Постанова

від 01.12.2020 по справі 438/592/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 438/592/17 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/811/1349/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:40

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Савуляка Р.В., Приколоти Т.І.

секретаря: Савчук Г.В.

за участю: представника ТзОВ ФК Інвест-Кредо - Бондара Е.А., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Світлана Миколаївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_4 про визнання недійним договору про розірвання іпотечного договору та застосування наслідків недійсності,

ВСТАНОВИЛА:

3 липня 2017 року позивач Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , надалі ПАТ Дельта Банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С.М., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що ПАТ Дельта Банк є правонаступником прав і обов`язків ЗАТ ТАС-Інвестбанк .

5 лютого 2007 року між ЗАТ ТАС-Інвестбанк та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 788-Ф.

В забезпечення виконання зобов`язань 31 жовтня 2007 року між ЗАТ ТАС-Інвестбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 788-Ф/908-Ф/ІП-1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 6937. Предметом іпотеки є земельна ділянка, кадастровий номер 4610345400:04:010:0010 загальною площею 1,000 га, розташована у Львівській області, смт.Східниця, курортний комплекс Бухів вул.Об`їзна, цільове призначення для обслуговування будівництва та обслуговування готельного комплексу. Договірна (заставна) вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін складає 2 295 552 ,31 доларів США або еквівалент у гривнях за курсом НБУ (1 долар = 5,05 гривень) 11 592 539,19 гривень.

Пунктом 6.1 Іпотечного договору визначено, що даний Іпотечний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та нотаріального посвідчення і діє по день, в який кожен з позичальників, вказаних в п.1.1. цього Договору, виконають в повному об`ємі свої зобов`язання за цим Договором та за Кредитними договорами.

18 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Омега Банк та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим №1358.

При цьому ПАТ Омега Банк (код ЄДРПОУ 19356840) є повним правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Сведбанк (код ЄДРПОУ 19356840), Відкритого акціонерного товариства Сведбанк (код ЄДРПОУ 19356840), Приватного акціонерного товариства Сведбанк Інвест (код ЄДРПОУ 21658672), Закритого акціонерного товариства Сведбанк Інвест (код ЄДРПОУ 21658672), Закритого акціонерного товариства Тас-Інвестбанк (код ЄДРПОУ 21658672).

2 липня 2017 року між ПАТ Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Актив-Гарант (код ЄДРПОУ 38216288, юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Ливарська, 7) укладено Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором.

2 липня 2014 року між АТ Дельта Банк та ОСОБА_1 укладено Договір про розірвання Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №866, за яким сторони домовились достроково розірвати Іпотечний договір з 02.07.2014.

2 березня 2015 року на підставі Постанови Правління НБУ № 150 від 02 березня 2015 року Про віднесення АТ Дельта Банк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 року Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Дельта Банк , а 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 Про початок процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку .

28 вересня 2015 року за результатами проведеної перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ст. 38 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11 березня 2015 року, було встановлено, що нікчемними є договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року, укладений між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Актив-Гарант та договір про розірвання іпотечного договору, укладений між АТ Дельта Банк та ОСОБА_1 , посвідчений 02 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим номером 866.

Позивач вважає, що договір від 02 липня 2014 року про розірвання іпотечного договору від 31 жовтня 2007 року, укладений із ОСОБА_1 , є правочином, що засвідчує відмову АТ Дельта Банк від власних майнових прав - права вимоги до ОСОБА_1 і можливості іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки з метою погашення боргу по кредитному договору, тому цей договір є нікчемним на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Банк відмовився від власних майнових прав в той час, як станом на 02 липня 2014 року заборгованість за кредитним договором складала 8 574 044,28 грн. В разі звернення стягнення на предмет іпотеки ці кошти були б спрямовані на задоволення вимог кредиторів банку. Невиконання банком своїх обов`язків перед кредитором стало однією з підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Позивач вважає, що договір від 02 липня 2014 року про розірвання іпотечного договору від 31 жовтня 2007 року є нікчемним також на підставі п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки він є одним із правочинів, який призвів до запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а згодом - ліквідації, у зв`язку з його неплатоспроможністю та неможливістю виконання банком грошових зобов`язань перед своїми кредиторами.

