Постанова

від 02.06.2021 по справі 346/4571/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 346/4571/17

провадження № 61-17599св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

відповідачі: Коломийська міська рада Івано-Франківської області, ОСОБА_11 ,

треті особи: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О.,

Горейко М. Д., та касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів:

Василишин Л. В., Горейко М. Д., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулися з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_11 про визнання незаконним і скасування рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками квартир

у чотириквартирному будинку, розташованому по

АДРЕСА_1 , який збудований Коломийським міським відділом внутрішніх справ на земельній ділянці площею 0,09 га, цільове призначення - для будівництва чотириквартирного житлового будинку, яка виділена на підставі рішення виконкому Коломийської міської ради від 17 квітня 1991 року № 136.

Позивачі зазначили, що вони та треті особи є землекористувачами земельної ділянки, на якій побудовано будинок, та земельної ділянки, яка виділена для його обслуговування.

Суміжним з ними землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , була мати відповідача - ОСОБА_16 .

Рішенням Виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів від 15 червня 1994 року ОСОБА_16 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1 000 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому 510 кв. м земельної ділянки за цією ж адресою залишено у тимчасовому користуванні. На підставі цього рішення ОСОБА_16 06 липня 1994 року отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 1 000 кв. м.

Рішенням Коломийської міської ради від 24 грудня 2015 року ОСОБА_16 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність земельної ділянки площею

510, кв м, розташованої по АДРЕСА_2 , цільове призначення - для індивідуального садівництва. Рішенням Коломийської міської ради від 21 квітня 2016 року вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_16 та зареєстрована Управлінням Держгеокадастру

у Коломийському районі з присвоєним кадастрового номера 2610600000:17:006:0036.

Позивачі вказували, що проект землеустрою щодо відведення

ОСОБА_16 земельної ділянки для ведення садівництва, на підставі якого прийнято Коломийською міською радою м. Коломия, 21 квітня 2016 року рішення № 393-6/2016 (пункт 1 рішення), виготовлений з порушенням вимог архітектурних, будівельних норм та земельного законодавства. Оскільки на частині земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_16 для ведення садівництва і власником якої на даний час є відповідач ОСОБА_11 , знаходиться частина відмостки, сходових площадок, сходів у підвальне приміщення власників будинку, а межа земельної ділянки ОСОБА_11 згідно із вказаною документацією проходить по відмостці їх будинку, по їхнім сходовим площадкам та сходах їхнього будинку.

Позивачі стверджували, що ці обставини підтверджуються пунктом першим висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 вересня 2019 року

№ 746, ситуаційним планом взаємного розташування земельних ділянок, який є додатком до вказаного висновку експертизи, кадастровим планом, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальність Геоземкадсервіс (далі - ТОВ Геоземкадсервіс ), рішенням про відмову

у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, прийнятим 16 червня 2016 року державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Коломийському районі Ткачуком П. Б.

Зазначали, що передавши у власність ОСОБА_16 спірну земельну ділянку, яку в подальшому успадкував відповідач ОСОБА_11 , Коломийська міська рада порушила їхнє право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться вищевказане нерухоме майно (сходова площадка будинку, сходи в будинок, відмостка будинку), оскільки вказане майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться.

Крім того, посилаючись на пункт 3.25* ДБН 360-92**, позивачі вказували, що порушено їхнє право користування земельною ділянкою навіть

у мінімальному розмірі (1 м від найбільш виступаючої конструкції сходів їхнього будинку), яка необхідна для обслуговування, догляду, здійснення поточного ремонту будинку і повинна бути у їхньому користуванні. У зв`язку з накладенням площі спірної земельної ділянки на 5,1044 % на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування будинку, реєстратор відмовив у реєстрації земельної ділянки для обслуговування їхнього будинку навіть

у мінімальному розмірі.

Позивачі просили суд:

визнати незаконним і скасувати рішення Коломийської міської ради

від 21 квітня 2016 року № 393-6/2016 Про надання земельної ділянки

у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане

15 червня 2017 року ОСОБА_11 приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Трачук Л. В. на земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:17:006:0036, для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2020 року, ухваленим у складі судді Беркещук Б. Б., позов

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради

від 21 квітня 2016 року № 393-6/2016 Про надання земельної ділянки

у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 15 червня

2017 року ОСОБА_11 приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Трачук Л. В. на земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:17:006:0036, для ведення садівництва за адресою :

АДРЕСА_2 .

