Постанова

від 09.12.2020 по справі 554/2148/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2148/20 Номер провадження 22-ц/814/1921/20Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

Головуючого : судді Триголова В.М.

Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар: Ачкасова О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 липня 2020 року

та додаткове рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 вересня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації про зобов`язання вчинити дії з реєстрації будинку, відновлення у державному реєстрі приватного підприємства та нерухомого майна, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, повернення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, доповненим в ході судового розгляду, до відповідача, посилаючись на те, що 09.01.1998 року ним було зареєстроване Приватне підприємство Каравела Код 25162465, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію. Як убачається з Реєстраційної справи №1000к, було вчинено перереєстрацію підприємства, тобто зміну місця знаходження підприємства на адресу - АДРЕСА_1 . У березні 2000 року між управлінням комунального майна та ПП Каравела було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 93,1 кв.м., який зареєстрований у Полтавському бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі №5 під реєстраційним номером №540 і розташований на земельній ділянці, норма користування якої не визначена. Позивач зазначав, що вказаний будинок був збудований у 1960 році та введений в експлуатацію до його купівлі ОСОБА_1 , відтак належить останньому на праві приватної власносі, та він має право ним розпоряджатися на свій розсуд. При цьому, позивач вказує, що ним було проведено капітальний ремонт вказаного будинку,здійснено модернізацію і переобладнання, які, згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 99, відповідають всім будівельно-технічним нормам. 24.12.2015 року ПП ПБТІ Інвентаризатор було розроблено технічний паспорт на вказаний будинок, як садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 1328 кв. м.

Проте, позивач вказує, що не зважаючи на його неодноразові звернення до Полтавської міської ради ще із 2012 року йому безпідставно відмовляють визнати вказаний будинок житловим та, відповідно, внести будинок до житлового фонду.

У листі Департаменту з питань реєстрації, наданого на запит ОСОБА_1 , вказаний будинок вважають незавершеним будівництвом, з чим позивач не погоджується, вважає, що будинок збудований повністю, а стосовно самовільно збудованих господарських приміщень, вказує, що вони без фундаменту і тому вважаються тимчасовим будівництвом, якому більше десяти років, відтак вказані господарські споруди автоматично повинні бути введені в експлуатацію, про що свідчать раніше виготовлені технічні паспорти.

Також, позивач зауважував, що згідно вказаного листа Департаменту з питань реєстрації йому стало відомо, що з реєстру зник запис про реєстрацію вказаного будинку за ПП Каравела площею 96,6 кв. м. із земельною ділянкою площею 1328 кв.м., кадастровий номер 53101336400:14:005:0081, що порушує конституційні права ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного остаточно прохав: - зобов`язати відповідача зареєструвати будинок за адресою: АДРЕСА_3 , як житловий та прилеглу присадибну земельну ділянку на якій він розташований його приватною власністю; - зобов`язати винних відновити ПП Каравела у державному реєстрі; - відновити у державному реєстрі майно приватної власності ПП Каравела , тобто житловий будинок із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 і приватну автостоянку за адресою: АДРЕСА_4 ; - зобов`язати Полтавську міську раду відновити автостоянку в цьому ж квартал і виплатити нанесені позивачу матеріальні і моральні збитки; - повернути незаконно отримані кошти у вигляді орендної плати та неотриману виручку. (т.1, а.с.2-3, а.с.120-123).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації про зобов`язання вчинити дії з реєстрації будинку, відмовлено у повному обсязі.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 вересня 2020 року у задоволенні додаткових вимог ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації про відновлення у державному реєстрі приватного підприємства та нерухомого майна, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, повернення коштів, відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави за подання до суду додаткових вимог суму судового збору у загальному розмірі 5044,80 грн.

З вказаними рішеннями не погодився позивач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, подав на них апеляційні скарги, в яких просить рішення та додаткове рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду від 09.07.2020 року зазначає, що він як власник ПП Каравела має право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на майно цього підприємства.

Вказує, що Полтавська міська рада безпідставно вказувала, а місцевий суд взяв до уваги, що належний позивачу житловий будинок є об`єктом незавершеного будівництва, оскільки це не відповідає дійсності, що підтверджено матеріалами справи.

Вважає, що міською радою вчиняються дії з заволодіння належним позивачу майном, що порушує його конституційні права, відтак вони підлягають судовому захисту.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 29.09.2020 року ОСОБА_1 вказував, що місцевий суд безпідставно в оскаржуваному рішенні вказував на те, що міська рада не є відповідачем у справі, оскільки у позові визначено відповідачем Департамент з питань реєстрації, що є підрозділом міської ради.

Також, зауважує, що в порушення умов договору купівлі-продажу спірного будинку та вимог закону, управління земельних ресурсів не передали у власність ПП Каравела чи позивачу земельну ділянку під об`єктом нерухомості, а здали її в оренду, та позивач 14 років сплачував кошти.

Зазначав, що місцевим судом не було надано належної уваги тому факту, що позивач самостійно неодноразово звертався до відповідних державних органів з метою переведення вказаного будинку до житлового фонду, проте ці дії жодного результату не надали, відтак ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду з даним позовом.

У поданих відзивах на апеляційні скарги представник Департаменту з питань реєстрації вказував на законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення місцевого суду, в наслідок чого прохала залишити їх без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Зауважує, що в поданих апеляційних скаргах позивач не зазначає в чому саме полягає неправомірність ухвалених рішень, скарги не містять жодних обгрунтувань порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що місцевим судом правомірно встановлено, що жодні майнові права позивача, як фізичної особи, діями відповідача не порушено, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна та земельна ділянка, на якій він розташований, не перебували у власності позивача, а представництво ним інтересів юридичної особи - ПП Каравела , як директором, при здійсненні правочинів щодо такого майна не створювало для позивача, як фізичної особи (представника), цивільних прав та обов`язків щодо цього майна.

Окрім того, звертає увагу суду на те, що позивач в апеляційних скаргах підтвердив той факт, що ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації особисто не звертався.

Зазначає, що апеляційні скарги не містять жодних обґрунтувань, які можуть стати підставою для скасування відповідних судових рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідно до дублікату свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи серії 1700 №083952, Приватне підприємство Каравела (місцезнаходження - 36039, м. Полтава, АДРЕСА_1, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за розпорядженнями Київського райвиконкому м. Полтави №06-р, дата реєстрації 09.01.1998 року, реєстраційна справа №1000к (а.с.10).

Згідно даних зі Статуту ПП Каравела (стаття 3 частина 1) його засновником є ОСОБА_1 , позивач у справі (а.с.68-73).

Також, 03.03.2020 року між Управлінням комунальним майном міста міськвиконкому та ПП Каравела , в особі засновника ОСОБА_1., було укладено Догорів купівлі-продажу комунального майна - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , майно включає в себе нежитловий будинок в цілому під літ. Б-1 площею 93,1кв.м. (предмет договору) (а.с.35-40).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що жодні майнові чи немайнові права позивача, як фізичної особи, відповідачем у даній справі не порушені.

Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До підстав набуття права власності на нерухоме майно чинним законодавством віднесено набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331 ЦК України), набувальна давність (стаття 344 ЦК України), на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України), у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (стаття 345 ЦК України) та у порядку спадкування за законом чи заповітом.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Так, для наявності підстав для зобов`язання відповідача зареєструвати, як приватну власність, за ОСОБА_1 будинок за адресою: АДРЕСА_3 , як житловий та прилеглу присадибну земельну ділянку на якій він розташований, необхідно наявність підстав визначених наведеними вище нормами права, чого матеріали справи не містять.

Так, як убачається, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , було придбано згідно договору купівлі-продажу від 03.03.2020 року ПП Каравела , в особі засновника ОСОБА_1. (а.с.35-40).

Згідно Довідки КП Полтавський міський центр земельного кадастру № 1545 від 09.04.2004 року земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 1328,0 кв.м. присвоєно кадастровий номер 5310136400:14:005:0081 (а.с.51).

Як убачається з Довідки ПП ПБТІ Інвентаризатор № 5272 від 26.06.2014 року, виданої директору ПП Каравела ОСОБА_1., вказаний об`єкт нерухомості літ. Б-1 самочинно переобладнано в житловий, а також самочинно добудовано нові споруди та приміщення: станом на момент обстеження вказаного об`єкту нерухомості (17.06.2014 року), встановлено, що після проведення комплексу робіт житловий будинок Б-1 загальною площею 96,6 кв.м. (самочинно переобладнаний під житловий загальною площею 85,9 кв.м.); вбиральня В , сарай Г , Ворота 31, огорожа №2, огорожа №3, огорожа №4, огорожа №5, огорожа №6 (самочинно влаштовано отвір в капітальній стіні); у тому числі, самочинно збудований гараж Г-1 11,3 кв.м., тамбур б2 7,6 кв.м., тамбур б3 3,1 кв.м. (а.с.28-29).

Так, з наведеного вбачається, що позивачем самовільно було здійснено переобладнання спірного нерухомого майна в житловий будинок, правомірність таких дій матеріалами справи не встановлена.

При цьому, установлено, що позивач звертався до органу реєстрації щодо проведення за ним державної реєстрації речових права на спірне нерухоме майно.

Так, згідно листа (відповіді) від 15.03.2020 року, ОСОБА_1 було відмовлено у проведення за ним державної реєстрації речових права на спірне нерухоме майно, оскільки така проводиться, у тому числі, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору предметом якого є нерухоме майно, а у разі, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку (а.с.7-9).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стовно того, що жодними діями відповідача права позивача не порушено, оскільки ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку не доведено законності його вимог щодо здійснення за ним державної реєстрації права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_3 , як житловий та прилеглу присадибну земельну ділянку на якій він розташований.

Твердження апелянта на те, що Полтавська міська рада безпідставно вказувала, а місцевий суд взяв до уваги, що належний позивачу житловий будинок є об`єктом незавершеного будівництва, оскільки це не відповідає дійсності, що підтверджено матеріалами справи, колегія суддів оцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів введення, в передбаченому законом порядку, в експлуатацію спірного будинку, матеріали справи не містять. Посилання ОСОБА_1 на технічний паспорт, як на доказ правомірності його вимог, є безпідставним, оскільки законом передбачена конкретна процедура введення нерухомого майна в експлуатацію, яка позивачем не дотримана.

В силу вимог ч.1 ст.239 ЦК України представництво інтересів не створює цивільні права та обов`язки особи для представника.

Доводи апеляційної скарги стовно того, що ОСОБА_1 як власник (засновник) ПП Каравела має право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на майно цього підприємства, колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки таке право, у визначений позивачем спосіб, законом не передбачено, ні як для представника ПП Каравела , ні як його засновника.

Державна реєстрація юридичних осіб проводиться відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відомості про юридичну особу (серед іншого, відомості про засновника та керівника юридичної особи) вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Так, , ПП Каравела , згідно дублікату свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №1588120 0000 003260 зареєстровано 09 січня 1998 року (запис у журналі обліку реєстраційних справ № 1000К) за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 25162465 (а.с.10).

Як установлено місцевим судом, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи ПП Каравела Код 25162465 за місцезнаходженням 36039 м. Полтава, АДРЕСА_1 значиться зареєстрованим в Україні та не перебуває у процесі припинення, тобто, є діючою в Україні юридичною особою, а тому посилання позивача про відсутність даних в державному реєстрі про вказану юридичну особу є неслушними, відтак позовна вимога про зобов`язати винних відновити ПП Каравела у державному реєстрі, правомірно відхилена місцевим судом, як безпідставна.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи та вказано вище, ПП Каравела згідно договору від 03.03.2000 року набуло право власності на комунальне майна - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , а саме нежитловий будинок в цілому під літ. Б-1 площею 93,1кв.м.

Належних та допустимих доказів переведення вказаного будинку в статус житлового, у передбачений законом спосіб, матеріали справи та доводи апеляційної скарги не містять, відтак і вимога про відновлення у державному реєстрі майна приватної власності ПП Каравела та житловий будинок із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , є необґрунтованою, з урахуванням того, що таке право ПП Каравела порушено не було.

Окрім того, як установлено, земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 були передані ПП Каравела у тимчасове користування на підставі оплатних договорів оренди землі, рішенням суду право власності на них за позивачем не визнано, відтак і підстав для відновлення у державному реєстрі майна приватної власності ПП Каравела на ці земельні ділянки не вбачається.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з необґрунтованість та безпідставністю інших вимог позивача, а саме щодо зобов`язання Полтавської міської ради відновити автостоянку у цьому ж кварталі та виплатити позивачу матеріальні та моральні збитки, та щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб у скоєних злочинах згідно чинного законодавства України, оскільки Полтавська міська рада взагалі не є стороною даного спору, а факт вчинення злочину не встановлено.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування вірних рішеннь суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Постановлені судом рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і не можуть бути скасовані з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 липня 2020 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 вересня 2020 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.М. Триголов

СУДДІ А.І. Дорош

О.А. Лобов