Постанова

від 03.12.2020 по справі 622/218/13-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 622/218/13-ц

провадження № 22-ц/818/1792/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Бурлака І.В., Котелевець А.В.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - Кредитна спілка Інтер-інвест ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

інші учасники справи:

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Милиця Марія Леонідівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області, ухвалене 20 квітня 2018 року у складі судді Кочнєва О.В.,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Кредитна спілка (надалі КС) Інтер-інвест звернулася до суду із позовом (т.1 а.с. 2-9), у якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2010 року № 180510-1904400879 у розмірі 195 892 грн 26 коп. і 13 890 грн 7 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 (надалі Житловий будинок).

Позов обґрунтований тим, що 18 травня 2010 року між КС Інтер-інвест та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між цими ж сторонами укладений договір іпотеки, предметом якого став Житловий будинок. Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у нього утворилася заборгованість в розмірі 195 892 грн 26 коп., на яку була нарахована пеня в розмірі 13 890 грн 7 коп. Зазначені суми відповідач у добровільному порядку не сплачує.

Заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року позов КС Інтер-Інвест задоволений: стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС Інтер-інвест 195 892,26 грн заборгованості за кредитним договором №180510-1904400879 від 18 травня 2010 року, 13 890,07 грн пені, звернено стягнення на предмет іпотеки - Житловий будинок (т.1 а.с. 114-117).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення змінене, в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені відмовлено (т.1 .с. 249-252).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 01 жовтня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено (т.2 а.с.76-77).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 як особи, яка не брала участь у справі, відмовлено (т.3 а.с. 100).

Постановою Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року (з урахуванням виправлення описки ухвалою Верховного Суду України від 13 березня 2017 року) ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року та від 28 липня 2015 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 червня 2015 року та заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року за заявою ОСОБА_1 про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм діючого законодавства скасовано в частині вирішення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с. 160-163, 261).

В постанову від 02.11.2016 суд виходив із того, що ухваливши рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції на порушення вимог статті 39 Закону України Про іпотеку не зазначив у рішенні необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, та початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої цієї статті. Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, а також з аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку суд дійшов висновку, що в розумінні норми статті 39 цього Закону зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Піл час нового розгляду справи рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року (т.5 а.с. 259-261) позовну вимогу КС Інтер-інвест про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2010 року № 180510-1904400879 звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, що належить на праві власності ОСОБА_1 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Указано, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневою ради народних депутатів Харківської області 14 вересня 1993 року, зареєстрованого 06 жовтня 1993 року Дергачівським міжміським бюро технічної інвентаризації Харківської області за реєстровим номером 3, записано в реєстрову книгу № 1 та підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району 17 травня 2010 року, № 26135943, реєстровий номер 30438056, номер запису 3 в книзі № 1.

Вирішено реалізацію майна здійснити шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. А саме, судом не дотримано процесуальних вимог щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи. У провадженні суду знаходиться позов ОСОБА_1 до КС Інтер-інвест та приватного нотаріуса Милиця М.Л. про захист прав споживача, про порушення правил вчинення нотаріальних дій, про визнання договору іпотеки недійсним, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, тобто до вирішення питання по даній справі звернення стягнення неможливо. Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину такого рішення суд повинен обов`язково врахувати вимоги Закону України Про іпотеку , тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 Закону, чого суд в оскаржуваному рішенні не зробив, хоча в матеріалах справи є докази оцінки предмету іпотеки, загальна вартість якого становить 2724506 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу КС Інтер-інвест просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду справа розглядається лише в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу, тому посилання на наявність інших цивільних справ, які на думку відповідача пов`язані з цією справою, та без яких неможливо було розглянути справу, не відповідає дійсності. Посилаючись на судову практику зазначає, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року (т.6 а.с. 70-73) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року в частині позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2010 року № 180510-1904400879 звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, що належить на праві власності ОСОБА_1 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневою ради народних депутатів Харківської області 14 вересня 1993 року, зареєстрованого 06 жовтня 1993 року Дергачівським міжміським бюро технічної інвентаризації Харківської області за реєстровим номером 3, записано в реєстрову книгу № 1 та підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району 17 травня 2010 року, № 26135943, реєстровий номер 30438056, номер запису 3 в книзі № 1.

Вирішено реалізацію майна здійснити шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не повідомив належним чином ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з процесуальних підстав. Задовольняючи позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення даної позовної вимоги, а суд апеляційної інстанції вжив усі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи в установлені законом строки шляхом публікації оголошень на веб-порталі судової влади України про судові засідання, призначені на 17 січня 2019 року, 07 лютого 2019 року, 21 лютого 2019 та на 14 березня 2019 року.

Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова мотивована тим, що направлені апеляційним судом ОСОБА_1 повістки повернулися з причиною повернення за закінченням терміну зберігання , що не дає підстав для висновку про належне повідомлення учасника справи про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції. Опублікування на веб - порталі судової влади України оголошень про судові засідання на підставі частини одинадцятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) не є належним повідомленням ОСОБА_1 , оскільки вказана норма передбачає такий порядок повідомлення відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи яких невідоме. Тому висновок апеляційного суду про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи визнаний Верховним Судом таким, що зроблений із порушенням норм процесуального права, що є підставою для обов`язкового скасування судового рішення.

Під час нового розгляду справи Харківським апеляційним судом судові повідомлення направлялися ОСОБА_1 за адресою, вказаною в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 (т.6 а.с. 128-129, 138-139, 147-128, 169, 178-179, 192-193). Зазначена адреса вказана самим ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, інших адрес свого проживання чи перебування апелянт суду не надав.

Судові засідання неодноразово переносилися судом у зв`язку із тим, що надіслані на адресу ОСОБА_1 повідомлення про дату та час судового засідання поверталися не врученими адресату з відміткою за закінченням терміну зберігання .

В судове засідання, призначене на 03.12.2020, невручене судове повідомлення про час та місце судового засідання повернулося від ОСОБА_1 із відміткою адресат відсутній (т.6 а.с. 206-207). З конверту із судовим повідомленням вбачається, що оператор поштового відділення ОСОБА_3 здійснювала вихід за адресою: АДРЕСА_1 15.10.2020 та 17.10.2020.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, в розумінні п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України ОСОБА_1 є таким, що повідомлений належним чином про дату та час судового розгляду справи, і його апеляційну скаргу на рішення суду від 20 квітня 2018 року можливо розглянути за відсутності апелянта.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з частинами першою-шостою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що судове повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 19.04.2018 (т.5 а.с. 244а-245), повернулося до Золочівського районного суду Харківської області із поміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Дев`ятнадцятого квітня 2018 року суд розглянув справу за позовом КС Інтер-Інвест до ОСОБА_1 , заслухав пояснення представника кредитної спілки та видалився до нарадчої кімнати. Двадцятого квітня 2018 року суд проголосив вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення суду (т.5 а.с. 255-258).

За змістом висновків Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду від 20.04.2018 належить скасувати, ухваливши у справі нове судове рішення.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судовим розглядом, 18.05.2010 між КС "Інтер-Інвест" та ОСОБА_1 як членом даної спілки укладений кредитний договір № 180510-1904400879, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 80 000 грн терміном на 12 місяців, який зобов`язався повернути та сплатити проценти за його користування у розмірі 60% річних згідно зі встановленим графіком (надалі Договір кредиту). Згідно з п.8.2 Договору кредиту у випадку прострочення виконання кредитного зобов`язання за цим договором позичальником, на нього покладається обов`язок сплати процентів за користування кредитом у розмірі 120% річних за весь період прострочення (т.1 а.с. 10-14).

На підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів КС Інтер-Інвест надала копії видаткових касових ордерів від 18.05.2018, 21.05.2010, 07.06.2010 на загальну суму 80 000 грн (т.1 а.с. 24-26).

З метою забезпечення виконання Договору кредиту ОСОБА_1 уклав із КС Інтер-Інвест 18.05.2010 договір іпотеки (надалі Договір іпотеки), на укладення якого співвласником ОСОБА_2 надана нотаріально посвідчена згода. Предметом Договору іпотеки став належний ОСОБА_1 на праві власності Житловий будинок з надвірними будівлями вартістю 270 156 грн, яку визначено на підставі висновку експерта ТОВ "Дельта-консалтинг" (т.1 а.с.15-20).

Відповідно до п.18 Договору іпотеки у випадку порушення кредитного договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом 30-денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення здійснюється у випадках, передбачених цим договором, відповідно до розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах іпотекодержатель відповідно до Закону Про оподаткування прибутку підприємств здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів № 1448 від 22.12.1997, якщо інше не передбачене законодавством, на день реалізації предмету іпотеки.

Відповідач обов`язки по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів належним чином не виконував, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість.

На виконання вимог Договору іпотеки 27.07.2010 та 04.07.2011 КС Інтер-Інвест надіслала ОСОБА_1 вимоги про необхідність погашення заборгованості за Договором кредиту та про звернення стягнення на Житловий будинок в разі несплати боргу ( т.1 а.с.27, 28).

Внаслідок невиконання кредитних зобов`язань за заявою кредитної спілки 29.08.2011 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Милиця М.Л. вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на Житловий будинок. Стягнення проводилося за період з 18.05.2010 по 29.08.2011 за рахунок коштів, отриманих від реалізації будинку. Нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги КС "Інтер-інвест" у розмірі 94768,52 грн., з яких 61570,86 грн. борг по кредиту, 16598,83 грн. прострочені нараховані проценти за період з 18.03.2011 по 29.08.2011 р., 16598,83 грн. додаткові проценти за період з 18.03.2011 по 29.08.2011 р. (т.1 а.с.29-33).

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса відкрите (виконавче провадження № 29024487), проте доказів його виконання суду не надано (т.1 а.с. 35, 39, 41). ОСОБА_1 також не посилається на те, що він погасив кредитну заборгованість перед позивачем.

Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у дійсній справі є захист прав кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення існуючої заборгованості.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України Про нотаріат , Законом України Про іпотеку , Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Інструкцією Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, а також Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

За своєю суттю вчинення виконавчого напису не є вирішенням спору між кредитором та боржником, а є лише підтвердженням безспірності зобов`язання боржника.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 вересня 2019 року у справі № 357/9784/18 (провадження № 61-8785св19).

Отже, вчинення виконавчого напису нотаріуса стосовно Житлового будинку за відсутності даних про його виконання не є перешкодою для захисту кредитором свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 ЗУ Про іпотеку .

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що не визначення у грошовому вираженні початкової ціни предмета іпотеки є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, то Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року (справа №235/3619/15-ц) вказала на те, що у спорах цієї категорії лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Оскільки, виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України Про іпотеку встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно до статей 19, 57 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Тобто з вказаної підстави відмовити у кредитній спілці у задоволенні позову до ОСОБА_1 не можливо.

Посилання ОСОБА_1 на оскарження ним в судовому порядку Договору іпотеки та виконавчого напису нотаріуса й неможливості розгляду дійсної цивільної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 622/1311/15-ц не заслуговують на увагу. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень позов ОСОБА_1 до КС Інтер-Інвест та приватного нотаріуса ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року залишений без розгляду. Постановою Харківського апеляційного суду від 23.07.2019 ухвала суду від 23.05.2019 залишена без змін.

На підставі викладеного, колегія суддів уважає, що заявлений КС Інтер-Інвест позов до ОСОБА_1 є законним й обґрунтованим, підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.ч. 1,13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути судовий збір за подану уточненої позовної заяви в розмірі 114 гривень 70 копійок та витрати на опублікування оголошення про виклик відповідача у судове засідання у газеті Слобідський край №3 (22435) від 12.01.2017 у розмірі 278 гривень 40 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року в частині задоволення позову скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Кредитної спілки Інтер-інвест задовольнити.

Звернути стягнення за договором іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М.Л. за реєстровим №794, на користь кредитної спілки Інтер-інвест на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме домоволодіння, що складається з житлового будинку А-2 , загальною площею 201,5 кв.м, житловою площею 115,2 кв.м, ганку а , погрібу а-2 , сараю Б , літнього душу В , огорожі 1,2 та колодязю №3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок погашання заборгованості за кредитним договором №180510-1904400879 від 18.05.2010 в розмірі 195892,26 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 61570,86 грн., за відсотками за користування кредитом у розмірі 71960,70 грн., за додатковими відсотками за 547 днів у розмірі 62630,70 грн. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневою ради народних депутатів Харківської області 14 вересня 1993 року, зареєстрованого 06.10.1993 року Дергачівським міжміським бюро технічної інвентаризації Харківської області за реєстровим номером 3, записано в реєстрову книгу №1 та підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району 17.05.2010 року, №26135943, реєстровий номер 30438056, номер запису 3 в книзі 1.

Реалізацію майна здійснити шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову в апеляційному порядку не переглядалось.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь кредитної спілки Інтер-інвест (код ЄДРПОУ - 34470209, адреса: м. Харків, вул. Пушкинська, 42, офіс А-5) судовий збір за подану уточнену позовну заяву на підставі ухвали Золочівського районного суду Харківської області про залишення уточненої позовної заяви без руху від 17.07.2017 в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь кредитної спілки Інтер-інвест (код ЄДРПОУ - 34470209, адреса: м. Харків, вул. Пушкинська, 42, офіс А-5) витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме витрати на опублікування оголошення про виклик відповідача у судове засідання у газеті Слобідський край №3 (22435) від 12.01.2017 у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2020 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді І.В. Бурлака

А.В. Котелевець