Крім того, позивач вважає, що договір є недійсним на підставі ч. 2-3 ст. 203 , ст. 215 ЦК України , оскільки відсутня обов`язкова вимога чинності правочину - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Проте, Голова Ради Директорів АТ Дельта Банк ОСОБА_5 не мала права укладати договір про розірвання іпотечного договору із ОСОБА_1 відповідно до Статуту АТ Дельта Банк (п. 6.5.12) та Положення Про Раду Директорів АТ Дельта Банк (п. 4.1-4.2 у редакції від 22.04.2011 р.). Так, ОСОБА_5 не була уповноважена ні Радою Директорів АТ Дельта Банк , ні Кредитним комітетом на розірвання іпотечного договору, крім того, договір укладено із порушенням правила двох підписів (п. 6.5.12 Статуту), згідно якого від імені банку договори повинні бути підписані спільно Головою Ради Директорів (або виконуючим обов`язки) та особою, призначеною Спостережною Радою Банку з поміж Членів Ради Директорів Банку або Заступників Голови Ради Директорів Банку. Таким чином, правочин є недійсним на підставі ст. 215 ЦК України , оскільки відсутність рішення колегіального органу свідчить про відсутність волевиявлення АТ Дельта Банк на вчинення правочину та уповноваження конкретної особи на його підписання.

На підставі ч. 2-3 ст. 203 , ч. 1 ст. 215 ЦК України та п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ч. 2 ст. 215 ЦК України позивач просив визнати недійсним договір про розірвання іпотечного договору № 788-Ф/908-Ф/ІП-1, укладеного між ЗАТ ТАС-Інвестбанк та ОСОБА_1 , посвідченого 31 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим номером 6937, укладений між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 , посвідчений 02 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим номером 866 та визнати ПАТ Дельта Банк іпотекодержателем з 31.10.2007 за Іпотечним договором №788-Ф/908-Ф/ІП-1, укладеним між Закритим акціонерним товариством ТАС-Інвестбанк і ОСОБА_1 , посвідченим 31.10.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №6937.

Скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

запис про припинення іпотеки №6193940 від 02.07.2014 14:32:22, що внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14157305 від 02.07.2014 14:34:14;

запис про припинення обтяження №6194211 від 02.07.2014 14:41:45, що внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14157865 від 02.07.2014 14:43:39.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2019 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С.М., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_4 про визнання недійним договору про розірвання іпотечного договору №788-Ф/908-Ф/ІП-1 та застосування наслідків недійсності - відмовлено.

Рішення суду оскаржило Публічнне акціонерне товариство Дельта Банк .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що Голова Ради Директорів AT Дельта Банк Попова О.Ю, не мала право укладати Договір про розірвання Іпотечного договору з ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про акціонерні товариства , Статуту AT Дельта Банк та Положення Про Раду Директорів АТ Дельта Банк . Зазначає, що уклавши Договір про розірвання Іпотечного договору, його сторони визнали факт припинення дії Іпотечного договору, про що прямо зазначено у тексті Договору про розірвання Іпотечного договору, та факт припинення прав AT Дельта Банк , як Іпотекодержателя за Іпотечним договором. З урахуванням цього, Договір про розірвання Іпотечного договору є нікчемним на підставі ст.38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки банк відмовився від власних майнових вимог. Вважає, що договір про розірвання Іпотечного договору є нікчемним на підставі п.2 ч.3 ст.38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки він є одним із правочинів, який призвів до впровадження в ньому тимчасової адміністрації, а згодом - ліквідації, у зв`язку з неможливістю виконання банком грошових зобов`язань перед своїми кредиторами. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С.М. (а.с.100-103 т.4) та представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 (а.с.121- 127 т.4) подали до суду відзиви на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.107-110 т.4).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.09.2020 до участі у справі залучено як правонаступника позивача ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО .

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО Бондар Е.А. просив рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, з мотивів, викладених у відзиві на скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. Представник ОСОБА_4 ОСОБА_7 подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншій справі, проте причини неявки не визнані судом поважними. Тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України ).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Судом установлено, що 05 лютого 2007 року між ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 788-Ф. За договором ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії у доларах США та гривнях з лімітом 2 600 000,00 доларів США на строк з 05 лютого 2007 року до 04 лютого 2010 року включно, зі сплатою процентів за користування коштами у доларах - 12% річних, у гривнях - 18% річних. В подальшому до кредитного договору сторонами вносилася відповідні зміни.

31 жовтня 2007 року між ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір № 788-Ф/908-Ф/ІП-І, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 6937, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку земельну ділянку, кадастровий номер 4610345400:04:010:0010 загальною площею 1,000 га, розташовано у Львівській області, смт.Східниця, курортний комплекс Бухів вул.Об`їзна, цільове призначення для обслуговування будівництва та обслуговування готельного комплексу.

18 червня 2013 року між ПАТ Омега Банк (правонаступник всіх прав і обов`язків ПАТ Сведбанк , ВАТ Сведбанк , ПАТ Сведбанк Інвест , ЗАТ Сведбанк Інвест , ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК ) та ПАТ Дельта Банк укладений договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, у тому числі за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф і договору іпотеки від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-І із ОСОБА_1 .

Вказані договори недійсними в судовому порядку не визнавались.

02 липня 2014 року між ПАТ Дельта Банк , від імені якого діяла Голова Ради Директорів Попова О. Ю., та іпотекодавцем ОСОБА_1 був укладений договір про розірвання іпотечного договору № 788-Ф/908-Ф/ІП-І, посвідченого 31 жовтня 2007 року, за реєстровим № 6937.

02 липня 2014 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Актив-Гарант був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф із ОСОБА_3 , який рішенням господарського суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі № 910/12760/16, залишеним без змін Вищим господарським судом України 30.05.2017 року, визнано недійсним.

Відповідно до витягу з протоколу від 28 вересня 2015 року № 78/1 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11 березня 2015 року цей договір віднесений до нікчемних згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Повідомлення про нікчемність скеровано банком 24 березня 2016 року на адресу ТОВ ФК Актив-Гарант , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Дані обставини останніми не спростовано.

02 березня 2015 року на підставі Постанови Правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року Про віднесення ПАТ Дельта Банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 року Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Дельта Банк з 03 березня 2015 року та розпочато процедуру виведення ПАТ Дельта Банк з ринку.

02 жовтня 2015 року НБУ прийнято Постанову № 664 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Дельта Банк .

02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 про початок процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, а 20 лютого 2017 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк до 04 жовтня 2019 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що укладення Договору про розірвання Іпотечного договору не відповідало якомусь рішенню колегіального виконавчого органу Позивача на момент його укладення. Отже, оспорюваний договір був укладений з боку позивача в межах повноважень, наданих представнику і немає законних підстав для визнання його недійсним. Оскільки підстава недійсності правочину, укладеного посадовою особою із перевищенням повноважень, не встановлена законом, отже за цими підставами спору це є оспорюваний правочин, а не нікчемний. Враховуючи, що основне зобов`язання (позичальника за кредитним договором № №788-Ф від 05.02.2007) припинилося (право вимоги за цим зобов`язанням не належить на праві власності позивачу, оскільки таке відступлено ТОВ ФК Актив-Гарант ), подання та підтримання ним позову про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору (що має на меті відновлення іпотеки, яка має похідний характер від зобов`язання позичальника за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007, що припинилося) суперечить ст. 4 ЦПК України і порушує права нових власників земельної ділянки, яка була предметом іпотеки.

Проте з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини другої статті 11 ЦК України ).

Згідно з частинами першою, другою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Саме такий висновок щодо застосування цієї норми викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Форма зміни або розірвання договору закріплена у статті 654 ЦК України, за приписами якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тлумачення частини другої статті 215 ЦК України свідчить, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України ).

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Тлумачення частини другої статті 38 , пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб свідчить, що як нікчемні можуть бути кваліфіковані правочини вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Таким чином, згідно з положеннями статей 37 , 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення фактів нікчемності правочинів, повідомлення про виявлення нікчемного правочину його сторін.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до положень статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями приймати рішення про визнання правочинів нікчемними.

При наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У пунктах 94, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15 , 16 ЦК України ). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України ). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже Закон визначив коло нікчемних договорів, які можуть бути виявлені зобов`язаною та уповноваженою на це особою - Фондом, якщо вони зокрема укладені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, що було зроблено 11 вересня 2017 року на засіданні комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом від 11 березня 2015 року № 67 та затвердженої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк .

З матеріалів справи убачається, що кредитний договір від 05 лютого 2007 року № 788-Ф із ОСОБА_3 , виконання зобов`язання за яким забезпечувалося договором іпотеки, укладеним із ОСОБА_1 , був укладений на умовах, зокрема, забезпеченості.

За договором про розірвання іпотечного договору, укладеним між сторонами, банк (кредитор) відмовився від майнових вимог та права звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором, яка існувала на момент його укладення, і така відмова відбулася протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у АТ Дельта Банк .

Висновок про те, що припинення (розірвання) договору іпотеки є відмовою від майнових вимог, у розумінні пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб викладено у постановах Верховного Суду України від 17 травня 2017 року у справі № 3-1487гс16 та від 17 травня 2017 року у справі № 3-1248гс16, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від: 18 лютого 2019 року у справі № 225/4652/17 (провадження № 61-40888св18), 22 квітня 2020 року у справі № 426/23549/17 (провадження № 61-9839св19), 18 листопада 2020 року у справі № справа № 127/14035/17-ц (провадження № 61-2825св19), що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

А оскільки недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, встановлено законом , такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду за умови, якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку (висновок викладений в постанові Верховного Суду України у постанові від 9 серпня 2017 року у справі № 914/1318/16).

За таких обставин, установивши, що кредитор розірвавши з відповідачем іпотечний договір, який забезпечував виконання кредитного договору, тим самим відмовився від власних майнових вимог, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний договір укладений з порушенням норми пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та є нікчемним, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним в судовому порядку, що прямо передбачено частиною другою статті 215 ЦК України і визнання його недійсним в судовому порядку законом не вимагається. При цьому, колегія суддів враховує визнання недійсним в судовому порядку укладеного 02 липня 2014 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Актив-Гарант договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором, виконання за яким (кредитним договором ) було забезпечено вказаним договором іпотеки.

Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на вірному застосування норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини.

З огляду на встановлення факту нікчемності оспорюваного правочину, і як наслідок його недійсності саме з цих підстав (укладення з порушенням норми пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ), не підлягають з`ясуванню підстави для визнання його недійсним через відсутність необхідних повноважень на підписання договору з боку кредитора (банку).

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як під час дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації, у тому числі звертається до суду з відповідним позовом.

Дані положення узгоджуються з нормами частини п`ятої статті 216 ЦК України, згідно із якою вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Ураховуючи встановлені в ході апеляційного розгляду обставини нікчемності оспорюваного договору, підлягають застосуванню наслідки його недійсності у спосіб обраний позивачем, який за обставинами даної справи є належним та ефективним, тобто таким, що відновлює порушені права позивача.

Тобто, позивача слід визнати іпотекодержателем за Іпотечним договором №788-Ф/908-Ф/ІП-1 від 31 жовтня 2007 року, та скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки та про припинення обтяження.

У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ -КРЕДО задовольнити частково.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову. Позов задовольнити частково. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Визнати Публічне акціонерне товариство Дельта Банк Іпотекодержателем з 31.10.2007 за Іпотечним договором №788-Ф/908-Ф/ІП-1, укладеним між Закритим акціонерним товариством ТАС-Інвестбанк і ОСОБА_1 , посвідченим 31.10.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №6937.

Скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

запис про припинення іпотеки №6193940 від 02.07.2014 14:32:22, що внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14157305 від 02.07.2014 14:34:14;

запис про припинення обтяження №6194211 від 02.07.2014 14:41:45, що внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14157865 від 02.07.2014 14:43:39.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено:10.12.2020

Головуючий

Судді