Стягнуто з Коломийської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 сплачений судовий збір у розмірі 640 грн, тобто по 160 грн кожному.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 сплачений судовий збір у розмірі 640 грн, тобто по 160 грн кожному.

Стягнуто з Коломийської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 судові витрати за проведену експертизу у розмірі 8 400 грн, тобто по 840 грн кожному.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 судові витрати за проведену експертизу у розмірі 8 400 грн, тобто по 840 грн кожному.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на частині земельної ділянки відповідача знаходяться частина відмостки, сходових площадок, сходів у підвальне приміщення будинку позивачів,

а межа земельної ділянки згідно з проектною документацією ОСОБА_16 проходить по відмостці будинку позивачів, сходових площадках та сходах будинку позивачів, що підтверджується пунктом 1 висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 вересня 2019 року № 746, ситуаційним планом взаємного розташування земельних ділянок, який є додатком до вказаного висновку експертизи, кадастровим планом, виготовленим

ТОВ Геоземкадсервіс , а також рішенням № РВ-2600082152016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру

від 10 червня 2016 року, у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме перетин з ділянкою 2610600000:17:006:0069, площа співпадає на 92,8654 %, перетин з ділянкою 2610600000:17:006:0036, площа співпадає на 5,1044 %. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що у порушення пункту 3.25* ДБН 360-92** вказаним проектом землеустрою ОСОБА_16 щодо відведення земельної ділянки не дотримані вимоги відступу 1,0 м від найбільш виступаючої конструкції (сходових площадок будинку позивачів) до межі земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_16 і яку успадкував відповідач

ОСОБА_11 , але і на частині земельної ділянки відповідача

ОСОБА_11 знаходиться майно позивачів - частина відмостки будинку, сходових площадок та сходів будинку.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року

апеляційну скаргу ОСОБА_11 задоволено.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 27 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на положення частини четвертої статті 82 ЦПК України та виходив з того, що право ОСОБА_16 на земельну ділянку площею 510 кв. м було первинним і відповідно правомірно було оформлене згідно з наведеними документами, натомість судовими рішенням державний акт на право власності на земельну ділянку співвласників будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , площею

900 кв. м визнано недійсним. Позивачі не надали суду правовстановлюючого документа, що підтверджував би право власності позивачів на вказану земельну ділянку після визнання недійсним державного акта.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду

від 10 грудня 2020 року заяву ОСОБА_11 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат у справі задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення про стягнення судових витрат у справі, понесених на професійну правничу допомогу та судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , на користь ОСОБА_11 по 1 320 грн з кожного понесених витрат на правову допомогу у цій справі, а також по 192,0 грн з кожного судового збору, оплаченого позивачем за подання апеляційної скарги.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та сплаченого судового збору, суд апеляційної інстанції врахував зміст резолютивної частини постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, взяв до уваги представлені ОСОБА_11 докази, застосував положення статті 141 ЦПК України, стягнув з позивачів у дольовому порядку витрати на правничу допомогу у розмірі 7 200 грн та судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги - 1 920 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_8 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2020 року.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_8 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просили скасувати додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 29 жовтня 2020 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково послався на факти, встановлені у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року та постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року, прийнятих у справі № 346/4199/14-ц щодо відсутності документів щодо права власності на спірну земельну ділянку розміром 900 кв. м. Заявники не погоджуються з висновками суду про те, що право ОСОБА_16 на земельну ділянку площею 510 кв. м було первинним, оскільки вказаним рішенням не було встановлено, що вона набуло право на цю земельну ділянку законним шляхом.

Заявники вважають, що суд апеляційної інстанції не надав правильної оцінки зібраним доказам, зокрема технічній документації, виготовленій у 2011 році для передачі ОСОБА_16 у власність земельної ділянки розміром

510 кв. м, пункту 5 висновку судової земельно-технічної експертизи

від 16 вересня 2019 року № 746, тому не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме: статтю 118 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), статтю 55 Закону України Про землеустрій , пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , пункт 3.25* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування 17 квітня 1992 року № 44, частини другої статті 16 ЦК України, частини першої статті 321 ЦК України, частини першої статті 215 ЦК України, частини першої статті 393 ЦК України, статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування . При цьому не встановив обставини справи та дійшов неправильних висновків.

Заявник посилаються на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц та від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, та стверджують про те, що судом апеляційної інстанції не враховано принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку.

Касаційна скарга на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову щодо застосування положень статті 141 ЦПК України

з порушенням, без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та за відсутності їх належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, вирішив питання розподілу судових витрат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року ОСОБА_11 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін, оскільки вона прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, витребувано матеріали цивільної справи із Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

12 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 є співвласниками чотириквартирного будинку, розташованого

по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_11 є власником суміжної земельної ділянки площею 510 кв. м, розташованої по АДРЕСА_2 , цільове призначенням - для індивідуального садівництва. Земельна ділянка успадкованим після смерті матері ОСОБА_16 .

Рішенням виконкому Коломийської міської ради від 11 січня

1984 року визначено загальну площу земельної ділянки, розташованої

по АДРЕСА_2 за фактичним користуванням користувачем ОСОБА_16 , яка становить 1 690 кв. м, з яких: землі, які підлягають реєстрації за користувачем, - 600 кв. м, землі, що залишено у користуванні до виникнення потреби у їх вилученні, - 1090 кв. м. Крім того, з технічної документації встановлено, що під будівлями - 126 кв. м, під двором - 249 кв. м, під фруктовим садом - 1 013 кв. м, під городом - 302 кв. м.

З архівного витягу з протоколу № 8 засідання Виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області від 15 червня 1994 року № 194 Про передачу присадибних ділянок у приватну власність встановлено, що у користуванні ОСОБА_16 перебувало

1 510 кв. м, з яких: передано безоплатно у приватну власність - 1 000 кв м,

у тимчасове користування залишено - 510 кв. м.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю, виданим виконкомом Коломийської міської ради 06 липня 1994 року, ОСОБА_16

є власником земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування будівель та господарських споруд, по АДРЕСА_2 .

Встановлено, що рішенням Коломийської міської ради від 24 грудня

2015 року № 125-3/2015 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 ОСОБА_16 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 510 кв. м по АДРЕСА_2 для індивідуального садівництва за рахунок земель міської ради.

У 2015 році ТзОВ Західзем виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по

АДРЕСА_2 .

Рішенням Коломийської міської ради від 21 квітня 2016 року № 393-6/2016 Про надання земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 затверджено проект землеустрою

і передано у власність ОСОБА_16 земельну ділянку площею 510 кв. м,

з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва за рахунок земель міської ради.

Вказана земельна ділянка зареєстрована управлінням Держгеокадастру

у Коломийському районі з присвоєнням кадастрового номера 2610600000:17:006:0036, а право власності зареєстровано за ОСОБА_16 реєстраційним центром Коломийської міської ради в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 28 квітня 2016 року за № 14400894.

Після смерті ОСОБА_16 вищевказану земельну ділянку успадкував її син - ОСОБА_11 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Трачук Л. В. 15 червня 2017 року за реєстровим номером № 905.

Рішенням Коломийської міської ради від 17 квітня 1991 року № 136 Про надання дозволу на будівництво підприємствам та організаціям міста виділено міському відділу внутрішніх справ земельну ділянку площею 0,09 га по АДРЕСА_2 (за рахунок земель міськземфонду) для будівництва будинків малоповерхової забудови. На вказаній земельній ділянці збудовано чотириквартирний житловий будинок, власниками квартир є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 .

Згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки

ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 (зокрема, експлікації земельних угідь), частина земельної ділянки (по задній стіні будинку), яка приватизована відповідачами, фактично перебуває

у користуванні позивача, на ній ростуть багаторічні фруктові дерева і вказана земельна ділянка огороджена ОСОБА_16 .

Рішенням Коломийської міської ради від 20 жовтня 2011 року 686-11/2011 Про надання земельної ділянки по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 900 кв. м, розташовану по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 .

На підставі цього рішення 28 березня 2012 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 966367, площею 900 кв. м, розташовану по АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, співвласниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_9 .

Постановою Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року, прийнятою

у справі № 346/4199/14-ц за позовом ОСОБА_16 до Коломийської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, задоволено касаційну скаргу ОСОБА_16 , скасовано рішення Коломийського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 08 квітня 2015 року, залишено без змін рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року.

