7 (том-3, а.с.78).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результати перегляду справи у суді апеляційної інстанції, оплачений відповідачем судовий збір у розмірі 1920,0 грн. підлягає стягненню з позивачів на користь відповідача.

Керуючись ст.ст.133,137,141, 270, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання незаконним і скасування рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року - задоволити частково.

Ухвалити додаткове рішення по справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення судових витрат по справі, понесених на професійну правничу допомогу та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ),

ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ),

ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 ),

ОСОБА_5 (місце проживання АДРЕСА_2 ),

ОСОБА_6 (місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ),

ОСОБА_7 (місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 ),

ОСОБА_8 (місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_6 ),

ОСОБА_9 (місце проживання АДРЕСА_3 ),

ОСОБА_10 (місце проживання АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_7 ),

ОСОБА_11 (місце проживання АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_8 ) по 1320 грн . зкожного понесених витрат на правову допомогу у даній справі, а також з кожного по 192,0 грн. судового збору, оплаченого позивачем за подання апеляційної скарги.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач: Л.В. Василишин

Судді: І.О. Максюта

М.Д. Горейко