Ухвала

від 01.03.2021 по справі 554/2148/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 554/2148/20

провадження № 61-2894ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2020 року, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації про зобов`язання вчинити дії з реєстрації будинку, відновлення у державному реєстрі приватного підприємства та нерухомого майна, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, повернення коштів,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2020 року, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, здана до поштового відділення зв`язку 22 лютого 2021 року, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.

Статтею 390 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частиною третьою статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У поданій касаційній скарзі заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а також не надає належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин пропуску процесуального строку (наприклад, конверт поштової кореспонденції суду).

Частиною третьою статті 393 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга підлягає залишенню без руху і протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, навівши поважні причини для поновлення строку та подавши відповідні належні докази.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Таким чином заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а також, відповідні докази, які підтверджують причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подання цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, яку викласти з урахуванням вимог цієї ухвали, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що є пенсіонером за віком, в підтвердження чого надає копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2013 року.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір , частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, за певних умов та у порядку, передбаченому законом, може своєю ухвалою за її клопотанням зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Наведені заявником обставини не звільняють його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів про існування або відсутність джерел доходів.

Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому розмір судового збору за подання позову майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 840, 80 грн та не більше 10 510 грн.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, за подання касаційної скарги розмір судового збору за вимоги майнового характеру, становить не менше 1 681, 60 грн та не більше 21 020 грн.

Предметом заявленого позову є вимоги майнового характеру - відшкодування матеріальної та моральної шкоди, повернення коштів.

Ураховуючи, що із поданої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається ціни позову щодо вимог майнового характеру (відшкодування матеріальної та моральної шкоди, повернення коштів), неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, а тому заявнику необхідно самостійно обрахувати розмір судового збору за подання касаційної скарги та сплатити судовий збір.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Тому розмір судового збору за подання позову немайнового характеру (зобов`язання вчинити дії з реєстрації будинку, відновлення у державному реєстрі приватного підприємства та нерухомого майна, зобов`язання вчинити певні дії) становив 2 522, 40 грн (2102 х 0,4 х 3 = 2522,4).

Предметом заявленого позову є три вимоги немайнового характеру - зобов`язання вчинити дії з реєстрації будинку, відновлення у державному реєстрі приватного підприємства та нерухомого майна, зобов`язання вчинити певні дії.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Ураховуючи те, що предметом спору є три вимоги немайнового характеру (зобов`язання вчинити дії з реєстрації будинку, відновлення у державному реєстрі приватного підприємства та нерухомого майна, зобов`язання вчинити певні дії), заявник має сплатити судовий збір у розмірі 5 044, 80 грн (2102 х 0,4 х 3 х 200% = 5044,8).

Таким чином, враховуючи, що предметом заявленого позову пред`явлено вимоги майнового характеру та вимоги немайнового характеру, частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір передбачено, що заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги майнового та немайнового характеру.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, особі, яка подає скаргу, необхідно уточнити вимоги касаційної скарги (клопотання) з урахуванням статті 409 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 липня 2020 року, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 23 березня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Жданова