Визнано недійсним рішення Коломийської міської ради від 20 жовтня

2011 року № 686-11/2011 року Про надання земельної ділянки

по АДРЕСА_3 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , визнано недійсним державний акт серії ЯК № 966367, на право власності на земельну ділянку, площею 900 кв. м, розташовану по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий 28 березня 2012 року ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 .

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Верховний Суд України, виходив з того, що на момент прийняття рішення Коломийською міською радою про передачу у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 земельної ділянки площею

900 кв. м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, спірна частина земельної ділянки знаходилася у користуванні ОСОБА_17 і використовувалася нею для садівництва. При цьому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки при передачі спірної частини земельної ділянки у власність відповідачам, не було отримано згоди про її вилучення у позивача як землекористувача.

На підставі ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2019 року проведено судову земельно-технічну експертизу, за результатами якої судовим експертом ОСОБА_18

16 вересня 2019 року складено висновок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_8 на постанову суду апеляційної інстанції від 29 жовтня 2020 року не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_8 на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 10 грудня 2020 року підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо суті спору

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням зазначених норм права на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема й безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Згідно зі статтею 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина шоста статті 118 ЗК України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків може вимагати власник земельної ділянки або землекористувач.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент прийняття рішення Коломийською міською радою про передачу у власність

ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 земельної ділянки площею 900 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, спірна частина земельної ділянки знаходилася у користуванні ОСОБА_16 і використовувалася нею для садівництва. Вилучення (викуп) земельної ділянки ОСОБА_16 при передачі її у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_9 не відбулося, що в силу вимог частини четвертої статті 82

ЦПК України не підлягає доказуванню під час розгляду цієї справи.

Крім того, згідно з рішенням виконкому Коломийської міської ради

від 15 червня 1994 року № 194 Про передачу присадибних ділянок у приватну власність , у користуванні ОСОБА_16 перебувають земельні ділянки загальною площею 1 510 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_2 , з яких земельну ділянку площею 1 000 кв м передано безоплатно у приватну власність, земельну ділянку площею 510 кв м залишено у тимчасове користування.

Тому, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що право ОСОБА_16 на земельну ділянку площею 510 кв. м було первинним, оскільки згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Доводи касаційної скарги про те, що суд безпідставно врахував фактичні обставини справи, встановлені постановою Верховного Суду України

від 07 жовтня 2015 року у справі № 346/4199/14-ц, колегія суддів спростовує, оскільки факти, установлені в ухвалених судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30

ЗК України, чинного до 01 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України), про те, що особа, яка законно набула

у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття - не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про те, що право ОСОБА_16 на користування земельною ділянкою площею 510 кв. м було первинним.

Доводи касаційної скарги, зокрема щодо неправильного застосування норм матеріального права та ненадання оцінки всім зібраним доказам, зокрема висновку судової земельно-технічної експертизи, переважно зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції від 29 жовтня 2020 року , колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Щодо доводів касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року призначено до розгляду на 10 грудня 2020 року о 14:30 год, з повідомленням сторони, питання ухвалення додаткового рішення у справі за заявою ОСОБА_11 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_11 про визнання незаконним і скасування рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відомостей про вручення ОСОБА_1 , ОСОБА_8 судових повісток-повідомлень на 10 грудня 2020 року о 14:30 год, або повернення таких повісток, матеріали цивільної справи № 346/4571/17 не містять.

Натомість у матеріалах справи наявні телефонограми щодо сповіщення сторони про дату, час та місце судового засідання, призначеного для розгляду заяви ОСОБА_11 про розподіл судових витрат, що не можна вважати належним виконанням вимог статей 128, 368 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про дату, час і місце судового засідання у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції мав відкласти розгляд справи для належного повідомлення позивачів про розгляд заяви ОСОБА_11 щодо ухвалення додаткового судового рішення про вирішення питання розподілу судових витрат, заявники є стороною у спорі. Натомість, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та здійснив зазначеної розгляд заяви за відсутності відомостей про сповіщення позивачів про розгляд справи.

Наведене свідчить, що оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності учасників справи: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_8 , які належним чином не повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням статей 128-130, 368, 372 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції від 29 жовтня

2020 року без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, подану на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 10 грудня 2020 року, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 29 жовтня 2020 року залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року задовольнити.

Додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець