Ухвала

від 27.01.2021 по справі 622/218/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 622/218/13-ц

провадження № 61-971ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року, постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2014 року, постанову Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року, ухвалу Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі за позовом кредитної спілки Інтер-Інвест до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Милиця Марія Леонідівна, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року кредитна спілка Інтер-Інвест (далі - КС Інтер-Інвест ) звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2010 року

№ 180510-1904400879 у розмірі 195 892,26 грн та 13 890,07 грн пені, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок

АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області

від 15 травня 2013 року позов КС "Інтер-Інвест" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2010 року №180510-1904400879 у розмірі 195 892,26 грн, пеню у розмірі

13 890,07 грн, а всього 209 782,33 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок "А-2" загальною площею 201,5 м.кв., ганку "а", погрібу "а-2", сараю "Б", літнього душу "В", вбиральні "Г", огорожі №1, 2, колодязю №3, розташовані на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги в частині виселення мешканців з житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , залишено без розгляду за заявою позивача.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, змінено заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року

в оскаржуваній частині, скасовано його в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КС Інтер-Інвест пені в розмірі 13 890,07 грн та відмовлено

КС Інтер-Інвест у задоволенні цих позовних вимог.

Постановою Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року та 28 липня 2015 року, рішення Апеляційного суду Харківської області

від 27 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області

від 30 червня 2015 року, заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року позовні вимоги КС Інтер-Інвест у межах позовних вимог, що розглядались, задоволено частково.

У рахунок погашання заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2010 року №180510-1904400879 у розмірі 195 892,26 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 61 570,86 грн, за відсотками за користування кредитом у розмірі 71 960,70 грн, за додатковими відсотками за 547 днів у розмірі 62 630,70 грн, звернуто стягнення за договором іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л. за реєстровим № 794, на користь КС Інтер-Інвест на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме домоволодіння, що складається з житлового будинку А-2 , загальною площею 201,5 кв. м, житловою площею 115,2 кв.м, ганку а , погрібу а-2 , сараю Б , літнього душу В , огорожі 1,2 та колодязю №3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневою ради народних депутатів Харківської області 14 вересня

1993 року, зареєстрованого 06 жовтня 1993 року Дергачівським міжміським бюро технічної інвентаризації Харківської області за реєстровим номером 3, записано в реєстрову книгу № 1 та підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району 17 травня

2010 року, № 26135943, реєстровий номер 30438056, номер запису 3

в книзі № 1. Реалізацію майна здійснити шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У іншій частині у задоволенні уточнених позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року у частині задоволення позову скасовано.

Позов задоволено.

Звернуто стягнення за договором іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л. за реєстровим № 794, на користь КС Інтер-Інвест на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме домоволодіння, що складається з житлового будинку А-2 , загальною площею 201,5 кв. м, житловою площею 115,2 кв. м, ганку а , погрібу а-2 , сараю Б , літнього душу В , огорожі 1,2 та колодязю № 3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок погашання заборгованості за кредитним договором №180510-1904400879 від 18 травня 2010 року в розмірі 195 892,26 грн,

з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 61 570,86 грн,

за відсотками за користування кредитом у розмірі 71 960,70 грн,

за додатковими відсотками за 547 днів у розмірі 62 630,70 грн. При цьому предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневою ради народних депутатів Харківської області 14 вересня

1993 року, зареєстрованого 06 жовтня 1993 року Дергачівським міжміським бюро технічної інвентаризації Харківської області за реєстровим номером 3, записано в реєстрову книгу № 1 та підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району 17 травня

2010 року, №26135943, реєстровий номер 30438056, номер запису 3 в книзі № 1. Реалізацію майна здійснити шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову в апеляційному порядку не переглядалось.

Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено, постанову Харківського апеляційного суду

від 14 березня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року у частині задоволення позову скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Позов КС Інтер-Інвест задоволено.

Звернуто стягнення за договором іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л. за реєстровим № 794, на користь КС Інтер-Інвест на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме домоволодіння, що складається з житлового будинку А-2 , загальною площею 201,5 кв. м, житловою площею 115,2 кв. м, ганку а , погрібу а-2 , сараю Б , літнього душу В , огорожі 1,2 та колодязю № 3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок погашання заборгованості за кредитним договором №180510-1904400879 від 18 травня 2010 року у розмірі 195 892,26 грн,

з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 61 570,86 грн,

за відсотками за користування кредитом у розмірі 71 960,70 грн,

за додатковими відсотками за 547 днів у розмірі 62 630,70 грн. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Жовтневою ради народних депутатів Харківської області 14 вересня

1993 року, зареєстрованого 06 жовтня 1993 року Дергачівським міжміським бюро технічної інвентаризації Харківської області за реєстровим номером 3, записано в реєстрову книгу № 1 та підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району 17 травня

2010 року, № 26135943, реєстровий номер 30438056, номер запису 3

в книзі № 1.

Реалізацію майна здійснити шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову в апеляційному порядку не переглядалось.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

17 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Золочівського районного суду Харківської області

від 20 квітня 2018 року, постанову Харківського апеляційного суду

від 03 грудня 2020 року, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2014 року, постанову Верховного Суду України

від 02 листопада 2016 року, ухвалу Верховного Суду України від 13 березня 2017 року (надійшла до суду 19 січня 2021 року) у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року складено 11 грудня 2020 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що копію постанови Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року він отримав 05 січня

2021 року.

Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки нею не надано доказів на підтвердження наведених доводів щодо поважності причин пропуску цього процесуального строку.

Отже особі, яка подала касаційну скаргу необхідно надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії або навести інші підстави з відповідними доказами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Оскільки відповідних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, заявник не надав, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів.

Також касаційна скарга залишається без руху у зв`язку з тим, що

у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 229,40 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору

у встановленому розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року Про судовий збір , який набрав чинності

01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

КС Інтер-Інвест звернулася до суду з позовом у 2013 році, та просила стягнути заборгованість у загальній сумі 209 782,33 грн.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 966,24 грн (ціна позову 209 782,33 грн, один відсоток від ціни позову дорівнює 2 097,82 грн; судовий збір за подачу касаційної скарги: 2 097,82 грн*200%=4 195,64 грн; сплачено судовий збір

у розмірі 229,40 грн; необхідно доплатити судовий збір в розмірі:

4 195,64 грн-229,40 грн=3 966,24 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055 ).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Також касаційна скарга залишається без руху на підставі пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України. А саме, заявнику необхідно повідомити суд, чи оскаржує він рішення Золочівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року, рішення апеляційного суду Харківської області

від 24 лютого 2014 року, постанову Верховного Суду України

від 02 листопада 2016 року, ухвалу Верховного Суду України від 13 березня 2017, зважаючи на те, вказані рішення скасовані, а ухвала та постанова Верховного Суду України не підлягає оскарженню.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року, постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 15 травня 2013 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2014 року, постанову Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року, ухвалу Верховного Суду України від 13 березня 2017 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 26 лютого 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць